Зустріч на Віслі

Першому візиту Володимира Зеленського до Варшави як очільника держави в Україні надавали великого значення.

У польській столиці він мав зустрітися з керівництвом сусідньої держави і Дональдом Трампом, який планував узяти участь у заходах з нагоди роковин початку Другої світової війни. І навіть раптове скасування Трампом своєї поїздки не применшило важливости візиту до Польщі українського президента. Адже за столом переговорів вирішувалося найближче майбутнє українсько-польських відносин.

Останніми роками вони були дуже непростими. Хоча, керуючись власними інтересами, Польща підтримує нашу країну в протистоянні з Росією, займаючи одну з найбільш безкомпромісних позицій у ЄС, і виступає проти будівництва "Північного потоку-2", політичні контакти між Києвом і Варшавою було практично заморожені. Причина - у спільній історії, її різній інтерпретації в обох країнах і діях української та польської влади у сфері політики національної пам'яті.

Україна, де відбувається процес формування національної ідентичности, створює і пантеон національних героїв. І багато хто з них викликає неприйняття поляків. У Польщі не сприймають червоно-чорних прапорів, ненавидять Бандеру і Шухевича і називають трагічні події на Волині "геноцидом поляків", який вчинили українські націоналісти в 1943–1945 роках. У польському трактуванні історії поляки відіграють роль жертви, а українці - катів.

Поглибило кризу руйнування польською владою пам'ятників воїнам УПА на теренах Польщі, а також поправки до закону про польський Інститут національної пам'яті, що передбачають кримінальну відповідальність за заперечення злочинів українських націоналістів проти поляків. Утім, і українська влада зробила свій внесок у поглиблення кризи. Так, навесні 2015 року, за три години після виступу в парламенті тодішнього президента Польщі Броніслава Коморовського, Верховна Рада ухвалила Закон "Про правовий статус і вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті", в якому йдеться і про ОУН і УПА. Для поляків це було ляпасом.

А у відповідь на руйнування пам'ятників воїнам УПА в Польщі Український інститут національної пам'яті запровадив тимчасову заборону на пошуково-ексгумаційні роботи на території України. І хоча в Києві пояснюють, що цей мораторій мав стримувальний ефект, оскільки запобіг подальшому руйнуванню польською владою пам'ятників, після цього політичного рішення практично припинився прямий діялог на рівні прем'єрів і керівників відомств. Це рішення української влади спричинило болісну реакцію польського суспільства і зробило позицію політикуму ще жорсткішою.

Аби врегулювати ситуацію, у Києві закликали залишити історію історикам і запропонували польській стороні відновити пошуково-ексгумаційні роботи після відновлення знищених українських пам'ятників на території Польщі - в Пикуличах під Перемишлем і на горі Монастир біля Верхрати. У Варшаві ж наполягали: спочатку скасування мораторію, а вже потім- відновлення "демонтованих" ними легально встановлених пам'ятників і візит польського прем'єра до нашої країни.

Поступатися ніхто наміру не мав. При цьому в обох столицях усвідомлювали: хоча криза не впливає на відносини двох країн у сфері безпеки, енергетики та економіки, однак протистояння через політику історичної пам'яті невигідне ні Польщі, ні Україні, оскільки посилює конфронтацію між поляками й українцями. Від загострення двосторонніх відносин виграє тільки Росія.

Спроби ж якось урегулювати ситуацію лише поглиблювали кризу, оскільки українська сторона не виконувала взятих на себе зобов'язань. Приміром, як у випадку з досягнутими Петром Порошенком і Анджеєм Дудою домовленостями наприкінці 2017 року. У результаті поляки неодноразово прямо заявляли: українське керівництво втратило довіру своїх польських партнерів.

Президентські вибори в Україні поляки називали "виборами можливостей" для двосторонніх відносин. Вони сподівалися, що з перемогою Зеленського нова адміністрація перегляне курс команди Порошенка: Київ відійде від "націоналістичної" риторики і змінить позицію щодо мораторію на пошуково-ексгумаційні роботи. А відчуваючи недовіру до Києва, у Варшаві чекали, що перший крок зробить українська влада.

"Оскільки рівень довіри низький, Польща нічого не зробить без першої лопати в українській землі. Ми не вимагаємо, щоб це були розкопки в місцях, де знаходяться могили жертв "Волинської різанини". Це можуть бути й поховання поляків, які стали жертвами НКВС. Україна повинна показати польській владі, що якісь роботи виконуватимуться", - казав авторові один з обізнаних польських чиновників напередодні візиту Зеленського.

При цьому Варшава чітко заявляє, що вона налаштована відновлювати лише легальні пам'ятники воїнам УПА, та аж ніяк не встановлювати нові. "Я не можу собі уявити, щоб будь-який польський уряд погодився на символічний пам'ятник УПА у Польщі. Хрести на їхніх могилах - так, пам'ятник воїнам УПА - ні. Точно так само ми не вимагаємо, щоб в Україні були пам'ятники воїнам Армії Крайової", - заявив наш поінформований співрозмовник у польських дипломатичних колах.

Сподівання польської сторони певною мірою виправдалися, оскільки в Києві, де хочуть подолати кризу й реанімувати політичний діялог, виявилися готовими і запропонувати компроміс, і зробити перший крок, пояснюючи його тим, що багато пам'яток у Польщі й справді були встановлені з порушенням польського законодавства.

Отже, у Варшаві Зеленський, по-перше, заявив про готовність Києва скасувати мораторій на проведення пошукових робіт в Україні. Натомість польська сторона "затверджує українські місця пам'яті в Польщі". А на своїй сторінці у Facebook Зеленський написав, що домовився з польським колегою Анджеєм Дудою "відновити робочу групу зі, скажімо так, "обнулення" взаємних претензій". За словами українського президента, зокрема, спільні експедиції займатимуться пошуком і перепохованням на батьківщині загиблих польських і українських воїнів та мирного населення.

По-друге, Зеленський запропонував польській стороні підписати, як раніше це зробили прем'єри Польщі й Ізраїлю, спільну декларацію, яка закриє всі питання, пов'язані з політикою у сфері історичної пам'яті. Цей документ має підготувати "відновлена робоча група". По-третє, президент озвучив ініціятиву побудувати на кордоні двох країн спільний меморіял примирення.

"Ми бачимо новий підхід", - прокоментувало наше джерело в польських дипломатичних колах озвучені пропозиції. Щоправда, Зеленський казав про пошукові роботи, тоді як польська сторона хотіла б почути про пошуково-ексгумаційні. А щодо спільної декларації, то у Варшаві зазначають, що це має бути дуже добре підготовлений політичний документ, над яким повинні працювати політики, а не історики.

Тому, коментуючи підсумки переговорів, польська сторона хоч і зазначає, що "вперше за останні роки візит відбувся в дуже теплій атмосфері", та все-таки з обережністю оцінює їхні результати. "Був добрий сигнал, та це зовсім не є проривом, про який казав президент Зеленський", - прокоментував результати візиту наш польський співрозмовник. У свою чергу українська сторона зазначає, що на переговорах було створено передумови до співпраці, а не до вибудовування бар'єрів між країнами.

Досить імовірно, що Київ зробить наступний крок, якого від нього очікує Варшава, - першим скасує мораторій на проведення пошуково-ексгумаційних робіт. І постаті Святослава Шеремета (відповідального секретаря Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій) або Володимира В'ятровича (директора УІНП) не стануть на заваді.

Якщо це станеться, то, стверджують поляки, в Україну приїде їхній прем'єр-міністр. Малоймовірно, що візит відбудеться в жовтні, хоча Зеленський і запросив Матеуша Моравецького взяти участь в інвестиційному форумі з відновлення Донбасу, який відбудеться в Маріуполі 18 жовтня: за кілька днів до цього в Польщі відбудуться парламентські вибори. Але цілком реально, що польський прем'єр приїде наприкінці року. Востаннє ж очільники урядів зустрічалися чотири роки тому.

Окрім проблем, пов'язаних з політикою історичної пам'яті, у Варшаві обговорювали й інші питання: збільшення квоти на вантажоперевезення українських перевізників через Польщу, створення нових пунктів пропуску на українсько-польському кордоні, а також співробітництво в енергетичній сфері. Щодо перших двох питань, важливих для нашої країни, сторони так і не дійшли якихось конкретних домовленостей.

"Я говоритиму з нашими міністрами про створення нових пунктів перетину кордону, щоб поліпшити пересування людей", - заявив Дуда за підсумками переговорів із Зеленським. Нагадаємо: Київ наполягає на тому, що необхідно будувати нові пункти пропуску. Позиція ж Варшави полягає в тому, що вже наявні мають великий потенціял, і його потрібно просто розширювати, а вже потім можна побудувати й нові пункти пропуску.

Знов-таки, якщо Київ домагається збільшення квоти на вантажоперевезення українських перевізників через Польщу, то в Варшаві вважають, що ситуація не є критичною. Згідно з даними польської сторони, на цей рік квота становить 165 тис. дозволів, було видано 135 тис., а використано - лише 116 тис. При цьому поляки кажуть, що готові обговорювати це питання з українцями, які в свою чергу мають вирішити проблему прозорости видавання ліцензій.

А ось щодо співпраці в енергетичній сфері, то єдиний документ, підписаний під час візиту, - це тристоронній українсько-польсько-американський меморандум про співпрацю в газовій сфері. Меморандум передбачає закупівлю нашою країною безпосередньо в Сполучених Штатах або через польські компанії скрапленого газу на терміналі у Свіноуйсьце та постачання його в Україну. Але для того, щоб уже 2021 року Польща постачала Україні 6 млрд кубометрів газу, наша країна має побудувати газопровід-інтерконектор завдовжки 110 км, який дасть змогу поєднати газотранспортні системи Польщі та України.

Однак доти, доки Київ і Варшава не врегулювали кризи в питаннях політики історичної пам'яті, над українсько-польською співпрацею завжди нависатиме загроза стати заручником цього конфлікту. А це неможливо без відновлення довіри між керівництвом двох країн. Хочеться сподіватися, що візит Зеленського до Польщі став початком цього процесу.