Не війна?

І так надто вразлива і залежна від впливу ззовні українська економіка опинилася під тиском додаткових чинників ризику. Причому спровоковані вони, на відміну від світової кон'юнктури, яка не піддається українському впливу, самим офіційним Києвом, який з власної ініціативи ускладнив відносини з багатьма ключовими зовнішньоторговельними партнерами.

З різних напрямів надходять тривожні сигнали про виникнення тих або інших непорозумінь і про можливість запровадження санкцій, які накопичуються як сніжна куля, набуваючи лавиноподібної форми, попри липневу спеку і відпускну розслабленість вітчизняних чиновників.

Зокрема, у відповідь на запровадження Києвом спецмит на імпорт у країну нових легкових автомобілів Росія 9 липня повідомила про плани запровадження після узгодження з іншими країнами Митного союзу відповідних мит на поставки з України шоколаду, флоат-скла і вугілля (ще й не таке буде).

Як також стало відомо цього тижня, порядок денний призначеного на 11 липня ц.р. засідання Ради з торгівлі товарами Світової організації торгівлі включав одразу три пункти з претензіями інших країн до України: запровадження Києвом захисних спецмит на автомобілі, обмеження імпорту коксівного вугілля, намір переглянути 371 тарифну позицію в рамках СОТ. Ініціаторами розгляду стали Євросоюз, США, Туреччина, Китай і цілий ряд інших країн.

До моменту здачі цієї статті до друку офіційної інформації про результати засідання не надходило ні з Женеви, ні з Печерських пагорбів.

Тим часом DT.UA пропонує увазі своїх читачів два погляди на існуючі проблеми і шляхи їх розв'язання - Андрія ГОНЧАРУКА, керівника Головного управління з питань міжнародних відносин адміністрації президента України і представника України в СОТ, а також Сергія КОЗЬЯКОВА, доцента Інституту міжнародних відносин.