Припустимо, ваші вклади повертати нікому

Що станеться, якщо завтра, 15 вересня, Велика палата Конституційного суду визнає неконституційним Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»? Багато всього й точно нічого хорошого.

Це рішення миттєво виведе за межі правового поля весь інститут системи гарантування вкладів. Із носом залишаться і ті вкладники збанкрутілих банків, які ще не забрали своїх кревних у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і ті, хто може прийти за своїм вкладом у майбутньому. Фонд гарантування втратить свою легітимність, як і керована ним система страхування вкладів, яка нехай частково, але забезпечила певний рівень довіри до українських банків. Незаконною стане й процедура виведення з ринку неплатоспроможних банків та їх ліквідації, яка для низки банків ще не завершилася. А ще «неконституційність» закону дасть підстави через суди оскаржити будь-яке прийняте Фондом рішення з моменту його прийняття, тобто з 2012 року. Наприклад, оскаржити черговість виплат і вимагати повернути видані вклади в межах гарантованої суми, щоб розрахуватися з тими вкладниками, депозити яких під державну гарантію не підпали. І, звичайно ж, якщо рішенням суду Коломойський поверне собі Приватбанк, то держава вже точно не зможе ще раз його націоналізувати без Фонду гарантування як головного учасника цього процесу й без закону про систему гарантування як підстави для цієї націоналізації. Що цілком може бути головною метою, яку переслідували люди, що заварили всю цю історію з Конституційним судом.

Розпочалася ця історія з вкладників 200+ (які претендують на суми, що перевищують гарантовану законом) банку «Таврика». Вони почали оскаржувати в судах той факт, що вкладникам відшкодовують тільки зобов’язання до 200 тисяч гривень, і дійшли аж до Верховного суду. За даними джерела ZN.UA, на цьому етапі до них приєдналася група вкладників 200+ інших банків і запропонувала йти далі, тобто в КСУ, але вимагати почали не просто повернути вклади або змінити черговість відшкодування, а визнати неконституційність усього закону. Ми вже розбирали детально, чому Верховний суд вирішив, що весь закон про систему гарантування вкладів не відповідає Конституції. Їхня аргументація змушує міцно замислитися про адекватність авторів документа, і, звичайно ж, на банальну дурість ми цього не спишемо. Це свідома атака на всю систему гарантування і на Фонд.

Виплати вкладів — важлива, але не єдина функція Фонду. Саме Фонд гарантування вкладів бере безпосередню участь у процесі націоналізації банків, а ми пам’ятаємо, що один із імовірних сценаріїв подальшого розвитку протистояння держави з Ігорем Коломойським — це повторна націоналізація Приватбанку. Саме Фонд займається організацією forensic-аудитів у збанкрутілих банках і намагається притягнути до відповідальності за знайдені в них махінації їхніх власників і менеджмент. Саме Фонд керує майном збанкрутілих банків і тими залишками застав, які не встигли вивести власники й пов’язані з ними особи. Позбавити Фонд закону, що регулює його діяльність, залишити без функціоналу, який, на думку суддів, дублює функції НБУ, — це звести нанівець усі наші й без того не найуспішніші спроби завершити очищення банківської системи, а заодно й підіграти колишнім власникам Приватбанку, які намагаються його повернути.

Чим же ми розплатимося, якщо неконституційність закону підтвердять?

По-перше, зруйнованою системою захисту банківських вкладів. І ми настійно рекомендуємо КСУ відразу подумати про те, куди, наприклад, прийдуть за своїми 285 мільйонами гривень клієнти банку «Аркада», якщо система гарантування перестане існувати. Інакше на Жилянській стане як ніколи багатолюдно й галасливо. І, звичайно, не буде жодного підвищення гарантованої суми виплат із 200 до 600 тисяч, навіть 200 тисяч ніхто не зможе одержати.

По-друге, держава зазнає прямих збитків, бо Фонд, втративши легітимність, не зможе повернути їй ані позичених для попередніх відшкодувань за вкладами грошей, ані відсотків за ними. І йдеться, на секундочку, про 113 мільярдів гривень, які Фонд позичав під час пікових навантажень у 2015–2017 роках у Мінфіні. І не такий багатий наш бюджет, щоб розкидатися такими сумами наліво й направо.

По-третє, Фонд гарантування вкладів буде змушений згорнути роботу в іноземних юрисдикціях із пошуку активів, виведених ексвласниками й пов’язаними особами банків. Як і підготовку позовів до цих осіб. Усі ці forensic-аудити кептивних банків, які теж проводилися не безплатно, не матимуть жодного сенсу. А кошти, виведені з банків за кордон, залишаться в колишніх власників банків-банкрутів і ніколи не повернуться ні до обманутих вкладників, ні до кредиторів.

По-четверте, КСУ створить підставу для оскарження будь-якого прийнятого Фондом рішення. І це буде цунамі з позовів, що стосуються продажу або купівлі активів, черговості виплат, та чого завгодно. З моменту введення тимчасової адміністрації і в процесі ліквідації банк живе ще кілька років, приймається безліч рішень, кожне з яких визначається Фондом і на підставі закону про систему гарантування, тобто кожне рішення потім можна буде оскаржити як «неконституційне». Не сумніваємося, що багато колишніх власників, котрі роками виводили з банків спочатку гроші, а потім застави, обов’язково скористаються такою щедрою можливістю знову поліпшити свій добробут.

І, нарешті, ми втратимо виразну процедуру управління проблемними банками. Що робитиме НБУ, якщо цей механізм зникне? Приклад «Аркади» ясно показує, що навіть стабільно працюючому банківському сектору ця процедура потрібна. І, до речі, для тієї ж «Аркади» теоретично міг би знайтися інвестор, який побажав би зберегти банк і позбавити його вкладників зайвого головного болю, але навіть ця процедура регулюється законом про систему гарантування. А що буде, якщо суд поверне Приватбанк колишнім власникам, і Мінфін забере з нього свою частку, яка поповнила капітал банку на 150 мільярдів гривень? За ідеєю, банк треба буде знову визнати неплатоспроможним, передавати Фонду й вирішувати його долю. Але якщо ця процедура стане недоступною, що станеться з банком, з капіталу якого вийняли 150 мільярдів? Тим більше що це системний і найбільший банк із 20 мільйонами вкладників.

При цьому знайти хоч один позитив у визнанні «неконституційності» закону про систему гарантування не виходить. З юридичного погляду, та й із погляду логіки, ця справа навіть у першу інстанцію не повинна була потрапити та вже точно мала заглухнути у Верховному суді. Але ні, вона добралася до КСУ, вона пролежала там п’ять років на полиці й дочекалося-таки свого зоряного часу — часу, коли фронт боротьби з колишніми власниками банків-банкрутів, очолюваними Коломойським, перемістився в українські суди. Що ж, зате рішення у цій справі дозволить нам прогнозувати рішення КСУ по іншій резонансній справі. Там же, у КСУ, з ініціативи 64 народних депутатів розглядатимуть справу, чи відповідає Конституції так званий антиколомойський закон, у якому Фонду гарантування вкладів також приділено чималої уваги.

За нашими даними, поки що у Великій палаті не набирається голосів ні за те, щоб повністю підтримати рішення пленуму Верховного суду про неконституційність закону, ні за те, щоб не підтримати його зовсім. Тобто нас очікують тривалі обговорення і торг із безліччю невідомих. От чому важливо й потрібно як мінімум подивитися трансляцію майбутнього засідання, яке призначено на 10.00 вівторка.

Всі статті автора за посиланням.