Тендерний закон для циркових мавпочок

На цей момент це найкращий варіант документа,
що існує в країні.

О.Плотніков (Партія регіонів), 17.05.11 р.

Минулого тижня, 17 травня, Верховна Рада України більшістю голосів регіоналів, комуністів і литвинівців ухвалила зміни до закону про державні закупівлі. Обговорення вийшло жорстким. Регіонали вустами Олексія Плотнікова і голови фракції Олександра Єфремова переконували, що законопроект відповідає інтересам промислових підприємств і «враховує претензії» Європейської комісії та Світового банку. Депутати-опозиціонери заявили, що він дасть можливість втемну «дерибанити» мільярди державних коштів. І прийняли його виключно в інтересах корупціонерів від влади. До їхньої думки миттєво приєдналися провідні видання країни - закон слід заветувати!

Ризикнемо стверджувати, що обидві сторони не помітили головного. Ні, закон справді задовольняє інтереси і підприємств (на яких працюють сотні тисяч українців), і корупціонерів (які обкрадають ці сотні тисяч на мільярди), і міжнародних організацій. І ветувати його треба. Але не через корупцію.

А через те, що можновладці з Верховної Ради, Кабміну і президентської адміністрації гранично відкрито і відверто показали мільйонам громадян, що для них їхні сподівання так само цінні, як потреби циркових мавпочок. Це не метафора. Це конкретний рядок законопроекту, який регіонали-ініціатори зам’яли, а опозиціонери - прогледіли.

Адже в країні, де вже синоптики виступають з відчайдушною критикою влади, кожен плювок у гідність громадян може повернутися плювком свинцю. Всіх в усіх.

Постараємося обгрунтувати. Почнемо зі звично-нудного - розповіді про те, як цей законопроект ухвалювали.

Нехтування вимог закону, думки співгромадян, своїх колег, міжнародних організацій уже давно стало характерною ознакою комітету з питань економічної політики, який уповноважений розробляти тендерне законодавство. Маніпуляції, підтасовування документів і фальсифікації, відверта брехня - з 2005 року ці прийомчики застосовуються тендерними лялькарями щоразу, коли приймаються важливі законопроекти у сфері держзакупівель (і не тільки).

Не став винятком і нинішній законопроект №7532. Він був поданий Кабміном наприкінці минулого року. Був розкритикований за переведення закупівель держпідприємств у ручне управління КМУ і закриття тендерної інформації від громадян. Проголосований у першому читанні і винесений на друге 7 квітня.

І тут почалися ігрища. Напередодні, 6 квітня, з подачі Антона Яценка, голови підкомітету з питань регулювання ринку держзакупівель, через економічний комітет протягують новий текст законопроекту, який впроваджує загальнонаціональні корупційні схеми, схожі з Тендерною палатою (обов’язкове страхування у «своїх» компаній, «свій» банк для прокачування закупівельних мільярдів усієї країни тощо). Як і раніше, народних депутатів збиралися «розвести втемну».

Вибухнув скандал (див., наприклад, «335 мільярдів. За держзакупівлі Янукович обіцяє карати», DT.UA №14 від 16 квітня 2011 року). Розгляд перенесли на 21 квітня, потім іще раз - уже на минулий тиждень, 12 травня. І знову була спроба змусити народних депутатів голосувати втемну. Текст для голосування з’явився на сервері ВРУ тільки 12 травня. Хоча О.Єфремов клятвено запевняв, що він був доступний за день до цього (помилявся чи...).

Проголосований у вівторок текст також викликає сумніви. Леся Оробець (фракція «НУ-НС») стверджує, що в ньому з’явилося понад 30 нових поправок, а 150 було змінено. Тим часом ще 7 квітня Головне юридичне управління зазначало, що згідно з регламентом ВРУ поправки у проект, який готується до другого читання, можуть вноситися тільки в текст проекту, прийнятого Радою за основу.

До того ж оприлюднену до другого читання порівняльну таблицю було складено настільки жахливо (навмисно?), що неможливо було зрозуміти, які поправки прийнято комітетом. Цього не зміг чітко пояснити навіть О.Плотніков, який доповідав проект.

Справедливості заради слід сказати, що депутати-опозиціонери (М.Томенко, К.Ляпіна, Л.Оробець та ін.) продемонстрували надзвичайне незнання законопроектних документів: вони орієнтувалися тільки на порівняльну таблицю. Тоді як їм був доступний і остаточний текст законопроекту. А в ньому було чітко видно, що пропонується до голосування.

Втім, не насмілимося стверджувати, що саме цей текст надійде на підпис до президента. Тендерна історія України вчить, що він може кардинально змінитися навіть по дорозі з вул. Грушевського на вул. Банкову.

Ця плутанина триватиме доти, доки держзакупівлями в Раді завідуватиме А.Яценко з товаришами. Як сказав його давній знайомий Василь Цушко, «поки Антон Яценко відповідає в комітеті з питань економічної політики ВР за роботу з цим законопроектом, такі ексцеси цілком імовірні. Яценку довіряти не можна...» (DT.UA, №14 від 15 квітня 2011 року).

Як Андрій Петрович посварився із Сергієм Володимировичем?

То що ж пропонується в законопроекті? Почнімо з хорошого. Як ми зазначили, квітневий варіант у виконанні А.Яценка був наповнений новими корупційними схемами. У травневому тексті їх уже немає. Суть цих схем була такою. Всі сотні мільярдів, які виділяються на держзакупівлі, прокручуються тільки через один банк. Він може вирішувати, допускати учасника до держторгів чи ні. Усі переможці торгів зобов’язані оформляти страховку у певній страховій компанії. Мінекономіки проводить моніторинг держзакупівель, визначає суму збитків через неправильні тендери і розпоряджається їхньою долею. Воно ж вибирає банк і страхову компанію (разом із Держкомфінпослуг). Іншими словами, створюється струнка «відкотна» схема в масштабах усієї країни.

Очевидно, що для її реалізації тендерні лялькарі повинні були мати «своїх» людей на чолі як Держкомфінпослуг, так і Мінекономіки. З паном Волгою мости дружби було налагоджено ще рік тому, про що неодноразово писали десятки видань. А що ж міністр економіки Андрій Клюєв, головний формальний бенефіціар схеми? Тут треба нагадати, що А.Яценка прийняли у лави Ордена Золотого Тельця, тобто фракцію Партії регіонів, у середині березня. Саме напередодні протягування зазначених схем через Раду. Запитання є?

То чому ж вони не пройшли? 6-7 квітня стало зрозуміло, що відбій дали з самісінької вершини владного Олімпу - з президентської адміністрації. Спочатку в ролі ключового борця називали Ірину Акімову. Мовляв, передбачаючи суспільний вибух і обурення міжнародних організацій, вона мобілізувала всі важелі протидії.

Проте більш імовірною виглядає кандидатура Сергія Льовочкіна, глави адміністрації. Його
мотивація проста: підприємствам А.Клюєва вже дали заробити на бюджетних коштах. Таке, гоголівське, трактування подій виглядає життєвішим, ніж турбота про відповідність нормам ЄС. І сумнішим - у політичної еліти так і не з’явилося автоматичне несприйняття схем на кшталт Тендерної палати. Усе залежить від гри випадку і мінливої волі двох-трьох осіб...

Хоча ці схеми не пройшли в законі (судячи з його доступного тексту), передумови для вирощування їхнього урізаного варіанта залишилися. Мінекономіки
одержує право моніторити тендери, давати рекомендації з усунення недоліків. І воно ж визначатиме порядок моніторингу.

Залишилося і страхування. Щоправда, у добровільному вигляді. Та якщо закупівля на суму понад 10 млн. грн. передбачає передоплату, то таке страхування стає для переможця торгів обов’язковим...

Ложка меду в бочку дьогтю

Існуючий - і задовільний - режим відкритості і прозорості держзакупівель залишився, нехай і з невеличкими змінами. Важливе уточнення - для тих замовників, які підпадають під чинність закону про держзакупівлі. Тому Микола Томенко, який стверджував, що держзакупівлі цілком «закривають» від громадян, помилявся. Щоправда, наш оптимізм грунтується на тексті законопроекту, а не на порівняльній таблиці або непередбачуваних змінах.

Запроваджуються важливі зміни в процедури держзакупівель. Скасовується узгодження закупівлі в одного учасника з боку Мінекономіки. Відтепер уся відповідальність за вибір цієї корупційно небезпечної процедури лягає виключно на замовника. Деякі опозиційні депутати вбачають і в цьому кроці злий намір. Суперечлива позиція. Адже зберігається вимога оприлюднювати ключову інформацію про такі угоди. До того ж і МВС, і СБУ, і ГоловКРУ повинні активно відстежувати такі закупівлі!

У запропонованому законопроекті з’явилася маленька хитра деталь. У разі закупівлі в одного учасника замовник зобов’язаний провести переговори з кількома потенційними постачальниками, а не просто вибрати одного, «свого», як це відбувається зараз.

Законопроект також запроваджує нову процедуру - рамкові угоди. У принципі, її використання може спростити закупівельні процеси без втрати відкритості, про це DT.UA уже писало (№6 від 18 лютого 2011 року). Щоправда, регулювання «особливостей укладання і виконання угод» віддається на відкуп Мінекономіки і Кабміну. Це створює очевидний ризик корисливого свавілля (на це вказало і Головне юруправління апарату ВРУ).

Мільярди - у тінь

А тепер перейдемо до того, що викликало хвилю обурення серед опозиційних депутатів, громадянських активістів і журналістів. Цілком виводяться з-під чинності закону державні, комунальні, казенні і подібні підприємства, а також госптовариства з державною часткою понад 50%. Торік обсяг їхніх закупівель становив 132,7 млрд. грн. із загальної суми держзакупівель у 172,1 млрд. грн., за даними Держкомстату.

Тобто з них знімається обов’язок проводити закупівлі за суворо визначеними процедурами. Як і інформувати громадян про те, що, у кого і за якою ціною вони купують.

Єдиний виняток - вони підпадають під чинність закону тільки у разі використання державних, бюджетних коштів.

Регулювання закупівель такими підприємствами і госптовариствами - це давня проблема української системи держзакупівель, і DT.UA про це теж писало (див. №6 від 18 лютого 2011 року). В ідеалі, в умовах України її розв’язання потребує ретельного врахування інтересів кількох сторін: підприємств, органів влади і суспільства. Нерозумно, коли реальне підприємство, яке займається виробництвом, змушене програвати на ринку конкурентам-приватникам через необхідність дотримуватися тривалих тендерних процедур. Нехай навіть воно і засноване державою або держава має в ньому частку.

З іншого боку, неприпустимо, коли такі підприємства стають засобом для збагачення його керівництва, і повільно, але впевнено гинуть, у тому числі через закупівлі за принципом кругової поруки. А це явище дуже поширене. Як сказав в інтерв’ю DT.UA Петро Андрєєв, голова Держфінінспекції, в уряду дотепер немає чіткого списку підприємств, які перебувають у держвласності. А ті 10 тис. підприємств, які були створені різними органами влади, найчастіше є бюджетними паразитами (див. №13 від 9 квітня 2011 року). Той самий журналістський проект «Наші гроші» практично щодня публікує конкретні приклади таких зловживань.

У цих умовах закупівельний закон виставляє хоч якісь перепони на шляху розгнузданої корупції.

Нарешті, громадяни мають право вимагати використання хоча б мінімальних важелів контролю над тим, як розпоряджаються їхнім майном такі підприємства. Відкрита публікація інформації про їхні закупівлі - один із них.

Балансування інтересів різних сторін потребувало кропіткої роботи. Але парламентська більшість (і президентська адміністрація за її спиною) врахувала лише інтереси підприємств. І їхніх менеджерів та покровителів у владі.

Втім, законопроектом передбачено, що закупівлі природних монополій (є ще кілька винятків) мають регулюватися спеціальним законом. Кабмін повинен протягом місяця подати його проект до Верховної Ради.

У принципі, у цьому разі може виникнути досі небачена для України ситуація. А саме - приватна компанія буде зобов’язана проводити свої закупівлі за правилами, встановленими державою, наприклад нещодавно приватизований «Укртелеком». Він значиться у списку суб’єктів природних монополій на загальнодержавних ринках, який веде Антимонопольний комітет. У цьому списку - сотні державних, комунальних і казенних підприємств по всій країні.

Якими можуть бути ці державні правила? У розпорядженні DT.UA є лютневий варіант такого законопроекту, розроблений Мінекономіки у співробітництві з відповідними держрегуляторами. Насторожує те, що його автори пропонують закупівлю в одного учасника зробити чи не єдиною обов’язковою процедурою для монополістів (нехай і з оприлюдненням інформації про такі закупівлі). Експерти проекту SIGMA висловили здивування...

Ну і так, дрібниці...

Невиправдане розширення списку абсолютних винятків із закону, а також поява каламутних критеріїв застосування закупівлі в одного учасника здаються, звичайно, дрібницею порівняно із сотнею мільярдів гривень держпідприємств. Проте вони значно підвищують корупційні ризики для частини, що залишилася.

Президенту або Кабміну дозволяється на свій розсуд проводити закупівлі для «виїзних гастрольних заходів творчих колективів і виконавців... які мають суспільно-політичне, культурне або історичне значення...» Це відображення любові В.Януковича до творчості Таїсії Повалій або Яна Табачника? Або ж Дмитра Табачника - до пісень Йосипа Кобзона? Чому українських громадян позбавляють можливості дізнатися, скільки буде витрачено на подібні гастролі? Тому що хтось хоче влаштовувати бенкети за рахунок українців?!

З-під чинності закону виводяться закупівлі Аграрного фонду. Як зазначило Головне юруправління апарату ВРУ, предмет таких закупівель може охоплювати переважну більшість продуктів харчування. У зв’язку з цим виглядають обгрунтованими припущення про те, що за монополізацією зернового ринку країни («Хліб Інвестбуд») стирчать вуха президентської адміністрації.

До критеріїв проведення закупівлі в одного учасника додали «виникнення особливих економічних або соціальних обставин, що унеможливлюють дотримання строків для проведення конкурсних торгів…» Як сказала Л.Оробець, «у нас такі особливі умови виникають кожної зими, весни і літа…»

Ну і до чого тут циркові мавпи?

Перелічених корупційних дір «найкращого варіанта документа в країні» достатньо, щоб схвалений законопроект не сподобався. І був заветований. Щоправда, звичайній людині від цього ні холодно ні тепло. Хоча від держзакупівель найчастіше і залежить життя або смерть.

Проте одна непримітна норма змусила автора статті цей законопроект зненавидіти. Йдеться про виведення з-під чинності закону закупівель... «кормів для циркових тварин». Ну і що, запитаєте ви, звичайний лобізм. У тому й проблема, що це не так. За протягування цієї норми «подяки» від цирків не одержиш, гроші мізерні. Розумно обгрунтувати її необхідність неможливо: невже простіше закуповувати обіди для школярів, ніж банани для павіанів?

А от отримати знущальні коментарі в офісах Світового банку, ЄС, ООН та інших - запросто.

Залишається принизливе пояснення. Комусь із «таємних владних сфер» захотілося задовольнити свою маленьку милу примху - чи то після походу з дитиною в цирк, чи то по приколу, чи то...

Відповідно до порівняльної таблиці, автором цієї поправки (як і виключення гастролей) є Валентин Ландик, один із батьків-засновників Партії регіонів. З’явилася вона в останньому варіанті законопроекту, коли процесом явно керувала президентська адміністрація...

Виходить, враховувати законні вимоги громадян - це тяжко, складно, та й узагалі не потрібно. А продемонструвати - хто в домі хазяїн - просто обов’язково. Їй Богу, цей рядок у законопроекті коштує мільярдів корупційних дір!