Знову дерегуляція! Може, час здійснити якісну регуляторну реформу?

ZN.UA Інфографіка Опитування читачів
Поділитися
Знову дерегуляція! Може, час здійснити якісну регуляторну реформу? © depositphotos/everythingposs

В Україні триває дерегулювання: міжвідомча робоча група з прискореного перегляду інструментів державного регулювання господарської діяльності пропонує скасувати понад 200 таких інструментів, багато інших — змінити або оцифрувати. Ініціативи не нові, й головне, чи вивчили ми уроки з попередніх кампаній із дерегуляції.

Адже процес так-сяк іде з початку нульових. Підходи до снаряда виконавча влада робила і 2005-го, і 2015-го, і 2019-го. Щоразу публікувала бадьорі звіти про те, скільки регуляторних актів скасовано, переглянуто, який економічний ефект від цих ініціатив. Потім, щоправда, з'ясувалося, що в Україні все ще є більш як тисяча інструментів держрегулювання (ліцензій, дозволів, погоджень тощо), й багато з них завдають шкоди більше, ніж приносять користі.

Як це регулюють у ЄС

У сучасних документах Євросоюзу говориться не про дерегулювання, а про краще регулювання (better regulation). Це не проста зміна термінології. Керівництво ЄС хоче не разового перегляду норм, а створення системи регулювання, яка забезпечує досягнення намічених цілей і мінімізує ризики прийняття актів, що негативно впливають на економіку та життя громадян. Наріжним каменем такої системи є аналіз регулюючого впливу (АРВ). Це формалізований процес експертизи проєктів нормативних актів, покликаний забезпечити, щоб регулюючі заходи приймали тільки в тому разі, якщо вигоди перевищують пов'язані з ними витрати.

Та навіть у разі, якщо правила ретельно перевіряють перед впровадженням, не всі їхні наслідки можна передбачити. До того ж ринки, технології, моделі поведінки людей змінюються, і деякі правила через кілька років можуть не досягати мети. Тому невід'ємною частиною процесу регулювання має бути оцінювання постфактум.

При здійсненні такого оцінювання з'ясовується:

  • чи є все ще вагоме обґрунтування для регулювання;
  • чи досягнув регуляторний акт своїх цілей;
  • чи призвів він до непотрібних витрат або інших негативних наслідків;
  • чи є потреба внести зміни в акт або його скасувати.

Крім того, встановлені результати регулюючих дій порівнюють із тим, що могло би бути за відсутності регулювання. Перевірка регуляторних актів зазвичай проводиться кожні 3–5 років. Перевірку в коротший термін (через 1–2 роки) у низці країн передбачено для актів, прийнятих у терміновому порядку, без здійснення АРВ.

Величезна увага приділяється забезпеченню відкритості й прозорості за рахунок консультацій із зацікавленими особами та громадськістю при підготовці нових пропозицій, а також при проведенні «перевірки придатності» чинного законодавства. Більшість країн ЄС вклали значні кошти в створення урядових онлайн-порталів, які дають змогу краще спілкуватися із зацікавленими особами при розробці регуляторних актів. Водночас активно використовуються і традиційні форми — формальні й неформальні консультації, слухання тощо.

Україна: перевірка бюрократичних правил у ділі

У нашій країні ще 2003 року було прийнято Закон «Про основи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності», який передбачає обов'язковий АРВ для регуляторних актів, що розробляються на всіх рівнях держуправління. Аби одержати зауваження і пропозиції, слід оприлюднити проєкти таких актів, провести консультації з підприємцями та громадськими об'єднаннями, відстежувати результативність регуляторних актів на основі кількісних і якісних показників. Погоджує проєкти регуляторних актів Державна регуляторна служба (ДРС). А при виявленні в чинному акті порушень принципів регуляторної політики вона має право призупинити дію такого акта. ДРС має більші повноваження, ніж відповідні органі в більшості країн ЄС, рішення яких мають рекомендаційний характер. Чим же пояснюється низька ефективність регуляторної політики в Україні?

Усе просто: теорія з практикою розходяться.

 За інформацією ДРС, 2022 року органи виконавчої влади подали в службу 445 звітів про відстеження. При цьому 57% із них підготовлено з порушеннями. Типовою помилкою є відсутність даних про показники результативності регуляторного акта та обґрунтованого висновку про ступінь досягнення цілей, установлених при його прийнятті. Інформацію про кількість відповідних звітів, поданих у попередні роки, наведено в таблиці. Звичайно, на дані за 2022 рік вплинули війна, розв'язана Росією, й окупація частини території нашої країни. Але за вісім років (із 2013-го по 2021-й) кількість звітів зменшилася майже вдвічі. Як це могло статися, якщо щороку приймають сотні нових регуляторних актів?

Це дозволяє зробити висновок, що статті 10 і 11 вказаного вище закону фактично не працюють. Результативність більшості регуляторних актів не відстежується. Якщо ж відповідні звіти готують, то їх в основному складають формально. Влада діє за принципом «прийняв і забув», а застарілі норми залишаються чинними.

Немає ефективного механізму врахування думки громадськості й бізнес-співтовариства під час обговорення проєктів регуляторних актів і тим більше при відстеженні результативності таких актів. Наскільки обґрунтовані пропозиції і чи варто їх враховувати, вирішує відомство — розробник документа.

Як усе виправити?

У владних структурах, здається, усвідомили, що не можна обмежуватися ще однією кампанією з дерегулювання, а слід здійснити регуляторну реформу, тобто перейти до кращого регулювання. 27 липня ц.р. на сайті ДРС було оприлюднено проєкт змін до Закону «Про основи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності».

Передбачається створити Регуляторний портал, на якому мають розміщати проєкти регуляторних актів, АРВ, звіти про відстеження результативності й інші документи. Намічено, що розробник регуляторного акта буде зобов'язаний скласти протокол розгляду зауважень і пропозицій, опублікувати його на Регуляторному порталі й подати в ДРС разом із проєктом відповідного акта. Пропонується впровадити жорсткий контроль над заходами щодо відстеження результативності: при їхньому невиконанні у встановлені терміни дія регуляторного акта зупиняється.

Дія вказаного закону нині не поширюється на діяльність низки регуляторів: Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Ради з питань телебачення і радіомовлення і деяких інших. Планується скасувати ці обмеження.

Однак пропоновані заходи допомагають розв’язати далеко не всі проблеми. Адже значно важливіше домогтися, щоб відомства не готували відписок.

Для активнішого залучення громадськості та бізнес-співтовариства до перегляду законодавства доцільно публікувати на Регуляторному порталі плани заходів із відстеження результативності, а також проєкти відповідних звітів. Протокол розгляду зауважень і пропозицій до таких звітів також слід оприлюднювати і відправляти в ДРС.

Регуляторні органи не завжди зацікавлені в перегляді власних актів, навіть якщо вони призводять до непотрібних видатків. Важливо організувати незалежну перевірку регуляторних актів, які значно впливають на економіку й добробут або щодо яких є інформація про наявні проблеми. Доцільно доручити ДРС відстежувати результативність таких актів із залученням експертів і консультативних фірм. Список регуляторних актів, результативність яких відстежує ДРС, повинен щороку затверджувати Кабінет міністрів.

Задля зниження регуляторного навантаження доцільно використовувати компенсаційний підхід (відповідні норми містяться в законодавстві низки розвинених країн): прийняття регуляторних актів, що передбачають додаткові видатки підприємців з їхнього виконання, має супроводжуватися скасуванням або корегуванням інших актів, яке має забезпечити зменшення відповідних видатків у розмірі, що вдвічі перевищує розмір видатків, пов'язаних із новим регулюванням. Безумовно, ця вимога не має стосуватися регуляторних актів, які приймаються в рамках міжнародних зобов'язань держави, стосуються національної безпеки, регулюють податки й збори, а також надзвичайні ситуації, пов'язані з відповідальністю за невиконання законодавства або приймаються на термін до одного року.

Міжнародні експерти зазначали: ключова проблема України в тому, що держава функціонує настільки неякісно, що не лише не здатна виконувати свої обов'язки перед громадянами, а й заважає громадянам розв’язувати свої проблеми самостійно. Тому дієва регуляторна реформа — неодмінна умова швидкого відновлення економіки України після війни.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 2
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Siorz
14 Серпня 2023, 15:39
Гарна стаття. Але треба ще вказати про таку проблему, як лобізм. Акти по дерегуляції, як правило, зводяться до лобіювання великими асоціаціями через підкормлених депутатів та посадовців прийняття нормативних документів, які скасовують будь-яку регуляцію у відповідній сфері, або встановлюють регуляцію, яка не працює. Чого вартує лише запровадження численних мораторіїв на проведення заходів державного нагляду (контролю), внаслідок чого в окремих сферах перевірки не здійснюються роками взагалі. Тому спочатку треба прийняти Закон про лобізм, а потім рухатися до запровадження розумної регуляції.
Відповісти Цитувати Поскаржитись
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі