Замість квітки на могилу приятеля Ігоря Кушніра

Був собі чоловік… Мав ще зовсім молоде і добре серце в долонях, яке віддав Україні… З ранніх весен і до останнього подиху служив українській дипломатії. Сповідував заповіді честі, високої духовності, любові до ближнього. Виявляв високу культуру і повагу до підопічних.

Не мав великих земельних наділів, не справляв мито, не спав на дорогому ложі, не прагнув возвеличення, не пив з дорогого кухля воду. Був доступний для товариства, ішов назустріч кожному, хто потребував його підмоги.

Намагався бути доброчесним, чинив так, аби його дії були згідними з власною совістю.

Залишив по собі добрі справи, благочестиві вчинки і світлу пам’ять.

Був собі чоловік… І покликав його Бог у День української дипломатичної служби в дорогу вічності… Де немає ані смутку, ані печалі. «Праведний, хоч і помре передчасно, знайде спокій, бо чесна старість — не в довголітті і не міряється числом років. За короткого часу ставши досконалим, він виповнив довголіття, душа бо його Господеві була вгодна»... (Біблійна Книга мудрості; 4,7-9.13-14).

Серце квилить, душа плаче, що Був собі чоловік… Але вже немає...

Спочивай з Богом, наш Друже Ігоре! І пам’ятай: нам Тебе справді дуже бракуватиме!

Зі словами співчуття дружині Наталії, синові Андрію, родині і близьким покійного Ігоря Петровича Кушніра — начальника управління юридичного забезпечення Міністерства закордонних справ України —

співробітники МЗС України
Василь Кирилич, Іван Кухта, Сергій Попик