Санкції проти РФ. Як почувається російська економіка

Сьогодні серед політичних та економічних експертів існують різні думки щодо оцінки ефективності економічних санкцій як інструменту політики. Одні вважають їх неефективними, інші, навпаки, говорять про те, що економічні санкції досить ефективні, якщо їх правильно застосовувати. Економічну природу санкції та їхні можливості детально описано у попередньому тексті «Санкції проти Росії. Лікнеп для України», зараз же час зупинитися на їх ефективності.

Загалом санкції можна вважати ефективними, якщо підсанкційна країна реально змінила свою поведінку, яка привела до санкцій. Водночас зміни політики може і не відбутися в силу причин, які не пов’язані з економічними санкціями. Але при цьому економічні санкції можуть завдати цілком реальних економічних збитків. Саме про це ми і поговоримо.

За даними російського Аналітичного кредитного рейтингового агентства (АКРА), 2018 року санкції так чи інакше торкнулися 20–21% ВВП Росії. Під обмеження потрапили великі державні банки (54% активів банківської системи), нафтогазові компанії (на які припадає 95% виручки нафтогазового сектору) та практично всі підприємства військово-промислового комплексу.

АКРА вважає, що санкції слабко вплинули на фінансовий стан компаній і банків. Водночас санкції можуть негативно вплинути на економічне зростання в довгостроковому плані. Разом з тим зазначається, що політика російських контрсанкцій призвела до зростання цін і зниження доходів населення на 2–3% протягом 2014–2018 років. Ці втрати не було компенсовано зростанням виробництва в АПК.

За оцінками агентства Bloomberg, різниця між фактичними та потенційними результатами економічного розвитку з 2014-го по кінець 2017 року становила 10% за інших рівних умов. При цьому втрати від санкцій можуть потенційно становити близько 6% із цих 10-відсоткових втрат.

За оцінками МВФ, упродовж 2014–2018 років виробництво в РФ у середньому зростало на 0,5% на рік (для порівняння, в 2003–2008 роках цей показник становив 7,1%, а в 2009–2013 роках — 1,2%), тоді як зростання очікувалося на рівні більш як 2%. На думку експертів МВФ, це пояснюється подвійним шоком від низьких цін на нафту та економічних санкцій 2014–2918 років.

За оцінками Андерса Ослунда та Марії Снєгової, зовнішній борг РФ зменшився з 729 млрд дол. США станом на кінець 2013 року до 470 млрд станом на кінець 2020-го. Таким чином, з одного боку, маємо скорочення боргу на 259 млрд дол., але з іншого — можна говорити про втрату інвестиційних коштів. Якби Росія рухалася в руслі тенденцій залучення капіталу країнами з ринковою економікою в процесі становлення, без санкцій вона могла б отримати приблизно 479 млрд дол. додаткових фінансових ресурсів. Ці ж дослідники звертають увагу на той факт, що протягом 2010–2013 років інвестиції в основний капітал після глобальної фінансової кризи зростали в середньому на 6,2% на рік. Однак упродовж 2014–2020 років, тобто періоду санкцій, вони щороку зменшувалися на 0,5%.

Очевидно, що для повноти аналізу слід також адекватно оцінювати можливості Росії мінімізувати вплив санкцій на свою економіку та інші економічні та політичні чинники. Враховуючи ці обставини, сьогодні практично більшість експертів вважає, що в цілому при оцінці агрегованого ефекту економічних санкцій слід брати до уваги такі моменти. При цьому одразу зазначу, що запроваджені економічні санкції не мали на меті повністю зруйнувати російську економіку.

По-перше, до цього часу масштаби, глибина та управління санкціями в плані реалізації їхнього потенціалу очевидно недостатні порівняно з очікуваннями. Йдеться про вибір об’єктів санкцій (персоналій, компаній, сфер), наявність різного роду винятків і можливостей обійти обмеження в той чи інший спосіб.

По-друге, економіка РФ певною мірою змогла адаптуватися до санкцій. Цьому сприяло суттєве зростання світових цін на нафту (січень 2016-го — жовтень 2018 року, квітень 2020-го — 2022 рік) і природний газ, що, зокрема, стимулювало видобуток цих ресурсів. З іншого боку, обмеження на постачання окремих товарів до РФ і запровадження Росією контрсанкцій стимулювали розвиток певних процесів імпортозаміщення (в агропромисловій сфері зокрема), хоча сьогодні повне імпортозаміщення практично неможливе.

По-третє, з метою мінімізації впливу санкцій зокрема на банківську систему Центробанк Росії змінив правила та нормативи формування резервів, обліку певних цінних паперів, звітності, надання банкам іноземної ліквідності тощо. Крім того, уряд РФ також здійснив певні кроки щодо оптимізації бюджетних видатків тощо.

По-четверте, аби мінімізувати вплив санкцій, російський бізнес шукає і знаходить певні можливості для того, щоб так чи інакше обійти діючі обмеження. Водночас слід зазначити, що протягом останніх років, попри загрозу посилення західних санкцій, значно зросли масштаби виведення коштів із РФ.

Ну а тепер до висновків. Санкції негативно впливають на російську економіку, хоча їхній негативний ефект оцінюється по-різному.

Я поділяю думку тих експертів, які вважають, що за нинішнього рівня економічних санкцій економіка Росії може функціонувати, але перспективи динамічного тривалого економічного зростання дуже й дуже сумнівні. При цьому ефект від санкцій залежить від ситуації на світових ринках, на яких так чи інакше представлена РФ. Так, санкції та несприятлива світогосподарська кон’юнктура в 2014–2016 роках стали шоком для російської економіки, тоді як пізніше сприятливі для РФ зміни на світових ринках певною мірою компенсували санкційний негатив, про що йшлося вище.

Попри численні заяви щодо стійкості російської економіки, економічні санкції сьогодні стали важливим чинником економічної політики. Так, голова Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна зокрема заявила: «В базовому сценарії (політики ЦБ. — І.Б.) ми виходимо з того режиму санкцій, який є… але... завжди враховуємо, що є такий геополітичний ризик (нових санкцій. — І.Б.). І основний наш пріоритет за наявності такого ризику — мати всі буфери, всі інструменти для того, щоб… мати можливість діяти в цілях збереження фінансової та цінової стабільності. В документі «Основные направления бюджетной, налоговой и таможенно-тарифной политики на 2022 год и на плановый период 2023 и 2024 годов» серед ризиків називаються «геополитичні загрози та пов’язані з ними зміни в структурі міжнародної торгівлі, в тому числі внаслідок «санкційної» політики, яку здійснюють окремі країни».

Якщо обирати між санкціями та війною, то економічні санкції, безумовно, мають перевагу. Водночас санкції мають свою ціну і для тих, хто їх запроваджує. Тому, як свідчить сучасна історія, перед політичною та бізнес-елітою країни — ініціатора санкцій завжди постає проблема вибору між політико-ціннісними міркуваннями та економічною вигодою. Фактично йдеться про специфічну форму глобальної соціальної відповідальності бізнесу в часи, коли порушуються засадничі принципи міжнародного права та міжнародної безпеки.

Ну і мій традиційний висновок-заклик. Попри широке застосування економічних санкцій і визнання їхнього негативного впливу, економічні оцінки їхнього впливу в цілому та на економіку РФ зокрема залишаються досить суперечливими. Тому закликаю колег по експертному цеху активно та неупереджено аналізувати економічні наслідки санкцій для РФ та України. Ну а влада (уряд і РНБО) має бути лідером в організації такої інтелектуальної роботи.

А завершити статтю хочеться цитатою 26-го президента США Теодора Рузвельта: «Не бийте взагалі, якщо цього можна уникнути, але ніколи не бийте впівсили».

Усі статті Ігоря Бураковського читайте тут.