Європа — за рейтингову конкуренцію

В Європейському Союзі впродовж року з’явиться власне рейтингове агентство. На противагу американським, діяльність яких у період кризи дедалі більше дратує європейських політиків.

Чому Європа незадоволена

У світі зареєстровано понад 100 компаній, які надають послуги з аналізу ризиків і присвоєння кредитних рейтингів. Однак найавторитетніші з них три - Standard&Poor’s (S&P), 3 і Fitch (усі американської прописки). Кредитні рейтинги - це незалежна оцінка реального стану справ в окремо взятій економіці чи компанії, а також відповідності об’єкта дослідження певним критеріям. Рівень кредитного рейтингу насамперед показує здатність або нездатність емітента (держави чи компанії) обслуговувати свої борги. Саме на кредитні рейтинги орієнтуються всі інвестори світу.

Упродовж останнього року європейські політики дедалі частіше стали висловлювати своє невдоволення діяльністю оцінювачів. По-перше, вважають європейці, рейтингові агентства, які знижували в останні місяці оцінки кредитоспроможності більшості країн єврозони, лише підливали оливи в розпалювання боргової кризи. Наприклад, у Єврокомісії вважають, що прогнози не завжди правильно показують реальну ситуацію. І в результаті зниження кредитного рейтингу окремої країни на ринках посилюється тиск на її держоблігації, що погіршує умови фінансування.

Найбільшою мірою, і це очевидно, від процедури «рейтингування» постраждала Греція. Наприкінці 2009-го агентство Fitch позбавило цю країну рейтингу А, що означало високий рівень кредитоспроможності. Саме це рішення спричинило лінію обвалу грецького рейтингу. «Доля нашого народу та наших дітей перебуває в руках рейтингових агентств», - так у червні 2011-го висловився про наболіле тодішній прем’єр-міністр Греції Георгіус Папандреу.

Хоч як дивно, але ця патетична заява прем’єра знайшла підтримку в колег по єврозоні. Бо на ділі виходило, що будь-які домовленості щодо реструктуризації боргів або про фінансову допомогу (не тільки Греції, а й інших країн єврозони), яких з таким трудом досягали на переговорах європейські лідери, відразу та з легкістю нівелювалися черговим зниженням рейтингу країни, яка опинилася у важкому становищі. Таким чином, ще минулого літа в Європі всерйоз заговорили про те, що всевладдю «великої трійки» слід покласти край.

По-друге, «трійка» рейтингових агентств дедалі частіше, особливо в період фінансової кризи, стала припускатися помилок, тим самим необґрунтовано спричиняючи паніку на ринках. Найсвіжіший приклад - це шок на ринках у січні 2012-го, коли агентство S&P позбавило найвищого рейтингу «ААА» Францію та Австрію. А найяскравіший приклад - помилкове зниження рейтингу Франції тим самим агентством Standard&Poor’s, що відбулося в листопаді 2011 року. Помилку було виправлено через дві години після оголошення рейтингу, але курс французьких держоблігацій встиг суттєво обрушитися.

По-третє, європейці вважають, що заокеанські агентства судять про європейський бізнес із американської точки зору та зовсім не враховують національної специфіки й традицій європейських економік. Ще в 2003 році німецькі концерни влаштували демарш агентству S&P, який понизив рейтинг кредитоспроможності найбільших компаній країни, серед яких були такі флагмани, як Deutsche Post, Lindе, Thyssenkrupp. Агентство знизило рейтинг через їхні відрахування до пенсійного фонду. Тоді німці вперше звинуватили S&P у некваліфікованому підході до традицій німецького бізнесу.

А в січні 2012 року, коли S&P знизило рейтинги відразу кількох країн єврозони, деякі німецькі політики з правлячого блоку навіть ударилися в «теорію змови», яка полягала в тому, що замовниками європейських рейтингів нібито є фінансові акули Волл-стріт.

Агентства контролюватимуть

Заради справедливості слід зазначити, що багато європейських бізнесменів, як і політиків, не сумніваються в чесності та сумлінному виконанні своїх обов’язків американськими рейтинговими агентствами. Лише зауважують, що потрібен суворіший нагляд. Тому першим кроком у «приборканні» стало рішення Євросоюзу про посилення контролю над рейтинговими агентствами. Такий захід, припускалося, зможе послабити залежність інвестора від постійно змінюваних рейтингів.

Однак, на думку багатьох експертів, такий крок може похитнути існуючий баланс між незалежністю агентств і довірою інвесторів. Зокрема, Інститут міжнародних фінансів (IIF), який об’єднує 450 найбільших фінансових організацій з більш як 70 країн, виступив із різкою критикою планів Євросоюзу щодо регулювання та контролю над діяльністю рейтингових агентств. У заяві інституту (а очолює його сьогодні Джозеф Акерман, глава Deutsche Bank) сказано, що політичний контроль «ставить під загрозу незалежність агентств і призведе до втрати довіри до них». Також рада директорів IIF дуже скептично поставилася до пропозиції, озвученої єврокомісаром із внутрішніх ринків Мішелем Барньє, що Європейське управління з нагляду за ринком цінних паперів (ESMA) визначатиме критерії рейтингу. В інституті заявили: «Наявність одного «правильного» рейтингу, визначеного членами ESMA, докорінно суперечить принципам вільного ринку».

В Єврокомісії, навпаки, вважають, що саме жорсткість контролю додасть рейтинговим агентствам прозорості та посилить конкуренцію між ними. Як і коли відбудеться настільки знаменна подія в житті рейтингової «трійки», поки що не уточнили - в Європейському парламенті триває обговорення цієї пропозиції.

Монополія американських «важковаговиків»

Фактично саме Євросоюз сприяв посиленню позиції трьох американських рейтингових агентств на території Європи, оскільки банкам і страховим компаніям було запропоновано купувати тільки ті цінні папери, які відповідали мінімальному рейтингу, виставленому агентствами. Тижневик Die Welt нагадує, що таке правило внесене у зведення нормативів для міжнародних фінансових ринків, відоме під назвою «Базель-2». Як тільки рейтинг падає нижче за встановлену межу, інвестори зобов’язані терміново продати папери. У результаті «держава може опинитися в замкнутому колі, яке закінчиться банкрутством», - резюмує газета. У цьому ж ряді проблем - діяльність Європейського центрального банку, який у частині прийняття облігацій під заставу також має керуватися висновками рейтингових агентств.

Якщо створення рейтингового агентства єврооптимісти вважають нескладним завданням, то сам процес становлення, визначення місця на ринку та залучення уваги інвесторів, завоювання клієнтської довіри - багаторічний. Досить згадати «вік» і сходження трьох найавторитетніших рейтингових компаній.

Найстаршу серед них - Standard&Poor’s - було засновано 1860 року в Нью-Йорку. Іншими словами, уже понад 150 років компанія займається дослідженням фінансового ринку і є постачальником аналітичних оцінок. S&P відома також як автор американського фондового індексу S&P-500, у який включено 500 акціонерних компаній США з найбільшою капіталізацією. Індекс уперше був розрахований у 1957 році й донині є одним із основних на фондових ринках.

Агентство Moody’s досліджує і аналізує ризики з 1900 року. Штаб-квартира розташована в Бостоні, а в 26 офісах по усьому світові працюють 4500 аналітиків. Оборот компанії в 2010 році становив 2 млрд. дол. У своїй діяльності Moody’s використовує найбільшу кількість рейтингових систем - 32.

«Наймолодше» серед американських рейтингових важковаговиків - агентство Fitch Rating - розпочало свою діяльність у 1913 році. Вважається, що саме воно в 1924-му винайшло шкалу кредитних рейтингів від «ААА» (найвищого рівня кредитоспроможності) до «D» (дефолт).

Нова європейська поросль

На сьогодні в Європі існує кілька проектів створення власного рейтингового агентства. На думку оглядачів, найбільші перспективи - у німецької консалтингової компанії Rolandberger. Заснована в 1967 році в Мюнхені як незалежне партнерство, перебуває у власності 200 приватних партнерів. Компанія посідає одне з лідируючих місць у світі за стратегічним консалтингом, маючи 43 офіси в 31 країні світу.

На своїй консалтинговій базі Rolandberger планує створити некомерційний фонд, який не буде націлений на одержання прибутку, чим докорінно відрізнятиметься від американських агентств. «За рейтинги платитимуть не емітенти цінних паперів, а інвестори», - зазначається на сайті компанії. В інтерв’ю німецькому тижневику Die Welt партнер компанії Маркус Краль наголосив, що Rolandberger не має наміру звертатися в державні структури по фінансову підтримку. «Ми будемо раді одержати політичну підтримку. Але ми проти того, щоб існувати на гроші платників податків. Державна участь утруднить формування довіри до агентства-початківця», - зазначив він.

Компанія Rolandberger поки що займається збиранням коштів. За попередніми оцінками, для стартового капіталу буде потрібно майже 300 млн. євро, що їх мусять внести 30 приватних засновників. Як заявляють представники компанії, уже досягнуто перших домовленостей із потенційними засновниками фонду - європейськими фінансовими установами різного профілю. Сам фонд планується зареєструвати в Нідерландах, операційну діяльність здійснюватиме дочірня компанія зі штаб-квартирою у Франкфурті, найбільше з представництв відкриється в Парижі. Організатори роблять відносно нового агентства досить оптимістичний прогноз - до кінця 2012 року присвоїти перші рейтинги країнам Європи, а 2013-го - уже оцінювати кредитні історії європейських банків.

Ще одна німецька компанія Creditreform заявила про своє бажання стати гравцем на полі рейтингових рішень. Creditreform серед усіх претендентів - найбільш досвідчена, адже була заснована 1879 року (133 роки тому) в місті Майнц як об’єднання 25 невеликих підприємств і комерсантів. Профільна діяльність компанії до сьогодні обмежувалася оцінкою кредитоспроможності німецьких підприємств, які належать до середнього бізнесу. Нині компанія налічує 180 офісів у 22 країнах світу, в яких працюють близько 4300 співробітників. Creditreform планує об’єднатися з болгарським агентством BCRA, створеним 2002 року в Софії, і на сьогодні є третім кваліфікованим кредитно-рейтинговим агентством, що зареєстроване в ЄС. Об’єднаними зусиллями компанії планують створити на просторах Євросоюзу мережу формально незалежних, але взаємодіючих між собою рейтингових агентств.

Судячи з усього, промоутери європейських рейтингових агентств узялися до справи з ентузіазмом. Трьом американським рейтинговим «гігантам» планують протиставити також мінімум три європейські. На роль третього претендує компанія Feri, яка надає аналітичні та рейтингові послуги з 1987 року, будучи складовою німецького фінансового концерну MLP. Feri не така відома, як її європейські суперники, однак торік компанія пройшла реєстрацію в ЄС як європейське рейтингове агентство, що підвищує її шанси на самостійне висування. Саме Feri Eurorating першим серед міжнародних рейтингових агентств знизило кредитний рейтинг США в червні 2011 року, пояснивши цей крок подальшим погіршенням платоспроможності Сполучених Штатів через високу державну заборгованість.

Разом з оптимістичними заявами, які насправді мають під собою підґрунтя у вигляді політично сприятливого моменту, чутно також голоси авторитетних критиків рейтингового проекту. Зокрема, Аксель Вебер, колишній глава бундесбанку, не вважає, що власне агентство здатне якось вплинути на перебіг кризи в єврозоні, бо не американські рейтингові агентства допустили настільки масштабну кризу в єврозоні. «Вони лише виконують роль гінця, який приносить погані новини. Це політики не впоралися зі своїм завданням», - цитує Deutsche Welle нещодавній виступ Вебера в Кельнському університеті. А глава фракції «зелених» у бундестазі Юрген Триттін зауважив, що не слід оголошувати рейтингові агентства цапом відбувайлом, вони лише дають оцінку примітивному кризовому менеджменту Європи.

Хай там як, але без кредитних рейтингів, які є певною системою координат, визначають кредитоспроможність, дають фінансову оцінку надійності цінних паперів, на сучасному ринку капіталу не обійтися. А вже чиї рейтинги будуть затребувані та якому агентству довірятимуть інвестори - справа репутаційна.