Прогресія регресу, або Хто винен в українській кризі

Проблеми в усіх сферах соціально-економічного життя, на які нам толерантно вказує світове експертне співтовариство, щороку розміщуючи Україну на найнижчих позиціях різноманітних рейтингів, ніколи особливо не хвилювали ані вітчизняну громадськість, ані політикум. А в останні місяці взагалі з’явився чудовий шанс пояснювати будь-які провали світовою кризою. От тільки списати на кризу цьогорічне передостаннє (56-те) місце України у Щорічному рейтингу конкурентоспроможності країн світу (World Competitiveness Yearbook) Міжнародного інституту розвитку менеджменту (IMD-Lausanne), Швейцарія (далі — IMD WCY), опублікованому у травні 2009 року, не вдасться. З низки причин.

До історії питання

Рейтинг IMD WCY укладається з 1989 року. Сьогодні до нього входять 57 країн. IMD-Lausanne включає країни в рейтинг з ініціативи національних дослідних інституцій, які надають IMD статистику та проводять опитування національного бізнесу. Україна вперше з’явилася в рейтингу 2007 року з ініціативи Міжнародного інституту менеджменту (бізнес-школи МІМ-Київ), ексклюзивного українського партнера IMD-Lausanne. «Ми вважаємо своєю соціальною відповідальністю та внеском у соціально-економічний поступ країни інформування бізнесу, суспільства й політикуму про тенденції функціонування економіки, формування нових, прогресивних стандартів ведення бізнесу та сприяння діалогові влади й бізнесу», — пояснює президент МІМ-Київ Ірина Тихомирова.

IMD WCY є комплексним дослідженням, у якому оцінюються і макроекономічна ситуація (економічне зростання, міжнародна торгівля, іноземні інвестиції, зайнятість та ціни), й ефективність державної влади (державні фінанси, податкова політика, ефективність дер­жавних інституцій, бізнес-законодавство, соціальні умови), й ефективність бізнесу (продуктивність економіки, ефективність ринку праці, фінансовий сектор, управлінські практики в бізнесі, суспільні цінності), й інфраструктура (базова, технологічна, наукова, освітня, інфраструктура охорони здоров’я та збереження довкілля).

«IMD WCY оцінює конкурентоспроможність, тобто йдеться не про просте зростання, яке вимірюється показниками збільшення ВВП, а про стабільність розвитку країни, про те, наскільки диверсифікована економіка, наскільки фінансова система країни може абсорбувати різні негаразди, тобто насамперед про стійкість і збалансованість», — узагальнює Юрій Мартинюк, віце-президент МІМ-Київ.

В основу визначення рівня конкурентоспроможності країн покладено 329 показників, 2/3 з яких — це дані національної та міжнародної статистики (що додає рейтингуванню цифрової доказовості та об’єктивності), 1/3 — результати управлінського опитування вітчизняного бізнесу (в українському випадку — слухачів бізнес-школи МІМ-Київ), що дають змогу оцінити суспільні настрої та охарактеризувати середовище, в якому доводиться працювати бізнесові.

Слід зазначити, що ще з докризових часів економічного зростання Україна демонструє в рейтингу не найкращі результати: 46-та з 55 — у 2007 році, 54-та з 55 — у 2008-му, 56-та з 57 — цьогоріч.

Про гострі запалення й латентні процеси

Безумовно, світова криза як зовнішній чинник позначилася на українській економіці, спровокувавши проблеми, що виштовхнули країну на передостанній щабель рейтингу. Так, серед критичних відставань України (умовно так можна назвати індекси, за якими країна посідає найнижчі позиції) лише в дослідженні 2009 року з’явилися нестійкість економіки до економічних циклів — 57-ме місце (48-ме 2008 року), негативний вплив обмінного курсу на конкурентоспроможність підприємств — 56-те місце (20-те 2008 року), нестабільність валютного курсу — 56-те місце (23-тє 2008 року), негативний вплив політики Нацбанку на економічний розвиток — 56-те місце (50-те 2008 року) тощо. Додали негативу й низький приріст ВВП та різке зростання державного боргу.

Однак це не означає, що IMD WCY може слугувати лише інструментом фіксації симптомів гострого запалення. Ще краще рейтинг використовувати для діагностики латентних процесів українського економічного організму. Аби переконатися в цьому, варто лишень простежити динаміку рейтингу України за підгрупами показників за три роки.

У зміні рейтингу України за різними підгрупами показників простежуються різноспрямовані тенденції. За деякими підгрупами відносна стабільність 2007—2008 років змінилася катастрофічним падінням (економічне зростання — перехід з 40-го на 55-те місце, продуктивність та ефективність економіки — з 41-го на 57-ме). Вочевидь, ці групи виступили лакмусовими папірцями світової кризи.

Цікавішими у плані системного аналізу є підгрупи показників, за якими Україна послідовно котиться вниз протягом усіх трьох років рейтингування. За показниками зайнятості населення вона перекочувала в нижчу половину рейтингу (27-ме, 30-те, 34-те місця 2007-го, 2008-го
та 2009 року відповідно), стрімке й показове падіння відбулося у групі «Державні фінанси» (18-те, 25-те, 48-ме місця), втрачено позиції за показниками податкової політики (31-ше, 35-те, 38-ме місця), падіння у науковій інфраструктурі (27-ме, 36-те, 43-тє
місця).

Таким чином, IMD WCY показує системні соціально-економічні викривлення, які, на жаль, ніхто не рветься виправляти, адже у деяких сферах, наприклад у науковій, навіть визнання проблем чимось схоже на розвінчання міфів про значний потенціал України та її неосяжні перспективи. Хоча для багатьох країн світу подібні рейтинги є своєрідними дорожними картами у визначенні напрямів реформ, а, наприклад, Казахстан, уперше цього року увійшовши до IMD WCY (36-те місце), навіть замовив швейцарським економістам додаткове дослідження власної конкурентоспроможності.

Ще одна небезпечна тенденція — це стабільне тупцювання України на передостанніх та останніх місцях у низці ключових для конкурентоспроможної економіки підгруп показників. Ідеться передусім про такі субфактори, як «Інституційні рамки» (53-тє, 52-ге, 55-те місця), «Бізнес-законодавство» (незмінне 53-тє місце), «Фінанси» (54-те, 53-тє, 57-ме місця).

На підсумкову оцінку країни за цими підгрупами показників найбільшою мірою впливають результати управлінського опитування. Саме національний бізнес визначає вади бізнес-середовища, в якому він змушений працювати. Третій рік поспіль українські підприємці, які представляють усі регіони країни та всі сектори економіки, а отже, є репрезентативною вибіркою, наголошують на таких системних проблемах, як непослідовність політики державної влади, обмеження конкурентоспроможності підприємств регуляторними та законодавчими рамками, низька адаптивність державної політики до змін в економіці, бюрократія, недоступність ринків капіталу, недосконалість конкурентного законодавства, недостатня простота ведення бізнесу тощо, ставлячи Україну за цими показниками на позиції від 50-ї до 57-ї із тенденцією до зниження. Всі ці законодавчі, регуляторні й інституційні перепони «гасять» потенціал бізнесу, тим самим впливаючи на загальний рівень конкурентоспроможності економіки.

Криза домашнього приготування

Системне відставання України від розвинених країн за якістю регуляторного середовища, законодавчого поля й інституційних рамок є жахаюче демонстративним, але хоча б визнаним у суспільстві. Про кризу державної влади та невідповідність середовища потребам вільного й ефективного розвитку бізнесу, про вплив цих чинників на загострення кризи не говорить сьогодні тільки лінивий. А от проблеми у фінансовому секторі України одноголосно виправдовуються світовою фінансовою кризою, хоча рейтинг IMD WCY свідчить, що катастрофа назрівала давно і впевнено, і в ній набагато більше важать внутрішні, ніж зовнішні чинники.

У рамках підгрупи «Фінанси» бізнес оцінює такі показники, як легкість отримання банківських кредитів (43-тє, 52-ге, 56-те місця 2007-го, 2008-го та 2009 року відповідно), доступність венчурного капіталу (45-те, 52-ге, 56-те місця), ефективність послуг банків і фінансових установ, їх відповідність потребам бізнесу (40-ве, 52-ге, 56-те місця), ефективність банківського регулювання (45-те, 49-те, 56-те місця), відповідність фондового ринку потребам бізнесу (53-тє, 52-ге, 56-те місця), ефективність захисту прав акціонерів (55-те, 55-те, 57-ме місця), прозорість фінансових інститутів (55-те, 55-те, 57-ме місця), вплив корпоративного боргу на розвиток компаній (50-те, 52-ге, 56-те місця). Вкупі зі статистикою про діяльність банків, фінансових інститутів та фондового ринку, ці результати три роки поспіль забезпечують Україні почесні перші-другі з кінця місця у рейтингу за рівнем ефективності фінансового середовища.

«Недовіра до фінансової системи України зараз колосальна, і це створює величезну загрозу для всієї економіки, — пояснює Юрій Мартинюк, віце-президент МІМ-Київ. — Існує проста послідовність: населення заощаджує певні кошти, потім ці кошти перетворюються на вклади у фінансову систему, вклади, у свою чергу, — це інвестиції, а інвестиції — це завтрашній день. Сьогодні ж заощадження не перетворюються на інвестиції через недовіру до банків, викликану нестабільністю у країні й неправильною політикою у фінансовому секторі».

Недаремно, визначаючи виклики, що постають перед Україною у контексті підвищення конкурентоспроможності у 2009 році (партнерські інститути щороку проводять такі дослідження для IMD), експерти МІМ-Київ першим назвали оздоровлення банківської системи. «Передусім потрібно повернути довіру населення та бізнесу до фінансових інститутів, а це неможливо без забезпечення стабільності, в тому числі політичної. Тож цей виклик тягне за собою наступний — необхідність подолання кризи у державній владі», — наголошує Юрій Мартинюк. На думку експерта, не менш важливо сьогодні також стимулювати внутрішній попит.

До речі, Стефан Гареллі, директор Центру світової конкурентоспроможності IMD-Lausanne, прогнозує, що відновлення попиту не за горами. «В індустріалізованих країнах люди заощаджуватимуть зароблені кошти. Вони живуть у так званій економіці заміни, де новий продукт, який вони могли би купити, замінює старий, що вони його вже мають. Тож вони можуть відкласти покупку, не відчуваючи при цьому зниження рівня життя, — пояснює вчений. — Тоді як у emerging markets панує «економіка першої покупки», в якій люди не зможуть довго відкладати давно заплановану покупку необхідної їм речі. Тож вони витрачатимуть зароблені гроші». Іншими словами, можна відкласти заміну меншої квартири на більшу, але не можна відмовитися від купівлі квартири, якщо тобі немає де жити.

Інфраструктура соціальної відповідальності та посткризові орієнтири

Ще два виклики, визначені експертами МІМ-Київ для України на 2009 рік, — це завершення модернізації експорт­них галузей та налагодження безпеки в енергетичному секторі. Попри те, що кожного року ми пасемо задніх за показниками відповідності енергетичної інфраструктури потребам бізнесу, забезпечення поставок енергії, виробництва енергії і дедалі частіше відбуваються кризи на енергетичному грунті, реформи оминають цю галузь.

«Відсутність прозорої послідовної енергетичної політики та ефективної стратегії розвитку галузі, спрямованої на активізацію власного видобутку й перехід на альтернативні види енергії, а також ціни на традиційні енергоносії, які тривалий час штучно занижувалися з позаекономічних причин, не мотивували український бізнес бути енергоефективним. Будь-які новітні енергетичні технології виявлялися дорожчими за газ по 50 доларів. Інвестиційну активність вітчизняного бізнесу стримувала і відсутність захисту прав власності, особливо придбаної під час непрозорої приватизації 1990-х років. Але зараз, у період кризи і подорожчання енергоносіїв, енергозбереження фактично стає справою самозахисту бізнесу», — зазначає Олександр Тодійчук, знаний експерт з питань енергетики, професор МІМ-Київ.

Енергоефективність є однією з ключових складових соціальної відповідальності бізнесу. Корпоративна соціальна відповідальність та високі стандарти управління сприяють інтеграції компаній у глобальне бізнес-середовище та успішному конкуруванню на світових ринках. Перевага рейтингу IMD WCY полягає в тому, що він дає змогу оцінити й ці чинники конкурентоспроможності національного бізнесу, об’єднані у підгрупу показників «Практика управління». Слід зазначити, що вітчизняний бізнес, який так жорстко викриває вади середовища, достатньо критичний і до самого себе.

Цього року управлінську майстерність та відповідність українського бізнесу світовим стандартам учасники опитування оцінили на рівні 45-го місця в рейтингу. Цікаво, що позаминулого року за цією підгрупою показників Україна була 43-ю, минулого року — 53-ю.
Український бізнес визнає за собою такі недоліки, як неефективність взаємодії наглядових рад і топ-менеджменту компаній, недосконале управління процесами створення цінності для акціонерів, низька соціальна відповідальність лідерів бізнесу, недовіра суспільства до управлінців.

До речі, суспільство теж виступає об’єктом дослідження для IMD WCY — адже суспільні настрої та суспільні цінності, рівень соціальної згуртованості також впливають на здатність країни до здійснення реформ і побудови висококонкурентоспроможної економіки. Рейтинг України за підгрупою показників «Ставлення та цінності» продемонстрував такий самий кульбіт, як і рейтинг у групі «Практика управління», — 36-те, 47-ме, 40-ве місця у 2007-му, 2008-му, 2009 році відповідно. Українське суспільство не готове до глобалізації, досить закрите до зарубіжних ідей, недостатньо гнучке й не здатне реагувати на виклики, хоча й усвідомлює загалом необхідність реформ та підвищення конкурентоспроможності.

Втім, саме відносна прогресивність бізнесу та суспільства (порівняно з макроекономічною та інституційною занехаяністю) не дала Україні скотитися на останнє місце у стрес-тесті на конкурентоспроможність, який додатково до традиційного рейтингу склав цього року IMD-Lausanne для визначення рівня стійкості економіки, бізнесу, влади й соціуму до кризових явищ та здатності відновитися після кризи. В основу стрес-тесту було покладено 20 прогнозно орієнтованих показників IMD WCY. Загалом у цьому тесті Україна посіла 55-ту позицію, причому за групою показників макроекономічних перспектив вона 57-ма, за групою показників стійкості влади — 55-та, найбільш ефективним за критеріями стійкості став український бізнес (42-ге місце), українське суспільство від нього відстає (51-ше місце).

Експерти IMD-Lausanne зазначають: хоча головним месиджем про завершення кризи для світу буде відновлення активності великих експортоорієнтованих гравців глобального ринку — США, Німеччини, Китаю, Японії, однак стрес-тест показує, що невеликі нації, експортоорієнтовані, стійкі, зі стабільним соціо-політичним середовищем, є найбільш добре підготовленими до того, щоб швидко вийти з кризи і першими скористатися плодами посткризового зростання. Україну вочевидь очікує третій шлях, про який світові аналітики скромно мовчать, оскільки, судячи з вищевикладеного, ні до першої, ні до другої групи країн Україна не належить. Якщо, звісно, рейтинги конкурентоспроможності не стануть одним із ключових інструментів визначення шляхів докорінного реформування економіки.

Джерело даних про рейтингові позиції України за різними показниками — IMD World Competitiveness Yearbook 2007, 2008, 2009.