В Україні тільки тричі пробували розвалити картелі по програмі «Leniency»

За останні вісім років тільки три підприємця за програмою «Leniency» добровільно розповіли АМКУ про участь в картелі для звільнення від покарання. Це найнижчий показник серед розвинених країн.  В Україні ця програма не працює через нормативні недоліки та неефективность роботи самого АМКУ. 

За програмою «Leniency», учасник картелю, який добровільно розкаже про картель конкурентному відомству, отримає повне звільнення від відповідальності.

Враховуючи невідворотність покарання за картельні змови та значні санкції, які може за таке порушення накласти, наприклад, Єврокомісія в Європейському Союзі або Федеральна торгова комісія в США, звернення з «повинною» себе оправдовує та бізнес часто цим користується. Майже всі викриті конкурентними відомствами розвинених країн картелі були покарані саме завдяки «Leniency» (для прикладу, понад 80% картельних справ Єврокомісія розслідувала завдяки використанню доказів наданих в рамках програми «Leniency», https://competition-policy.ec.europa.eu/antitrust-and-cartels/cartels-cases-and-statistics_en).

В Україні аналогічна програма нормативно була закріплена ще у 2012 році. Розпорядженням визначено порядок подання заяви, вимоги до інформації, яку необхідно надати (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1553-12). Але на відміну від успішних світових програм, в Україні вона й досі не знайшла практичного застосування.

Так, за інформацією АМКУ (посилання на відповідь 342-ПІ від 11.12.20), до відомства за звільненням від відповідальності з 2012 року звернулись тільки три підприємці. При цьому одну із заяв сам підприємець і відкликав.

Які компанії зверталися за «милістю» відомства, в рамках яких справ це було та в якому саме році, АМКУ у своїй відповіді про це не повідомив, посилаючись на конфіденційність інформації. Такий підхід є цілком вірним, бо не розкриття інформації про факт звернення – є невід’ємною складовою успішності роботи програми.

Що ж до причин неефективності «Leniency» в Україні, то вони різні:

• недовіра суспільства та бізнесу до державних органів, в першу чергу контролюючих та самого АМКУ;
• відсутність роз’яснювальної роботи з боку Антимонопольного комітету щодо роботи програми та її популяризації серед бізнесу;
• сумніви у підприємців щодо спроможності АМКУ зберегти таємницю звернення;
• національні устої, адже у нас не прийнято «скаржитись» на «партнерів по порушенню» та інформаторів досі називають «стукачами»;
• тривалість розслідування АМКУ, корупція та політична залежність відомства, що викликає сумніви у підприємців щодо спроможності відомства довести до кінця справу;
• нормативні прогалини регулювання програми, в тому числі в частині відшкодування шкоди, коли компанія, скориставшись можливостями програми, може наразити себе в подальшому на позови від потерпілих щодо відшкодування шкоди в подвійному розмірі;
• не серйозний підхід самого відомства до використання цієї програми, адже з липня 2019 року по жовтень 2020 (15 місяців) на сайті АМКУ не було жодних відомостей про уповноваження іншої особи на виконання функцій «Ліненсі-комісара», функції якого згідно з відкритою інформацією раніше виконувала перша заступниця керівника АМКУ М.Ніжнік;
• незабезпечення принципу невідворотності покарання, несуттєві штрафи, довгий процес їх стягнення та можливість «купити» перемогу в суді, що зменшує страх картелістів від АМКУ та не мотивує їх приходити з «явкою з повинною» та інші.

За вісім років жодних суттєвих змін в нормативні або практичні аспекти використання програми «Leniency» так і не було внесено, хоча розмови про це та намагання її удосконалити лунали звідусіль, навіть з боку АМКУ. Пропоновані законопроєктом відомства «Про внесення змін до деяких законів України щодо реформи законодавства про захист економічної конкуренції» (https://cutt.ly/xjdpBk0) зміни в частині «реанімування» програми «Leniency» в Україні в цілому були позитивними та певною мірою конкретизували порядок звернення підприємців за звільненням від відповідальності, але так і не були закріплені на законодавчому рівні.

І поки в Україні лише намагаються змінити законодавство, щоб надати можливість ефективно та швидко розслідувати найважчі та найнебезпечніші порушення у сфері конкуренції, окремі країни, наприклад, Великобританія, вже вкотре удосконалюють програми звільнення від відповідальності, надаючи можливість навіть фізичним особам за винагороду анонімно повідомляти про картелі, а Єврокомісія та конкурентні відомства держав-членів ЄС співпрацюють між собою через Європейську мережу з питань конкуренції (European Competition Network, ECN), яка створює ефективний механізм протидії компаніям, які здійснюють транскордонну практику обмеження конкуренції.