Женевські процедури

Міжнародна спільнота не припиняє спроб врегулювати конфлікт на Південному Кавказі. Однією з них стала міжнародна дискусія щодо стабільності і безпеки в Абхазії та Південній Осетії, яка відбулася в Женеві з участю посередників із ООН, ОБСЄ і ЄС. Переговори у Швейцарії мали стати першою зустріччю делегацій Грузії і Росії після серпневого грузинсько-російського збройного конфлікту. Вони також дозволили б розпочати діалог із проблемних питань. У рамках конференції планувалося обговорити виконання плану Саркозі—Медведєва, у тому числі проблеми біженців і вимушених переселенців: у сторін різна інтерпретація цих та інших пунктів угоди про припинення вогню. Одне з ключових питань — територіальна цілісність Грузії — опинилося поза рамками нинішньої зустрічі. Але розпочаті міжнародні дискусії щодо ситуації на Південному Кавказі все одно було зірвано. Як з’ясувалося, спільними зусиллями.

Офіційне пояснення посла Євросоюзу з особливих доручень П’єра Мореля — процедурні труднощі. В це легко повірити, зваживши на складнощі з підготовкою конференції. Адже до останнього було невідомо, чи відбудеться вона взагалі, оскільки вже на етапі формування порядку денного зустрічі виникли серйозні проблеми. Росія, наприклад, виходила з того, що дискусії мали завершитися конкретними домовленостями, які б надійно гарантували безпеку Абхазії та Південної Осетії. А це було неприйнятно для Грузії. Не вдалося погодити і форму участі Абхазії та Південної Осетії. Це стало ключовою проблемою у проведенні конференції. У Москві повторювали: Росія братиме участь лише в тих міжнародних дискусіях щодо ситуації на Кавказі, в яких будуть повноцінно представлені Південна Осетія та Абхазія.

Звісно, безглуздо обговорювати ситуацію на Південному Кавказі без участі представників Сухумі і Цхінвалі. Питання лише в їхньому статусі: вони будуть представниками незалежних держав чи суб’єктів Грузії? Абхазія та Південна Осетія зацікавлені в тому, щоб їх представляли в Женеві як незалежні держави. А ось Тбілісі виступає проти будь-яких кроків, що могли б надати цим двом регіонам такого офіційного статусу. Однак саме цього й домагається Кремль: росіянам украй важливо створити прецедент, який потім можна використовувати в переговорах, домагаючись від світової спільноти визнання Абхазії та Південної Осетії.

Європейський Союз виступає за територіальну цілісність Грузії. Ось тому його країни-члени проти рівноправної участі представників Цхінвалі та Сухумі в такому міжнародному форумі, що означало б фактичне визнання сепаратистських республік. Щоб запобігти прояву будь-яких ознак визнання Абхазії та Південної Осетії, Євросоюз запропонував компроміс: абхази й осетини будуть запрошені на зустріч не як офіційні представники незалежних республік, вони зможуть брати участь не в офіційних переговорах, а лише в неофіційних консультаціях, які мали пройти у двох робочих групах. Однак ці дипломатичні хитрощі, неминучі при врегулюванні такого роду конфліктів, не врятували зустрічі.

Спочатку абхази й осетини, висловивши незадоволення запропонованим форматом, усе ж таки взяли участь у неформальній частині конференції. Але так і не зустрілися в Женеві з грузинами. Спочатку консультації залишив глава абхазької делегації, міністр закордонних справ Сергій Шамба: його не задовольнив запропонований у рамках дискусії статус Абхазії. Згодом він заявив журналістам, що його країна братиме участь у них лише як рівноправний учасник процесу врегулювання конфлікту. Невдовзі, на знак протесту у зв’язку з можливою участю в міжнародній конференції представників Абхазії та Південної Осетії, залишила неформальну зустріч і грузинська делегація. Своєю чергою, з однієї із двох пленарних сесій пішли й росіяни.

Михайло Саакашвілі звинуватив Москву в тому, що вона зірвала початок міжнародної дискусії в Женеві: «Росія вийшла з женевських переговорів... що, по суті, означає повну незацікавленість Росії на даному етапі в дипломатичному процесі». Окрім того, держміністр Грузії з питань реінтеграції Темурі Якобашвілі заявив, що конференцію зірвали глава МЗС Абхазії Сергій Шамба і в.о.першого віце-прем’єра Південної Осетії Борис Чочієв, які висловили незгоду з участю у форумі в складі грузинської делегації керівника південноосетинської адміністрації Дмитра Санакоєва та глави абхазького уряду у вигнанні Малхаза Акішбаї. Росіяни не залишилися в боргу. Назвавши слова грузинського президента брехнею, вони заявили, що заходи зірвала Грузія, відмовившись від участі у пленарному засіданні.

Коментуючи ситуацію, глава російської делегації, заступник глави МЗС Росії Григорій Карасін сказав, що росіяни не братимуть участі в дискусіях без участі представників Сухумі і Цхінвалі. «Організатори женевських дискусій передбачили дві пленарні зустрічі. На одну з них не запросили представників Абхазії та Південної Осетії, і ми, виходячи із власного принципу, на неї теж не пішли й про це заздалегідь сказали. На другу зустріч, у якій мали брати участь представники Абхазії та Південної Осетії, в останній момент відмовилася прийти грузинська сторона. Але це не зашкодило нам взяти участь у зустрічі», — сказав російський дипломат.

Григорій Карасін також прокоментував мотиви, з яких абхазька і південноосетинська делегації залишили згодом і друге пленарне засідання. За його словами, абхази й осетини з нерозумінням поставилися до деяких запропонованих організаторами дискусії процедурних питань. Вони, зокрема, стосувалися офіційних мов у рамках дискусій, серед яких фігурувала грузинська, а також рівня запрошених на різні заходи...

З формального погляду, переговори в Женеві, проведені за зачиненими дверми, закінчилися невдачею. Адже сторони, які почубилися через процедуру конференції, навіть не змогли обговорити пріоритетних на сьогодні питань — про російську військову присутність у Південній Осетії й Абхазії, допуск спостерігачів Євросоюзу не лише в зони безпеки на грузинській території, а й на території цих двох республік, проблему біженців та вимушених переселенців. А невирішеність цих питань не сприяє відновленню стабільності в регіоні. Більше того, у ситуації тривалої невизначеності Росія лише посилює свої позиції в регіоні, отримуючи важелі впливу як на Грузію, так і на режими в Абхазії та Південній Осетії.

Та все ж ситуація не настільки драматична, як може видатися на перший погляд: ніхто не очікував, що переговори будуть легкими. Міжнародні дискусії в Женеві все ж таки започаткували складний діалог між офіційними представниками Грузії, з одного боку, — і Росії, Абхазії та Південної Осетії, з іншого. І все ж, безперечно, доброю новиною є те, що їх продовжать: у женевському Палаці націй досягнуто домовленості про наступні консультації, які відбудуться в Женеві 18 листопада. Втім, скептики сумніваються, що в досяжному майбутньому вдасться всадити за стіл переговорів росіян і грузинів.

Наразі, очевидно, проблемні питання вирішуватимуться між Росією і Євросоюзом за мінімальної участі Тбілісі, Цхінвалі та Сухумі. Можливо, рішення буде прийнято на саміті Росія—ЄС, який має відбутися в Ніцці 14 листопада. Адже частина країн Євросоюзу (Великобританія, Швеція, Польща, балтійські держави та інші) виступають проти поновлення переговорів із Москвою щодо нової угоди про стратегічне партнерство, оскільки РФ не повністю виконала умови угоди про припинення вогню.

Так, наприклад, за умовами плану Саркозі—Медведєва, у т.зв. буферних зонах, що прилягають до Південної Осетії й Абхазії, російських солдатів мали замінити спостерігачі ЄС, росіянам належало повернутися на лінію до збройного конфлікту, яка, практично, збігається з адміністративними кордонами республік. Кремль заявляє, що він повністю виконав узяте на себе зобов’язання. Однак у Євросоюзі з цим не згодні. Ще до женевської зустрічі глава МЗС Франції Бернар Кушнер зазначив, що Росія лише частково виконала угоду про виведення своїх військ із території Грузії, оскільки вони залишаються в Ахалгорському районі. Натомість росіяни стверджують, що «Ахалгорі перебуває в межах кордону Південної Осетії, відповідно, на нього положення плану Медведєва—Саркозі не поширюються», а тому ця територія й надалі контролюватиметься російськими військовиками.

Ахалгорський район справді перебуває на території Південної Осетії. Але до серпневих подій його контролювали Тбілісі та південноосетинська адміністрація Дмитра Санакоєва, визнана центральною владою. Тим часом, нагадаємо, план Саркозі—Медведєва передбачає вихід російських військ на позиції, які вони займали до початку воєнних дій. Правда, росіяни стверджують, що в документі записано: Росія виходить лише з «районів, прилеглих до Південної Осетії та Абхазії».

Такі ж справи і з Кодорською ущелиною, яку після серпневих боїв зайняли абхази. Сьогодні Грузія вимагає відновити свою юрисдикцію над цією територією. Проте Росія й Абхазія — проти: як і Ахалгорі, Кодорі є стратегічно важливим об’єктом. Причому і з військової точки зору, і з політичної: саме на цих територіях розміщувалися південноосетинська адміністрація Дмитра Санакоєва й абхазький уряд у вигнанні Малхаза Акішбая, що їх визнавав Тбілісі...

У день проведення женевських міжнародних дискусій щодо стабільності та безпеки в Абхазії і Південній Осетії Міжнародний суд ООН у Гаазі виніс рішення із запиту Грузії в рамках розгляду, ініційованого цією країною проти Росії на підставі конвенції проти расової дискримінації. У своєму рішенні він закликав як Росію, так і Грузію утриматися від усіх форм расової дискримінації та підтримки аналогічних дій і вжити тимчасових заходів із захисту прав населення Грузії, Південної Осетії та Абхазії. Суд заявив, що етнічне грузинське населення в конфліктних районах піддається небезпеці: «Ситуація в Південній Осетії, Абхазії та прилеглих районах Грузії нестабільна і може швидко змінитися через зберігання напруженості й відсутність усеосяжного врегулювання конфлікту в цьому регіоні. Етнічне осетинське й абхазьке населення також піддається небезпеці».

Таким чином, суд, який повинен розслідувати воєнні злочини й акти геноциду, фактично самоусунувся від вирішення питання. А це на руку росіянам, які можуть святкувати ще одну політичну перемогу. Москва продовжує доводити, що в Міжнародного суду ООН у Гаазі немає юрисдикції виносити рішення за позовом Грузії проти Росії.