Анатолій ГАЛЬЧИНСЬКИЙ: "Економічний розділ — найслабкіший у коаліційній угоді"

Поділитися
Подана на суд громадськості офіційна частина коаліційної угоди, на базі якої формувався новий уряд України, поки що далеко не повною мірою відповідає критеріям цілісних і системних програмних документів, будучи більше схожою на солянку нехай і приємних оку та слуху декларативних положень, але часто суперечливих один одному.

Подана на суд громадськості офіційна частина коаліційної угоди, на базі якої формувався новий уряд України, поки що далеко не повною мірою відповідає критеріям цілісних і системних програмних документів, будучи більше схожою на солянку нехай і приємних оку та слуху декларативних положень, але часто суперечливих один одному. Хочеться вірити, що програма діяльності новоспеченого уряду, яка очікує швидкої появи на світ, відповідатиме цим критеріям у значно більшому ступені. Думкою, що необхідно для цього, з редакцією DT.UA поділився багаторічний президентський радник Анатолій ГАЛЬЧИНСЬКИЙ.

- У коаліційній угоді обґрунтовується стратегічна лінія економічної політики держави, у ній задекларовано ряд дуже важливих пріоритетів євроінтеграційного курсу України, і я їх активно підтримую. Але необхідно сказати й інше: економічний розділ угоди, з мого погляду, не може претендувати на свою системність. У ньому багато колізій, його окремі декларації незбалансовані та суперечливі. По суті, це найслабкіший сегмент відповідного документа. Можливо, тому економічні міністерства віддано під опіку іноземним фахівцям. В обоймі коаліціантів рівнодостойних профі "власного виробництва" не знайшлося. Для мене це дуже сумний факт, і я не можу погодитися з цим.

Тепер про конкретні позиції, які, з мого погляду, потребують серйозного доопрацювання та мають знайти своє відображення в програмі уряду. На перше місце ставлю систему заходів, пов'язаних із забезпеченням непорушності приватної власності. Без цього про будь-які серйозні перспективи розвитку української економіки говорити не доводиться. "Право власності священне" - це фраза з Декларації прав людини та громадянина, яку було прийнято ще 1789 р. і якої неухильно дотримуються західні демократії. Цей принцип є не просто основою західної економіки, це її системоутворюючий початок.

У цьому самому контексті розглядаю проблеми створення ринку землі. Не розумію, як можна забезпечити інвестиційну привабливість аграрного сектора, не вирішивши цієї проблеми. Не потрібно грати в хованки і в іншому: у нас ринок землі існує давно, але функціонує він у тіньовому, корупційному режимі, і це один із найбільших недоліків в українській економіці. Для мене ставлення до проблеми ринку землі - індикатор ринковості економічної політики. Парламент усіх попередніх скликань блокував вирішення цього питання. Не знаю, чому коаліціанти вирішили продовжувати ці "старі мелодії". Хотілося б, щоб новий міністр АПК не ховав голови в пісок, а зайняв у цьому питанні більш чітку, проринкову позицію. Розумію, що йдеться про дуже складну проблему. Але реформи "бочком" не робляться. На це необхідно налаштовувати себе та суспільство з перших днів роботи нового складу уряду.

Другий блок стосується макроекономічної політики, яка має являти собою органічне поєднання механізмів фінансової (фіскальної) і монетарної політики. Дуже важливими у зв'язку з цим є інструменти інфляційного таргетування. Давно та послідовно підтримую політику плаваючого валютного курсу, вважаючи її безальтернативною. Але її позитивні результати можливі лише за умови одночасного здійснення з політикою інфляційного таргетування. У нас же утворився часовий розрив цих двох системоутворюючих, системно пов'язаних один із одним початків грошової та фіскальної політики, що з погляду грошової теорії та практики не зовсім коректно. Це спільна проблема, яка потребує скоординованих дій НБУ та уряду.

Третій блок - структурна політика. В угоді представлено розділ, який стосується аграрної політики, але немає адекватного обґрунтування концептуальних основ промислової політики. Але ж це, у зв'язку з нашим виходом за межі так званого єдиного народногосподарського комплексу (в якому ми фактично залишалися до останнього часу) і нашою інтеграцією в зону вільної торгівлі з ЄС, залишилося найскладнішою проблемою економічної перспективи України. На перше місце ставлю проблему збереження машинобудівного виробництва та забезпечення його інноваційною модернізацією. Йдеться насамперед про підприємства військово-промислового комплексу, аерокосмічної сфери, авіаційного машинобудування, виробництва енергозберігаючих систем тощо. Мені невідомо, чи згодний з такою постановкою питання новий міністр економіки, адже в ринковій економіці відповідні регулятори забезпечуються в автоматичному режимі. Чи повинні ми в остаточному підсумку відмовитися від механізмів промислової політики? Це питання поки що залишається відкритим, але воно дуже важливе.

Наступна найважливіша позиція: мене абсолютно не задовольняють прописані перспективи соціальної політики. Мені не зрозуміла роль Мінсоцполітики, воно ще має довести своє право на існування. Поки що, як мені видається, у коаліційній угоді немає розуміння того, що на Заході основним інноваційним ресурсом нині є інвестиції в живий капітал, вони за ефективністю на порядок вищі від інвестицій у матеріали та природні ресурси виробництва. Ці питання можна осмислити та реалізувати в нас. У зв'язку з цим важливо врахувати дві позиції: необхідна комплексна система формування та, головне, ефективної реалізації живого капіталу та створення з урахуванням цього фіскальних стимулів для соціальних інвестицій приватного капіталу. Вони на Заході досягають 40–50% від загального обсягу соціальних видатків.

І, нарешті, невирішеною залишається проблема демократизації трудових відносин, реалізації принципу "труд і капітал", який широко використовується в західній економіці. Йдеться про інтеграцію співробітників компаній у систему управління виробництвом, щоб працівник був активним учасником усього циклу виробничого процесу. І тут теж існує широке поле проблем, які потрібно розв'язувати.

Ну й найважливіше: хотілося б, щоб коаліція та уряд не тільки визначилися самі, а й публічно сказали суспільству про загальну філософію реформ. У моєму розумінні, мова має йти про їхню концептуальну підпорядкованість логіці соціального лібералізму, де принцип "максимум лібералізму" розглядається як системоутворююча домінанта намічуваних перетворень. Якщо ми цілком серйозно говоримо про євростратегію, а не просто граємо у відповідний популізм, як це мало місце в попередні місяці, то зобов'язані сказати суспільству, що альтернативи відповідній парадигмі реформ у нас просто не існує. Це й основа настільки значущої стратегії реформ, і функціональна збалансованість.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі