Земля довгожителів

Пандемія COVID-19 зруйнувала звичний для нас світ і продовжує завдавати шкоди здоровому глузду, культурним та економічним зв'язкам навіть через рік після першого випадку в Ухані. Цілком прогнозована мутація коронавірусу, яка виникла чи то в Південній Африці, чи то в Британії, викликала нову хвилю паніки, закриття кордонів, переривання контактів та міжнародних авіасполучень. Вакцина, за яку боролися всім миром, виявилася вкрай нерівномірно розподіленою по країнах зі значним рівнем інфікованих, а це викликало цілком обґрунтовані побоювання фахівців, що колективний всепланетний імунітет сформувати швидко не вдасться. Вірус мутуватиме, знадобляться нові вакцини, а нам доведеться навчитися з усім цим жити.

 Серед безлічі країн, які змогли контролювати пандемію без драконівських адміністративних заходів, тотальних шат-, лок- та інших «даунів», зосібна стоїть Японія. За перший рік «корони» в Японії зареєстровано в середньому 18 смертей від COVID-19 на мільйон населення — це більше, ніж, за офіційними даними, в Китаї, однак, із величезним відривом, це найнижчий рівень серед розвинених демократій G-7 (друге місце за Німеччиною — 239). За даними авторитетних міжнародних ЗМІ, за цей самий рік кількість японців, чий вік перевищив 100 років, збільшилася на 9176 людей і сягнула 80 450. Це означає, що сьогодні один із кожних приблизно 1500 японців переступив столітній рубіж. Таким чином, у рік всесвітньої пандемії кількість довгожителів у Японії зростала вчетверо швидше, ніж кількість тих, хто програв у боротьбі з коронавірусом. І це при тому, що чимало тих, хто помер від COVID-19 у США і розвинених країнах Європи, були саме людьми літнього віку. На сьогодні в Японії середній очікуваний вік життя для жінок сягнув майже 87,5 року, для чоловіків — 81,4. І середній вік, і кількість довгожителів збільшуються вже понад 50 років поспіль (така статистика ведеться з 1963 року, тоді столітніх було всього 153). Зазначені факти варті вивчення. Як це Японії вдається? 

Передусім, украй цікавий японський досвід контролю над поширенням коронавірусу. За словами місцевих вірусологів, які входять до національної експертної ради при уряді, з самого початку пандемії ніхто не ставив нереальних завдань із контролю над вірусом, оскільки неможливо тестувати всіх постійно. Порівняно з іншими країнами «сімки», в Японії проводилося в середньому всього 270 тестів на мільйон населення (у США — 4000). Натомість у країні, починаючи з березня, реалізували програму «трьох правил, пов'язаних із тіснотою», — уникати замкнених просторів; просторів, на яких зосереджується велика кількість людей і тісних контактів. Застосовували кластерну систему контролю над поширенням корона вірусу, і, звісно ж, усі носили маски (офіційна статистика називає 87% населення). На вході в будь-яке приміщення було встановлено дистанційні безконтактні термометри та дезінфектори для рук. Шкіл не закривали, хоча університети перейшли практично на повне навчання онлайн. Єдине помітне обмеження торкнулося контактів із зовнішнім світом: громадянам практично всіх країн (за поодинокими винятками для регіональних партнерів) в'їзд у Японію залишається закритим, а тим, кому дозволяють приїхати, необхідно в аеропорту здати тест і відбути двотижневу ізоляцію. Взимку у великих містах і на півночі країни кількість інфікованих стала зростати, однак навіть при цьому цифри нових випадків не йдуть у жодне порівняння з європейськими або американськими.

Учені Японії провели експерименти і встановили, що коли в транспорті відчиняти вікна, то ризик зараження навіть у години пік різко знижується (висновок — метро, практично, безпечне), в ресторані краще сидіти не навпроти, а по діагоналі, а ось кінотеатри — безпечні навіть із хотдогами й попкорном. Не закривалися ні спортзали, ні музеї, просто в них виконували прості й розумні заходи профілактики. Японці також дотримувалися рекомендацій уряду — із найменшими симптомами застуди залишатися вдома, і лікарі зовсім не наполягали на тестах, якщо тільки не спостерігалося різкого погіршення. 

Починаючи з 5 листопада, у США реєструвалося більше нових випадків інфікування на день, ніж у Японії за весь час пандемії. Вкрай цікаво, що заходи, яких було вжито, практично звели до нуля сезонну захворюваність на грип. За перші десять місяців сезону в країні зі 128 мільйонами населення зареєстровано 148 випадків грипу, порівняно з 17 000 торік. Певна річ, у контроль над «короною» свій внесок зробила і розвинена система охорони здоров'я (27 300 ліжок та 23 000 медичних закладів для потенційних хворих), і традиція проведення щорічних профілактичних оглядів практично для всього населення, і прийняття урядових рішень на основі думки експертів найвищої кваліфікації, що мають досвід боротьби з вірусом МЕРС, і відсутність серед населення такого стану, як масове ожиріння, що погіршує перебіг хвороби. Саме їжа є одним із ключових чинників, які не тільки впливають на загальний рівень здоров'я японців, а й називаються серед тих, що визначають феноменальне зростання середньої тривалості життя та кількості довгожителів. Саме час познайомиться з «землею безсмертних».

Так називають Окінаву — найбільший із групи островів на півдні Японії. Однак найстаріша жінка Японії живе не там, а трохи північніше, у Фукуоці. Їй 117 років, вона чудово почувається і серед причин такого хорошого стану здоров'я називає здорову їжу та заняття математикою. І все-таки саме на Окінаві зареєстровано найвищу концентрацію столітніх жителів у світі. Тут нікого не здивуєш тим, що місцеві жителі у 97 років самі доглядають за садом, їздять по покупки або спілкуються в комунальних центрах дозвілля. Місцеві лікарі не концентруються на паспортних даних, звертаючи основну увагу на біологічний вік. Отож, у багатьох місцевих жителів він на 20—30 років молодший від номінального. Тут, у відсотковому відношенні, менше випадків раку, деменції, дистрофії суглобів і серцевих захворювань, ніж в інших розвинених країнах світу. Численні дослідження, проведені в різні роки фахівцями зі США та інших країн, дозволили виділити три чинники (крім чистого повітря і води), які приводять до таких результатів. Це «ікігаї», «моаї» та «хара хачі бу».

Ікігаї — знаменитий японський концепт «сенсу життя», який, із великою натяжкою, можна інтерпретувати як гармонійну рівновагу між тим, що вам подобається робити, хочеться робити, необхідно робити і що ви робите особливо добре. Це те, задля чого варто прокидатися вранці й продовжувати жити. Це може бути велика або мала справа, але вона має бути і давати справжню радість, задоволення. 

Моаї — це не тільки назва кам'яних статуй на острові Пасхи, а й слово, що означає групу людей, які мають спільні інтереси. Фундаментальні дослідження, проведені на Окінаві, засвідчили, що саме спілкування з друзями та знайомими, спільне дозвілля, яке, за місцевими традиціями, супроводжується жартами і сміхом, є найважливішим чинником душевного та фізичного здоров'я місцевих жителів. 

«Хара хачі бу» — принцип з'їдати рівно стільки, щоб залишатися на 80% ситим, тобто зменшувати, за змогою, кількість спожитих калорій. При цьому їжа має бути дуже різноманітною, складатися з безлічі невеликих за обсягом страв. На Окінаві ніхто не дотримується ніяких дієт, не рахує білки, жири та вуглеводи, зате тут неухильно дотримуються правила споживати виключно свіжі й різноманітні продукти — до 20 різних на день. 

Можна як завгодно ставитися до неписаних правил жителів Окінави, зокрема, і японців загалом, однак, схоже, цілком очевидно, що коли людині є для чого жити, вона не почувається самотньою і планує справи на завтра й післязавтра, їй буде не до хвороб. Можливо, тому в Японії й не впроваджували жорстких адміністративних заходів, що розуміли: це просто виявиться неприйнятним для людей похилого віку. 

Експерти, які витратили роки на вивчення унікального феномена японських довгожителів, дійшли простих висновків. Хочете жити довше й залишатися при цьому при здоровому розумі та пам'яті — робіть справу, яка приносить вам задоволення, приймайте себе таким, яким ви є, спілкуйтеся з однодумцями, споживайте різноманітну та здорову їжу, насолоджуйтеся своїм існуванням у світі. 

І, звісно ж, важливі відчуття колективної відповідальності та довіра до уряду. Без них вирішення завдань, які стосуються здоров'я всієї країни, просто неможливе.