ЗА ЩО БОРОЛИСЯ?

Ірак стоїть на порозі громадянської війни. Мало кому сьогодні така інформація може здатися сенсаційною. І ось уперше вона пролунала в оцінках співробітників ЦРУ, які працюють у країні. За повідомленням офіційних осіб США, котрі захотіли залишитися неназваними, американські розвідники нинішнього тижня зробили «усну доповідь» на цю тему у Вашингтоні. Як зазначив один із високопоставлених представників адміністрації, сценарії, що допускають «дуже погані можливості», обговорювалися на зустрічах президента Джорджа Буша з його ключовими радниками з національної безпеки та главою цивільної адміністрації в Іраку Полом Бремером.

Згідно з даними, які потрапили в американську пресу, у Вашингтоні дедалі більше побоюються, що шиїтська більшість населення в Іраку може вдатися до насильства, якщо не буде задоволено її вимоги про проведення прямих виборів. З іншого боку, курдська меншість домагається автономії й справедливої частки від видобутку нафти. За даними спецслужб США, і шиїти, і курди дійшли висновку, «що настав час діяти». Не обов’язково мати аналітичні здібності, щоб помітити — висновки ЦРУ різко суперечать оцінкам ситуації в Іраку, які навів президент Буш у своєму недавньому щорічному зверненні до нації «Про становище країни».

Ознаки громадянської війни в Іраку видно неозброєним оком. У країні продовжують гинути люди — причому як військовослужбовці коаліції, так і мирні іракці. Періодично ми чуємо про проведення американськими військовими операцій із нейтралізації осередків партизанської боротьби. Однак, попри те, що після арешту Саддама Хусейна терактів в Іраку поменшало майже вдвічі, придушити опір прибічників колишнього режиму та бойовиків радикальних ісламських організацій не вдається.

Кількість жертв іракської війни зростає. Від початку бойових дій в Іраку загинуло вже понад п’ять сотень американських солдатів. У цілому західна коаліція втратила вбитими близько шестисот чоловік. Точну ж цифру жертв серед мирного населення ніхто не в змозі назвати. Дані дуже сильно різняться. Офіційний Вашингтон не веде такої статистики, і прогалини заповнюють правозахисники та аналітичні центри. Джерела первинної інформації подають уривчасті й суперечливі дані, судячи з яких під час війни в Іраку загинуло від чотирьох до дев’яти тисяч мирних жителів. Дослідницька організація Defense Alternative, яка намагається визначити кількість жертв з іракського боку, стверджує, що на сьогодні ніхто не може сказати, скільки людей загинуло.

Дотримуючись лише даних очевидців, дослідники з Defense Alternative підраховували кількість убитих іракських солдатів за час активних військових дій і дійшли висновку, що в квітні минулого року загинуло до 6370 чоловік. Смерть 1400 із них інші джерела не підтверджували.

Ці дані різко розходяться з думкою деяких правозахисників, які вважають, що в Іраку загинуло не менше 14 тисяч місцевих військових. Defense Alternative зазначає щодо цього, що такі дані надійшли лише від джерел, котрі перебували неподалік бойових дій і, вочевидь, були під впливом сильного стресу. Та якщо ці суперечності пояснюються різною методологією, якою користуються організації, то встановити кількість жертв заважають і об’єктивні перешкоди. Виявляється, близько півтори тисячі вбитих зареєстровані організаціями без зазначення їх цивільної чи військової приналежності, яку просто неможливо було визначити.

Чималі й матеріальні витрати Вашингтона на завоювання Іраку. Для США вартість окупації оцінюється величезною цифрою 160 млрд. доларів у бюджеті 2003—2004 фінансового року (виділено 73 млрд. 2003 року й останньої хвилини у вересні 2003 року додатково попросили 87 млрд. на 2004 рік.) Із 87 млрд. на поточний рік лише 20 млрд. спрямовується на відновлення країни, хоча загальна вартість його оцінюється у 60 млрд. доларів. Яку ж ще ціну доведеться заплатити американцям та їхнім союзникам, якщо в Іраку розгорнеться повномасштабна громадянська війна?

Поки що зусилля Вашингтона, спрямовані на нормалізацію ситуації на окупованих землях, вражають мало. Тому Білий дім щосили намагається втягти в цей процес Організацію Об’єднаних Націй, проти чого ще зовсім недавно, до початку бойових дій, так серйозно заперечував.

Минулого тижня в нью-йоркській штаб-квартирі ООН відбулася зустріч представників іракської правлячої ради з генеральним секретарем ООН. Ця нарада була принципово важливою для визначення найближчого майбутнього Іраку. Викликала тривогу в союзних столицях позиція авторитетного лідера іракських шиїтів аятоли Сістані, який формально оголосив, що новий перехідний уряд має обиратися всім народом шляхом прямих загальних виборів. Але цілком демократична вимога аятоли неприйнятна для курдів та сунітів, яким, зі зрозумілих причин, не подобається перспектива жити під керівництвом шиїтського уряду. А це станеться неминуче, якщо вибори будуть прямими й загальними — шиїтів в Іраку переважна більшість.

За нинішнім планом, у травні мають відбутися вибори в тимчасовий парламент, який до 30 червня має обрати тимчасовий уряд. Потім, після напрацювання проекту конституції, у другій половині наступного року буде проведено загальні вибори.

Тривалі переговори з аятолою ні до чого не привели, і Вашингтон, забувши про свої побоювання й махнувши рукою на емоції, по суті, звернувся по допомогу до генерального секретаря ООН. Білий дім попросив його не лише взяти на себе роль посередника в спілкуванні з лідером шиїтів, а й, скориставшись авторитетом цієї міжнародної організації, відмовити того від ідеї проведення виборів. Формальний аргумент у процесі переконування — неможливість у стислі терміни скласти в напівзруйнованій країні списки виборців. Вашингтон та іракська правляча рада хотіли б, аби люди, які вибиратимуть майбутній уряд, висувалися на конференціях різних груп, а також скликаних за професійною ознакою.

Таким чином, Вашингтон усвідомив, що, з огляду на стислі терміни передачі влади іракцям, країні надзвичайно корисним може бути досвід ООН в організації виборів. З наростанням вимог із боку іракських шиїтів негайно провести загальні вибори американська сторона сподівається, що ООН могла б допомогти в проведенні поступового, поетапного, добре підготовленого демократичного процесу, домовленість про який була досягнута 15 листопада минулого року, а також переконати шиїтських лідерів у неможливості проведення термінових виборів.

США просять, щоб ООН прислала до Іраку своїх експертів для перевірки виконання угод від 15 листопада і взагалі розширила свою присутність в Іраку. Кофі Аннан, у принципі, не проти збільшення штату співробітників своєї організації в Іраку, де група експертів вивчає нині, наскільки безпечна обстановка для працівників міжнародних миротворчих організацій. ООН також очікує отримати ясні, чітко сформульовані повноваження організації в Іраку, причому не лише від США, а від самих іракців та від урядів сусідніх країн. Генеральний секретар не вважає, що для проведення виборів у травні досить часу. Втім, остаточне рішення він прийме після висновку експертів ООН із питань безпеки, котрі прибули до Багдада цього тижня.

А тим часом з’являється дедалі більше доказів маніпулювання інформацією, яке дозволило США захопити Ірак. І ось уже представники Білого дому заявляють, що Сполучені Штати планують переглянути розвідувальні дані, використані ними для виправдання війни в Іраку. І хоча вони пояснюють свої дії лише бажанням порівняти довоєнну інформацію з тією, яка надходить з Іраку нині, очевидно, що підштовхнуло до такого кроку рішення глави американських інспекторів з озброєнь Девіда Кея подати у відставку. Пояснюючи причини такого кроку, він заявив в інтерв’ю агентству Рейтер, що переконаний у відсутності в Іраку великомасштабного виробництва хімічної чи біологічної зброї з часу закінчення першої війни в Затоці 1991 року. Крім того, у своїй «прощальній» заяві Кей піддав сумніву працездатність американських розвідслужб і заявив, що ЦРУ зобов’язане порозумітися з президентом щодо застережень про погрозу з боку Іраку.

Коментар Девіда Кея взяла на озброєння демпартія США, яка вже тривалий час критикує президента Буша через розвіддані, якими адміністрація користувалася напередодні війни. Лідер демократів Том Дешл закликав провести ретельну перевірку всіх дій уряду США, здійснених у ході підготовки до вторгнення в Ірак. А найреальніший кандидат на посаду президента від демократів Джон Керрі звинуватив Білий дім у введенні американського народу в оману щодо стану справ з іракською зброєю масового знищення.

Судячи з усього, сьогодні лише британське керівництво продовжує наполягати, що Ірак напередодні війни справді мав зброю масового знищення. Держсекретар США Колін Пауелл, який свого часу влаштував шоу в Раді безпеки ООН, демонструючи супутникові знімки іракських секретних військових заводів, визнав, що заборонену зброю в Іраку, можливо, ніколи не знайдуть. Навіть президент США Джордж Буш, напевно, готовий із цим погодитися. Факт відсутності в Іраку зброї масового знищення, схоже, уже визнали всі, але тільки не британський уряд.

Тоні Блер і його вірний прибічник Джек Стро і далі наполягають на своєму. Вони розчаровані безрезультатністю пошуків, але продовжують вірити, що заборонене озброєння в Іраку все-таки знайдуть. Адже якщо британський прем’єр-міністр вирішить змінити свою позицію, йому доведеться вибирати з двох зол. Або зізнаватися, що він знав про відсутність в Іраку ЗМЗ, а отже, брехав, коли стверджував протилежне. Або заявляти, що він помилився, хоча щиро вірив у загрозу з боку Іраку. Перший варіант фактично означає відставку прем’єр-міністра, проте й другий шлях не менш важкий. У цьому випадку Тоні Блеру довелося б визнати, що він знається на міжнародних справах гірше, ніж більшість британців. Крім того, такий крок остаточно дискредитував би британські розвідслужби, на даних яких, як стверджує прем’єр, побудоване «іракське досьє».

Навряд чи керівники союзних держав очікували, що ситуація в Іраку розвиватиметься настільки складно й несприятливо для них. Сьогодні іракська кампанія, задумана в обстановці таємності й у дусі, що суперечить віянням часу, зіштовхується з численними труднощами і в самих США, і у Великобританії, і в Іраку, і на міжнародній арені.

А відомий престиж, який американці та британці завоювали в іракського населення поваленням диктаторського режиму, вже розтанув. Ще вісім місяців тому іракців цікавило, як Америка створюватиме вільну й демократичну націю в Месопотамії. Сьогодні, за останніми опитуваннями, 72% їх уже не вірять у те, що коаліція сприятиме поліпшенню ситуації, і переважна більшість жителів хоче, аби вона пішла.