Єврозоні потрібна Латвія

18-м членом Єврозони вже з 1 січня 2014 р. може стати Латвія. Таку рекомендацію 5 червня дала Європейська комісія після вивчення практичних кроків з реалізації цією балтійською країною положень Маастрихтського договору.

Остаточне рішення міністри фінансів ЄС планують ухвалити 9 липня - після серії зустрічей і обговорень даного питання Радою ЄС наступного тижня і членами Європейського парламенту трохи пізніше. Однак сьогодні мало хто сумнівається, що рішення буде позитивним. Парадоксально, але маленька Латвія потрібна сьогодні Єврозоні більше, ніж самій Латвії та її громадянам - членство в ній. Європа навіть готова заплющити очі на деякі внутрішні проблеми цієї країни заради єдиної мети - довести життєздатність свого монетарного союзу.

Латвійський урок
для скептиків

У європейській пресі з'явилася низка статей, де Ригу розхвалюють за той урок, який Латвія дала іншим країнам Єврозони, економічно навіть заможнішим, ніж вона. Урок цей полягає в тому, що "послідовні структурні реформи щодо поліпшення діяльності ринку товарів і послуг можуть поліпшити здатність економіки реагувати на різні непрогнозовані ситуації". Це якраз те, що сьогодні потрібно Європі в цілому. Однак очевидно: щоб заслужити таку високу оцінку, Латвії довелося пройти чимало випробувань і самій сумлінно виконувати рекомендації Брюсселя.

Достатньо згадати той факт, що обіцянку виконати умови вступу до Єврозони прем'єр Латвії Валдіс Домбровскіс зробив під час конференції НАТО в Ризі 14–15 вересня минулого року. Це сталося, коли ситуація в Єврозоні викликала побоювання всього світу, і для самої Латвії вигоди від цього кроку були не очевидні. До того ж і попередня оцінка перспектив Латвії, зроблена Єврокомісією в 2012 р., вказувала на неготовність країни до вступу. Це був явно політично мотивований жест латвійського прем'єра, якого на той момент підтримували лише 35% громадян, а 59% були проти. На сьогодні ситуація навіть дещо погіршилася: травневе соцопитування свідчить, що за вступ до Єврозони виступають 36% латишів, тоді як противників такого кроку стало 62%. Домбровскіс не драматизує ситуації, вважаючи, що до кінця року громадська думка може змінитися, і наводить як приклад сусідню Естонію, де громадська думка напередодні 2011 р. не надто схилялася до вступу країни в Єврозону. У Латвії кілька опозиційних політиків уже заявили, що готові провести референдум з приводу збереження лата як національної валюти, проти чого виступає прем'єр. Імовірно, що наслідки переходу на євро можуть позначитися на становищі уряду Латвії напередодні виборів до сейму, намічених на майбутній рік. Муніципальні вибори, які відбулися в Латвії на початку червня, показали, що партія Домбровскіса втрачає підтримку населення.

Та, зрештою, від громадської думки латишів вступ їхньої країни до Єврозони мало залежить, і для Латвії, вочевидь, шляху назад немає, оскільки вона сама брала зобов'язання стати членом Єврозони ще перед вступом до ЄС, у 2003 р. Усі країни - члени ЄС (тільки Великобританія і Данія домоглися права вибору в цьому питанні) зобов'язані зробити це, але в багатьох підуть роки на те, щоб відповідати жорстким критеріям Єврозони. У доповіді Єврокомісії особливо підкреслюється, що Латвія їх повністю виконала.

Вже сьогодні прагнення Риги приєднатися до Єврозони заслужило схвалення найбільших країн "як мужній крок", особливо в період європейської кризи. А в Єврокомісії цим рішенням намагаються подати сигнал діловій спільноті і політичним колам, що, попри трирічну кризу, Єврозона здатна розширюватися всупереч скептикам, які вважають, що монетарний союз нині на межі розвалу. "Це ще одне свідчення, що ті, хто пророкував дезінтеграцію, виявилися не праві", - заявив комісар з питань економіки Оллі Рен, явно вказуючи на те, що такий крок матиме більше міжнародно-політичне значення, ніж конкретні економічні вигоди як для самої Єврозони, так і власне для Латвії.

Латвія не Кіпр, але...

Експерти сходяться на думці, що при вступі до Єврозони країна не отримає моментального ефекту, наприклад, припливу інвестицій, як це було 2004 р. після вступу Латвії до Євросоюзу. Тоді це була економіка, що зростала найбільшими темпами в регіоні. Певний ефект тоді дало рішення прив'язати курс лата до євро, який і після вступу до Єврозони обмінюватимуть, очевидно, за поточним курсом: 1 лат за 1,42 євро. Однак у період кризи 2008–2009 рр. ця ситуація зіграла з латишами злий жарт. Латвійська економіка обвалилася на 18%, що стало найгіршим показником у Європейському Союзі. У результаті Латвія стала першою країною в ЄС, яка попросила міжнародну фінансову допомогу. 2008 р. країна домовилася про позику в 7,5 млрд євро від МВФ та інших кредиторів (з неї реально було використано 4,5 млрд євро). Зауважимо, що Європейський центральний банк тоді не поспішав на допомогу Ризі, зокрема, ще й тому, що країна не входила в зону євро. Щоб зберегти прив'язку лата до євро і уникнути істотної девальвації своєї національної валюти, латвійська влада пішла на непопулярні заходи зі скорочення державних витрат. І сьогодні ця політика економії може розглядатися як найбільш послідовне виконання приписів щодо бюджетної дисципліни - було скорочено зарплати в держсекторі, заморожено індексування пенсій, підвищено податки.

На даний момент у результаті жорстких заходів економії Латвії вдалося знизити дефіцит бюджету до 1,2% ВВП, розмір держборгу - до 40% ВВП, що навіть істотно нижче від критеріїв, прийнятих для держав Єврозони. Країна довела показники економічного зростання 2012 р. до 5,6%. Сьогодні Банк Латвії вважає, що перехід на євро сприятиме зростанню реального ВВП країни на 7,4%, експорту - на 5%, інвестицій - на 16%.

Однак навіть коли погодитися з думкою латвійської влади, що наслідки кризи для цієї країни в цілому подолано, не буде помилкою зазначити, що криза тільки поглибила колишні проблеми і створила для Латвії багато нових.

Потенційно для цієї країни з більш як двомільйонним населенням небезпеку становить соціальне напруження. У Латвії одна з найбільших у Європі (більш як у 10 разів) різниця в доходах між найбагатшими і найбіднішими громадянами. Водночас на соціальні потреби витрачається лише 10% ВВП, що є найнижчим показником для Євросоюзу. Попри досягнуті результати, Латвія - одна з найбідніших країн ЄС, гірша тільки ситуація в Румунії та Болгарії. У латвійському суспільстві тільки 7-10% жителів можна назвати заможними, чиї доходи перевищують 300 латів "на руки" на одного члена сім'ї. Такі дані наводить компанія GfK. Забезпечена частина суспільства становить 17-20% економічно активних жителів Латвії віком від 15 до 74 років. Проте 47% опитаних вважають, що для заможного життя в Латвії доходи мають бути більші, ніж 600 латів на місяць. Для багатьох ця цифра недосяжна в країні, де безробіття сягнуло рекордного рівня - майже 20%, поступаючись лише країнам, які досі переживають кризу. Як наслідок - масовий відтік економічно активного населення з країни з метою заробітку в держави Західної Європи і навіть до Росії. Склалася парадоксальна ситуація: за високого безробіття латвійські підприємства відчувають нестачу робочих рук.

У травні Єврокомісія розкритикувала Ригу за неефективну систему соціальної підтримки, а також систему освіти, яка не відповідає потребам національного ринку праці. Сам Брюссель тепер вказує латвійській владі, що в посткризовий період пріоритети змінилися: потрібна програма довгострокового скорочення бідності та матеріальної нерівності, стимулювання ринку праці.

Проте влада в Ризі хоч і визнає проблему, та зробити, як видно, нічого не може. Торік Латвія достроково погасила кредит перед МВФ. Щоправда, переважно за рахунок випуску держоблігацій, але на період до 2025 р. вона погашатиме борги перед Єврокомісією та Світовим банком. Масштабні виплати припадають якраз на 2014–2015 рр., і в бюджеті країни на майбутній рік, навіть попри досягнуті успіхи, закладається підвищення податків, і не виключено запровадження нових.

Таким чином, коштів бракує не тільки на поновлення соціальних програм, заморожених 2009 р., а й навіть на оголошені латвійським урядом програми стимулювання економічного зростання у вигляді індустріалізації економіки. Всупереч цим планам на одному з останніх засідань латвійського уряду мова знову зайшла про подальший розпродаж і злиття державних підприємств. Влада
країни здатна підтримувати на плаву тільки кілька десятків стратегічно важливих промислових об'єктів.

Втративши вагому частку своєї промисловості в роки кризи, Латвія перетворилася на країну, для якої неабияку роль відіграє транзит через її територію і порти на Балтиці російських товарів - передусім сировини, головним чином вугілля з Кузбасу, а також хімічних добрив. У свою чергу, Латвія перетворилася на постачальника лісу, продовольчих товарів і при цьому змогла істотно наростити свій експорт.

Будучи в Єврозоні, Латвія спробує позиціонувати себе як ворота для Європи на Схід. Адже цьому сприяють її хороша транспортна інфраструктура, а також відкритість економіки. Зокрема, Латвія обговорювала з Росією можливість створення високотехнологічних підприємств із залученням фінансування з фондів ЄС. Але тут можуть виникнути конфлікти, європейці звернули увагу на той факт, що вже почалася конкуренція між Ригою і Вільнюсом. Днями стало відомо, що Латвія намагалася заблокувати виділення кредиту Європейським інвестиційним банком для будівництва на Балтиці литовського газового термінала в Клайпеді, який склав би конкуренцію поставкам з Росії.

Однак найістотнішою проблемою залишається латвійський фінансовий сектор. Європейський центральний банк у своїй окремій доповіді про перспективи вступу Латвії до Єврозони особливо наголосив, що найбільшу стурбованість викликає недостатня здатність латвійської влади контролювати інфляцію, а також забезпечити стабільність латвійських банків. На думку експертів ЄЦБ, неабиякий ризик для фінансової стабільності країни становить та обставина, що ще з кінця минулого року саме в латвійські банки почали переказувати гроші вкладники кіпрських банків, і на поточний момент з 12 млрд євро депозитів у латвійських фінустановах майже половина має іноземне походження. А більша частина в цій половині належить громадянам Росії та країн СНД, у тому числі українцям. У ЄЦБ вважають, що це вагомий фактор ризику для економіки та фінансів самої Латвії, хоча для Єврозони в цілому ця проблема, мабуть, не така істотна, враховуючи, що сума менша, ніж на Кіпрі. Втім, головними конкурентами латвійських банків у Єврозоні можуть виступити банки Естонії, які також активно розвивають свій сектор інноваційних послуг, і в залученні інвестицій значно успішніші за сусідів.

Беручи до уваги викладене вище, у низці країн Єврозони рекомендації Єврокомісії викликали здивування, адже Латвія з економічного, фінансового та соціального погляду додасть проблем Єврозоні. Крім того, для Польщі, Болгарії і Чехії прийом Латвії до Єврозони не буде показовим прикладом. Ці країни, особливо Польща, не квапляться відмовлятися від національних валют, вважаючи, що перехід на євро не принесе користі їхнім економікам - у Єврозоні вони стануть донорами слабкіших економік, ніж власна. До того ж не ясно, яким цей монетарний союз буде через кілька років, адже його перетворення на наднаціональний фінансовий регулятор активно обговорюється. За словами прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, перш ніж відмовитися від злотих, Польща має підготуватися до проблем, які їй доведеться розв'язувати разом з іншими країнами Єврозони. У Чехії політики вагаються ще й під тиском громадської думки. Таким чином, Прага, виконавши вже сьогодні Маастрихтські критерії, почекає із заявкою на членство в Єврозоні як мінімум до 2016 р., а ввійде в неї, можливо, до 2019-го, прогнозує президент Центрального банку країни Мирослав Сінгер. З іншого боку, прийом Латвії, ймовірно, прискорить роботу з приєднання до Єврозони Литви, яка може ввійти туди на початку 2015 р., адже економіки двох країн сильно інтегровані.