США, Швейцарія та Данія очолили рейтинг ВЕФ за індексом глобальної конкурентоспроможності

31 жовтня 2007 року Всесвітній економічний форум (ВЕФ, незалежна і неприбуткова міжнародна організація, створена 1971-го у Женеві з метою поліпшення стану світової економіки) представив до уваги світової спільноти Звіт про глобальну конкурентоспроможність 2007—2008.

Інтерес до нинішнього звіту з боку політичної й економічної еліти, як завжди, надзвичайний. Як зазначив Клаус Шваб, засновник і виконавчий директор Всесвітнього економічного форуму, цей документ є «важливим інструментом, який політичні діячі та лідери бізнесу можуть використати для формулювання досконалішої економічної політики та інституціональних реформ».

У звіті представлені два індекси, на основі яких складають рейтинги країн, — індекс глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI) і індекс конкурентоспроможності бізнесу (Business Competitiveness Index, BCI). І в тому, і в іншому наша країна не виблискує — відповідно 73-тє і 81-ше місця.

Індекс глобальної конкурентоспроможності

Всесвітній економічний форум продовжує розширювати свою географію, включаючи до щорічного звіту кожного разу нові країни. Цього року до рейтингу, складеного на основі індексу глобальної конкурентоспроможності, було включено Оман, Саудівську Аравію, Сирію, Узбекистан, Пуерто-Рико, а Сербію і Чорногорію було представлено в ньому як дві незалежні держави. Таким чином, у нинішньому рейтингу фігурує 131 країна світу, тоді як торік — 125.

Індекс глобальної конкурентоспроможності було створено для ВЕФ ще 2004 року. Його автор — професор Колумбійського університету Ксав’є Сала-і-Мартін став співредактором Звіту про глобальну конкурентоспроможність 2007—2008.

Цього року після відповідних консультацій із провідними фахівцями індекс удосконалили. Внаслідок змін у методології, а також включення до рейтингу нових країн торішні рейтингові позиції було переобчислено.

У ході підготовки звіту кожна з країн проходила оцінювання за такими параметрами, як якість інституцій, інфраструктура, макроекономічна стабільність, здоров’я і початкова освіта, вища освіта і професійна підготовка, ефективність ринку товарів і послуг, ефективність ринку праці, розвиненість фінансового ринку, технологічний рівень, розмір ринку, конкурентоспроможність компаній і інноваційний потенціал. Було опитано понад 11 тис. респондентів, які представляють великий бізнес.

Отже, групу лідерів (країн, що увійшли до першої десятки) представляють США, Швейцарія, Данія, Швеція, Німеччина, Фінляндія, Сінгапур, Японія, Великобританія і Нідер­ланди.

Сполучені Штати Америки, отримавши лаври переможця, в черговий раз підтверджують статус найбільш конкурентоспроможної економіки світу. «Ефективність національних ринків, конкурентоспроможність компаній, вражаюча здатність до технологічних інновацій, що базується на першокласній системі університетів і дослідних центрів, — усе це сприяє високому рівню конкурентоспроможності економіки США. Однак окремі слабкі позиції, особливо пов’язані з макроекономічними дисбалансами, досі становлять ризики не лише для загального потенціалу конкурентоспроможності країни, а й для всієї глобальної економіки. Ці небезпечні моменти зовсім недавно проявили себе в ланцюжку наслідків розвитку кризи ринку іпотечних позик», — підкреслив Ксав’є Сала-і-Мартін.

Швейцарія — країна шоколаду, сиру, годинників і мільйонерів — посіла другу рейтингову позицію, продемонструвавши свої значні конкурентні переваги за такими параметрами, як якість інституцій, рівень розвитку інфраструктури, конкурентоспроможність компаній та інноваційний потенціал.

Серед країн СНД найвище місце — 58-ме — посіла Росія, піднявшись на одну позицію порівняно з торішнім показником. Далі йдуть Казахстан (61-ше місце), Узбекистан (62-ге), Азербайджан (66-те). Грузія посідає 90-те місце, Вірменія — 93-тє, Молдова — 97-ме.

«Значні природні ресурси Росії і вміле макроекономічне регулювання відкривають для країни перспективи підтримки порівняно високого рівня добробуту в найближчому майбутньому. Однак самі по собі ці чинники недостатні, якщо країна має намір бути серйозним гравцем у глобальній економіці: Росія терміново потребує розвитку конкурентоспроможності на рівні компаній, щоб повною мірою використати свій ресурсний потенціал і створити більш диверсифіковану й динамічну економіку», — цитує Reuters одного з упорядників звіту, професора Гарвардської школи бізнесу Майкла Портера.

Як явні конкурентні переваги економіки Росії названо макроекономічну стабільність, гнучкість ринку праці, розмір ринку і частину індикаторів, що характеризують інноваційний потенціал. А найпроблемніші явища — це корупція й оподаткування, а також злочинність та неефективна бюрократична структура. Також слабкими сторонами Росії на тлі інших країн є низька конкурентоспроможність російських компаній і нездатність економіки «всотувати» сучасні технології.

Серед країн, які розвиваються, лідируючі позиції посідають Китай і Індія — 34-те і 48-ме місця відповідно. Останнє, 131-ше місце в рейтингу посідає Чад.

Україна в нинішньому рейтингу перебуває на 73-й позиції, спустившись на чотири сходинки порівняно з торішнім показником. Однак слід зазначити, що внаслідок зміни методології торішня 78-ма позиція нашої країни в нинішньому звіті відповідає 69-й.

При цьому Україна поступилася таким країнам, як Литва (38-ме місце), Латвія (45-те), Угорщина (47-ме), Поль­ща (51-ше), Хорватія (57-ме), Росія (58-ме), Казахстан (61-ше), Уз­бекистан (62-ге), Азербайд­жан (66-те), В’єт­нам (68-ме), Бразилія (72-ге).

Перелік конкурентних переваг економіки України, на жаль, дуже короткий і містить лише 18 пунктів. Назвемо деякі з них: якість залізничної інфраструктури (31-ше місце), державний борг (17-те), якість початкової освіти (49-те), доступ до вищої освіти (17-те), якість математичної і природничо-наукової освіти (44-те), якість освітньої системи (47-ме), практика наймання і звільнення (16-те), витрати на звільнення персоналу (17-те), відношення продуктивності праці до заробітної плати (26-те), участь жінок у трудовій діяльності (26-те), контроль за міжнародною дистрибуцією (46-те місце), здатність до інновацій (40-ве).

Водночас перелік недоліків економіки України включає аж 92 позиції. Серед них — інфляція (106-те місце), торгові бар’єри (123-тє), податковий тягар (123-тє), обмеження на рух капіталу (102-ге), ефективність антимонопольної політики (98-ме), якість автомобільних доріг (116-те), якість авіаційної інфраструктури (116-те), професіоналізм керівників вищої ланки (102-ге), «відплив мізків» (93-тє), темпи поширення туберкульозу (86-те) і ВІЛ-інфекції (104-те), середня тривалість життя (89-те).

Найнижчий результат (115-те місце) — у категорії «якість інституцій». Проблемні для нашої країни аспекти — етична поведінка компаній (128-ме місце), захист прав власності (118-те), у тому числі прав міноритарних власників (127-ме), прозорість ухвалення урядових рішень (119-те), дієвість аудиторських і бухгалтерських стандартів (118-те), незалежність судової системи (111-те), ефективність використання державного бюджету (111-те), захист прав інтелектуальної власності (108-ме), довіра суспільства до політиків (107-ме), тягар дер­жавного регулювання (104-те), ефективність корпоративного управління (101-ше), фаворитизм в ухваленні державних рішень (97-ме), організована злочинність (97-ме).

Таким чином, саме якість інституцій є головним чинником низької конкурентоспроможності України. І йдеться, на жаль, не тільки про недосконалість вітчизняної державної машини.

Світовий досвід свідчить, що практично всі країни-лідери, котрі досягли найвищих показників ВВП на душу населення (понад 20 тис. дол.), мають такі високорозвинені інституції:

— відкриту ринкову економіку, вільне ціноутворення, низькі митні бар’єри, висококонкурентне ринкове середовище;

— превалювання приватної власності при одночасному її захисті;

— ефективне податкове адміністрування, податкову систему, підконтрольну платникам податків через демократичні представницькі інституції;

— ефективні державні організації з низьким рівнем корупції;

— прозорі суспільні та фінансові інститути;

— демократичну політичну систему з високим рівнем політичної конкуренції, надійними механізмами контролю над державою та бюрократією;

— законослухняність громадян, незалежну судову систему, якій довіряють громадяни, сильну систему органів правопорядку і виконання судових рішень;

— мінімальний розрив між формальними й неформальними нормами соціальної поведінки.

Розвиненість інституцій є воістину тим золотом, яке не завжди блищить, але без якого, за великим рахунком, неможливе процвітання нації. Країни, де ці інституції укоренилися й ефективно працюють, мають високорозвинену економіку. А де не працюють або працюють зі збоями, економіка менш розвинена, добробут нижчий, можна навіть казати про певне культурне відставання.

Індекс конкурентоспроможності бізнесу

Другий розділ Звіту про глобальну конкурентоспроможність 2007—2008 являє собою детальне дослідження мікроекономічних аспектів конкурентоспроможності на основі індексу конкурентоспроможності бізнесу, складеного під керівництвом гарвардського професора М.Портера.

Індекс є синтетичним показником і включає якість національного бізнес-клімату, а також оцінку операцій і стратегії компаній. У цьогорічному рейтингу було представлено 127 країн світу, тоді як торік — 121.

Лідером щодо конкурентоспроможності бізнесу є також Сполучені Штати Америки. Україна, як і торік, посідає в рейтингу 81-ше місце. Наша країна розташувалася на ньому після Азербайджану (78-ме), Пакистану (79-те) і Танзанії (80-те).

У розрізі складових індексу конкурентоспроможності бізнесу Україна посіла 82-гу рейтингову позицію в категорії «якість національного ділового клімату», а в категорії «операції і стратегії компаній» — 83-тю.

Світові індекси та рейтинги

Останнім часом з’являється дедалі більше інформації про ранжирування країн світу на основі індексів, які оцінюють конкурентоспроможність національних економік у системі світового господарства, бізнес-клімат, рівень економічної свободи, якість і ефективність державного управління, ступінь глобалізації економіки, рівень розвитку людського потенціалу, потенціал зовнішніх запозичень, рівень корумпованості суспільства тощо.

Рейтинги й індекси стають своєрідною призмою, крізь яку світова спільнота оцінює в тому числі й Україну. Розглянемо деякі з них.

Рейтинг конкурентоспроможності,

Міжнародний інститут розвитку управління (Лозанна, Швейцарія)

Рейтинг конкурентоспроможності країн складається підрозділом Міжнародного інституту розвитку управління щорічно, починаючи з 1989 року. 2007-го при його складанні інститут використав інформацію більш як півсотні всесвітньо відомих дослідних інститутів і здійснював оцінку на основі 323 критеріїв. Серед них:

— 79 критеріїв, що характеризують рівень розвитку економіки (макроекономічна ситуація, торгова політика, інвестиційна політика, політика в сфері зайнятості і цінова політика);

— 72 критерії, що характеризують ефективність державної політики (вплив урядових рішень на фінансовий сектор, фіскальну політику, розвиток інституцій, законодавство, яке регулює підприємницьку діяльність);

— 71 критерій, що характеризує ефективність бізнесу, ринку праці і менеджменту;

— 101 критерій, що характеризує рівень інфраструктури, технологічного розвитку, науки й освіти, охорони здоров’я та охорони довкілля.

У 2007 році Міжнародний інститут розвитку управління включив Україну до переліку ранжируваних країн, і серед 55 держав вона посіла 46-ту позицію. При цьому Україна поступилася Чилі (26-те місце), Індії (27-ме), Литві (31-ше), Болгарії (41-ше), Росії (43-тє), Румунії (44-те), Філіппінам (45-те).

Індекс економічної свободи,

The Heritage Foundation & The Wall Street Journal

З 1995 року The Heritage Foundation разом із журналом The Wall Street Journal складають індекс економічної свободи, який демонструє, наскільки економіка тієї чи іншої держави відповідає ліберальним принципам. Автори рейтингу стверджують: ступінь економічної свободи більш-менш збігається із рівнем добробуту нації.

Індекс оцінює країни за 10 категоріями економічної свободи, в тому числі за такими:

— регуляторна політика (оцінюється ступінь свободи щодо процедур, пов’язаних із відкриттям, закриттям і функціонуванням підприємства згідно з національним законодавством);

— торгова політика (ступінь свободи, пов’язаний з отриманням ліцензій і дозволів на експортні й імпортні операції, тарифи та жорсткість регуляторних санітарних норм);

— фіскальна політика (ступінь податкового тягаря);

— втручання держави (ступінь навантаження на бюджет витрат уряду, частка державного сектора і втручання держави в політику приватних підприємств);

— монетарна політика (заходи, спрямовані на підтримку цінової стабільності);

— інвестиційна політика (ступінь свободи вкладання інвестицій у такі сектори, як засоби масової інформації, енергетика, військово-промисловий комплекс, виробництво спирту тощо);

— фінансова політика (ступінь розвитку фінансової системи й органів регулювання);

— права власності (ступінь захищеності прав власності);

— поширення корупції (ступінь поширення корупції на основі даних доповіді Transparency International «Індекс сприйняття корупції»);

— політика в сфері праці (ступінь свободи наймання та звільнення співробітників компаній, а також взаємозв’язок продуктивності праці із заробітною платою).

Індекс економічної свободи вимірюється у відсотках у діапазоні від 0 до 100, де мінімальному значенню відповідає найнижчий ступінь економічної свободи. Країни згруповано в п’яти категоріях:

— «вільні» з індексом від 80 до 100;

— «в основному вільні» — від 70 до 79,9;

— «відносно вільні» — від 60 до 69,9;

— «в основному невільні» — від 50 до 59,9;

— «депресивні» з індексом від 0 до 49,9.

У 2007 році до списку було включено 161 країну світу. Середній світовий індекс становив 60,6, європейський — 67,5. Україна отримала 53,3 і була віднесена до категорії країн, які характеризуються як «в основному невільні», посівши 125-ту позицію в рейтингу слідом за такими країнами, як Латвія (41-ша), Болгарія (62-га), Румунія (67-ма), Молдова (81-ша), Польща (87-ма), Росія (120-та).

Для порівняння: в 2006 році Україна займала 99-у позицію серед 157 країн світу (індекс 55,55).

Індекс сприйняття корупції, Transparency International

Для оцінювання масштабів корупції в країнах світу громадська організація Transparency International (Берлін, Німеччина) складає індекс сприйняття корупції. З 1995 року за результатами дослідження щороку складається доповідь, яка містить аналітичні висновки щодо цього феномену, в тому числі рейтинги країн світу за ступенем поширення корупції.

В 2007 році до рейтингу було включено 179 країн. У групі країн, до якої також входять Бенін і Малі, Україна посіла 118-те місце — після Молдови, Мозамбіку, Замбії, Руанди й Уганди.

Для порівняння: в 2006-му наша країна займала 99-ту позицію зі 163.

Індекс людського розвитку, Організація Об’єднаних Націй

Індекс людського розвитку призначений для порівняльної оцінки рівня добробуту, письменності та середньої тривалості життя в країні. Його було розроблено в 1990 році пакистанським економістом Махбубом уль Хаком і він подається ООН у щорічних звітах із 1993 року.

Під час підрахунку індексу використовуються три типи показників:

— середня тривалість життя;

— рівень письменності дорослого населення країни;

— рівень життя, оцінений через ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (дол. США).

Відповідно до звіту, в 2006 році Україна з індексом 0,774 посіла 77-му рейтингову позицію серед 177 країн світу, тоді як середній світовий індекс становив 0,741, а в країн із високим рівнем розвитку — 0,923. Наша країна опинилася позаду Росії (65-та), Білорусі (67-ма), Таїланду (74-та).

Для порівняння: в 2005 році Україна займала 78-му позицію серед 177 країн світу (індекс 0,766).

Проект Doing Business (Ведення бізнесу), група Світового банку

Doing Business — річний звіт, який дає змогу об’єктивно оцінити законодавство, пов’язане з регулюванням підприємницької діяльності, та його правозастосування.

Згідно з останньою доповіддю — Doing Business 2008 — Україна посіла 139-ту позицію серед 178 країн світу (країни ранжируються від 1 до 178, де перша позиція відповідає найкращому результату), розташувавшись позаду таких країн, як Казахстан (71-ша), Молдова (92-га), Киргизстан (94-та), Ефіопія (102-га), Росія (106-та), Білорусь (110-та), Уганда (118-та), Мозамбік (134-та), Іран ( 135-та), Узбекистан (138-ма).

Для порівняння: в 2006 році Україна займала 128-му позицію серед 175 країн.

Всесвітні індикатори державного управління, група Світового банку

Ефективне державне управління передбачає свободу вибору й підзвітність влади, політичну стабільність, ефективність уряду, ефективну регуляторну політику, верховенство закону та контроль над корупцією. Саме за цими показниками Світовий банк визначив стиль і якість державного управління в 212 країнах світу.

Моніторинг здійснювався з 1996-го по 2006 рік. Після його завершення було опубліковано доповідь «Якість державного управління 2007: Всесвітні індикатори державного управління 1996—2006», якою підбиваються підсумки минулого десятиліття.

Виходячи з максимально можливих 100 пунктів, Україна отримала такі результати:

— підзвітність влади виборцям — 40. Для порівняння: Польща й Естонія — по 84, Литва й Латвія — по 73, Румунія — 57, Монголія — 56, Мозамбік — 44 пункти;

— політична стабільність — 32. Для порівняння: Польща — 54, Естонія — 67, Литва — 77, Латвія — 74, Румунія — 46, Білорусь — 45, Туркменистан — 34 пункти;

— ефективність уряду — 40. Для порівняння: Єгипет — 43, Монголія — 44, Естонія — 83, Литва — 76, Латвія — 73, Румунія — 57 пунктів;

— ефективна регуляторна політика — 47. Для порівняння: Вірменія — 57, Румунія — 58, Польща — 69, Латвія — 79 пунктів;

— верховенство закону — 35. Для порівняння: Вірменія — 42, Румунія — 57, Польща — 60, Латвія — 61 пункт;

— контроль над корупцією — 34. Для порівняння: Грузія — 38, Монголія — 39, Естонія — 80, Латвія — 66 пунктів.

Індекс глобалізації, A. T. Kearney & Foreign Policy

Індекс глобалізації дає можливість оцінити процеси глобалізації в різних країнах світу. Щороку складається рейтинговою компанією A.T. Kearney та журналом Foreign Policy на основі 14 показників економічної, політичної, технологічної та соціальної інтеграції, згрупованих у чотири основні блоки:

— економічна інтеграція (обсяги міжнародної торгівлі, прямих іноземних інвестицій, портфельні інвестиції, дохід від інвестицій);

— персональні міжнародні контакти (дані про міжнародні поїздки та туризм, кількість міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень);

— розвиток глобальних технологій (кількість інтернет-провайдерів, користувачів Інтернету тощо);

— участь у глобальних політичних процесах (кількість міжнародних організацій і місій ООН, в яких країна бере участь, кількість іноземних дипломатичних представництв тощо).

У 2007 році до рейтингу було включено 72 країни світу, на території яких проживає близько 90% населення планети й економіки яких охоплюють понад 90% світового потенціалу. Україна посіла 43-тє місце, погіршивши свій минулорічний результат на чотири позиції.

Результат України в розрізі окремих показників: участь у глобальних політичних процесах — 55-та позиція; розвиток глобальних технологій — 53-тя; персональні міжнародні контакти — 49-та; економічна інтеграція — 17-та.

Індекс глобалізації (KOF), Швейцарський інститут дослідження бізнес-циклів

За допомогою індексу глобалізації (KOF) здійснюється комплексне оцінювання включення країни до процесу глобалізації. Індекс складається Швейцарським інститутом дослідження бізнес-циклів (Цюріх, Швейцарія).

Інтегральний показник глобалізації враховує три показники глобалізації — економічної, соціальної та політичної.

В 2007 році до рейтингу було включено 122 країни світу. Індекс глобалізації для України становив 61,83, виходячи зі 100 максимально можливих балів. Із цим результатом наша країна опинилася на 50-й позиції в рейтингу.

Результати України в розрізі показників: економічна глобалізація — 55,20 (75-те місце), соціальна — 57,79 (48-ме місце) та політична глобалізація — 76,97 (39-те місце).

Для порівняння: в 2006 році індекс глобалізації України становив 61,13.

Індекс залучення прямих іноземних інвестицій та індекс потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD)

Конференція ООН з торгівлі та розвитку складає рейтинги країн за двома індексами:

— індексом залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Performance Index);

— індексом потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Potential Index).

За результатами досліджень публікується щорічна доповідь про світові інвестиції.

Відповідно до Звіту про світові інвестиції 2007, Україна за індексом залучення прямих іноземних інвестицій посіла 37-му рейтингову позицію за період 2004—2006 років серед 141 країни світу, а за індексом потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій — 48-му за період 2003—2005 років.