Світ у 2013-му: економічне зростання попри політичні рифи?

"Світова економіка у 2013 р. буде у кращому стані, ніж у 2012-му" - таку думку висловлюють деякі експерти як в Україні, так і за кордоном. На підтвердження цієї тези аналітики посилаються в основному на три фактори: позитивну динаміку економіки США наприкінці 2012 р., очікуване зростання економіки Китаю та зниження ризику колапсу євро. Проте кожен із цих факторів 2013-го випробують на міцність гострі підводні камені.

Передусім занепокоєння аналітиків викликає внутрішньополітична боротьба у США. Попри збереження виконавчої влади в руках демократів і відкладання "фіскального обриву" у Сполучених Штатах в останні години 2012-го (та перші хвилини 2013-го), ситуація у регулятивному полі залишається непевною. У найближчі півтора місяця американським лідерам доведеться знову сісти за стіл переговорів. Цього разу щоб узгодити підвищення боргового порога. Зважаючи на відверто конфронтаційну позицію консервативного крила Республіканської партії та небажання демократів поступатися видатками на соціальні програми, слід очікувати на чергову політичну баталію, яка цього разу може закінчитися не так оптимістично, як новорічний спурт американських законотворців.

Позиції сторін дедалі менше сприяють компромісу. З одного боку, президент Обама є заручником передвиборних обіцянок зберегти фінансування за ключовими соціальними програмами. З іншого - радикалізм позиції багатьох республіканців, які складають більшість палати представників, демонструє нещодавнє голосування за виділення траншу допомоги потерпілим від урагану Сенді: 67 республіканців проголосували проти, щоб продемонструвати свою неготовність вести переговори з демократами. Показово, що автори "Звіту про глобальні ризики у 2013 р.", опублікованого Всесвітнім економічним форумом (Давос), вважають хронічні фіскальні дисбаланси найбільш вірогідним ризиком у новому році. Ймовірність чергової політичної кризи у Вашингтоні наприкінці лютого може негативно позначитися на бізнес-очікуваннях у США та підірвати донедавна оптимістичну тенденцію скорочення рівня безробіття.

Китай може здаватися багатьом аналітикам потенційним рятівником світової економіки, зважаючи на безболісну зміну керівництва правлячої партії у листопаді та реформістські настрої, які подекуди приписують новому генеральному секретарю Сі Дзиньпіну. Однак надмірний оптимізм щодо ролі Китаю як "Мюнхгаузена світової економіки" є невиправданим з огляду на три причини.

По-перше, темпи зростання китайської економіки у 2013 р., згідно з прогнозами, будуть ненабагато вищими за показники 2012-го (8% проти 7,7%). Поки що незрозуміло, наскільки швидко економіка Піднебесної відреагує на зміну політики уряду щодо збільшення попиту на внутрішньому ринку для компенсації негативної зовнішньої кон'юнктури.

По-друге, ймовірним залишається ризик політичної дестабілізації в країні у 2013 р. Протести журналістів "Південного тижневика" (провінція Гуандун) проти цензури можуть слугувати як знаком можливої лібералізації, так і передвісником жорсткої реакції нового покоління управлінців, що переберуть на себе владні повноваження у березні цього року.

Нарешті, ситуація в східноазіатському регіоні загалом далеко не ідилічна для міжнародної торгівлі: зважаючи на більш "активну" оборонну політику Китаю щодо сусідів у 2012 р., свобода судноплавства у Східнокитайському морі залишиться однією з найгостріших проблем міжнародної безпеки. Більш того, новообраний уряд Японії може посилити протиріччя у відносинах із Пекіном: заклик прем'єр-міністра Сіндзо Абе до перегляду Конституції задля посилення збройних сил може підкинути дров у вогнище конфлікту щодо островів Сенкаку, який набув цілком військових обрисів у грудні 2012 р. Зовнішньоекономічні пріоритети Токіо також не вселяють надмірного оптимізму: перспектива входження Японії до Транс-Тихоокеанського партнерства, яке могло б збільшити обсяги торгівлі та прискорити економічне зростання, залишається туманною.

Нарешті, далекі від завершення й поневіряння єврозони. Справді, у грудні минулого року міністри фінансів країн - членів Євросоюзу зробили перший крок до створення банківського союзу, коли погодилися на затвердження Європейського центрального банку як єдиного наглядового органу в банківському секторі ЄС з 2014 р. (це рішення стосуватиметься близько 200 найбільших банків єврозони). Ризик "розпаду" євро знизився, проте ЄС усе одно приречений провести 2013 р. у рецесії. Політичної волі європейських лідерів достатньо для попередження очевидного колапсу, проте замало, щоб здійснити необхідні радикальні реформи (наприклад шляхом перегляду договорів).

Політичні протиріччя між окремими країнами-членами можуть значно ускладнити переговорні процеси у 2013 р., особливо зважаючи на лютневі парламентські вибори в Італії та федеральні вибори у Німеччині восени. Окрім цих електоральних шоків, цілком реальним залишається ризик виходу Великобританії з ЄС. З огляду на нещодавні заяви прем'єр-міністра Девіда Кемерона, Лондон вимагатиме поступок від Брюсселя, наприклад перегляду умов членства королівства. Попри внутрішню та зовнішню критику (так, представник держдепартаменту США висловив занепокоєння з приводу відцентрових настроїв у Лондоні), тиск із боку британських консерваторів і представників популістської Партії незалежності Сполученого Королівства робить референдум щодо членства в ЄС (чи то пак його припинення) цілком імовірним. Логіку британців можна зрозуміти: для внесення будь-яких змін до установчих договорів ЄС потрібна згода Великобританії. У свою чергу, такий неприхований шантаж із наміром "репатріації компетенцій" до Лондона може спричинити чергову політичну кризу в ЄС, що не обіцяє нічого хорошого для економічного відновлення в єврозоні.

Отже, проблеми внутрішньополітичної стабільності та динаміка міжнародних відносин у трьох найбільших економічних центрах світу оголюють дві критичні точки на календарі 2013 р.: кінець лютого - березень та початок осені. На тлі можливих політичних і безпекових ризиків оптимістичні прогнози зростання світової економіки дещо тьмяніють.

Як цей економічний "штиль" позначиться на Україні, теж спрогнозувати неважко: наша економіка (як і національна валюта) вкрай чутлива до зміни глобальної кон'юнктури. Враховуючи, що закупівлі сталі та металургійної сировини швидко реагують на зміну попиту на ключових світових ринках, українських експортерів у 2013 р. очікує нелегке плавання. Наміри щодо активізації досі надзвичайно слабкого внутрішнього ринку, про які вже заявив оновлений уряд Азарова, ще потрібно реалізувати. Зважаючи на низьку компетентність і нездатність до реальних реформ його попереднього складу (як і багатьох інших), істотного покращення ситуації в національній економіці вже 2013-го навряд чи варто очікувати.