Депозити безпечні і не дуже

Після підвищення ключової ставки Національним банком минуло три місяці, втім, очікуване підвищення ставок за депозитами відбувається дуже мляво. Здається, що фінансовій системі просто не потрібні гроші українців, бо основні способи накопичення не можуть запропонувати дохідність, яка відповідає встановленій вартості грошей (ключовій ставці) та яка здатна перекрити поточну інфляцію у 22%. Тож розберемося, чому українці залишилися без тих небагатьох способів заощадити, які їм пропонує фінансовий сектор, і чи зміниться ситуація у найближчі місяці.

Відсотки за депозитами залишають бажати кращого. У середньому ставки за ними коливаються в діапазоні від 11,5 до 12% річних. Найвигіднішими залишаються короткострокові вклади на 6 і 9 місяців. Доволі нетиповим для звичних часів і цілком зрозумілим для часів воєнних є те, що дохідність річних депозитів нижча, ніж короткострокових, — у середньому 11,8%. Звичайно, є на ринку відчайдухи на кшталт «Банку Кредит Дніпро», «Альянс» чи «Прокредит», які готові заплатити за ваш річний депозит від 17 до 19%. Але це, радше, привід насторожитися, ніж чимдуж летіти оформлювати депозитний договір, бо саме по собі підвищення облікової ставки Нацбанком — це орієнтир, але аж ніяк не дороговказ для банків. Вони мають цілком обґрунтовані причини не форсувати залучення грошей громадян.

Банківський сектор України 2022 року опинився у непростій ситуації. Ще у січні за підсумками стрес-тестів лише десять банків із 30 (які проходили тестування) можна було оцінити як банки із достатнім капіталом. Під час стрес-тестування оцінювався рівень достатності капіталу кожного банку для двох сценаріїв: базового та несприятливого. Цільові рівні достатності капіталу було визначено з урахуванням балансу банку на початок 2021 року. Вочевидь у банків, які не пройшли стрес-тесту, вже на той момент (тобто ще до війни) не вистачало грошей для виконання їхніх зобов'язань.

Зрозуміло, що всі банки, для яких було встановлено потребу у капіталі, ще станом на початок поточного року розробили та узгодили з Національним банком програми капіталізації чи реструктуризації. І вони впоралися б, якби не 24 лютого. Ніхто не був готовий до того, що економіка почне стрімко звужуватися, капітали — залишати країну, а облікову ставку екстрено підвищуватимуть до рівня 25%. Зрозуміло, що метою стрес-тестування було виявити вразливі місця та знайти можливість підвищити їхню стійкість. Але навіть несприятливий сценарій не враховував усього, із чим банкам довелося зіштовхнутися після початку широкомасштабного вторгнення. І всі згадані програми банки розробили для мирного часу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Девальвація гривні: експерт розповів, що відбуватиметься з національною валютою

На тому етапі, коли банки зіткнулися з війною, девальвацією гривні з початку року на 48%, до рівня 40,66 грн за курс продажу долара в банках, падінням доходів сектора, зростанням рівня поганих неповоротних кредитів, 100-відсотковим збільшенням ризику видачі грошової позики, умови для кожного окремого банку та для сектора в цілому погіршилися в рази. Зараз і ті банки, що вже підвищили ставки за депозитами, і ті, які їх не підвищували, — в однаково вразливих позиціях. На відміну від клієнтів, їхні ризики збільшуються пропорційно зростанню дохідності. Бо кредитування у війну практично немає. Якщо ж банк не видає нових кредитів, то він не заробляє грошей. А віддавати мусить, і що більший відсоток за депозитами, то вища ймовірність, що грошей на їхнє повернення не вистачить. За рахунок чого банкам, у яких ще на початок поточного року рівень достатності капіталу за стрес-тестами був низьким, можна виконувати свої зобов'язання перед клієнтами щодо виплат депозитної дохідності? Банкам складно впоратися із ситуацією, і наші прогнози одразу були такими, що банки не підуть на вагоме підвищення ставок, навіть попри зміну ключової ставки НБУ.

І надалі ця формула працюватиме, незалежно від того, якою буде ключова ставка. Банки не підвищуватимуть дохідності депозитів доти, доки не почнуть нарощувати кредитування.

Якщо ж банки підуть на підвищення ставки дохідності без очевидних зрушень у кредитуванні, то це поганий знак. Це потужний сигнал про можливе банкрутство і спробу перед оголошенням дефолту зібрати ще трохи грошей із населення. І тут саме час нагадати українцям про зобов'язання Фонду гарантування вкладів. Мало хто знає про свої права щодо повернення коштів у разі падіння банку. Суму повернення обмежено 200 тис. грн. Але важливо зрозуміти, що якщо банк оголосить себе банкрутом, то ніхто не повертатиме грошей одразу ж, або наступного дня, або навіть за тиждень. Термін повернення грошей може розтягнутися і на два, і на три, і на чотири роки.

Помітно, що в Україні наразі підвищився попит на строкові вклади, але у разі падіння сектора це аж ніяк не вбереже вкладників. Якщо гроші в банку і банк оголошує себе банкрутом, то зняти гроші клієнт не зможе. Тому якщо клієнт іде на те, щоб віднести гроші в банківський сектор, він автоматично бере на себе ризик заморожування грошей у системі. Ніхто не попередить за день або за два, що банк готується оголосити себе банкрутом. А найстрашніше, що як тільки один або два банки почнуть закриватися, серед людей виникне паніка і загалом у сектора будуть труднощі із поверненням грошей. Тож можна лише вітати стриману політику більшості банків щодо підвищення вартості депозитів. А українцям порадити не гнатися за високою дохідністю та пам’ятати, що наразі ми переживаємо часи, коли важливо не так щось заробити, як не втратити того, що мали.

Більше статей Олександра Болтяна читайте за посиланням.