Довіряй, але навчися перевіряти!

Довіра — наріжний камінь людських взаємовідносин, основа економічного співробітництва та головна умова ефективної реалізації державної політики в будь-якій сфері. В ряду інших політик податкова політика держави тут точно стоїть на одному з перших місць, адже кооперація між державою і платниками, яка вимірюється рівнем добровільності сплати податків і забезпечує функціонування держави, також є похідною від бажання платників сплачувати податки, що, в свою чергу, напряму і безпосередньо залежить від якості отримуваних публічних послуг, прозорості використання бюджетних коштів, технологій адміністрування податків тощо. Усі це добре розуміють, але більшість погано уявляють, з якого саме місця в цьому замкненому колі розпочати рух та як довіру створювати, примножувати, підтримувати на належному для нормального функціонування економіки, соціуму та держави рівні.

У цьому контексті особливий інтерес становить «Світове дослідження цінностей» сьомої хвилі, яке здійснюється за стандартною методологією з 1981 року і спрямоване на вимірювання та відстеження динаміки змін багатьох аспектів соціальних і культурних цінностей, толерантності і довіри. За результатами дослідження по Україні маємо досить цікаві висновки, на які однозначно слід зважати, особливо в ході формування та реалізації державних політик, а податкової й поготів. Так, проведені опитування засвідчують зростання частки тих, хто вважає, що більшості людей можна довіряти, з 23,1% у 2011 році до 30,1% у 2020-му. Разом із цим дослідники констатують зниження довіри до більшості державних інституцій (судів, уряду, Верховної Ради, освітніх закладів, державних установ і служб загалом), крім Збройних сил і Національної поліції, довіра до яких підвищилася. Частка респондентів, які повністю довіряють державним інституціям, 2020 року зменшилася до 2,6% проти 4,3% 2011-го, а частка тих, хто повністю не довіряє їм, за цей період зросла з 17,3 до 24%.

Що все це означає для держави та її податкової системи, яка живить процес її функціонування? Зниження довіри до держави та її інституцій з боку пересічних громадян майже автоматично означає в сфері податків підвищення рівня опортуністичної поведінки платників і намагання всіляко якщо не ухилитися, то хоча б зменшити свої податкові зобов’язання. Звичайно, це не може не насторожувати, тому слід усіляко вітати намагання побудувати таку систему взаємовідносин у сфері оподаткування між платниками та контролюючими органами, коли сумлінні платники не помічатимуть впливу останніх на себе, а вся увага буде прикута до тих, хто ухиляється від сплати. Перший крок на цьому шляху Державна податкова служба вже зробила, навивши трохи ладу з адмініструванням податку на додану вартість.

Ризикоорієнтована система, нарешті, принесла плоди для державного бюджету. Податкові надходження від сплати ПДВ за перші три квартали поточного року становили 273,8 млрд грн, у тому числі 85 млрд грн ПДВ на товари внутрішнього виробництва з урахуванням бюджетного відшкодування і 188,8 млрд — на товари, ввезені на митну територію України. Темпи приросту надходжень від сплати саме цього податку в абсолютному вимірі є найбільшими за останні шість місяців. Це загалом позитивно позначилося на доходах державного бюджету, адже в структурі податкових надходжень частка ПДВ становить майже половину. Порівняно з аналогічним періодом минулого року за дев’ять місяців поточного податкові надходження від сплати ПДВ зросли майже на 3 млрд грн, що в умовах існуючої економічної ситуації є очевидним досягненням, зумовленим перш за все підвищенням ефективності адміністрування податку контролюючими органами.

Однак, попри помітний прогрес, ще більші виклики, як завжди, попереду. Так, за даними ДПС України, платники податків станом на 1 жовтня поточного року подали 2322 звіти про контрольовані операції за 2019-й. Загальний обсяг таких операцій становить 2553,6 млрд (!) грн з 5220 нерезидентами. Вражаючі цифри, які дещо дисонують з оцінками сум коштів, що в цей же час виводяться за кордон в низькоподаткові юрисдикції. В одному із своїх інтерв’ю голова ДПС наголосив на тому, що коли в Україні буде створено ефективну систему контролю за трансфертним ціноутворенням, це дасть змогу залишати в ній близько 30–40 млрд дол. прибутку щороку.

На жаль, до теперішнього часу ефективність і фіскальний результат роботи контролюючих органів саме в цій сфері залишали бажати кращого, адже обсяги донарахування становили по факту непомітні для державного бюджету суми. Зараз є передумови цю ситуацію якісно змінити, адже просто збирати звіти і їх не перевіряти — це розкіш, яку в сучасному світі й значно багатші за нас країни не можуть собі дозволити. Провідні світові експерті на різних майданчиках постійно наголошують на тому, що країна, яка не здатна контролювати процес штучного переміщення прибутків за межі своєї території, втрачатиме мільярди у вигляді недоотриманих податкових надходжень. До того ж у наведенні ладу саме з контрольованими операціями є інша позитивна екстерналія, яка абсолютною більшістю пересічних платників податків буде розцінена як позитивний сигнал операційної спроможності держави та її контролюючих органів, а найголовніше, сприятиме зростанню довіри до них. Адже довіра у більшості звичайних платників виникатиме тоді, коли вони побачать, що держава в змозі змусити платити податки найзаможніших. Звичайно, в законний спосіб і згідно з чинним законодавством. Як це зробили США з FATCA, зараз намагаються зробити країни ОЕСР з BEPS, розвиваючи проєкт, незважаючи на жодні поточні труднощі і суперечності!

Нагадаємо, що 12 жовтня було оприлюднено спільну заяву міністрів фінансів групи провідних країн, які працюють над подальшим розвитком проєкту BEPS, та матеріали для публічних консультацій. У цій заяві зазначається, що після проведення публічних консультацій до середини 2021 року мають бути вирішені всі технічні питання, розроблені модельні податкові конвенції, міжнародні правила оподаткування та процеси задля досягнення консенсусного рішення між усіма податковими юрисдикціями. На поточному етапі роботи в межах майданчика Inclusive Framework сторони, що представляють різні країни, далекі від консенсусу, але робота триває. На кону близько 100 млрд дол. податкових надходжень, які можуть додатково надійти до бюджетів різних країн світу у разі впровадження глобального мінімального корпоративного податку, як запропоновано підходом Pillar Two.

З огляду на це завдання подальшого підвищення ефективності системи адміністрування податків в Україні менш масштабні, але досить амбітні. Поле для самовдосконалення відкривається надзвичайно широке, починаючи від тих самих операцій з пов’язаними особами, активної участі в міжнародних проєктах і завершуючи зловживаннями зі спрощеною системою оподаткування.

Дослідження фахівців МВФ засвідчують, що операційна діяльність податкових адміністрацій є надзвичайно важливою для процесу сплати податків. Операційна ефективність контролюючого органу складається з системи ризик-менеджменту, використання та обробки інформації третіх осіб, рівня цифровізації сервісів, публічної підзвітності та автономії і безпосередньо пов’язана з ефективністю збору податків. Крім цього, надзвичайно важливе значення має кадровий склад податкових адміністрацій. За всіма цими напрямами спостерігається помітний прогрес у реформуванні ДПС України, тому можна очікувати підвищення рівня фіскальної ефективності адміністрування податків і в подальшому. Ефект від поліпшення роботи адміністраторів податків, у тому числі й митниці, має бути відчутним для всіх. Згідно з отриманими результатами дослідження МВФ, збільшення індексу операційної ефективності адміністрування податків на 0,2 пункту (інтегральний індекс ефективності перебуває в діапазоні від 0 до 1) приводить до зростання податкових надходжень до державного бюджету в розмірі 3,25% ВВП. Довіра довірою, але завжди краще, якщо поряд із нею віддалено і непомітно для сумлінних платників працює система державного контролю. Як-то кажуть, довіряй, але перевіряй!

Більше статей Костянтина Швабія читайте за посиланням.