Аутсайдери і лідери. Ціна п’ятивідсоткового економічного зростання в Україні

Минулий рік показав слабку адаптивність економіки України до різноманітних шоків. Погіршення зовнішньої цінової кон’юнктури негативно вплинуло на експорт (реальне зниження на 11,2%1), що знизило показники приросту реального ВВП на більш як 7 відсоткових пунктів. Різкі постреволюційні зміни в правилах гри всередині країни, у структурі бюджетних витрат стали структурним шоком для внутрішнього ринку, звузивши його інвестиційну складову, що також додало гальмування в економічному зростанні. У результаті приріст ВВП становив лише 2,6% проти цілком досяжних 10—11%.

Поточного року з усіх негативних чинників зростання найболючішим виявився зовнішній ціновий (газовий) шок, який різко погіршив цінові умови торгівлі для вітчизняних виробників. Тільки в січні проти грудня співвідношення між зміною цін на експортну металопродукцію та імпортні енергоносії (основні два плеча результатів зовнішньої торгівлі товарами) знизилося на 14 відсоткових пунктів (рис.1), підірвавши сальдо зовнішньої торгівлі.

Подорожчання імпортного газу в січні та перманентне зростання цін на нафту призвели до підвищення вартості імпортної енергетичної сировини майже на третину (квітень 2006-го до грудня 2005-го), тоді як середньозважені ціни на експортну металопродукцію лише в травні змогли зрушити з мертвої точки. У чіпких ножицях цін опинилися основні учасники українського ринку. Початок року був дуже несприятливим для промислових підприємств, що позначилося і на розвитку, і на фінансових результатах їхньої діяльності.

На рис. 2 видно наслідки зовнішнього цінового удару по промисловості України. Чистий прибуток (прибуток за мінусом збитків і після оподаткування) відносно виручки від реалізації знизився в цілому по промисловості вдвічі, у металургів і хіміків — у 2,2 разу. Через низку причин із чистими збитками закінчили перший квартал машинобудівники, деревообробники, виробники будівельних матеріалів і товарів легкої промисловості. Сильно похитнулися і позиції виробників коксу та продуктів нафтопереробки (зростання цін на імпортну нафту вдвічі перевищило зростання цін нафтопереробників). Ще одна така цінова хвиля — і обробна промисловість, нинішня рентабельність якої становить 3,6%2, стане нерентабельною, тобто безприбутковою, із відповідними наслідками для державного бюджету й кредиторів.

Проте й тут не обійшлося без парадоксів. За підсумками півріччя основний внесок у приріст промислового виробництва зробили саме машинобудівники (рис. 3), яким вдалося активізувати продаж за кордон вагонів, трансформаторів, насосів.

Розрахунки показують, що якби не зниження випуску в нафтопереробників, загалом результати промисловості були б кращими — 5% замість сьогоднішніх 3,6% (півріччя до півріччя).

Серед окремих видів діяльності основний внесок у приріст ВВП забезпечили транспорт (23,2% приросту) і торгівля (22,5%). Обробна промисловість дала в спільну скарбничку лише 13,9%, а будівництво хоча й завершило півріччя з відносно високими темпами зростання (106,5%), але через малу частку принесло в загальний приріст лише 5,3%.

Другий негативний чинник — макроструктурний — не потрапив у поле зору експертів. Своїм корінням він іде в минулий рік, коли через масштабний перерозподіл валового наявного доходу на користь населення та різкого зменшення частки підприємств відбулося звуження інвестиційного попиту. Поточного року фундаментальні пропорції в розподілі наявного доходу гармонізовані не були. Більше того, зростання наявного доходу домогосподарств продовжує значно випереджати зростання ВВП (за січень—травень проти аналогічного періоду 2005 року — відповідно 20,7 і 4%).

Втрачаючи доходи, підприємства виходять із становища шляхом нарощування запозичень, особливо з-за кордону, що в кілька разів збільшує ціну кожного відсотка зростання ВВП і рівень корпоративного боргу. Потік зарубіжного кредитування сьогодні нагадує сніжну лавину, а за своїми масштабами значно перевищує прямі іноземні інвестиції.

За даними НБУ, у першому кварталі ц.р. порівняно з аналогічним періодом попереднього приплив зарубіжних кредитів в економіку виявився більш ніж удвічі більшим. За перші три місяці року держава скоротила свій зовнішній борг на 558 млн. дол. США, а підприємства збільшили його на більш як 1 млрд. дол. За умов різкого погіршення фінансових результатів важким тягарем для них стає необхідність погашати раніше взяті кредити.

Цього року вперше виник прецедент: у першому кварталі чисті фінансові результати діяльності (після сплати податків) великих і середніх підприємств України виявилися майже вдвічі меншими за суму повернутих зовнішніх боргів. Такий розклад свідчить про те, що частину боргів було сплачено з допомогою нових запозичень.

Ну а в цілому, на відміну від попередніх років, коли однонаправлено зростали і борги, і суми повернення, і чисті прибутки підприємств, у 2006-му закладаються інші тенденції: платити та повертати (борги) необхідно дедалі більше, а доходів стає менше. Все це нагадує дружний марш до «боргової ями».

Тому, попри те, що зовнішні вливання трохи активізували інвестиційну діяльність, рано казати про перехід економіки на інвестиційну, тим паче інноваційну модель розвитку. Вже дуже хитким є новий ресурс зростання, а національні заощадження, особливо власні кошти підприємств, потребують кардинального збільшення за рахунок відновлення доходів корпоративного сектора на рівні не нижче за 12% національного валового наявного доходу. У 2004-му цей показник становив 14,4%, у 2005-му, за попередніми оцінками, знизився до 9%, у поточному році спад триває.

Запозичення, до яких змушені вдаватися підприємства, дещо змінили структуру інвестиційних джерел: у ній значно посилилася роль кредитів (їхня частка зросла з 7,4 торік до 13,5% у цьому). Крім того, підігрітий іпотечним кредитуванням, збільшився внесок населення (із 4,4 до 5,9%), а також роль державних коштів (із 5,4 до 8,4%). Зниження темпів зростання в будівництві, що проявилося в червні, сигналізує про нестійкість нового джерела інвестиційної активності — кредитного.

Дещо гірші, ніж очікувалося (деякими політиками), справи з прямими іноземними інвестиціями. Зміна вітчизняного власника на зарубіжного хоч і живить економіку іноземною валютою, але далеко не завжди пов’язана зі зростанням реального нагромадження основного капіталу. Навпаки, у першому кварталі 2006 року порівняно з аналогічним періодом 2005-го значення ПІІ як джерела інвестицій в основний капітал істотно знизилося — із 6,2 до 2,8%.

Поки що прямі іноземні інвестори націлені на найпривабливіші сфери: фінансову, торгівлю і нерухомість і не поспішають технологічно переозброювати Україну. Та й «іноземними» їх можна назвати з великою натяжкою, адже майже половина припливу нових ПІІ припадає на Кіпр.

Розширення внутрішнього інвестиційного ринку позначилося на припливі до країни імпортних інвестиційних ресурсів, які задовольняють левову частку попиту (у накопиченні машин і устаткування частка імпортної складової — близько 90%). За п’ять місяців поточного року проти аналогічного періоду минулого інвестиційний імпорт зріс у 1,5 разу, що значно перевищує торішній показник. І це не дивно — зарубіжне інвестиційне кредитування призводить до купівлі імпортного устаткування, навіть у тих випадках, коли і вітчизняний виробник зміг би задовольнити внутрішні потреби.

Збереження існуючого стану справ — із дуже низьким рівнем чистих доходів підприємств на тлі лавиноподібного зростання запозичень — створює підземні пустоти під будівлею, що називається економікою України, знижує адаптивність вітчизняних виробників до майбутніх збурень. Корені макроструктурної проблеми криються в слабкості державних інститутів, політичному популізмі та нездатності макроархітекторів підтримувати фундаментальні пропорції економічної архітектоніки — умову стабільності соціально-економічного розвитку.

Уже багато років Україна перебуває під постійним впливом політичних шоків, які призводять до ресурсних втрат, порушують відтворювальні процеси й поглинають енергію зростання. Економічні цикли набули яскравого забарвлення політичних, тому економіка ніяк не може вийти на стійку траєкторію динамічного зростання і рухається у своєму розвитку по синусоїді.

Усе вищесказане свідчить про те, що рано радіти п’ятивідсотковому приросту ВВП за підсумками першого півріччя. У країні так і не відбулася макроструктурна гармонізація, навпаки — накопичилися диспропорції та виникли нові ризики через масштабне наростання корпоративних боргів. Тенденція до погіршення рентабельності великих і середніх підприємств означає проблеми з поверненням нині одержуваних іноземних позик, які дали змогу профінансувати поточний розвиток економіки, та водночас підняли ціну отриманого зростання. Без закладання фундаментальних пропорцій в архітектуру економіки України, особливо в розподіл наявних доходів між державою, населенням і підприємствами, розраховувати на макроекономічну стабільність у середньостроковому періоді не доводиться.

1 Тут і далі розраховано за даними

Держкомстату України.

2 Держкомстат України. Статистичний

бюлетень за січень—травень 2006 р.