Протидія економічній кризі: глобальні та національні аспекти

Національна економіка характеризується критичною залежністю від стану глобальних ринків і низькою спроможністю уряду та НБУ протистояти зовнішнім шокам. А тому під час поточної кризи економіка України зазнає колосальних втрат і ввійде до числа найбільш постраждалих.

Глобальна економіка входить у стан рецесії, яка, на думку багатьох експертів, стане найжорсткішою з 1930-х років. МВФ прогнозує на 2020 рік падіння економік розвинених країн на 6,1%, а світової економіки в цілому - на 3%. На сьогодні у світі заблоковано значну частину економічної діяльності. Закриття робочих місць і зниження мобільності людей руйнують ланцюжки постачання та зменшують продуктивність праці. Масові звільнення, скорочення доходів і зростаюча непевність спонукають людей витрачати менше і підштовхують подальше закриття бізнесів. Внутрішні економічні негаразди перекидаються на економіки торговельних партнерів, що мультиплікує негативні ефекти у світовому масштабі.

Карантинні заходи і соціальне дистанціювання обмежують як сукупний попит, так і сукупну пропозицію. Скорочення сукупної пропозиції відбувається під дією таких факторів:

- перекриття кордонів порушує ланцюги постачання вхідних матеріалів і виробленої продукції;

- тимчасове закриття заводів і фабрик для убезпечення від інфікування людей блокує процес виробництва;

- призупинка діяльності сфери послуг, яка передбачає прямі контакти із споживачами, позначається на обсягах виробленого продукту;

- непевність економічних суб'єктів щодо тривалості запроваджених обмежень зменшує виробничі інвестиції.

Факторами скорочення сукупного попиту за дії карантинних обмежень є такі:

- зменшення витрат і падіння попиту населення на послуги дозвілля та розваг;

- споживачі тимчасово переключаються лише на закупівлі товарів першої необхідності, частина з яких набуває форми інтернет-торгівлі;

- непевність щодо майбутніх доходів і зайнятості спонукає споживачів до обмеження витрат і відмови від непріоритетних покупок;

- туристи вимушено відмовляються від планування подорожей, оскільки невідомою є тривалість карантинних обмежень.

Економіки країн з ринками, що формуються, поряд із дією зазначених вище чинників, зазнали впливу множинних зовнішніх шоків - зниження цін на сировинні товари, скорочення зовнішнього попиту, втрати доступу до зовнішнього фінансування.

Із середини січня до початку квітня 2020 року ціни на акції цих країн упали в середньому на 20%. Перший квартал відзначився і рекордним відпливом іноземних портфельних інвестицій з ринків, що формуються: вилучення коштів інвесторами-нерезидентами сягнуло понад 100 млрд дол. США. Ця сума відносно ВВП цих країн є рекордною за весь період спостереження.

З початком коронакризи набирає обертів процес зниження світових цін на сировинні товари: із середини січня до кінця березня ціни на основні метали зменшилися на 15%, природний газ - на 38%, сиру нафту - на 65%. За підсумками 2020-го, МВФ очікує падіння цін на метали на 15%, а на продовольчі товари - на 1,8%.

Центральні банки багатьох країн світу для протидії погіршенню умов фінансування і підтримки кредитного процесу вживали рішучих дій щодо зниження відсоткових ставок, викупу активів на ринку і надання ліквідності фінансовим установам. Оскільки у розвинених країнах ключові відсоткові ставки вже були близькими до нуля, їх центральні банки активно застосовували заходи нетрадиційної монетарної політики.

По суті, центральні банки зайняли першу лінію оборони в боротьбі за збереження економік і фінансового сектору. Їх діяльність зосереджувалася на таких напрямах:

- центральні банки провідних країн знизили ключові відсоткові ставки на 50–150 базових пунктів, а також активізували програми викупу активів;

- більшість центральних банків надавали додаткову ліквідність своїм банкам, у тому числі і через зниження нормативів резервування, перегляд вимог до застави, збільшення обсягів і строковості операцій РЕПО;

- деякі центральні банки розпочали надання доларової ліквідності через свопові угоди.

В Україні реакція НБУ на кризові події мала форму не монетарних стимулів, а послаблення монетарної "удавки" для економіки. Так, приріст грошової бази за січень-квітень становив 34,5 млрд грн, або 7,2%, що цілком забезпечувався приростом зовнішніх активів на 52,1 млрд. Чисті внутрішні активи за цей період зменшилися на 17,7 млрд грн, а компонент чистого внутрішнього кредиту збільшився на малопомітну величину 8,5 млрд.

Національний банк дійсно зробив деякі кроки назустріч економіці, а саме: облікову ставку було знижено з 10 до 8% річних, було відтерміновано впровадження більш жорстких нормативів банківського регулювання, дещо збільшено рівень підтримки ліквідності банків і підвищено строковість короткострокових кредитів рефінансування до 90 днів, а також відновлено тендери з надання довгострокового рефінансування банкам на строк до п'яти років.

Проте, порівнюючи ці заходи з пакетами монетарних стимулів у інших країнах світу (включаючи з ринками, що формуються), маємо констатувати символічний характер заходів, які вживалися НБУ, та їх неадекватність тим гострим викликам, перед якими постала економіка України. Так, ресурси рефінансування не мають належного попиту з боку банків, оскільки кредитування економіки перебуває у коматозному стані; НБУ не переглядав надзвичайно жорстких вимог до формування резервів від кредитні ризики; операції РЕПО і відкритого ринку Нацбанком не проводяться, крім того, НБУ проголосив категоричну неприйнятність програм викупу активів на вторинному ринку, включаючи державні облігації.

А між тим у світі з початку нинішньої кризи багато центральних банків вдалися до започаткування чи розширення програм викупу активів. Зазвичай вони скеровуються на відновлення кривої дохідності на довгих термінах, недопущення зростання ринкових відсоткових ставок і блокування дестабілізаційних тенденцій на ринку. За даними агенції Fitch, центральні банки США, Великої Британії, єврозони та Японії вже оголосили про викуп активів на суму 6 трлн дол. 2020 року; цей показник утричі перевищує пікові значення викупів 2013-го.

Так, ЄЦБ започаткував Pandemic Emergency Purchase Program, яка покриватиме викуп державних і приватних цінних паперів. ФРС США почала викупати федеральні облігації, іпотечні та корпоративні облігації, внаслідок чого сума державних цінних паперів на балансі ФРС за рік має подвоїтися і досягти рівня 20% ВВП. Банк Канади викуповує на відкритому ринку комерційні цінні папери, державні та іпотечні облігації, короткострокові зобов'язання муніципалітетів. Аналогічні операції проводить Банк Японії. Банк Англії відкрив Asset Purchase Facility для збільшення власних активів у державних і корпоративних облігаціях.

Серед країн з ринками, що формуються, з початку коронакризи програми "кількісного пом'якшення" з масштабним викупом державних облігацій на ринку розпочали центральні банки Угорщини, Польщі, Румунії, Хорватії, Туреччини, Південно-Африканської Республіки, Чилі, Колумбії, Коста-Ріки, Індонезії. Зокрема, Народний банк Польщі вже викупив казначейських зобов'язань на суму близько 1% ВВП. У цілому, за даними банку UBS, для фінансування національного пакета стимулювання Банк Польщі повинен викупити державних облігацій на суму 8,7% ВВП. Однак загалом центральні банки країн з ринками, що формуються, налаштовані за рік викупити державних цінних паперів вартістю до 5% ВВП.

Традиційно головною метою фіскальної політики під час економічного спаду була підтримка попиту, однак з початку коронакризи ситуація виявилася принципово іншою. Ключовими цілями фіскальної політики стали мобілізація ресурсів для сфери охорони здоров'я та надання допомоги людям і підприємствам з метою їх фізичного виживання у надзвичайних умовах.

З початку нинішньої кризи в усіх країнах світу МВФ оцінює вартість пакетів фіскальних заходів - видаткових програм і податкових послаблень -на рівні 3,3 трлн дол. Крім того, фіскальні стимули у формі надання державних гарантій, позик і вливань у статутні капітали компаній оцінюються у 4,5 трлн дол.

Країни групи "двадцяти" вже затвердили пакети фіскальних заходів у частині доходів і видатків держави в розмірі 3,5% ВВП. Такий обсяг перевищує суму фіскальних стимулів у цих же країнах під час фінансової кризи 2008–2009 років. Разом з цим у Франції, Німеччині, Італії, Японії, Об'єднаному Королівстві та США було розроблено масивні пакети підтримки ліквідності, включаючи державні гарантії та позики, вартість яких досягала 10% ВВП і більше.

У частині видатків держави заходи фіскальної політики, як правило, включають виплати допомог із безробіття, оплату лікарняних, надання субсидій на оплату праці, виділення цільових трансфертів (субсидій) постраждалим фірмам і домашнім господарствам. Заходи фіскальної політики у частині доходів охоплювали відстрочки сплати податку на прибуток, податку на особисті доходи, внесків на соціальне страхування, а також податкові пільги, які стосувалися вразливих фірм, домашніх господарств і виробництв/постачань медичних товарів і послуг.

В Українісеред арсеналу фіскальних методів підтримки уряд застосував такі: збільшення виплат малозабезпеченим пенсіонерам і запровадження допомоги із тимчасового безробіття і допомоги на дітей для безробітних, суттєве підвищення витрат на сферу охорони здоров'я, тимчасове звільнення бізнесу від сплати окремих податків і соціальних внесків та можливість відтермінувати їх оплату, розширення програми кредитної підтримки малого бізнесу з компенсацією державою різниці відсоткових ставок, зняття ліміту надання державних гарантій для кредитів на інвестиційні цілі. В цілому обсяг розроблених на сьогодні фіскальних стимулів оцінюється на рівні 4–5% ВВП.

Тобто антикризова фіскальна політика України за змістовним наповненням наслідує загальносвітові тенденції та враховує позитивні надбання міжнародного досвіду. Однак специфічною проблемою України є досить вузький фіскальний простір для застосування цих стимулів, що пояснюється високим рівнем боргового навантаження та обмеженістю джерел фінансування бюджетного дефіциту.

У світі побічним наслідком здійснення антикризової фіскальної політики стало стрімке зростання державного боргу. За прогнозом МВФ, борг сектору загального державного управління всіх країн світу за 2020 рік збільшиться на 13,1% ВВП і досягне 96,4% ВВП, у тому числі в країнах з ринками, що формуються, - 62% ВВП. В Україні борг сектору загального державного управління за поточний рік має зрости на 16,4% ВВП і наприкінці року досягти 66,5% ВВП.

Фахівці МВФ визнають: у нинішніх надзвичайних умовах більшість країн, що розвиваються, повинні віднайти тонкий баланс між реагуванням на гострі соціально-економічні виклики і забезпеченням боргової стійкості. Досягнення цього балансу потребує покращення якості державного регулювання і дієвості правових інституцій, підвищення ефективності державних видатків і використання всіх резервів для підтримки дохідної частини бюджету.

Нині світова криза проявляється здебільшого через накопичення негативних явищ у сфері охорони здоров'я та реальній економіці. За численними прогнозами, у розвинених країнах світу падіння економічної діяльності 2020 року не супроводжуватиметься фінансовими потрясіннями. Ймовірність фінансової кризи у більшості країн світу на сьогодні оцінюється як невисока, що відрізняє поточну ситуацію від глобальної фінансово-економічної кризи 2008–2009 років.

Масивні програми фіскальної підтримки і монетарного стимулювання економіки у розвинених країнах сприятимуть утриманню більшості компаній на плаву, запобігатимуть кризі ліквідності та допомагатимуть відновленню економічної діяльності після зняття карантинних обмежень. Аналогічним чином і банківський сектор зможе протистояти впливу потужних шоків, оскільки він одержує масштабну підтримку від центральних банків і має суттєві накопичені резерви і буфери капіталу.

На думку багатьох експертів, у світовому вимірі економіка України стане однією з найбільш постраждалих, оскільки їй властиві критична залежність від стану глобальних сировинних і фінансових ринків, а також низька спроможність протистояти наявним загрозам. Разом з цим символічний характер монетарних стимулів, повне ігнорування НБУ наявних проблем у реальній економіці і державних фінансах, обмежений потенціал для застосування фіскальних стимулів урядом і низька якість державного управління з високою ймовірністю визначатимуть руйнівний перебіг економічної кризи та її переростання у фінансову кризу. З огляду на наявні ризики і зони вразливості, досить вірогідним в Україні виглядає сценарій потрійної фінансової кризи (валютної, боргової, банківської), яка посилюватиме дію шокових факторів і відтермінує перспективи соціально-економічного відродження країни на далеке майбутнє.

Всі статті автора читайте тут.