З парасолькою дорогою до демократії

Протести на вулицях Гонконга тривають більше тижня. Експерти сперечаються, до чого вони призведуть і чи вплинуть на весь Китай. Не менш цікава реакція Пекіна та те, яким чином китайська влада зможе врегулювати конфлікт. Він уже отримав назву "революція парасольок" і визнаний наймасштабнішим виступом громадян у Китаї за останні три десятиліття. У самому ж Гонконгу таких масових акцій не було з кінця

2005 р., коли під час конференції Світової організації торгівлі поліція востаннє застосовувала силу проти демонстрантів. Автору цих рядків тоді довелося побувати в епіцентрі протестів, на власні очі спостерігати за діями китайської поліції проти противників глобалізації, які намагалися коли й не зірвати форум, то зіпсувати настрій його учасникам. Своєї мети вони не досягли. І сьогодні не доводиться сумніватися, що правоохоронці в Гонконгу мають у своєму розпорядженні повний набір засобів для силового "врегулювання ситуації". Однак за час нинішніх протестів влада лише один раз спробувала застосувати силу - 28 вересня. Потім поліцейський спецназ несподівано прибрали з вулиць, а демонстранти перейшли до мирної "окупації" центральних районів міста. 1 жовтня вони навіть вирішили не псувати владі святкування 65-ї річниці утворення КНР.

Український досвід
на озброєнні у китайців

Розумінню подій у Гонконгу дуже заважає шаблонне сприйняття їх у медіа. Журналісти західних ЗМІ відразу охрестили рух на вулицях Гонконга продемократичним і описують його мету, дух та наміри в термінах, що зближують цей рух із рухом студентства кінця 80-х. Той виступ завершився розгоном протестів на площі Тяньаньмень 4 червня 1989 р. Насправді ж між цими подіями мало спільного.

Російські ЗМІ, своєю чергою, вже встигли затаврувати події в Гонконгу як "провокацію" Заходу проти Китаю (з далеким прицілом на Росію), як ще одну "інспіровану ззовні" революцію, в якій вбачають паралелі з українськими подіями: мовляв, "активісти пройшли підготовку на Заході", і китайці, так само, як майданівці в Києві, махають уночі засвіченими мобілками та носять стрічечки.

Про Україну у зв'язку з протестами в Гонконгу говорять і західні ЗМІ - обговорюючи, зокрема, питання, чи візьмуть протестуючі китайці на озброєння тактику київських виступів, щоб ефективно протистояти поліції. Місцевою новацією вже вважається використання парасольок, які в умовах Гонконга виявилися ефективними не тільки для захисту від сонця і дощу, а й для зниження ефекту від гранат зі сльозогінним газом. Також звучать голоси про те, що Пекін має зробити висновки з українських подій. Чи не спробує він вирішити питання Гонконга, спираючись на російський досвід із Кримом, і "окупувати" його - ввести туди війська та оголосити надзвичайний стан, щоб перешкодити поширенню заворушень на інші регіони Китаю? Про це минулого тижня серйозно розмірковувала впливова The Financial Times. "Насильницьке вирішення проблеми протестів у Гонконгу підірве відносини між Китаєм і Заходом майже так само, як анексія Криму зруйнувала співпрацю між Росією та Заходом", - писала газета.

Самі ж китайці не завжди говорять те, що думають із приводу цих подій. Однак у соціальних мережах материкового Китаю досить часто звучить тема про "змову" США з метою "дестабілізувати ситуацію в Китаї", підірвати довіру гонконгзців до уряду в Пекіні. ЗМІ самого Гонконгу адекватно й повно висвітлюють протест, вказуючи на неоднозначність того, що відбувається. У китайських офіційних медіа новини з Гонконгу цензуруються. У Пекіні закликають до спокою і попереджають - кожному, хто вчинить протиправні дії, не уникнути покарання.

Але утримання влади від застосування силових заходів може свідчити про те, що в Пекіна немає готового рецепта вирішення кризової ситуації в Гонконгу. Саме це дозволяє стверджувати: шаблонної відповіді, очікуваної багатьма, не буде. Вирішити проблему слід дуже обережно, щоб не дати приводу для критики ззовні і запобігти розвиткові протестів всередині.

Своєю чергою, самі демонстранти, очевидно, також не мають чіткого розуміння, як їм добитися своїх основних цілей. Зробити це через тиск на місцеву владу неможливо. Ключі до вирішення питань, про які сперечаються на вулицях Гонконга, перебувають у Пекіні.

"Окупанти" у центрі Гонконга

На сьогодні демонстранти висунули дві основні вимоги - відставка голови адміністрації Спеціального адміністративного району (САР) Сянган Лян Чженіна та запровадження загального виборчого права при виборах наступного керівника Гонконгу у 2017 р. Друга вимога більш фундаментальна і є питанням не самого лише Гонконга, а всього Китаю, в якому загальне виборче право не застосовується. Однак саме стосовно Гонконга воно офіційно артикулюється й підтверджене законами.

У чому ж тоді суть конфлікту? Заковика - в умовах переходу до загального виборчого права і у відмінності підходів до цього питання з боку офіційного Пекіна, різних політичних сили Гонконга та людей, що вийшли сьогодні з протестами на вулиці.

Насправді процес консультацій з цього питання триває в Гонконгу з часу його повернення Китаю Великобританією у 1997 р. У грудні 2007 р. Пекін не виключав, що вибори в колишній британській колонії, яка ніколи не мала права голосувати й отримувала губернаторів із Лондона, через 10 років уже відбудуться за новими правилами. Однак саме в останні рік-півтора дебати щодо реформи виборчого законодавства Гонконга сягнули максимальної напруги. Партії, окремі активісти, а також громадські організації закидали владу пропозиціями про те, як організувати у 2016 р. вибори Законодавчої ради і як у 2017 р. перейти до загальних виборів голови адміністрації САР.

Тоді як політичні сили в самому Гонконгу сперечалися про спосіб висування кандидатів і про чисельність місць у законодавчому органі, Пекін уже 2013 р. дуже чітко позначив свої критерії, за якими дозволить проводити загальні вибори керівника Гонконга. Кандидат повинен "любити Китай і Гонконг", бути патріотом. Інакше кажучи, Пекіну потрібні були гарантії, що людина, котра опиниться на посаді з "особливим політичним і юридичним статусом", не проводитиме політику, яка суперечитиме курсу центрального уряду.

На середину серпня стало зрозуміло, що єдності позицій у цій темі немає. В самому Гонконгу виникло кілька політичних таборів і громадських рухів, які виступали проти умов Пекіна. Один з них під назвою "Occupy Central with Love and Peace" ("Окупуй Центр з любов'ю і миром") з 2013 року виношував плани організації вуличних протестів у Гонконгу, якщо Пекін не пристане на вимогу загальних виборів. Виникли й кілька значно радикальніших груп у молодіжному середовищі. Частина виступала не так за демократичні вибори, як з опозиційних до Пекіна позицій. Серед активістів є навіть школярі віком за 15 років.

Свою позицію Пекін позначив 31 серпня 2014 р. Того дня у китайській столиці 10-та сесія Постійного комітету Зборів народних представників (парламенту) КНР ухвалила рішення, в якому визнається право гонконгзців обирати керівників шляхом загальних виборів, однак з умовою, що кандидатом має стати "патріот Китаю", а також що його кандидатура вже після загального голосування буде схвалена центральним урядом у Пекіні. До того ж передбачається, що громадяни зможуть вибирати з двох-трьох кандидатів (раніше був тільки один), номінованих відповідним чином у спеціальній комісії з висування кандидатів на посаду глави уряду САР. Також зазначається, що тільки від влади в Гонконгу залежить, наскільки успішним, законним і швидким буде процес підготовки такого голосування. Якщо ж політики САР не домовляться і не зможуть прийняти поправки до чинного закону про вибори, він буде використаний під час виборів у
2017 р., а загальне виборче право застосують уже 2022 р.

Таке рішення в демократичному таборі Гонконгу було розцінене як спроба зірвати перехід до системи прямих загальних виборів. Увечері 26 вересня протестуючі студенти зі "Студентської федерації" намагалися штурмувати офіс глави уряду САР. У наступні дні акції охопили кілька ключових районів міста. При цьому тон протестам задавала саме молодь, що відкидає принцип "послідовності й поступовості" у розвитку демократії в Гонконгу, про який говорять у Пекіні. Уже 28 вересня рух, започаткований студентами, став масовим, коли його підтримали прихильники "Окупуй Центр". Того ж дня відбулися сутички з поліцією, що затримала кілька десятків учасників. Однак спроб розігнати протест напередодні дня утворення КНР 1 жовтня вже не було, і на даний момент стало очевидно, що сторони входять у тривале протистояння, яке може затягнутися на кілька тижнів або місяців.

Влада автономного району розраховує на спад мирних протестів із часом. Але дала зрозуміти, що готова запобігати насильницьким акціям - заворушенням або захопленням адміністративних будівель - з боку демонстрантів. Очевидно, від Пекіна в цьому питанні отримано повну свободу дій. Втім, місцева влада може розраховувати тільки на підрозділи поліції, армію Пекін не дасть.

З іншого боку, протести малокеровані, і в останні дні очевидні спроби представників політичних сил з продемократичного табору нав'язати студентам своє керівництво. Таким чином, виступи можуть бути використані для додаткового аргументу в політичній суперечці про майбутнє реформи виборчого законодавства.

Втім, влада САР не готова йти на компроміс і говорить про необхідність діяти виключно в рамках рішень від 31 серпня. Однак, оскільки після початку акції "Окупуй Центр" масові настрої стали несприятливими для консультацій із громадськістю з приводу конституційного розвитку, адміністрація САР вирішила тимчасово заморозити їх.

Це може стати початком реалізації плану, згідно з яким змін до закону про вибори так і не буде внесено, процедури їх розгляду не буде дотримано, і тоді Пекін матиме підстави висунути демократичному табору Гонконгу звинувачення в тому, що з його вини процес реформи було зірвано, і вибори з урахуванням нових правил жителі САР Сянган зможуть провести вже тільки наступного десятиліття.