ЕКОНОМІКА У ПЕРШОМУ ПІВРІЧЧІ: ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

Початок 2002 року привніс в економіку України багато незвичного: непохитний обмінний валютний курс і дефляцію; сплеск споживчих витрат та заощаджень населення; високі темпи реального зростання бюджетних доходів і водночас невиконання номінальних показників надходжень до зведеного бюджету і багато іншого.

Запитання виникають навіть у фахівців — немає очікуваної реакції економіки на вже звичний набір інструментів. Якось раптово з’ясувалося, що важелі й випробувані механізми, які раніше працювали добре, — діють далеко не завжди. Споживчі ціни чомусь перестали адекватно реагувати на накачування грошової маси. Відразу з’явилися прогнози щодо початку стагнації та різні інші «страшилки». Проте економіка, сягнувши глибокого дна, все-таки піднімається, плавно реагуючи на значні структурні зрушення, пов’язані з внутрішніми політичними подіями та зовнішніми впливами.

Щоб відповісти на багато давніх запитань і пояснити появу «нових» для української економіки явищ, слід заглибитися в структурні зміни у ВВП. У нашому випадку йдеться лише про зміни в розподілі доходів між підприємствами, населенням та державою, адже кожен із цих інституційних секторів економіки відіграє свою неповторну роль у загальному дійстві. І залежно від того, де концентруються фінансові ресурси, змінюються властивості й характер економічних процесів.

Саме в цьому розподілі на початку року відбулися значні зрушення, які, втім, уже в другому півріччі поступово повернулися до вже знайомих конфігурацій.

Розпочнемо з підприємств. Виборча кампанія — ключова подія, яка позначилася на економіці нинішнього року,— підточила їхні фінансові ресурси (особливо великих учасників ринку або політичних гравців). Низка індикаторів сигналізує про те, що досить вагому частину доходів підприємств було переорієнтовано на вибори, а це зменшило обсяги легального ВВП.

Так, за підсумками перших трьох місяців поточного року, на тлі економічного зростання, здешевлення енергоресурсів, відсутності цінових сплесків на товари проміжного споживання й курсової стабільності підприємства України показали дуже низькі фінансові результати від звичайної своєї діяльності. Порівняно з першим кварталом 2001-го, прибуток прибуткових підприємств знизився на 23%, що призвело до значного зниження рівня фінансового результату (нижче 1% від ВВП) і як наслідок падіння їхніх кредитних рейтингів. За цей самий період, попри потужніше (порівняно з січнем—березнем 2001-го) розширення ресурсної бази комерційних банків, темпи кредитування нефінансових корпорацій знизилися вдвічі. Відповідно знизилися й надходження до бюджету від податку на прибуток, причому, як з’ясувалося, основними неплатниками стали саме найбільші підприємства. Протягом півріччя залишки на депозитних рахунках юридичних осіб коливалися на рівні нижче грудневого.

Але ніщо в природі не зникає безслідно, і «втрачені» для підприємств доходи відразу проявилися у вигляді істотного приросту фінансових ресурсів в іншому інституційному секторі економіки — у секторі домогосподарств. Значний прошарок населення був безпосередньо чи опосередковано втягнутий у виборчу кампанію, що привело до широкого сплеску різних за виглядом і розміром, але «сезонних» доходів.

На додачу й держава подбала про своїх громадян, регулярно індексуючи пенсії пенсіонерів і зарплату в бюджетній сфері. Фінансисти від виборчої кампанії, з одного боку, і від держави — з другого протягом одного кварталу здійснили таке зрушення в міжсекторному розподілі доходів, яке й не снилося навіть середньостроковим прогнозистам. За інших обставин на таку макроструктурну подію знадобилися б роки (шкода, що ефект має тимчасовий характер, хоча й із хвостом, як у комети).

Судіть самі. Якщо в першому кварталі минулого року частка купівлі населенням товарів і послуг становила 71% від ВВП, то за аналогічний період 2002 року — 77,3%, а за п’ять місяців — майже 80% (розраховано на базі офіційних даних Держкомстату України — балансу доходів і витрат населення та номінального ВВП).

Саме це зрушення, що виявилося в різкому збільшенні питомої ваги споживчих витрат у ВВП, розширило роздрібний товарообіг і сплутало карти деяким фахівцям, здивованим дефляцією, але про це трохи далі.

Тут слід одразу повідомити і про інший наслідок згаданих вище макроструктурних зрушень — стрімке зростання фінансових вкладень тієї частини населення, яка завдяки зростанню доходів не лише задовольнила свої потреби в товарах і послугах, а й використала надлишок коштів для нарощування заощаджень. Протягом п’яти місяців 2002 року спостерігалися винятково високі темпи зростання фінансових вкладень населення (графік 1), які й стали джерелом істотного зростання ресурсної бази комерційних банків. Так, на 19 липня ц.р., порівняно з торішнім груднем, депозити фізичних осіб зросли майже на 40%.

Але повернімося до дуже примітного розігріву споживчого ринку та його впливу на економічне зростання, поглинання зростаючої готівки і дефляцію. Слід наголосити: сплеск купівлі товарів і послуг цього року практично нашарувався на високі торішні темпи, коли, як відомо, значно динамічніше зростав ВВП. У першому кварталі 2002-го продовольчий ринок розширився на 8,9%, а непродовольчих товарів — на 26,8%(!). Частина наших співвітчизників одержала доходи від виборів, і це дозволило серйозно активізувати раніше відкладений попит: продаж телерадіотоварів підскочив на 39%, електротоварів — на 37,5, бензину — на 42, обчислювальної техніки — на 25, будівельних матеріалів — на 29,2, господарчих товарів — на 5,7, побутової хімії — на 74,1%. Особливо знаменним є зростання продажу автомобілів та автотоварів — на 71,1%.

За підсумками п’яти місяців, порівняно з відповідним періодом минулого року, обсяг роздрібного продажу збільшився на 18,1%, але вже в червні темпи знизилися, зменшивши кумулятивний приріст до 16,1%. Очевидно, ця тенденція спаду триватиме до кінця 2002-го.

Багатьох дивує й насторожує дефляція, яку спостерігаємо нинішнього року. Розглянемо два аспекти цієї загадки. По-перше, порівняємо інфляцію роздрібного ринку (як усереднену за товарними позиціями) й інфляцію для споживачів, що її розраховує Держкомстат України. По-друге, порівняємо наростання готівки (грошового агрегату М0) в обороті й реальне зростання роздрібного ринку (динаміка змін до попереднього кварталу).

На графіку 2 видно: нинішнього року ціни роздрібного товарного ринку перевищували офіційну інфляцію. Але після недавнього червневого підвищення цін на бензин (2001 року він займав 33% ринку непродовольчих товарів) загальний індекс цін товарів на ринку підскочив порівняно з груднем, на 6,4%. При цьому аналогічний показник інфляції залишався мінусовим (-1,8%), тобто спостерігалася дефляція. Можна зробити висновок: роздрібний легальний ринок товарів (не кажучи вже про тіньовий) лише за рахунок ціни збільшив свою здатність поглинати позабанківську готівку.

Тепер подивимося, наскільки синхронно (порівняно з попереднім кварталом) рухалися два потоки: зростання готівки та зростання товарної маси (в порівнянних цінах). На графіку 3 зміна тенденцій двох показників нагадує майже ідеальне парне катання фігуристів. Це, своєю чергою, засвідчує — за умови збереження попередньої швидкості обертання грошового агрегату М0 цілком закономірним було поступове зниження цінової динаміки на споживчому ринку. А з урахуванням того, що протягом останніх півроку в Україні розширився не лише товарний ринок, а й ще більше — ринок послуг, та того факту, що частина тіньового ринку переорієнтувалася на гривневі ресурси, зменшивши доларовий обіг, — питання неприродності дефляції на початку 2002 року вже не постає.

Існує помилкова думка, що інфляція 2002 року була б в офіційно прогнозованих параметрах (9,8%), якби, відповідно до наміченого графіка, зростали тарифи на електроенергію, газ тощо. При цьому не береться до уваги той факт, що штучне (або шокове) посилення однієї складової споживчого кошика відразу викликало б зменшення наповнюваності решти його компонентів. Що, за інших однакових умов, звузило б споживчий ринок і дало б поштовх і дефляції, і згортанню виробництва як продовольчих, так і непродовольчих товарів. Правда, у заможніших верств населення знизився б лише рівень заощаджень. Проте в результаті ми б мали не лише дефляцію, особливо в частині споживчих товарів, а й різке зниження обсягів на всіх технологічних ланцюжках виробництва споживчих товарів.

Для роздрібного ринку дуже показовий і важливий той факт, що квота вітчизняних товаровиробників на ньому — як у продовольчому, так і в непродовольчому сегменті — не змінилася. Отже, зростання грошових доходів населення та споживчого попиту на тлі стабільного курсу національної валюти щодо долара США не тільки не стало чинником збільшення представництва імпорту, а й активізувало виробництво всередині країни. Гривня, залишаючись тісно прив’язаною до американського долара, девальвує разом із ним стосовно кошика інших валют. Це в умовах дефляції автоматично підвищує цінову конкурентоспроможність економіки України. Виграш одержують як експортери, так і виробники, котрі орієнтуються суто на внутрішній, особливо споживчий ринок.

Так, за перший квартал 2002 року виробництво продовольчих товарів зросло на 12,4%, а непродовольчих — на 5,5%. За підсумками півріччя — відповідно на 10,7 і 6,7%. Примітним є зростання виробництва за окремими групами продовольства: м’яса та субпродуктів на — 45,2%, продуктів із незбираного молока — на 20,4%, сирів — на 23,8%. На зростання виробництва кінцевих споживчих товарів мультиплікативно зреагували й інші галузі. Це також забезпечило позитивну динаміку в економіці. Ну, а різке зниження темпів зростання у травні, сприйняте спершу як початок стагнації, значною мірою пояснюється скороченням кількості робочих днів, порівняно з травнем минулого року.

І тепер, нарешті, про сектор загального державного управління. Основною, але не єдиною бюджетною проблемою поточного року стало недонадходження запланованих доходів через завищення номінальних макропоказників, розбіжності між прогнозними і фактичними обмінним курсом долара США та інфляцією. Попри недобір номінальних надходжень, зведений бюджет перших п’яти місяців реально зріс, за доходами — на 14,3%. Перерозподіл фінансових ресурсів у сектор домогосподарств дозволив державі підвищити податковий прес на населення: через механізм прямого оподаткування збільшити надходження від прибуткового податку на 22,8%, а через механізм непрямого оподаткування в умовах зростання товарообігу — досягти значного приросту доходів від податку на додану вартість і акцизи (відповідно — на 30,1 і 40,2%). Вагому прибавку одержав і Пенсійний фонд. Питома вага бюджетних надходжень у ВВП (29,7%) уже набагато перевищила аналогічний показник минулого року (27,4%). Це засвідчує необхідність перегляду бюджетних показників 2002-го з більшою прив’язкою до реалій, що склалися.

Ще однією несподіванкою першого півріччя стала динаміка імпорту товарів. Порівняно з аналогічним періодом 2001-го, вона демонструвала: зниження в перші три місяці, стрибок у квітні (за рахунок газу) і — несподіване для травня падіння. Загалом за січень—травень, завдячуючи квітневому стрибку, відбулося незначне зростання імпорту товарів за випереджаючого зростання експорту, що забезпечувало можливість регулярного викупу надлишку валюти й подальшого нагромадження золотовалютних резервів НБУ, а також підтримку стабільного курсу гривні.

Оскільки головними товарними позиціями імпорту є енергоресурси, то коливання їх фізичних обсягів та цін були основними чинниками формування хвиль у зовнішньоекономічній динаміці. Багато що пояснюється впливом зниження цін на сиру нафту. Так, за даними за перший квартал 2002 року, порівняно з відповідним періодом 2001-го, вартісний обсяг імпорту сирої нафти зріс лише на 17%, а в тоннажі — в 2,3 разу (!). Якщо в першому кварталі минулого року середня ціна тонни імпорту сирої нафти становила 176,8 дол., то в 2002-му вона була вдвічі нижчою (90,2 дол.). За цей самий період у ціні газу спостерігалися незначні зміни в бік зростання.

Дворазове зниження середніх імпортних цін на сиру нафту лише частково відбилося на динаміці експортних цін на продукти її переробки. У першому кварталі поточного року, порівняно з аналогічним періодом минулого, усереднена ціна нафтопродуктів знизилася на 22% (до речі, офшорні зони продовжують займати високу частку в експорті цієї групи товарів).

Таким чином, лише завдяки значному падінню цін на сиру нафту, з одного боку, і водночас менш вагомому зниженню цін на продукти її переробки — з другого утворилися вигідні цінові «ножиці» для нафтопереробників, що стало чинником збільшення зовнішнього торгового сальдо для економіки в цілому. У результаті, за п’ять місяців року номінальні обсяги товарного імпорту виявилися нижчими від обсягів експорту. Це дозволило зберегти позитивне сальдо торгівлі товарами. Якщо надалі, попри червневе зростання цін на сиру нафту, відбудеться адекватне зростання експортних цін на продукти її переробки, то в другому півріччі тільки за рахунок цього чинника ми спостерігатимемо відповідне збільшення вартісних обсягів експорту й імпорту за випереджаючого зростання першого. А НБУ, за інших однакових умов, як і раніше, викуповуватиме утворювані надлишки ВКВ і поповнюватиме свої золотовалютні резерви. Ну, а стійке зростання динаміки імпорту вже нікого не дивуватиме.

Таким чином, багато незвичних економічних феноменів першої половини нинішнього року стали результатом макроструктурних зрушень у розподілі доходів між інституційними секторами економіки та коливань світових цін на енергоресурси. Наголосимо: економіка не любить різких коливань і відповідає на них, у найкращому разі, зниженням своїх темпів. У першому півріччі 2002-го приріст офіційного ВВП становив в Україні 4,4% (порівняно з 9,1% торік). Але, з огляду на виведення в тінь вагомої частини прибутку, можна припустити, що реальні темпи економічного зростання були все-таки вищими, а внутрішня економічна кон’юнктура має в другому півріччі поліпшитися.

Подальше збереження й посилення позитивної динаміки ВВП залежить від трьох ключових складових. Перша — це збереження тенденції розширення внутрішнього споживчого ринку. Друга — відновлення інвестиційної моделі зростання. Третя — вирівнювання та зростання рентабельності підприємств.

У нашому випадку найвиграшнішим був би варіант збереження хорошої тенденції зростання споживчих витрат (а отже, й доходів) населення та підключення до неї ще вищого інвестиційного зростання як бази для швидкого відновлення економіки.

Як позначиться на збільшенні ймовірних доходів населення зниження прибуткового податку, ініційоване урядом? Воно може бути ефективним, але, мабуть, недостатнім. Залишається лише жалкувати, що реформа прибуткового не відбудеться так швидко, як треба було б, аби запобігти падінню темпів зростання споживчих витрат у другому півріччі поточного року, яке може призвести до проявів структурного надвиробництва на розігрітому ринку споживчих товарів.

Аби повернутися до інвестиційної моделі зростання, яка так добре продемонструвала свої переваги протягом перших трьох кварталів минулого року, потрібні значні зусилля: треба збільшити фінансові ресурси підприємств, активізувати інвестиційне кредитування, залучити прямі іноземні інвестиції, видозмінити фондовий ринок. Практично все перелічене вище потребує позитивних перетворень в економічному середовищі (це — довгострокове завдання).

Сьогодні в Україні і тут є свої резерви. Важливою особливістю структури джерел інвестування є те, що в ній превалюють власні кошти підприємств і дуже низька частка позичкових. Усе це свідчить про ринкове пробуксовування, явне відставання кредитування та фондового ринку від завдань активізації інвестування економіки. І це в умовах такого вдалого зростання заощаджень населення, які, в щонайкращому випадку, наповнюють банківські ресурси, але практично не беруть участі в обігу фондового ринку і не трансформуються в інвестиції. Проблемі цій майже стільки ж років, скільки й самій українській незалежності, проте ефективних рішень на цьому шляху досі не запропоновано.

За умов, коли виробництво в Україні практично повністю перебуває на самофінансуванні, в економіці залишається заблокованим механізм міжгалузевого перерозподілу капіталу та вирівнювання рівня рентабельності різних видів діяльності. Зберігається витратна спіраль зростання цін виробників, при якій добре «почуваються» і посередницька маржа, і висока матеріало- та енергомісткість продукції. У січні—червні нинішнього року стосовно грудня минулого відбувся стрибок цін виробників в окремих видах діяльності: у видобутку енергетичних матеріалів — на 15,8%, у виробництві коксу та продуктів нафтопереробки — на 23,2, у виробництві й розподілі електроенергії, газу та води — на 11,4%. Цим закладено імпульс до чергового цінового витка в галузях, які споживають відповідні ресурси, а отже — або до стрибка цін виробників, або до погіршення і так поганих фінансових результатів підприємств. Усе це аж ніяк не узгоджується ні з поліпшенням кредитоспроможності підприємств, ні з формуванням інвестиційної моделі зростання.

Таким чином, головна макроструктурна особливість першого півріччя 2002 року — тимчасовий (передвиборний) перерозподіл фінансових ресурсів між інституційними секторами України на користь домашніх господарств і держави. Це створило споживчу й дефляційну модель зростання економіки на шкоду інвестиційній (та інфляційній). Крім того, до червневого подорожчання енергоресурсів на економіці сприятливо позначилося зниження цін на ввізну сиру нафту. У другому ж півріччі першу скрипку гратимуть інші чинники, внаслідок чого темпи розширення споживчого ринку та заощаджень населення вповільняться, а економіка поступово повернеться до інвестиційної моделі зростання в умовах, обтяжених підвищенням цін виробників.