Інфляція за півроку: коли перевиконання не тішить

Зростання цін, що триває в Україні та найбільш відчутно зачіпає населення з низькими доходами, як і раніше, лишається найгострішою соціально-економічною проблемою. Початкові плани уряду обмежити приріст річного ІСЦ 9,6—9,8% було «перевиконано» достроково, уже за три перші місяці року. Зараз прогнозні цифри інфляції-2008 уже підвищено до 15,9%. Та, оскільки за перше півріччя ІСЦ уже виріс до грудня минулого року на 15,5%, очевидно, що чергове «перевиконання» також не за горами.

На жаль, коли йдеться про причини значного зростання цін, заяви грішать політиканством, яким підміняються економічні та інші об’єктивні чинники. Навіть звичайні щорічні зміни цін, зумовлені їхніми сезонними коливаннями, ставляться в заслугу або ж, навпаки, трактуються як провали в діяльності урядів, що змінюють один одного.

Невтішні підсумки

За першу половину цього року ІСЦ порівняно з груднем минулого року виріс уже на 15,5%, більш як утроє перевищивши аналогічний приріст за перші шість місяців 2007-го (4,5%). Основним чинником інфляції цього року, як і минулого, особливо другого півріччя, є зростання цін на продукти харчування. За січень—червень ц.р. вони разом із безалкогольними напоями збільшилися на 23,4%, що зумовило 83% загального приросту ІСЦ.

Із продуктів харчування за минулі шість місяців дуже подорожчали м’ясо та м’ясопродукти (на 33,5%), фрукти (42,5%) і особливо овочі (56,3%). А за окремими продуктами за півріччя найбільше виросли в ціні рис (більш як у 2,3 разу), свинина (майже наполовину, а якщо бути абсолютно точним, на 49,7%), сало (53,6%), яблука (77,9%). Дуже «кусається» борщовий набір: капуста подорожчала на 91,0%, цибуля — на 95,8, буряк — на 137,8, морква — на 116,0 і картопля — на 66,8%.

З найбільш значущих продуктів, що подешевшали, насамперед варто назвати яйця — їх ціна впала на 30,0%. На 2,5% за півріччя знизилися ціни на молоко.

Якщо розглядати результати останнього місяця, то в червні приріст ІСЦ справді значно знизився — майже в 3,65 разу, до 0,8%, проти середніх темпів його збільшення за перші п’ять місяців. Причому в червні, вперше цього року, приріст продовольчого компонента індексу (0,6%) виявився нижчим від загального приросту ІСЦ. Можна додати, що такого не спостерігалося з квітня минулого року. Але ще за кілька днів до опублікування червневого ІСЦ наш міністр фінансів припускав, що червневий індекс буде від’ємним і дасть нам дефляцію.

Глава уряду як досягнення нинішньої влади порівнювала приріст червневої інфляції цього року з червнем минулого року — 0,8 проти 2,2%, тобто скорочення в 2,75 разу. Це справді так. Однак і в червні 2008-го, і особливо в червні
2007-го вирішальний вплив на темпи інфляції мала зміна цін лише на один продукт — картоплю. У червні на базарі з’являється молода картопля за цінами у кілька разів вищими, ніж картопля торішнього врожаю. Тому середні ціни на картоплю цього місяця значно підвищуються. Цього року вони дали приріст проти травня на 26,2%.

Нескладні розрахунки показують, що червневе збільшення ІСЦ на 0,8% було на 59% зумовлене зростанням цін на картоплю. Якби вони були незмінними, такими, якими були у травні, — загальний червневий ІСЦ виріс би за місяць лише на 0,3%. А от торік у червні у загальному ІСЦ приріст цін на картоплю проти травня був надзвичайно високим. За місяць ціни на цей продукт виросли майже вдвічі — на 94,2%! І саме картопля забезпечила майже чотири п’ятих (79%) із 2,2% торішнього червневого загального приросту ІСЦ.

Спробуємо відійти від політичних аспектів і проаналізувати зміни за продовольчими товарами, що зумовлюють основне підвищення ІСЦ. Для початку можна виокремити імпортовані продукти харчування: банани, цитрусові, каву, чай, какао і майже повністю рис. Частка цих шести продуктів у загальному споживчому кошику невелика — загалом 3,71%. Отут доводиться враховувати загально-
світові цінові зміни. На цю групу продуктів ціни в індексі за півріччя виросли на 30,9%. З них за перше півріччя значно подорожчав рис — піврічний індекс становить 231,8%.

На банани в березні ціни в індексі підвищилися на 47,6%, але наступні три місяці вони знижувалися. І в червні були на рівні минулорічних грудневих. Тут хотілося б подякувати губернаторам провінцій центральноамериканських країн за розуміння наших проблем і посильну допомогу губернаторам українським.

Друга група продуктів, на цінових змінах яких варто зупинитися, — це 20 видів овочів і фруктів, в основному тих, що вирощують в Україні. На них припадає майже 6,5% індексного кошика. І ціни на них і минулого, і цього року підвищувалися найшвидше. 85—90% овочів і фруктів вирощуються в господарствах населення і реалізуються ними безпосередньо або через дрібнооптових посередників в основному на міських базарах. Контролювати або ж якось адміністративно обмежувати ціни на цю продукцію навряд чи можливо. Реалізація овочів і фруктів формує значну частину грошових доходів сільських домогосподарств. Адже за значного зростання номінальної зарплати найманого персоналу в містах кількість зайнятих у сільськогосподарських підприємствах щороку падає, а середня зарплата в них у 2,5 разу нижча, ніж у всій економіці. Тому підвищення цін на овочі та фрукти, болісне для городян, для сільських жителів є важливим чинником підтримки реальних доходів.

Мабуть, існують певні можливості адміністративного стримування зростання цін на інші продовольчі товари. Але поки що відчутних, видимих результатів немає. Так, після збільшення за січень—березень ц.р. індексу цін на соняшникову олію (не враховуючи значного торішнього подорожчання) на 26,7% начебто вдалося знизити ціни на неї на 3,2%. Але за середньої ціни літрової пляшки 10—12 грн. — проти 5—6 грн. у середині минулого року — це зниження виражається лише 30 коп.

Регіональні аспекти інфляції

За багатьма продуктами харчування в Україні існують досить значні та абсолютно не обгрунтовані економічно розходження в рівнях цін між регіонами.

Звичайно, щомісячні зміни ІСЦ не можуть бути скрізь абсолютно однаковими. Адже об’єктивно існують розходження між регіонами в частці міського та сільського населення, абсолютній величині та структурі їхніх грошових доходів і особливо споживчих витрат, розходження у зміні тарифів, що регулюються регіональною владою, та ціла низка інших. Та все ж домінуючими, визначальними є цінові зміни по країні загалом. Регіональні розходження в ІСЦ існували б і за нульової зміни загальноукраїнського ІСЦ.

За умов надмірної політизації причин зростання ІСЦ «відповідальність» за динаміку регіональних індексів тепер модно перекладати на «невиїзних» губернаторів регіонів.

У травні 2008-го до грудня минулого року (до моменту підготовки статті червневі показники по регіонах ще не були визначені) при збільшенні ІСЦ загалом по Україні на 14,6% найбільший приріст був в Одеській області — 17,9, АР Крим — 17,5 і Херсонській області — 16,7%. А найменший у Тернопільській — 9,0%, Харківській — 12,3 і Закарпатській областях — 12,5%. Можна вважати, що регіональні розбіжності вкладаються в нормальні межі.

За багатьма важливими показниками регіональні розходження набагато істотніші, але через них губернаторів не викликають на килим. Так, при збільшенні індексів промислового виробництва в травні 2008-го до травня минулого року по Україні на 8,3% найбільше зростання було в Одеській — на 59,2% і Черкаській областях — на 50,7%, а на Полтавщині промислове виробництво скоротилося на 19,1%, та й у Херсонській області — на 6,3%.

За таким важливим соціально-економічним показником, як середня зарплата, у травні в Києві зафіксували 2991 грн. На другому місці, з розривом майже в тисячу гривень, ішла Донецька область — 1999 грн., а найменша зарплата була в Тернопільській (1270 грн.) і Херсонській (1323 грн.) областях. А якщо продовжувати перекладати провину за соціально-економічні показники на регіональних керівників, то можна дійти й до їхньої персональної відповідальності за рівень народжуваності у ввіреному регіоні...

Загалом, негоже, щоб губернатори ходили базарами і вмовляли продавців знизити ціни на картоплю, капусту та інші продукти. Крім того, не можна виключати, що коли триватиме практика фокусування відповідальності за підвищення цін у регіонах на їхніх керівниках, може виникнути тиск на статистичні органи з метою заниження цих індексів. У будь-якому разі, для цього в регіонального керівництва потенційно більше можливостей, ніж для зниження цін на ті ж самі овочі та фрукти.

Ще раз хотілося б привернути увагу до значних розбіжностей у цінах між регіонами України за багатьма продуктами харчування, що продають на міських базарах. У таблиці наводяться дані лише по обласних центрах.

У середньому по 13 наведених продуктах розходження між найвищими та найнижчими цінами (без цін у м. Києві) становить 2,17 разу. Для України, де ці продукти можна доставити з одного кінця країни в інший за день-два, такі чималі цінові відхилення між регіонами економічно не виправдані. Вони свідчать про реальні можливості певного зниження цін. Але, не виключаючи в цьому ролі регіонів, варто все ж визнати, що основні важелі зосереджені в центральних органах влади.

Варіанти прогнозу

Прогнозувати зміни ІСЦ до кінця року досить складно. Але вкрай малоймовірно, що остання озвучена урядом груднева межа у 15,9% не буде перевершена. Якщо за першу половину року індекс до грудня минулого року виріс на 15,5%, навряд чи за шість місяців року, що лишилися, ми вкладемося в 0,35% (115,9 : 115,5 = 1,0035). Швидше за все, варто орієнтуватися на річне зростання цін на 20%, що перевищить торішню інфляцію (16,6%).

Справді, можна очікувати уповільнення зростання і навіть у чомусь зниження ІСЦ у липні—вересні. Здебільшого воно буде зумовлене звичайним щорічним сезонним зниженням цін на плодоовочеву групу вітчизняних овочів і фруктів. Серед них визначальну роль відіграватимуть чотири продукти: картопля (вага 1,817%), яблука (0,708%), помідори (0,634%) і капуста (0,440%). Ціни на овочі та фрукти в липні—вересні помітно знижуватимуться, а потім знову почнуть зростати.

Меншою мірою сезонні зміни цін торкнуться молочних продуктів і яєць, на які припадає 5,558% вагової структури ІСЦ. На них також наприкінці року варто очікувати підвищення цін.

На всі інші види продуктів і послуг, що включаються в індекс, розраховувати на скількись значні сезонні коливання не доводиться. Навпаки, стосовно низки найбільш значущих в ІСЦ позицій варто очікувати зростання. Так, уже з 26 червня підвищено тарифи на поштовий зв’язок. Заплановано підвищення тарифів на залізницях. З вересня очікується збільшення плати за навчання у вузах. Зростають ціни на туристичні послуги.

По регіонах, де існують сезонні тарифи на центральне опалення, вони принаймні повернуться до старих розцінок (у квітні-травні загалом по Україні вони знизилися на 17,8%).

Навряд чи буде можливо домогтися зниження цін на м’ясні продукти, рослинну олію, а на тлі зростання світових цін на зернові — на рис, борошно, та й хлібопродукти. Так, у Києві найближ-
чими днями значно підвищаться ціни на соціальні (масові) сорти хліба. Ситуація невизначеності зберігається з цінами на цукор. На сторінках «ДТ» нещодавно докладно висвітлювалося становище в цій галузі та об’єктивна необхідність підвищення цін на цей продукт. А практично є стабільними, а то й дещо знижувані ціни на одяг, взуття, побутову й електронну техніку не зможуть компенсувати підвищення цін на багато продуктів харчування та послуг.

Немає межі досконалості

У плані вдосконалення моніторингу, прогнозування і прозорості цін можна висловити кілька пропозицій.

Варто було б відновити припинену в нас кілька років тому практику публікації помісячної та регіональної зміни цін і тарифів на основні товари та послуги. Зараз наш ІСЦ занадто віртуальний; він увесь побудований на відносних показниках і цілком відірваний від абсолютних. Принаймні на три-чотири десятки найважливіших і внутрішньо однорідних продуктів і послуг (скажімо, борошно, рис, основні види хліба, цукор, рослинну олію, яйця, деякі тарифи) публікація абсолютних даних була б доречною. Статистичне відомство Росії публікує абсолютну величину цін по 57 продуктах харчування, 65 непродовольчих товарах і 49 видах послуг, охоплюваних ІСЦ.

Є необхідність принаймні розгляду існуючої методики визначення в ІСЦ ваги плодоовочевої продукції, особливо щодо помідорів та огірків. Вона рекомендована нам західними експертами і виходить із 2—3% річної інфляції в цих країнах, не враховуючи значних внутрішньорічних сезонних коливань цін в Україні.

На сьогодні плодоовочевий блок в ІСЦ визначається за середньорічними, а не місячними вагами. А внутрішньорічні коливання при купівлі більшості овочів і фруктів дуже великі. Так, обсяги купівлі помідорів і винограду у ваговому вимірі в лютому-березні приблизно в 20 разів менші, ніж у вересні. На розрахунки споживчих цін на плодоовочеві продукти з урахуванням сезонних коливань в ІСЦ перейшла російська статистика.

Безсумнівно, важливим чинником було б впровадження методики, що дає змогу аналізувати поелементну структуру змін роздрібних цін. У Росії такий структурний аналіз за основними м’ясними продуктами, борошном, хлібом, цукром, соняшниковою олією і вершковим маслом, яйцями, макаронними виробами, молоком, сметаною здійснюється з виділенням 26—28 елементів, що формують кінцеві роздрібні ціни. За радянських часів аналогічні роз-
рахунки систематично велися і в Україні. Без таких системних даних, що визначаються за єдиною методологією, центральним і регіональним органам виконавчої влади, насамперед Госінспекції по цінах, Антимонопольному комітету вкрай складно хоч скількись ефективно та результативно контролювати зміни цін.