Подолати трикратну діру в торговельному балансі. Місія можлива?

У травні 2018-го Україна дуже скромно відзначила десяту річницю членства в СОТ. Незважаючи на окремі здобутки і перемоги, загалом приводів для святкувань небагато.

Починаючи з 2005 р. (рис.), відтоді, як Україна, готуючись до повноцінного членства в СОТ, стала на активний шлях лібералізації торгівлі, обсяги вітчизняного імпорту значно перевищують обсяги експортних поставок. І ця негативна тенденція зберігається й до сьогодні. За даними НБУ, від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами динамічно зростало з 3,45 млрд дол. США у 2015 р. до 6,94 млрд - у 2016 р. і
9,37 млрд дол. - у 2017-му.

При цьому на експорт з України йдуть переважно сировина (зерно, залізна руда) і продукція первинної обробки (чорні метали, соняшникова олія), тоді як близько половини імпорту - готова продукція кінцевого споживання. Виходить, що вітчизняні виробники високотехнологічної продукції машинобудування, як і більшість виробників значно простіших благ (одяг, меблі, побутова техніка) не лише не одержали доступу до зарубіжних ринків, а й були витіснені з українського. Частка непродовольчих товарів вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку України протягом 2005–2017 рр. зменшилася з 57,6 до 32,6%. Усе це розганяло й без того стрімкі процеси деіндустріалізації національної економіки, які набули загрозливих масштабів і засвідчили руйнацію значної частки колись потужного промислового потенціалу країни. Частка переробної промисловості у ВВП України з 1993 р. обвалилася з 41,1 до 14,2%.

Очевидно, що наразі одним із ключових завдань уряду мав би стати системний перегляд зовнішньоторговельної політики. Так, у рамках системи угод СОТ існує величезний арсенал інструментів і механізмів формування торговельної політики. Проте запровадження нових заходів або інституцій - це складний і тривалий процес, який передбачає відповідну процедуру, наявність відповідної економіко-правової аргументації та майстерність ведення торгових переговорів.

Проте при аналізі заходів у рамках нашумілого #Експортуй практичних кроків, що мали б системний вплив і несли б докорінні зміни, не спостерігається. Натомість відчувається системна маніпуляція і підміна понять з боку МЕРТ - мальовнича стратегія із сумбурним набором країн і заходів, регулярний #Подорожуй та інші популістські заходи, гарно профінансовані донорами.

Наведу кілька державних політик, які, на мою думку, мають бути невідкладно реалізовані для створення сталих передумов подолання системних дисбалансів у зовнішній торгівлі.

Запуск Експортно-кредитного агентства. Варто нагадати, що закон України про створення ЕКА був ухвалений і підписаний президентом України ще у 2016 р. Його головною метою є стимулювання експорту високотехнологічної продукції через державне гарантування, страхування та здешевлення відсоткової ставки на кредитування контрактів ЗЕД.

У червні 2018 р. буде вже рік, як МЕРТ жорстко порушує пряму норму закону, адже ЕКА так і не створено. Хоча діюча норма дає змогу це зробити у повному обсязі на основі найкращих світових практик. Навіть у бюджеті передбачено відповідні кошти. Замість цього потенційні фігуранти кримінальних справ про злочинну бездіяльність, урядові "добродії", намагаються проштовхнути в парламенті законопроект №8318 від 23 квітня 2018 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективного функціонування Експортно-кредитного агентства". Крім цього, прагнучи додати позитиву, у стрічці на офіційній сторінці МЕРТ після фатальної непідтримки профільним комітетом ВРУ цього законопроекту з'являється відверта дезінформація про чергову #Перемогу - ефективне функціонування ЕКА буде забезпечено. Начебто це агентство вже давно працює, і настав час його вдосконалити.

Створення повноцінної мережі торгових представництв України за кордоном. Після усвідомлення та визнання неефективності рішення щодо ліквідації у 2010 р. закордонних торгово-економічних місій десятками урядових програм визначено як невідкладний захід поновлення закордонних торгових представництв. З урахуванням цих завдань у державному бюджеті вже кілька років поспіль закладаються відповідні кошти. Проте перманентних закордонних торгових представництв немає навіть на горизонті. Натомість, аналізуючи бурхливу діяльність МЕРТ, можна відзначити велику кількість так званих торгових місій у різні країни. Так, відвідування високопосадовцями разом із делегацією експортерів різних країн - це справа, звичайно, потрібна з точку зору підвищення авторитету та ефективності виходу на зовнішні ринки. Але це принципова підміна понять, адже йдеться про створення перманентної мережі торгових представництв України за кордоном. Це спеціалізовані установи, що спрямовуються безпосередньо МЕРТ і 24/7 відповідають за адвокацію та просування інтересів вітчизняного бізнесу за кордоном.

Спрощення процедур торгівлі. Так, саме процедур. Говорячи про актуальність цього питання, варто відзначити, що світова спільнота всебічно підтримала прийняття новітньої Угоди СОТ "Про спрощення процедур торгівлі", головною метою якої є усунення надмірної бюрократії та корупції при здійсненні експортно-імпортних операцій через гармонізацію та систематизацію цих процедур на світовому рівні.

Важливість цієї угоди важко переоцінити. Так, за оцінками експертів Всесвітнього економічного форуму, повноцінна імплементація цієї Угоди всіма членами СОТ (а це 98% світової торгівлі) забезпечить зростання обсягу світової торгівлі на 3–5%. Для порівняння, скорочення тарифних бар'єрів і створення СОТ (за результатами Уругвайського раунду переговорів) забезпечило б зростання світової торгівлі на рівні 2–3%.

Згідно з розрахунками, виконаними в системі економічного аналізу, моделювання та прогнозування GTAP, імплементація в Україні Угоди СОТ "Про спрощення процедур торгівлі" забезпечить збільшення вітчизняного експорту на 10%. Зазначеною Угодою СОТ і рекомендаціями ЄЕК ООН визначено чіткий набір заходів щодо її імплементації. В Україні уже навіть реалізовано низку проектів міжнародної технічної допомоги на цю тему. Проте результати поки що, на превеликий жаль, доволі сумні.

Першочерговими заходами імплементації цієї Угоди СОТ для всіх членів організації визначено створення національного комітету зі спрощення процедур торгівлі та прийняття відповідної стратегії. Попри той факт, що Україна однією з перших ратифікувала цю Угоду (ще у 2016 р.), враховуючи актуальність комплексних реформ, зокрема з усунення надмірної бюрократії при здійсненні експортно-імпортних операцій, Національний комітет в Україні створено аж у 2018 р. Звичайно, у закамуфльованому вигляді під благородною назвою - Національний комітет з міжнародної торгівлі, де питаннями спрощення процедур торгівлі займається лише окремий підкомітет. Про стратегію поки що новин немає. Мабуть, шукають чергового донора міжнародної технічної допомоги, при тому, що вітчизняними експертами чіткі плани заходів розроблено ще у 2014 р. А показники часу і вартість здійснення експортно-імпортних операцій в Україні є чи не найвищими у світі. Тобто дорого і довго.

Перегляд митно-тарифних зобов'язань України. За результатами тривалої роботи профільних органів державної влади разом із представниками бізнесу ще у 2013 р. Україна поінформувала СОТ та її членів про наміри переглянути митно-тарифні зобов'язання по 371 товарній позиції. Це викликало фурор і стурбованість світової спільноти, адже це стало першим таким кейсом у загальносвітовій практиці. Зазвичай країни переглядали в середньому 2–3 товарні позиції. Щоправда, варто наголосити, що жодним нормативно-правовим актом СОТ не визначено кількості товарних позицій, що можуть переглядатися. Положеннями угод СОТ визначаються лише процедура та механізм, що, зокрема, передбачає забезпечення стороною, яка переглядає тарифні розклади, запровадження відповідних компенсаційних заходів.

Відтак, з правової точки зору, Україна виконала всі формальні умови: повідомлено про наміри, представлено економіко-правове обґрунтування, сформовано компенсаційні механізми, підготовлено переговорну позицію тощо.

Варто зазначити, що перегляд 371 товарної позиції був своєрідною, унікальною та максимально збалансованою ініціативою, адже передбачалося не лише підвищити рівень ставок митних тарифів, а й скоротити за окремими позиціями.

Цікавим є той факт, що більшість країн світу після детального аналізу та проведення неформальних консультацій загалом готові були сприймати таку ініціативу України. Проте у результаті подій 2014–2015 рр. нова команда профільного міністерства, скоріш за все, керуючись емоціями та за відсутності компетенцій, а також банальної економічної освіти, відкликала офіційне повідомлення України про наміри переглянути тарифні розклади, чим фактично законсервувала перегляд митно-тарифних зобов'язань нашої країни у рамках СОТ. Водночас для заспокоєння обуреної бізнес-спільноти було додатково зарезервовано право України на перегляд митних тарифів протягом 2015–2017 рр.

Проте станом на травень 2018-го жодної тарифної позиції України у рамках СОТ не переглянуто.

Що цікаво, профільне міністерство, відповідаючи на запити про бездіяльність у цій сфері, у славнозвісному оптимістичному стилі повідомляє (а точніше, відверто обманює), що не отримувало відповідних звернень від бізнесу, але з метою забезпечення ефективного захисту вітчизняного товаровиробника повторно зарезервовано відповідне право на наступний дворічний період!

Звичайно, перегляд тарифних зобов'язань України у рамках СОТ є актуальним з моменту приєднання до цієї організації. Концептуально перегляд має базуватися на засадах запровадження мінімальних ставок ввізного мита на сировинні товари, комплектуючі та обладнання, що не виробляються в Україні, та максимально високі ставки на імпорт готової продукції та експорт сировини.

Звісно, це неймовірно складне завдання. Адже формування митно-тарифної політики - це комплексний захід, що має враховувати, по-перше, сучасні тенденції зовнішньої торгівлі України: дві третини вітчизняного експорту становлять сировина та напівфабрикати, тоді як у структурі імпорту домінує готова продукція, яка частково вироблена з нашої сировини. По-друге, максимально філігранно визначити та економічно обґрунтувати загальну композицію перегляду та кожну окрему товарну позицію в цілях скорочення, підвищення або запровадження нових мит (наприклад на експорт сировини). По-третє, професійно узгодити нові митно-тарифні зобов'язання України в рамках СОТ.

Говорячи про професійність формування та реалізації зовнішньоторговельної політики, неодмінно важливо наголосити на проблемі кадрового забезпечення. На тлі низької мотивації залучення кваліфікованих кадрів до державної служби в Україні фактично відсутня спеціалізована підготовка кадрів у сфері міжнародної торгівлі. Так, на сьогодні практично в кожному ВНЗ є навчальні програми з питань міжнародної економіки тощо. Але це загальноуніверситетські програми, позбавлені практичної взаємодії з бізнесом і профільними організаціями виконавчої влади. Випускника з такою освітою ще досить довго треба вчити безпосередньо на робочому місці.

Світова практика свідчить про наявність спеціалізованих відомчих установ, покликаних готувати високоякісні кадри, заточені на професійне вирішення безпосередніх завдань держави. Україна також має досвід спеціалізованої підготовки кадрів у сфері міжнародної торгівлі. Указом президента України від 30 травня
1995 р. №403/95 "Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців" було утворено Українську академію зовнішньої торгівлі (УАЗТ) для забезпечення державних потреб у висококваліфікованих кадрах у зовнішньоторговельній сфері національної економіки, зокрема з метою піднесення авторитету України у міжнародних економічних відносинах.

Указом президента України від 30 вересня 1999 р. "Про додаткові заходи щодо реалізації антидемпінгового законодавства" УАЗТ визначено базовим державним навчальним закладом з питань підготовки та перепідготовки кадрів у сфері взаємодії з СОТ і підвищення ефективності застосування інструментів торгового захисту.

У подальшому низкою нормативно-правових документів Кабінету міністрів України УАЗТ було уповноважено на спеціалізовану підготовку кадрів для закордонних торгово-економічних місій України та підвищення кваліфікації державних службовців з питань міжнародної торгівлі тощо.

Крім цього, УАЗТ на системній основі забезпечувала економіко-правовий аналіз міжнародних торговельно-економічних відносин України, експертизу міжнародних договорів, законів України та інших нормативно-правових актів у сфері міжнародної торгівлі.

Проте у результаті низки адміністративних реформ цю установу фактично знищено.

Загострення дефіциту спеціалізованих кадрів з питань міжнародної торгівлі та організації відповідних економічних досліджень зумовлювало неодноразове порушення на урядовому рівні питання відновлення Академії зовнішньої торгівлі у підпорядкуванні МЕРТ. Особливу увагу цьому варто приділяти в контексті необхідності реалізації згаданих вище заходів інституційного розвитку та диверсифікації зовнішньої торгівлі України, а саме: забезпечення фахової підготовки кадрів для роботи в закордонних торгових представництвах, ЕКА, центральних, регіональних і галузевих органах державної влади тощо. Однак реакція профільних посадових осіб на ці виклики є прикрою та банальною - черговий проект міжнародної технічної допомоги, в рамках якого вітчизняним експортерам колективно показують відеозаписи балтійських експертів з віртуальних вузів. Нічого особисто проти цих експертів не маю, але маю великі сумніви, що саме вони можуть навчити чогось українських експортерів, зокрема високотехнологічних товарів.

Перелік першочергових заходів з подолання негативних явищ у зовнішній торгівлі України цілком логічно продовжити питаннями розвитку промисловості та виробництва, бо, як відомо, навіть у разі безперешкодного доступу до всіх зовнішніх ринків, але за відсутності товарного асортименту немає про що й говорити. Втім, тема розвитку промислової політики є предметом окремої публікації.