Нехай умирають?

Більшу частину життя писав про проблеми алергології, але зараз не можу з себе вичавити ані рядка. І навіть не тому, що в країні війна, що колосальною стала інфляція і злетіли ціни, а тому, що суспільство абсолютно байдуже дивиться на страждання багатьох категорій населення, насамперед людей похилого віку і старих. Але ж критерієм гуманності будь-якого суспільства завжди було ставлення до дітей і престарілих. І якщо якість ставлення до дітей затушовується жертовним ставленням їхніх батьків, то старих, по суті, кинуто напризволяще.

Адже все дуже просто. За даними Пенсійного фонду України, у країні проживає приблизно
13 млн пенсіонерів. Середня пенсія становить 1,5 тис. грн. Гіпертонічна хвороба, атеросклероз, проблеми із серцем, легенями, шлунково-кишковим трактом, органами слуху і багато інших роблять пенсіонерів постійними клієнтами аптек. У них цьому середньостатистичному пенсіонерові треба щомісяця залишати не менш як 1000 грн, якщо він хоче жити й далі. Навіть наш президент зазначив, що ціни в аптеках схожі на ціни в ювелірних магазинах. Сказав, але далі цього не пішов. А от Кабмін "пішов": тільки почавши працювати, "камікадзе" запровадили ПДВ на лікарські препарати (ЛП), не запропонувавши ніяких компенсаційних механізмів для старих, переважна більшість яких - з числа змушених жити на державну пенсію - сьогодні проживають далеко за межею бідності. Так, Кабмін ініціював "розбірки" з питань державних закупівель ЛП, навіть міністра О.Мусія звільнили нібито за це. Однак така пильна увага до питань держзакупівель (тобто до традиційного розкрадання в МОЗ) зовсім не вирішує питання забезпеченості населення хоча б найнеобхіднішими лікарськими препаратами, тому що держзакупівлі покривають лише мізерну частку потреби в них населення України.

На плакатах пікетувальників Міністерства охорони здоров'я уже було написано, що щодня через "лікарський голод" в Україні вмирають близько 1600 людей. Адже, звісно, старі не витрачають 1000 грн "на аптеку", інакше або не заплатять за комуналку, або не буде за що купити хоча б хліба і молока. За даними того ж Пенсійного фонду, за останні півроку пенсіонерів в Україні стало на 775 тис. менше. Може, виїхали?..

З огляду на вищевказане (а додати можна ще чимало), панове президент, прем'єр-міністр, лідери політичних партій:

1. Розглядайте проблему "лікарського голоду" у людей похилого віку не менш відповідально, ніж ви розглядаєте і дієте щодо ЖКГ. Повірте, перша проблема не менш важлива, але значно трагічніша. Стосовно ЖКГ людина може або оформити субсидію, або елементарно не платити, а, не заплативши в аптеці, вона досить швидко помре, обтяживши перед смертю близьких і, почасти, державу термінальним станом (інфарктом, інсультом, комою тощо). Через якийсь час, дай Боже, країна оговтається від проблем, і обов'язково знайдуться люди, які все це опишуть, підрахують і переконають українське суспільство в тому, що Україна пережила геноцид старих (не виключено, що сюди буде додано й інших численних хворих, для яких ми усім миром сьогодні збираємо гроші). І, порівнявши цей період з Голодомором, звичайно, вкажуть на головних "героїв" нашої доби. І це вже будуть не Сталін і комуністи…

2. Створіть для таких незаможних старих (я тут не обговорюю медичних проблем страждальців дитячого і працездатного віку, які теж необхідно розв'язувати) якісь картки, за якими вони змогли б одержувати безплатно або за 10–15% вартості вітчизняні лікарські препарати. Це не будуть якісь непідйомні навіть для нашої держави гроші, упевнений, сума не перевищить 4–6 млрд грн. Тим більше, що з державними фармацевтичними підприємствами легко можна домовитися на умовах реімбурсації, вони також одержать додатковий ресурс за рахунок збільшення обсягів виробництва тощо. Тобто аби було бажання…

Закінчуючи цю статтю-звернення, із сумом констатую, що, на жаль, я виявився одним з небагатьох (чи не першим), хто намагається привернути громадську увагу до цієї цілком очевидної та безрадісної проблеми. Хоча моїх старих уже давно немає…