ПРЯМЕ ПРЕЗИДЕНТСЬКЕ УРЯДУВАННЯ

Нарешті вчені відкрили секрет довголіття їжаків. Виявляється, ніякого секрету немає. Та й живуть їжаки, власне, недовго...

З Інтернету

…Нас, як завжди, цікавить економіка. Тому почнемо з політики. Президент України переплюнув-таки російського колегу. Володимир Путін поділив свою країну на сім округів і посадив на них сімох особистих представників (плюс восьмий Черномирдін на українському окрузі, але про це — далі). А Леонід Кучма вчинив ще крутіше: майже три десятки в дошку своїх представників широким жестом будуть укинуті до всіх міністерств та Кабміну. Чим, власне, після такої операції займуться міністри на чолі з прем’єром — це держсекретарі (себто люди государеві) вирішать. Щоб ніхто й не сумнівався, щоб уже напевно...

Не секрет, що три наступні роки будуть для влади роками чималих витрат: забезпечення безперебійних виборів з правильними результатами стане в грубі гроші. Одним внутрішнім ресурсом тут не обійдешся, але спочатку — саме про нього, про внутрішній.

Всі новомодні усушки й утруски влади стали можливі переважно завдяки зусиллям Ющенка й Тимошенко, які все ж встигли створити певний запас економічної міцності. Тепер, коли можливість розпоряджатися досягнутим перейшла безпосередньо до Президента (тобто до коаліційного оточення гаранта), «все, що є, то моє».

Причому нам уже розповіли, під яким саме соусом це «моє» буде спожито: потужний прем’єр повноважного Кабміну розпочне безкомпромісно боротися із бідністю, знижувати податки на доходи громадян, облаштовувати приватизацію, диверсифіковувати енергопостачання. При цьому прем’єр наш Кінах, не зморгнувши оком, стверджує, що все перелічене — справа національної безпеки, а реформа енергетичної сфери жвавіше піде «із приїздом до Києва російського посла Віктора Черномирдіна». Якщо не звертати уваги на боротьбу з бідністю, в усьому іншому новий глава старого уряду поінформований непогано: адже недарма енергетичного Черномирдіна зустрічав біля трапа національно-безпечний Марчук. Загалом, для своєї безпеки влада нічого нашого не пошкодує і що хочеш диверсифікує. От українську трубу продасть і диверсифікує вже з кінцями.

Тепер стосовно бідності. Можемо підказати, як із нею боротися. Для цього потрібна лише дещиця: посильні податки — для всіх, соціальні програми — у режимі реального бюджету, кількість бюрократичних перешкод при реєстрації підприємств — мінімальна (а краще взагалі нульова), реформа оплати праці — негайна (і насамперед — у бюджетній сфері). Далі: реформа оплати праці означає зміну вартості продукції, зміна вартості впливає на конкурентоздатність, остання — на структуру зовнішнього і внутрішнього ринку. Звідси — нові інвестиційні можливості (або неможливості).

Список можна подовжити, а можна сформулювати коротко: систему потрібно міняти. Чи під силу це уряду під керівництвом держсекретарів Президента? А головне — навіщо це їм? Адже помірно бідний електорат — найкращий друг влади. Найкращий, бо при покупці дешевий: як-не-як, а економія внутрішнього ресурсу. І на тому спасибі.

Втім, хоч як заощаджуй внутрішній ресурс ім. Ющенка—Тимошенко, на всі вибори (парламентські й особливо президентські) його явно забракне. Та не варто особливо перейматися — Україні вже протягнули руку допомоги ззовні.

Даремно деякі малосвідомі громадяни з числа бізнесменів, журналістів і політиків дуже збентежилися з приводу Черномирдіна — тіньового, мовляв, прем’єра в Україну заслано. Це, товариші, політична короткозорість. Місія Віктора Степановича аж ніяк не вичерпується «прем’єрськими» функціями. Дріб’язково це, несолідно як на сьогодні. Віктор Черномирдін покликаний бути Атлантом — тримати на своїх плечах увесь тягар російських капіталів в Україні й українських боргів у Росії, плюс — забезпечувати конвертацію цього добра в політичні та фінансові дивіденди. А потім ще отриманими дивідендами грамотно розпорядитися.

Віктор Степанович, звісно, й сам упорається, але ж не може наш уряд стояти осторонь. Посильну допомогу в розподілі ресурсів української економіки між владою братських незалежних держав напевно нададуть дві кабмінівські новації: відроджене Мінпромполітики, а також загадкова структура — Міністерство європейської та економічної інтеграції. До речі, символічна назва: і «європейська» інтеграція окремо, і «економічна» начебто сама по собі. Треба розуміти так, що в Європу ми будемо інтегруватися вже без власної економіки.

Трохи раніше автор мала необережність давати поради уряду Кучми з приводу боротьби із бідністю. Продовжуючи традицію, дам пораду і тим читачам, які мають намір пережити цю боротьбу не виїжджаючи з України. У світлі останніх історичних рішень. Товариші, панове й усі інші (за винятком депутатів, які правильно проголосували), тримайте кишеню ширше — у неї має влізти велика дуля...