З країни-гаранта на сторону конфлікту?

У процесі придністровського врегулювання дедалі частіше фігурує новий гравець — українці ПМР. Саме на них посилаються в Києві, коли говорять про неможливість підтримати економічні санкції Молдови стосовно Придністров’я. Офіційний же Кишинів вважає, що нібито турботою про багатотисячну армію українців Лівобережжя власті сусідньої країни просто прикривають свої бізнес-контакти з Тирасполем. Молдавський президент Воронін у цьому настільки упевнений, що дозволив собі назвати українських можновладців чиновниками, які зарвалися і сидять на підгодівлі у придністровських олігархів. А щоб не здаватися голослівним, лідер молдавських комуністів навіть направив відвертий (за його власними словами) лист Віктору Януковичу. Щоправда, як стало відомо «ДТ», ніяких «конкретних фактів прямої співучасті представників української влади в контрабанді на придністровській ділянці молдавсько-українського кордону» у посланні немає.

На перший погляд, зрозуміти сторожкість кишинівської влади не так вже й важко: Київ ніколи не демонстрував особливих знаків уваги етнічним українцям у Придністров’я. Автору цих рядків, наприклад, не раз доводилося вислуховувати в Тирасполі багатогодинні лекції на тему пасивності України в придністровському напрямку. Це, до речі, попри те що столиця невизнаної ПМР сьогодні мало чим різниться від середньостатистичного обласного центру в Україні — кіоски з пивом «Оболонь» і шоколадом «Світоч», суржик на вулицях і хіти Сердючки в маршрутках.

Проте тираспольські власті щиро дивуються, чому українське Міністерство освіти й науки просить придністровських колег самостійно (і без зайвого галасу) налагоджувати контакти з українськими навчальними закладами, а в українському МЗС вказують пальцем на Кишинів щоразу, коли мова заходить про можливе відкриття в Тирасполі генконсульства України. Або чому Київ так непокоїть доля молдавських шкіл у ПМР, у той час як підтримки ззовні гостро потребують навчальні заклади з українською мовою викладання.

Чимало запитань і до українських політиків, які після кожної дегустації коньячної продукції тираспольського заводу «Квінт» починають піднімати тости за незалежність Придністров’я (особисто чула). А напередодні нинішніх президентських виборів, як відомо, знайшлися й такі, хто відкрито пропонував приєднати Придністров’я до України і ввести туди наш миротворчий контингент. Очевидно, ті вітчизняні полісімейкери, котрі намагаються створювати інформаційні приводи за допомогою українців Придністров’я, не до кінця розуміють: це в Києві думка таких політиків, як Юрій Збітнєв чи Олександр Ржавський, може залишитися непоміченою, у ПМР кожну заяву на захист Смирнова й компанії сприймають ледь не як серйозну дипломатичну перемогу над Кишиневом.

Щоправда, самих придністровських українців напередодні виборів зазвичай цікавить, чи зможуть вони цього разу скористатися своїм електоральним правом. Слід зауважити, що на останніх президентських виборах на території Придністров’я не було відкрито жодної виборчої дільниця, а на парламентських — лише одна в Бендерах. Щоб проголосувати, людям доводилося стояти в черзі по три-чотири години, а декому долати шлях у 150—200 кілометрів.

Раніше МЗС України направив молдавській стороні ноту, в якій просив про відкриття на території РМ дев’яти виборчих дільниць. Після численних і досить наполегливих нагадувань Києва в Кишиневі це прохання задовольнили. Виявлену гнучкість експерти пояснюють небажанням молдавської влади опинитися в ситуації 2003 року: тоді під час парламентських виборів у Держдуму РФ Москва проігнорувала думку Кишинева і відкрила на території РМ 17 виборчих дільниць. Той же сценарій росіяни обіграли і під час весняних виборів президента Росії.

Молдавани мають рацію, коли кажуть, що за небажанням Києва підтримати економічні санкції РМ проти Придністров’я стоять не лише інтереси 250 тисяч етнічних українців. Насправді старожилів Банкової і Михайлівської не на жарт зачепило те, що блокувати вантажі на придністровській ділянці українсько-молдавського кордону Кишинів почав в односторонньому порядку. Хоча міжнародна практика в таких випадках передбачає проведення двосторонніх консультацій.

Молдавському президенту має бути відомо, що через запровадження ним виховних мір проти Придністров’я вантажі, котрі зазвичай слідували з України через пункт пропуску «Кучурган», мали в найкоротші строки перекидатися за дві-три сотні кілометрів до пункту пропуску «Могилів-Подільський». І проблема не лише в зриві часових графіків. За останні роки Укрзалізниця вклала в інфраструктуру пункту «Кучурган» близько 2 млн. дол. У Могилеві-Подільському аналогічних умов для проходження вантажів немає. За нашими даними, уже зараз утрати Укрзалізниці вимірюють кількома мільйонами доларів.

Однак у багатьох експертів склалося враження, що в західних столицях більш схильні довіряти аргументам молдавської сторони. Мабуть, позначилося вміння кишинівського керівництва вчасно донести свою позицію. Як-ніяк, торочити про підсобництво України придністровському режиму Володимир Воронін почав ще три роки тому. З кінця 2001 року без згадування «банди Смирнова» і тих, хто її покриває, для молдавської делегації не обходився жоден серйозний міжнародний форум — будь-то Генасамблея ООН або саміт НАТО.

Відомий дослідник пострадянського простору, старший науковий співробітник Інституту Європейського Союзу з вивчення питань в області безпеки (Париж) Дов Лінч в інтерв’ю «ДТ» зауважив, що політика України в придністровському напрямку «не завжди послідовна». «З одного боку, Україна має спостерігачів у миротворчій операції, є гарантом переговорів і важливим учасником у них. Водночас контроль українсько-придністровської ділянки кордону, котра є ключем до виживання сепаратистського регіону, досить проблематичний... На мій погляд, Україні варто було б докласти значно більше зусиль, щоб перекрити весь нелегальний трафік із Придністров’я. Київ також має розглянути можливість створення міжнародної місії з моніторингу цієї ділянки кордону. Це підтвердило б абсолютне бажання України стимулювати переговори». Пан Лінч висловив у даному разі свою особисту думку, проте вона практично нічим не різниться від тієї, котру оприлюднюють на зустрічах з українськими дипломатами представники Європейського Союзу.

Слід зауважити, що проведення ОБСЄ міжнародного моніторингу на українсько-придністровській ділянці молдавського кордону не викликає жодних заперечень і у самого Києва. Неприйнятно для нас інше: щоб спостереження велося з українського боку кордону. Примітно, що саме на цьому наполягають під час переговорів члени молдавської делегації. Кишинів, схоже, не бентежить навіть те, що для перебування міжнародних «контролерів» на території України доведеться переглянути мандат місії ОБСЄ в Молдові.

Тим часом українські дипломати дивуються: чому саме Україна має головним союзником Вороніна в приборкуванні «мафіозно-корумпованого режиму». «Сорок відсотків придністровського експорту йде на захід, сорок відсотків — на схід від України, на саму Україну припадає лише п’ятнадцять. То хто насправді має запроваджувати санкції?», — запитував у розмові з автором цих рядків один із учасників переговорного процесу.

Крім того, якщо наші південно-західні сусіди дійсно так зацікавлені в контролі українсько-придністровської ділянки кордону, їм слід було б у терміновому порядку розпочати його демаркацію. Проте, як стало відомо нам із достовірних джерел, на останніх переговорах у Кишиневі пропозицію української сторони приступити до демаркаційних робіт на цій частині кордону молдавська сторона зустріла без особливого ентузіазму.

З іншого боку, бити себе кулаками в груди, запевняючи, що ніякого стосунку до тіньового бізнесу з Придністров’ям українські підприємці не мають, також явно програшна позиція. За наявною інформацією, до останнього часу деякі високопоставлені українські чиновники були задіяні в тіньові схеми поставок електроенергії в північні райони Молдови (знаючі люди стверджують, що цим займалися структури одного з енергетичних міністрів). А от деякі народні депутати мали прямий стосунок до торгівлі коньячним спиртом і тютюновими виробами. «Ми ж не винні, що в Молдові, крім коньяку «Белый аист» нічого більше немає. Інша річ Придністров’я», — аргументував свої ділові зв’язки з «бандитським режимом» у розмові з «ДТ» один український бізнесмен. За його словами, сьогодні бажаючих вести справи із самопроголошеною республікою значно менше, ніж було ще кілька років тому: «Не кожному вдається працювати за абсолютно тіньовими схемами, багато хто серйозно обпікається».

Хай би як там було, у нинішній ситуації українським дипломатам важливо не допустити, щоб із країни-гаранта Україна перетворилася на сторону конфлікту. Інакше з миротворчими амбіціями Києва в Придністров’ї доведеться розпрощатися, так їх і не реалізувавши.

Намагаючись враховувати позиції всіх учасників процесу придністровського врегулювання, «ДТ» запропонувало Андрію Стратану, міністру закордонних справ Республіки Молдова відповісти на кілька запитань.

— Пане міністре, чому керівництво Молдови не провело відповідні консультації з українською стороною перш ніж запровадити економічні санкції стосовно Придністров’я? Чи відомо вам про фінансові збитки, яких зазнала Україна внаслідок вжитих Кишиневом заходів?

— З самого початку мушу звернути вашу увагу на один принципово важливий момент: мова не йде про якісь економічні чи інші санкції стосовно діяльності економічних агентів зі східних районів країни. Цілі, якими керувалася молдавська сторона, здійснюючи ці дії, не переслідували обмеження економічних чи інших свобод осіб якогось регіону, а були спрямовані на легалізацію імпортно-експортних операцій шляхом їхнього оформлення компетентними органами Республіки Молдова.

Що стосується консультацій, зазначу ось що: відповідно до статті 6 угоди між урядом Республіки Молдова й урядом України про пункти пропуску через молдавсько-український державний кордон і спрощений пропуск громадян проживаючих у прикордонних районах від 11 березня 1997, сторони вправі обмежити рух товарів через державний кордон шляхом призупинення діяльності певних пунктів пропуску.

Цим правом може скористатися однаковою мірою як одна, так і інша сторона. При цьому сторона, котра має намір тимчасово припинити чи обмежити рух через державний кордон, письмово по дипломатичних каналах інформує про це іншу сторону не пізніше аніж за дві доби до запланованого припинення руху.

Відповідно до положень цієї ж статті, не передбачається проведення якихось консультацій, а лише інформування іншої сторони про вжиті заходи. Молдавська сторона, не порушуючи вимог угоди, скористалася даним правом у контексті появи деяких чинників, які прямо впливали на громадську безпеку як східних районів, так і всієї країни в цілому, і своєчасно проінформувала українську сторону про припинення руху через деякі пункти пропуску.

Що стосується фінансових збитків, нібито понесених українською стороною, вважаю зобов’язаним повернутися до тези про суверенне право кожної держави регулювати діяльність економічних агентів усередині країни відповідно до існуючого законодавства. Ми неодноразово попереджали ті країни, чиї економічні агенти підтримують торгові відносини з підприємствами східного регіону Республіки Молдова про можливі ризики даного співробітництва, включаючи фінансові. Моя країна не нестиме відповідальності за ігнорування цих й інших попереджень.

Водночас слід зазначити, що пункт 2 статті 4, згаданої угоди передбачає, що «відкриття нових пунктів пропуску, закриття чи зміна статусу та режиму робіт діючих пунктів пропуску здійснюється за взаємною домовленістю сторін».

Не беручи це до уваги, Кабінет міністрів України без узгодження з молдавською стороною видав розпорядження №128 від 31 березня 2004. За ним пункт пропуску «Маяки—Паланка—Удобноє» виключено зі списку пунктів пропуску через митний кордон України для автомобільного сполучення, через які здійснюється ввезення на територію України товарів 1—24 груп, тобто в односторонньому порядку змінило статус і режим роботи даного пункту пропуску.

— Як ви прокоментували б хід переговорів з Україною щодо питань створення місії міжнародного моніторингу придністровської ділянки українсько-молдавського кордону? Наскільки принциповою для Кишинева є позиція, що міжнародні спостерігачі мають бути розміщені на території України?

— Як і в ряді інших питань, котрі порушують на переговорах з українською стороною і мають безпосередній зв’язок із загальним процесом політичного врегулювання придністровської проблеми, дана тема не позбавлена певних протиріч. Позиція Республіки Молдова щодо розміщення міжнародних спостерігачів місії моніторингу молдавсько-українського кордону, особливо на його придністровській ділянці, має принципове значення в контексті відсутності будь-якого допуску молдавських прикордонної та митної служб до пунктів пропуску через державний кордон.

Короткий досвід діяльності спільних прикордонних пунктів, крім своєї ефективності, довів що за наявності достатньої політичної волі ніщо не може завадити відновленню цього співробітництва із залученням міжнародних експертів.

Як вам уже відомо, існує кілька пропозицій, розроблених у рамках ОБСЄ. Також ці питання обговорюються в рамках переговорів між Молдовою й Україною як у двосторонньому, так і в тристоронньому (включаючи ЄС) форматах.

Попри деякі розбіжності, молдавська сторона підтверджує свій намір продовжити конструктивний підхід до розв’язання даного питання і сподівається на взаємність українських колег.

— На останніх українсько-молдавських переговорах у Кишиневі пропозиція української сторони якнайшвидше розпочати демаркацію українсько-молдавського кордону на придністровській ділянці молдавська делегація, за нашими даними, зустріла досить прохолодно. Як ви прокоментували б цей факт, виходячи з крайньої стурбованості Молдови нелегальним трафіком через українсько-придністровську ділянку кордону?

— Оскільки кордон є елементом державності, і Республіка Молдова й Україна зацікавлені в якнайшвидшому завершенні процесу його демаркації, керівництво обох країн сьогодні вживає необхідних заходів для усунення всіх перешкод для успішного його проведення. Сторони створили спільну комісію, яка керує процесом демаркації.

На даному етапі робочі групи сторін наблизилися в процесі визначення лінії проходження державного кордону на місцевості до кінця північної ділянки. У ході останнього, 17-го засідання Спільної молдавсько-української комісії з демаркації державного кордону, сторони погодили питання щодо початку з 20 жовтня 2004 року демаркаційних робіт на південній ділянці спільного кордону. Ухвалюючи дане рішення, сторони виходили з технічних міркувань, керуючись раціональністю розподілу бюджетних коштів, які виділяють на проведення частини демаркаційних робіт, запланованих на наступний рік.

Рішення перевезти робочі групи на південну ділянку кордону не означає наміру будь-якої сторони ігнорувати проведення демаркації на центральній ділянці, відповідні роботи на якій буде розпочато під час або безпосередньо по закінченні демаркації південної частини.

Хотілося б підкреслити, що занепокоєння молдавської сторони нелегальним трафіком на центральній ділянці кордону виникає не через відсутність демаркаційної лінії державного кордону, а через неможливість здійснення контролю молдавською владою вантажо- і пасажирського потоку в цій частині кордону.

— Які у вас є докази причетності української влади до контрабандної торгівлі з Придністров’ям? Чи відомі вам конкретні прізвища українських чиновників, які здійснюють незаконні бізнес-контакти з Придністров’ям? У чому полягає їхній бізнес із Тирасполем?

— Доведення причетності української влади до контрабандної торгівлі зі східними районами Республіки Молдова є прерогативою відповідних інстанцій. Одне можу сказати точно: щодня східний кордон моєї країни, без дотримання відповідних законних процедур Республіки Молдова, безперешкодно перетинають сотні вагонів. Чи ви думаєте, що про це не відомо українській владі?

— Чи була відповідь прем’єр-міністра України Віктора Януковича на лист президента Молдови Володимира Вороніна, котрий стосується незаконних бізнес-зв’язків Києва і Тирасполя? Чи задоволена відповіддю молдавська сторона?

— Наскільки я поінформований, такої відповіді не було.

На закінчення хотілося б подякувати за можливість висловитися на шпальтах вашого досить впливового в Україні видання і побажати всім вашим читачам здоров’я, щастя й успіхів, а в цілому громадянам України, нових досягнень на шляху створення розквітаючої держави. Переконаний, що всі невирішені на сьогодні питання в молдавсько-українських взаєминах буде вирішені на благо наших братніх народів.