Хто в підсумку погорить на «скрутках»?

Безумовно, у нас теж є претензії й до міністра фінансів Марченка, який під козирок виконує всі примхи нинішнього, не найрозумнішого, керівництва країни; і до голови податкової Любченка, служба якого залишається беззастережним лідером серед держорганів, на які найчастіше скаржиться бізнес. Але їхні спільні успіхи в боротьбі зі «скрутками» в прямому значенні дорогого варті.

Хрестовий похід Мінфіну та податкової проти «скруток», розпочатий попереднім міністром фінансів Уманським і продовжений під керівництвом нинішнього міністра Сергія Марченка, не подобається багатьом. Податки взагалі обтяжують українців, адже хоч би скільки заплатив, а пенсія буде мізерною, поліклініка — обшарпаною, а дорога — з вибоями. От чому в Україні податкова оптимізація повсюдна, а послуги з ухиляння від сплати податків — окремий і дуже прибутковий бізнес таких масштабів, що ямами на дорогах його вже не виправдати.

Найтоксичнішим, звичайно ж, є податок на додану вартість. Його, здається, було створено спеціально для схематозу. За оцінками нинішнього голови податкової Олексія Любченка, щорічно держбюджет втрачав тільки на ПДВ-«скрутках» близько 40 млрд грн. ПДВ-кредит роками продається та купується в країні як звичайний товар, даючи змогу значно скоротити свої податкові зобов’язання перед державою. Ми вже описували, як працюють ці схеми, і, судячи з того, що податкова ефективність ПДВ (співвідношення сум нарахування податку та обсягів поставки товарів) зросла з 2,5% у червні 2018-го до 3,14% у червні 2020-го, Мінфіну з податковою все-таки вдалося побороти частину схем. Якщо порівняти показники надходжень до держбюджету, то за перше півріччя «внутрішнього» ПДВ підприємці заплатили майже на 14 млрд грн більше, ніж у першому півріччі 2019-го, попри кризу та карантин. Але «схемні» кейси не закінчуються.

З останніх — історія про те, як Костянтинівський завод металургійного обладнання (КЗМО) купував мідні аноди в компаній, які торгували іграшками та одягом. Податкова під час перевірки виявила, що КЗМО впродовж 2019 року та в першому півріччі 2020-го систематично закуповував мідні аноди в якогось ТОВ «НВП «МР» із шістьма найманими співробітниками в штаті. Цьому ТОВ «НВП «МР» мідні аноди поставляли дев’ять різних компаній (див. таблицю), вісім із яких продавали мідні аноди за рахунок податкового кредиту, сформованого при купівлі одягу та іграшок.

По суті, купували ляльок, продавали аноди. Податкових накладних, які підтверджують купівлю цими підприємствами анодів або сировини для їхнього виробництва, у ході перевірки знайти не вдалося. Також податкова звітність зазначених компаній не містить даних, які давали б підстави вважати, що аноди або сировина для їхнього виготовлення могли бути придбані в неплатників ПДВ. Іграшки та одяг, які нібито були закуплені компаніями, теж зникли, нікому продані не були та, можливо, взагалі ніколи не існували.

Дев’ята компанія, ТОВ «Дивайн», продавала КЗМО мідні аноди, купуючи при цьому скраплений газ. Причому податкова виявила, що підміна скрапленого газу мідними анодами відбувалася за ланцюжком із кількох підприємств, при цьому походження більшої частини газу простежується від групи «Укренерджі». Останню таку операцію було проведено не далі як у серпні поточного року. Враховуючи, що скраплений газ не використовується у виготовленні мідних виробів, тим паче в обсягах, що за своєю вартістю дорівнюють ціні готової продукції, то й тут ідеться про схему чистої води.

То що ж сталося на КЗМО насправді? Висновки податкової такі: має місце усталена схема ухилення від сплати ПДВ шляхом зменшення своїх податкових зобов’язань податковим кредитом із ознаками фіктивності. Крім того, враховуючи обсяг поставок мідних анодів (2,6 млрд грн) за відсутності інформації про їхнє фактичне походження, є вагомі підстави вважати, що ця продукція поставляється з окупованих територій, де або безпосередньо виготовляється, або потрапляє туди транзитом із території держави-агресора.

І, звичайно, такі висновки не подобаються багатьом власникам бізнесу в Україні, які звикли купувати та продавати податковий кредит, знижувати свої податкові зобов’язання, легалізувати товари сумнівного походження. Адже КЗМО — не єдиний, просто найсвіжіший приклад того, як працюють ці схеми.

Що більш прикро, «скрутки» як такі — це результат боротьби з фіктивними податковими накладними. Більш як десять років проіснувала схема, коли фірми-«продавці» виписували податкові накладні на нібито поставлений товар (реальний товар купувався за готівку в інших постачальників), однак не декларували та не платили до держбюджету зазначеного у ній ПДВ, а коли до них приходили податківці, то з’ясовувалося, що фірма-«продавець» зареєстрована на підставну особу, не має жодного майна та коштів, а тому стягнути до бюджету приховані податки неможливо. Одночасно контрагенти цих фірм — «покупці» наполягали, що не можуть відповідати за своїх постачальників, отже, незалежно від того, сплатив «продавець» ПДВ до бюджету чи ні, «покупець» однаково має право на податковий кредит. Щоб побороти цю схему, 2015 року було запущено Систему електронного адміністрування ПДВ, яка породила, у свою чергу, нинішні «скрутки». Відмінність лише в тому, що в електронній системі «скручений» ПДВ відстежити набагато легше, і боротьба зі схемами впритул уперлася в бажання податківців ці схеми побороти. Тобто розквіт «скруток» — це прямий наслідок розквіту корупції в податкових органах.

І нехай, на відміну від Мінфіну та ДПС, ми сумніваємося в тому, що із «скрутками» уже покінчено, все-таки не заперечуватимемо, що прогрес у цій боротьбі очевидний і цінний, тому що прямо залежить від порядності людей, які очолюють ці відомства.

От чому, розмірковуючи про ймовірні ротації в уряді найближчим часом, так часто звучить посада міністра фінансів, який «виконує бюджет завдяки змінам плану», є «людиною Порошенка», «відшкодовує ПДВ за відкати» тощо. От чому голова податкової Любченко, на думку декого, — «схемник», який «збирається тугіше затягнути податкову петлю на шиї українців». Просто вони зробили неможливе і наступили на хворий мозоль величезній кількості «тіньовиків», що цінно і з точки зору справедливості, і з позиції наповнення Держбюджету. Їх перемоги стануть ще дорожчими, якщо пани не зупиняться на досягнутому й не тільки зі «скрутниками» почнуть боротися, а і з контролюючими органами, насамперед із податківцями, які ці «скрутки» покривають. А там, може, прийде й розуміння того, що трансформації потребує й сама система електронного адміністрування, яка породжує «скрутки», щоб боротьба зі схемами в податковій стала стандартною практикою, а не залежала від доброї волі керівників як самої служби, так і Мінфіну. Але на все це потрібні час і карт-бланш від вищого керівництва. На жаль, схоже, закінчується й те, і інше.

Всі статті авторки читайте тут.