Підтримати
Руйнівні ефекти пандемії COVID-19 і загострення проблем нерівності по всьому світу посилювали суспільні запити на дієві системи охорони здоров'я та соціального захисту населення, якісну освіту і сучасну інфраструктуру. Відповідні запити вже знайшли відображення у фактичних процесах трансформації державних фінансів багатьох країн та у консультативних роботах щодо їхнього подальшого розвитку. Україні для побудови збалансованої економічної моделі варто було б враховувати загальносвітові процеси.
В Україні публічна сфера охорони здоров'я надає мінімальну допомогу хворим, а постраждалий від локдаунів бізнес і його працівники отримують символічну фінансову підтримку держави. Під час коронакризи в Україні вартість фіскального пакета порятунку становила 4,3% ВВП, що в 1,5 разу відстає від середнього рівня у країнах з ринками, що формуються, і в шість разів — у розвинених країнах.
Водночас фіскальна політика України в 2020–2021 роках підтримувала сукупний попит і надавала деяку підтримку економіці та медичній сфері. Так, фіскальний імпульс в Україні має додатні значення у 2020-му і 2021 році — 2,4% і 1,8% ВВП. Варто нагадати, що фіскальний імпульс обчислюється як різниця з оберненим знаком циклічно скоригованого первинного балансу (CAPB) поточного і попереднього періодів. При цьому CAPB дорівнює різниці між доходами і первинними видатками держави, скоригованими на величину розриву ВВП. У підсумку додатна величина фіскального імпульсу засвідчує здійснення у країні політики фіскальної експансії, а від’ємна — фіскальної консолідації.
На рис. 1 наведено динаміку фіскального імпульсу в Україні та різних групах країн за два роки. При порівнянні величини фіскального імпульсу України в 2020 році (2,4% ВВП) із середніми показниками у країнах з ринками, що формуються (3,4%), та у розвинених країнах (5,8%) очевидним є факт помірних стимулюючих ефектів фіскальної політики в нашій країні. Такий висновок підтверджують і дані окремих країн — Чехії, Словаччини, Угорщини, Польщі, Китаю (див. рис. 2).
Доволі скромні показники фіскального імпульсу в Україні пояснюються вузьким фіскальним простором, невисокими можливостями позичкового приватного фінансування уряду, недостатніми обсягами зовнішньої підтримки, архаїчною монетарною політикою центрального банку.
Провідні вчені визнають, що на середньострокову перспективу головними викликами для державних фінансів у світі є: розширення сітки соціальної безпеки, покращення якості та доступності публічних послуг, розширення і модернізація інфраструктури. Фахівці МВФ наголошують на тому, що пандемія COVID-19 погіршила ситуацію з бідністю та продемонструвала важливість дієвих систем соціального захисту. Вона також виявила нерівність доступу до базових послуг — охорони здоров'я, освіти, цифрової інфраструктури, що погіршувало можливості пристосування до нових умов.
Різні дослідження показують, що коефіцієнти інфікування і смертності серед різних груп населення позитивно корелюють із рівнем їхнього добробуту. І оскільки COVID-19 найбільше вразив найбідніші і найслабші групи, то нерівність з початку пандемії лише посилювалася. Тому для забезпечення соціальної стабільності та зменшення вразливості до нових епідемій в постковідному світі вчені говорять про доцільність фокусування фіскальної політики на вирішенні проблем бідності та нерівності.
Поряд з цим економічна теорія та практика засвідчують: видатки на освіту і охорону здоров'я покращують якість життя людей і сприяють зростанню економіки за каналом накопичення людського капіталу. Здобуття сучасної освіти та отримання якісних медичних послуг підвищують продуктивність економіки, надають поштовх збільшенню доходів і зниженню нерівності. Важливим є й те, що показники здоров'я дітей та їхня майбутня продуктивність істотним чином залежать від вкладень держави в освіту та охорону здоров'я.
Різні показники здоров'я населення у різних країнах світу значною мірою пояснюються величиною державних видатків на охорону здоров'я. Середній рівень таких видатків у 2017–2019 роках становив 6,2% ВВП у розвинених країнах і 4% — у країнах з ринками, що формуються (див. рис. 3 і 4).
Наведені дані сигналізують про недостатній рівень фінансового забезпечення сфери охорони здоров'я в Україні порівняно як із країнами з ринками, що формуються, так і з розвиненими країнами. Український показник у 3,3% ВВП є помітно нижчим від середнього рівня у зазначених групах країн. У 2020–2021 роках збільшення фінансування охорони здоров'я мало місце повсюдно, а тому відставання України від багатьох країн світу зберігалося навіть при збільшенні річної суми фінансування до 4,1% ВВП.
У цьому контексті досить цікавим є дослідження професора С.Сторма, який показав, що в розвинених країнах висока захворюваність і смертність від COVID-19 пояснювалися значною мірою недостатнім фінансуванням медичних систем. Він довів наявність статистично значущого взаємозв'язку між рівнем державних витрат на боротьбу з COVID-19 (у розрахунку на душу населення) і рівнем смертності від COVID-19 (на 100 тисяч населення).
Переходячи до проблем освіти, слід зазначити, що ефективна та інклюзивна система освіти сприяє реалізації життєвого потенціалу людей і гарантує розвиток навичок, затребуваних на національному та міжнародному ринках праці. А фінансування освітніх послуг державою зменшує розрив приватних інвестицій у розвиток дітей між багатими і бідними родинами.
В Україні загальний рівень фінансування освіти виглядає прийнятним у середовищі як країн із ринками, що формуються, так і розвинених країн (див. рис. 5). Але емпіричні дані говорять про недостатність фінансового забезпечення дошкільної освіти та базової середньої освіти в Україні.
Фахівці МВФ показали, що інвестування державою в дошкільну освіту дає найвищу суспільну та індивідуальну корисність, оскільки особа використовує сформований фундамент знань на наступних стадіях здобуття освіти, створюючи «зачароване коло» підвищення рівня освіченості і добробуту.
Отже, підвищення якості та розширення переліку медичних та освітніх послуг, створення необхідної інфраструктури для цих галузей та забезпечення рівного доступу до вказаних послуг мають стати пріоритетами державної політики після пандемії.
До завершення пандемії охорона здоров'я повинна отримувати надзвичайне фінансування на облаштування нових ліжко-місць для хворих на COVID-19, залучення додаткового медичного персоналу і підвищення його кваліфікації, закупівлю медичних засобів, матеріалів і ліків, проведення масової вакцинації населення. У перспективі пріоритетними завданнями мають стати розширення медичної інфраструктури та повне покриття медичними закладами території країни, включаючи надання стимулів медичному персоналу працювати у віддалених районах.
Незаперечною є необхідність додаткового фінансування освітніх закладів під час пандемії із спрямуванням коштів на підтримку процесу здобуття онлайн-освіти у період карантинних обмежень; надання методичної та технічної підтримки вчителям під час перебудови навчального процесу. На перспективу державна політика повинна фокусуватися на підвищенні якості освітніх послуг, забезпеченні їх доступності, а також адаптивності системи освіти до потреб ринку праці. Що стосується державних інвестицій в інфраструктуру, то в постковідну епоху пріоритетними їх напрямами мають стати соціальна інфраструктура, а також цифрова і транспортна інфраструктура. А підвищення дієвості програм соціального захисту мало б спиратися на: збільшення видатків на соціальну безпеку, вирішення проблем безробіття та посилення компонента перенавчання/підготовки, розробку багатофункціональних програм, які покривають потреби у здоровому харчуванні, медичних та освітніх послугах.
Одним із резервів пошуку коштів для реалізації окреслених заходів є раціоналізація витрат на правоохоронну діяльність і виплату відсотків за боргом. Так, сумарні видатки на оборону і охорону правопорядку в Україні 2020 року становили 6,7% ВВП, що є одним із найвищих показників у світі. За даними МВФ, середні видатки на вказані цілі у розвинених країнах у 2016–2018 роках становили 3% ВВП, у країнах із низькими доходами — 3,7%, а в країнах з ринками, що формуються, — 4,5% ВВП. Низька ефективність роботи правоохоронних, судових і антикорупційних органів в Україні мала б спонукати державу до перегляду відповідних бюджетних видатків (включаючи чисельність працюючих і ставки їхньої заробітної плати). З іншого боку, об'єктивні потреби України в розвитку сектора оборони мали б задовольнятися більш вагомими інвестиціями і поточним фінансуванням від наших західних партнерів, які мають зобов'язання перед Україною в контексті підписаного ними Будапештського меморандуму.
Видатки на обслуговування державного боргу в Україні на рівні 3% ВВП у 1,7 разу перевищують середній рівень у країнах з ринками, що формуються (1,8% ВВП), при тому що розмір боргу в Україні не дотягує навіть до середнього рівня. Основним засобом вирішення цієї проблеми є відхід НБУ від політики обслуговування інтересів фінансового капіталу, натомість — врахування тріади цілей (цінової, фінансової стабільності і зростання економіки) при розробці монетарної політики.
У постпандемічний період якісна трансформація державних фінансів неможлива без зміцнення і покращення структури податкових систем. Зокрема, досягнення цілей перерозподілу та мобілізації необхідних доходів потребує підвищення ступеня прогресивності податків на доходи та більш активного використання потенціалу податків на нерухомість і спадщину. А після повного використання потенціалу цих податків можна було б розглянути питання запровадження податку на багатство з урахуванням спроможності відповідальних органів адмініструвати цей податок.
Щодо конкретних податкових механізмів вирішення завдань посткризової трансформації в Україні, то найбільш доречними з них є: запровадження прогресивної шкали податку на доходи фізичних осіб; підвищення податкової ставки для дивідендів; підвищення ставки податку на спадщину і дарування для далеких родичів; встановлення діапазону ставок для оподаткування нерухомого майна на рівні 0,5–2,5 мінімальної зарплати; розширення бази податків на розкіш (автомобілі та нерухомість) і підвищення річної ставки цих податків.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google