Реформи по-українськи. Що було досягнуто й чого очікувати?

Рік, що минає, став четвертим роком, упродовж якого українська економіка переходить на функціонуючі ринкові механізми. Процес складний, наповнений проблемами й протиріччями. Можна уявити значно швидший і ефективніший прогрес, та все ж за останні чотири роки зроблено більше, ніж за попередні 20 із лишком. Хоча й цього недостатньо, щоб процес реформ став незворотним.

Наступний рік - передвиборний, і він буде важливим і складним. Реформи - більше політична, ніж технічна проблема. Тепер, після чверті століття невдач комунізму, ми дуже добре знаємо, що працює, а що ні. Успішні країни з перехідною економікою, такі, як Польща, Словаччина, країни Балтії, а також Румунія, в останні роки досягли успіху, тому що здійснили комплексні реформи на основі макростабілізуючих заходів, а також інституціональні й структурні реформи, які дали їм змогу створити передумови для високого й сталого економічного зростання. Відсутність реформ за 20 років незалежності стала головною причиною української бідності та проблем.

Для ілюстрації: Україна й Словаччина 25 років тому мали приблизно однаковий ВВП на душу населення. Торік у Словаччині ВВП за паритетом купівельної спроможності (з урахуванням рівня ціни) був у чотири рази вищий, ніж в Україні, і навіть майже у вісім разів більший на душу населення в доларах США номінально. Номінальний ВВП Словаччини у 2016 р. становив 89 млрд дол., а український - 93 млрд. Але в Україні 40 млн жителів, а в Словаччині - тільки 5,4 млн. Середня зарплата в Словаччині зараз становить майже
1000 євро, а в Україні - близько 200.

Ще один важливий факт: чотири роки тому ситуація в українській економіці була надзвичайно складною. Нашарувалися один на одного три погані фактори: спадщина 20-річної деформованої, дисфункціональної, корумпованої й олігархічної системи та погано керованої економіки; наслідки російської воєнної агресії, торгова й економічна війна; спадщина з десятків років цілком неконкурентної та деформованої центральної планової системи економіки. У зв'язку з цим економічний спад у 2014–2015 рр., що сягнув 17% ВВП, не був наслідком реформ, які розпочалися 2014-го, а результатом відсутності реформ протягом 20 років, а також російської агресії.

Реформи не тільки продемонстрували це в повному обсязі, але водночас створили передумови для подолання таких деформацій і формування засад функціонування конкурентної ринкової економіки, у якої буде сильніший імунітет від старих хвороб. Першим важливим результатом
2017 р. є збереження макроекономічної стабільності.

Найкращих результатів було досягнуто у сфері макроекономічної стабілізації, яка широко визнана, але не така значуща для громадян здебільшого тому, що для звичайних людей вона надто абстрактна й недостатньо зрозуміла. Помітними результатами є стабілізація державних фінансів, зниження інфляції, стабілізація валютного курсу й очищення банківського сектора - це необхідні умови для економічного зростання.

2017-й став ще одним роком наступності зусиль з макростабілізації, і показники будуть дуже схожими з показниками 2016 р. Поки ще немає остаточних даних за весь 2017 р., але ми вже можемо очікувати, що контрольована інфляція буде приблизно на тому самому рівні, що й торік (близько 12,5%), дефіцит бюджету в розмірі 3,0% ВВП (близько 2,6%), державний борг у відсотках від ВВП буде знижено з 81 до 74, а валові міжнародні резерви НБУ будуть збільшені з
15,5 млрд дол. до 18 млрд. Курс валют також у принципі стабілізується. Незважаючи на часткове ослаблення гривні в грудні, курс, як і раніше, перебуває в межах прогнозу уряду та НБУ на 2017 р.

Очікується, що в 2017 р. економічне зростання досягне 2,2%, а найголовніша причина для недосягнення вищого зростання (близько 3%, як спочатку очікувалося) - економічна блокада окупованих територій, що почалася на початку року. Вона стала також вагомою причиною, через яку промислове виробництво знизить показники цього року, тоді як торік промисловість зросла на 2,4%.

Очікується, що наступного року економічне зростання становитиме приблизно 3%, інші макроекономічні показники будуть поліпшені або принаймні зафіксуються на тому ж рівні. Таке зростання показників - це непогано, та все ж таки недостатньо, враховуючи потреби й потенціал української економіки. Навіть при зростанні 3% Україна відставатиме від світу, тому що світова економіка зросте приблизно на 3,6%. Зростання у країнах з перехідною економікою також буде вищим: Румунія - 4,4%, Польща й Словаччина - 3,8, Латвія - 3,5%.

Україна має потенціал для досягнення високого й сталого зростання приблизно на 6–7% на рік, але тільки у разі підтримки й подальшого поліпшення макроекономічних умов і забезпечення більш глибоких і комплексних структурних та інституціональних реформ у таких сферах: забезпечення правопорядку й захист прав власності, дерегуляція, демонополізація, приватизація й реформа корпоративного управління, поліпшення бізнес-середовища, реформа державних фінансів і податкова реформа (включаючи податкове адміністрування), реформа земельного ринку (особливо скасування мораторію на продаж землі) і реформа державного управління.

Деякі реформи, такі, як дерегуляція, реформа охорони здоров'я, податкова реформа, судова, реформа освіти, уже були розпочаті, але прогрес має бути значно більшим, ширшим і глибшим.

Які найбільші досягнення 2017 р.? Наприкінці минулого року прем'єр-міністр Володимир Гройсман зазначив, що для його уряду і для нього особисто 2017 рік у сфері реформ матиме такі пріоритети: пенсійна, реформа охорони здоров'я, освіти, приватизації, реформа земельного ринку. Наприкінці 2017 р. ми вже можемо оцінити, що було досягнуто. Пенсійна реформа є найбільшим успіхом уряду - нова пенсійна система фінансово стійка в середньостроковій і довгостроковій перспективі (переважно завдяки послідовному збільшенню виробничого стажу) і значно справедливіша (скасування пільг і спецпенсій, осучаснення вже існуючих виплат).

Дуже важлива й успішна також реформа охорони здоров'я, що забезпечує прозорість, конкуренцію та об'єктивні критерії первинної медико-санітарної допомоги на основі принципу "гроші йдуть за пацієнтом". Це допоможе зменшити надмірність, неефективність у сфері первинної медико-санітарної допомоги.

Було прийнято закон про реформу освіти, і тут багато позитивних змін. Питання в тому, як ця реформа змінює умови для підвищення ефективності та якості освіти.

Приватизація, як і раніше, залишається дуже суперечливою темою в Україні. З одного боку, уряд і особисто прем'єр-міністр зробили чимало торік, з іншого - результати досі ще незначні. Прем'єр-міністр ініціював велику кількість зустрічей з відповідальними особами для прискорення реформ корпоративного управління й приватизації, та, попри це, достатніх результатів немає.

Важливий позитивний результат - новий законопроект про приватизацію, схвалений урядом у липні цього року, Національною радою реформ у вересні й уже проголосований Верховною Радою в першому читанні в листопаді. Новий закон дуже важливий, оскільки усуває вузькі місця, що слугували раніше інструментом для блокування й бойкоту приватизації. Закон також пропонує попередні умови для забезпечення так званої малої приватизації на електронних аукціонах, що зумовить прозорість і ефективність системи.

Однак після першого читання депутати внесли безліч поправок, які можуть повернути законодавство про приватизацію в колишню форму, а це перешкоджатиме реальному, прозорому й ефективному приватизаційному процесу. І це дуже небезпечно. Недостатній прогрес у реформуванні механізмів приватизації та реформі корпоративного управління держпідприємств означає, що понад 3500 державних підприємств продовжать слугувати одним із найбільших джерел корупції, політичного клієнтелізму, неефективності, розтрати державних грошей, деформацій у конкуренції, перешкод для залучення прямих іноземних інвестицій.

Приватизація має стати пріоритетом наступного року, інакше всі гарні цілі й заяви про боротьбу з корупцією та залучення іноземних інвесторів залишаться хибними прокламаціями. Що ще важливіше, у результаті цього неможливо буде використовувати потенціал зростання української економіки й поліпшити життя українського народу.

Якщо говорити про державні підприємства і корупцію, то уряди Яценюка й Гройсмана досягли важливих і безпрецедентних в українських умовах результатів у боротьбі з корупцією, особливо в скороченні простору для так званої великої корупції.

Як мінімум чотири великомасштабні сфери для великої корупції було закрито. Перша - підняття цін на газ для населення до ринкового рівня, друга - очищення банківського сектора, третя - державні закупівлі. Четверта - відшкодування ПДВ. Три роки тому ціна на газ для домашніх господарств становила лише 12% від реальної ринкової ціни. Олігархи й бізнесмени-політики за рік забирали мільярди доларів з державних грошей, купуючи газ як для домогосподарств за 12% від реальної ціни, а потім продавали його українським компаніям або експортували за реальну ринкову ціну. Цей канал частково було перекрито з 2015 р. і повністю - з весни 2016-го, коли ціни на газ було підвищено до ринкового рівня.

До Євромайдану багато приватних банків служили "банкоматами" для своїх власників. Банки збирали гроші у вкладників і бізнесу, а потім надавали їх як кредити пов'язаним із ними компаніям. Ці компанії не повертали грошей банкам, а повернення грошей вкладникам банків планувалося державними грошима (через Фонд гарантування вкладів). Усі такі банки було закрито (80 зі 180), а найбільший приватний банк (Приватбанк) - націоналізовано. Нові, суворі нормативні правила й рамки було запроваджено Національним банком України, включаючи контроль над пов'язаними сторонами. І другий канал великої корупції було закрито.

Державні закупівлі були третім каналом великої, а також малої і середньої корупції. Із серпня 2016 р. усі державні установи, у тому числі муніципалітети, зобов'язані використовувати електронну систему державних закупівель ProZorro, прийняту на міжнародному рівні як ефективна й унікальна.

Нарешті, у результаті зусиль постреволюційних урядів з реформування системи адміністрування ПДВ удалося запустити систему автоматичного відшкодування цього податку. Четвертий канал для великої корупції - махінації з відшкодуванням ПДВ експортерам - було закрито.

Залишилася невирішеною проблема державних підприємств. В Україні близько 3,5 тисячі держпідприємств, і, попри заяви й плани, у цій галузі не було досягнуто жодного прогресу. Ці компанії сьогодні є найбільшим джерелом корупції, політичного клієнтелізму, неефективних грошових витрат, поганого управління й викривлення бізнес-середовища.

Окрім скорочення простору для корупції й політичного клієнтелізму, ще одним позитивним ефектом від приватизації може стати залучення авторитетних іноземних інвесторів, які привезуть в Україну капітал, технології та ноу-хау. Необхідною передумовою для залучення такого роду інвесторів має бути професійне управління процесом приватизації на основі відкритих, конкурентоспроможних міжнародних тендерів за сприяння авторитетних інвестиційних консультантів на боці українського уряду. Хотів би наголосити, що залучення значного обсягу прямих іноземних інвестицій є неминучою попередньою умовою для посилення економічного зростання. У 2017 р. ми очікуємо, що приплив ПІІ становитиме близько 2% ВВП, що нижче рівня 2016 р. (3,5%), який і так був неприйнятно низьким.

Реформа земельного ринку (скасування мораторію на продаж землі, у тому числі приватної власності) не відбулася, і парламент знову подовжив мораторій. Це дуже погана новина для України. Уряд завзято працював над законопроектом і створив передумови для відкриття ринку землі з чіткими й жорсткими умовами, які обмежують доступ до землі іноземців, а також встановлюють граничні розміри ділянок для купівлі українцями - фізичними та юридичними особами. Схоже, що найважливішою причиною відтермінування цієї реформи було видалення цієї умови з пріоритетних контрольних показників одержання траншу програми МВФ у 2017 р. Я вважаю, що це дуже велика помилка, допущена МВФ.

Найважливішою метою 2018 р. стане продовження відповідних реформ і недопущення відмотування назад того, що вже було досягнуто. Звичайно, це буде непросто, тому що популісти, безсумнівно, посилять свою активність напередодні виборів. Але, незважаючи на цей ризик, я залишаюся оптимістом і вважаю, що Україна не має іншого вибору. Чому? Тому що не продовжувати - значить втратити перспективу вступу до ЄС і підтримку з боку Заходу, а це неминуче означатиме загрозу незалежності й цілісності країни. Під час і після Євромайдану українці визначили проєвропейський курс і необхідність реформ.

З цього погляду, підтримка програми МВФ буде вирішальною, оскільки без підтримки з боку МВФ та ЄС Україна не зможе покрити свої боргові зобов'язання у 2018-му і 2019 р., що означатиме неминучу фінансову кризу з усіма негативними економічними, соціальними й політичними наслідками. Для підтримки програми МВФ і одержання поточного траншу найважливішими передумовами є антикорупційний суд, приватизація і підвищення цін на газ.

Для підтримки досягнутого доречно розставити пріоритети. Гарною ілюстрацією є згубний законопроект №7206 "Купуй українське", запропонований Радикальною партією Олега Ляшка і прийнятий парламентом у першому читанні. Цей законопроект суперечливий, і якщо його приймуть, то може знищити ProZorro, збільшити корупцію і клієнтелізм, суперечитиме зобов'язанням України за Угодою про асоціацію, правилам СОТ і бюджетним нормам, а також посилить адміністративний тиск на бізнес, особливо на малий.

Такі протекціоністські й популістські пропозиції - шлях смерті. У світі немає жодної країни, яка стала б багатшою завдяки протекціонізму. Навпаки, шлях від убогості до процвітання - це економічна політика, що ґрунтується на відкритості, вільній і чесній конкуренції, захисті прав власності й економічній свободі.