ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БУМ: ЗМІНА ПРІОРИТЕТІВ

Поділитися
2001 року інвестиційне поле України надзвичайно розширилося, всупереч малому припливу в країну пря...

2001 року інвестиційне поле України надзвичайно розширилося, всупереч малому припливу в країну прямих іноземних інвестицій, переважанню експорту товарів і послуг над імпортом, значному відпливу ВКВ у зв’язку з виплатами й обслуговуванням зовнішніх державних боргів, зменшенню кредиторського сальдо підприємств зовнішньому світу, зниженню цінової конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Що ж збільшило фінансовий ресурс внутрішніх інвесторів і куди пішли інвестиції?

Спочатку факти: за три квартали 2001 року, при зростанні реального ВВП (порівняно з відповідним періодом 2000 року) на 9,3%, реальний приріст інвестицій становив 25,2%. Заодно інвестиційні пріоритети трохи змістилися в раніше забуті інвесторами галузі.

Перше, що викликає оптимістичні сподівання, — це значне зростання інвестицій безпосередньо в інвестиційні галузі. Так, інвестиції в машинобудування збільшилися на 90%, а в будівництво — більш як утричі (!) Такий гостро спрямований потік ресурсів означає, що на продукцію цих галузей, які створюють виробничу базу економіки, є попит в інших галузях і за межами країни, а це, у свою чергу, дає надію на збереження тенденції — спадкоємне зростання внутрішнього й зовнішнього інвестиційного попиту.

Проте цим зміна пріоритетів не обмежилася. Інвестори нарешті «помітили» й інші, раніше малоцікаві для себе напрями.

Так, у період переважно державного інвестування та всіх видів «підтримки» сільського господарства сформувалося ставлення до нього як до галузі, де гроші «йдуть у пісок». Справді, важко було розраховувати на віддачу, якщо ціни на вирощувану продукцію хронічно відстають від видатків, причому з вини того ж таки державного втручання. Минулий рік усе змінив революційним чином — у результаті значного зростання експорту зернових (із травня по грудень1999-го на 321 млн. дол.) у країні виник тимчасовий дефіцит зерна, 2000-го ціни зросли і вперше перевищили витрати, зробивши рентабельним виробництво цієї групи товарів. Що в результаті вийшло? По-перше, галузь у цілому стала рентабельною; а по-друге (і як наслідок першого), привабливою для інвесторів — у неї пішли інвестиції та кредити. Щоправда, на зростання кредитів безумовно вплинула бюджетна компенсація відсотків, але зростання інвестицій пов’язане й з цілком ринковою причиною — підвищенням рентабельності в цьому виді діяльності.

Для довідки: протягом десяти років трансформаційної кризи галузь перетворилася на переважно натурально-домашнє господарство, про що свідчить безстороння статистика. 1999 року сегмент домашніх господарств заповнив 73,3% доданої вартості, створеної в сільському господарстві (порівняно з 24,3% 1993 року). У 2000—2001-му відбулося певне зрушення на користь корпоративного сектора, чия виробнича активність значно підвищилася завдяки новим можливостям землекористування після приватизації паїв. Особливо вражають торішні результати, коли тихо й майже непомітно в доходах домашніх господарств підскочила складова, іменована орендною платою за користування земельними паями. Офіційні джерела називають суму в 2,5 млрд. грн. Для порівняння: за дев’ять місяців 2001-го грошові доходи населення з вирахуванням обов’язкових внесків і доходів від продажу ВКВ становили 63,4 млрд. грн., із них доходи від продажу сільгосппродукції — 5 млрд. грн. Таким чином, відбулося поповнення ресурсів власників паїв на суму, з якої не стягуються податки і яка певним чином впливає на розподіл національного доходу, з одного боку, і на економічне зростання — з другого.

Які подальші перетворення чекають на натуральні пайові доходи населення у вигляді зерна, насіння соняшників, соняшникової олії, яєць тощо? Частину буде обміняно за старою бартерною схемою на інші необхідні в господарстві товари, частину — продано за гроші, частина піде безпосередньо в господарство, зокрема й на розширення власного підсобного виробництва. З погляду подальшого економічного зростання, остання складова найцікавіша. Додаткові кормові ресурси обіцяють перетворитися на розвиток тваринництва в домашніх господарствах, причому саме тих напрямів, на яких за короткий час можна одержати істотний грошовий доход. До речі, маленька довідка: за ті ж самі місяці 2001 року, порівняно з відповідним періодом 2000-го, імпорт тварин в Україну потроївся, але поголів’я худоби збільшилося тільки в господарствах населення (на 12,4%), тож цей імпорт пішов переважно на м’ясокомбінати.

Усі метаморфози з підвищенням рентабельності сільськогосподарського виробництва в остаточному підсумку привели до збільшення потоку фінансових ресурсів у цей вид діяльності. Після тривалого застою торік уперше стався сплеск інвестицій у сільське господарство — за січень—вересень в 1,8 разу. При цьому реальне кредитування галузі, що має переважно короткостроковий характер, виросло майже вчетверо (на рис. 1 видно тенденції реального зростання інвестицій і кредитів у галузь порівняно з середнім рівнем 1998-го). Не дивують результати такого сплеску: зростання виробництва зерна (удвічі — результат нинішнього року), зростання імпорту добрив у 4,5 разу (зокрема під врожай наступного року).

Подальші перспективи підвищення дохідності сільськогосподарського виробництва залежать від прозаїчного балансу попиту і пропонування. При цьому більша частина пропонування сільгосппродукції може досить ємно покриватися внутрішнім попитом. Тут є чого повчитися в європейських країн, де з допомогою податкової системи регулюються обсяги продажів на внутрішньому ринку окремих видів продукції агропромислового комплексу з метою недопущення цінової дестабілізації. А в нас недооблік рамок ринкових сегментів призвів до структурного пере- й водночас недовиробництва. Цього року створився відносний надлишок зерна, але в дефіциті молоко (імпорт якого подвоївся) та м’ясо (імпорт живих тварин потроївся) з усіма дестабілізуючими наслідками з боку ціноутворення.

2001 рік показав, наскільки чутливо суб’єкти господарювання реагують на державне регулювання аграрного виробництва. Тож подальші галузеві пертурбації значною мірою залежать від продуманості державної агропромислової та податкової політики, а також від розвитку ринкової інфраструктури.

Зупинимося на розкладі інвестицій і кредитів у галузях, безпосередньо зорієнтованих на споживача. Цей сегмент ринку цікавий у зв’язку з досить сильною залежністю його пульсації (розширення — звуження) від дій уряду щодо регулювання доходів населення, а також наступних виборів до Верховної Ради України.

2000 і 2001 роки можуть служити яскравою ілюстрацією для підручників з макроекономіки. На «щедроти» виконавчої влади, що полягали в погашенні пенсійних і зарплатних боргів перед бюджетниками, населення широким фронтом збільшило свої споживчі витрати. 2000 року реальні грошові доходи населення зросли на 9,6%, за дев’ять місяців минулого — на 9,1%. Збільшилися й витрати на придбання товарів та послуг — відповідно на 11,1 і на 14,8% (у реальному обчисленні). Перевищення зростання покупок над зростанням грошових доходів відбиває структурний ефект, адже доходи підтягнулися в найбіднішої частини населення (пенсіонери і бюджетники бідні, і їх багато).

Реакція виробників на зростання попиту населення не забарилася: зростання виробництва в харчовій промисловості становило 2000 року 26,1%, за січень—листопад 2001-го — 18,9%. У легкій промисловості — відповідно 39 і 15,1%. Але тут слід зупинитися на чинниках, що забезпечили можливість виробникам відреагувати на зростання попиту, адже досі гострий дефіцит оборотних коштів і дорожнеча кредитів не дозволяли їм нарощувати виробництво, навіть за наявності попиту (приміром, зовнішнього).

По-перше, відбувалося розширення власної ресурсної бази: завдяки ціновій стабілізації зменшилися збитки збиткових підприємств (у легкій промисловості 2000 року на 25%, 2001-го — на 28%), що збільшило фінансові результати і, відповідно — доходи та кредитоспроможність. По-друге, в результаті фінансового оздоровлення й очевидного зростання попиту на споживчі товари — збільшилося кредитування цих видів діяльності (приміром, 2000 року зростання кредитів у реальних індексах у харчову промисловість становило 54%, за дев’ять місяців 2001-го — 30%). По-третє, ще за рік до початку бурхливого розвитку в ці галузі було вкладено нові інвестиції, зокрема прямі іноземні. Так, протягом 1998–2000 рр. динаміка інвестицій у харчову промисловість характеризувалася таким ланцюжком: 120%, 106%, 140% (індекси реальних інвестицій в основний капітал і кредити в галузь, порівняно з середнім рівнем 1998 року, показано на рис.2). До речі, п’яту частину прямих іноземних інвестицій нагромаджено саме в харчовій промисловості. У легкій промисловості зростання інвестицій розпочалося 1999-го, причому відразу в 2,2 разу, 2000-го — майже вдвічі.

2001 року для «харчовиків» настав момент певного насичення — інвестування тимчасово скоротилося, тоді як у «легковиків» ще зберігається динаміка зростання (на 10%).

На які тенденції можна очікувати на споживчому ринку 2002 року? Серед чинників його майбутнього розширення: приплив ВКВ під вибори, що збільшить реальні доходи населення, яке прямо чи опосередковано заробляє на виборах; індексація пенсій і заробітної плати зайнятих у бюджетній сфері; наздоганяюче зростання реальної заробітної плати в секторі нефінансових корпорацій. Таким чином, уже в першому кварталі нинішнього року слід очікувати досить активного сплеску споживчого попиту.

Серед видів діяльності, куди 2001 року потік інвестицій збільшився вдвічі, опинилися торгівля, готелі й ресторани. Але в цьому випадку левова частка коштів (60%) пішла на будівельно-монтажні роботи і у своєму номіналі сума залишається дуже незначною для масштабів українського ринку (за дев’ять місяців — 447 млн. грн.).

Стосовно перспективи зростання інвестицій 2002-го, то ситуація після виборів поверне все на свої місця з поверненням до активності в галузях, орієнтованих на дедалі стабільніший внутрішній ринок і ринки зростаючих економік (передусім СНД). Уповільнення й навіть падіння темпів економічного розвитку США та Європи позначиться на звуженні цього сегмента в експорті вітчизняних виробників, але, з другого боку, зростаючий український ринок стає дедалі привабливішим для іноземців. Адже вони за нього ще серйозно й не бралися. Події в світі буквально штовхають інвесторів в Україну та інші пострадянські країни, тож як ніколи актуальним стає завдання підвищення інвестиційної конкурентоспроможності економіки з усіма її компонентами, включаючи щадну податкову систему, викоренення різноманітного протекціонізму окремим бізнесовим структурам, розвиток сучасної інфраструктури, економічну безпеку суб’єктів господарювання, політичну та правову стабільність тощо.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі