ФРОНТ РОБІТ

Хто схоче заперечити твердження, що влада останнім часом потрудилася на славу, нехай кине в мене проектом держбюджету. До зими підготувалися так, що «Газпром» аж сльозу пустив; іноземних послів — любителів писати листи Президентові — назвали злісно дезінформованими, але дуже грамотними; багатовекторну зовнішню політику в дусі «на всі чотири сторони — водночас» із тріском підтвердили. А як хвацько взялися за бюджет-01, не сходячи з чинної податкової бази! Загалом, невипадково віце-прем’єр Жулинський перейнявся на тижні інформаційною політикою (у сенсі — ліцензіями особливо сильнодіючих ЗМІ, з тієї двійки-трійки, які ще залишилися). Відпочивши за літо, власті забезпечили собі такий фронт агітаційно-роз’яснювальних робіт, що аж свербить провести «моніторинг ЗМІ з залученням ДПАУ» — і вік свободи слова не бачити!

Нинішні наїзди-відкоти у владних коридорах дуже нагадують своєю впорядкованістю траєкторію кота Тома Сойєра, що сьорбнув болезаспокійливого. А все через погану поінформованість послів США та Канади, котрі ні сіло ні впало вирішили, що Президент наш Леонід Данилович не хоче реформувати бюджетну систему. Та хоче він, хоче. І уряд також, либонь, хоче — але соромиться і, заливаючись ніжним рум’янцем, подає парламенту тричі переписаний бюджет-01, де реформи й біс злизав. Тож поговорили б «підписанти» ці американсько-канадські з нашими обласними босами — і саме в той момент, коли боси нутром чують загрозу своїм бюджетним коштам, — вони, посли сердешні, не те що листи писати, — вони абетку забули б. І перестали б, нарешті, чіплятися зі своїми іноземними інвестиціями.

На фронт приведення послів до стану усвідомлення кинуто міністра фінансів наших Мітюкова, який набив руку — ще в Празі на саміті МВФ — у правильному інформуванні. Пан міністр досить зловісно повідомив усіх, хто зібрався, що він, Мітюков, знає, від кого «керівництво західних країн одержує інформацію про політичні події в Україні», але імена підступних дезинформаторів зволів забрати з собою в Мінфін. Тобто саме туди, де завжди готові споживати кредити Світового банку. Приміром, на вугільну галузь, що перманентно перебуває в позі безпорадного пташеняти в гніздечку — дзьоб широко розкритий, літати без сторонньої допомоги не вміє. До кінця цього року в дзьоб потрібно підкинути мільйонів так 200. Бо інакше (хоча до зими країна готова — за точними даними правильно поінформованого уряду) перемерзнемо всі ще до ухвалення бюджету-01.

До речі, про стихії. На відміну від грошей МВФ, зима обіцяє бути неодмінно — і влада про це здогадалася ще влітку. Тоді ж вугіллячко наказано було вантажити на склад бочками (за це вугілля досі не розплатилися), а електростанціям — працювати на російському газі. Оскільки «Газпром» в Росії нині — політичний фаворит, то й політики там сидять неабиякі. Лише за кілька місяців додати до українського боргу 700 млн. дол. — та з дорогою душею! Можете потім хоч у Туркестан звертатися, хоч своїх прозахідних, «нехороших» тарасюків по японіях розсіювати. Отут і почнеться на повну котушку втручання у внутрішні справи: «Ітера», «Славнафта», та й той-таки Туркменбаші, який без «Газпрому», хоч лусне, до Заходу трубу не дотягне. Тож і внутрішня політика в нас багатовекторна.

І знову — про стихії. Не знайшовши в рідній країні гідних незалежних ЗМІ, Президент наш, Леонід Данилович, поскаржився німцям із «Франкфуртер рундшау» на нечуйний Захід, що ну ніяк не хоче зрозуміти — чому Україна зависла в перехідному періоді й не піддається ні «холодному», ні «гарячому» перезапуску. «Уже з однієї цієї причини (від Заходу, мовляв, занадто мало грошей і багато порад. — С.Р.) близькі відносини з Росією мають для України велике значення». Ще б пак! Іде четвертий тур переговорів із «Газпромом», а аргументів усе немає. А народ «живе гірше, ніж у часи СРСР» (із того ж інтерв’ю). Що це — ностальгія? Чи Президента просто неправильно інформують?