Як Македонія вибирала собі ім'я

"Что в имени тебе моем?

Оно умрет, как шум печальный..."

О.С. Пушкін

Республіка Македонія має змінити свою назву, якщо хоче стати членом НАТО і ЄС.

Таку вимогу висунула владі Скоп'є сусідня Греція, яка тривалий час блокувала інтеграцію в євроатлантичні структури балканської держави, що відкололася 1991 р. від Югославії, лише через назву країни, яка співзвучна з областю Македонія на півночі Греції. Минулої неділі, 30 вересня, референдум про перейменування Республіки Македонія засвідчив, що більшість тих, хто проголосували (91%), підтримує рішення про зміну назви країни на Республіка Північна Македонія. Однак у референдумі брали участь усього 35% громадян з правом голосу, отже, за законом, такий референдум нелегітимний (необхідна явка не менш як 50%). Македонські націоналісти бойкотували проведення референдуму, вважаючи, що зміна назви країни рівнозначна відмові від національної ідентичності.

Ім'я чи ідентичність?

Коли країна вступає в ЄС, вона так чи інакше передає частину своїх суверенних прав органам Союзу, підпорядковується правилам, прийнятим для всіх. Вступивши, наприклад, до Єврозони, держава відмовляється від національної валюти та друкування своїх грошей. Вступивши до зону дії Шенгенської угоди, де-факто відмовляється від контролю кордонів із сусідами по ЄС. Кому в сучасній Європі спаде на думку анексувати території сусідніх держав, навіть якщо вони населені етнічно близьким населенням та в минулому, наприклад, разом входили до складу держав й імперій, що розпалися?! Однак минуле часом виявляється сильнішим за нові європейські правила співжиття та устремління народів. Люди й цілі народи не живуть ідеями глобалізації, і їхнє минуле багато в чому визначає їхнє сьогодення та, можливо, майбутнє.

На перехресті всіх цих проблем опинилася маленька балканська держава - Республіка Македонія. Після проголошення незалежності 1991 р. вона відразу потрапила в немилість Греції, розташованої на півдні, яка зажадала від сусіда не називатися ім'ям, що належить до грецької історії. Афіни наполягали, що сучасні македонці, які є нащадками слов'ян, що прийшли в IX–XI століттях, мають називатися "новомакедонці" або "славо-македонці" тощо, а їхню державу краще назвати Республіка Скоп'є - за назвою столиці.

Македонці проігнорували ці поради. Всупереч бажанню сусіда, вони наполягали не тільки на своєму імені, а навіть відверто заявляли про свої права на спадщину давніх македонців, зокрема й знаменитого полководця та "повелителя світу" Александра Македонського (роки життя 498–454 до н.е.) і навіть його батька Філіппа (359–336 до н.е.), за якого древні македоняни (грецьке плем'я) істотно розширили свої володіння на територіях сучасних Туреччини, Болгарії та Греції. Сучасні македонці ставили пам'ятники їм обом, і навіть міжнародний аеропорт у македонській столиці Скоп'є нарекли на честь Александра Македонського. Греки, аби помститися, назвали свій аеропорт у Салоніках - "Македонія".

Наскільки серйозним був цей конфлікт, як нині висловлюються дипломати, "історичних ідентичностей", свідчить той факт, що в середині лютого 1992 р. мільйон греків (а це 10% населення країни!) вийшли на вулиці міста Салоніки, протестуючи проти назви новоутвореної держави. "Македонія - грецька!" - скандували вони.

Грецький прем'єр-міністр Георгіос Папандреу 1996 року заявив, що Македонія "являє реальну загрозу для Греції", оскільки веде політику іредентизму, і прийняв рішення заборонити доступ Македонії в порти Егейського моря.

Утім, незалежну Македонію 1995 р. все-таки було прийнято до складу ООН і Ради Європи, але з досить громіздкою назвою - "Колишня югославська республіка Македонія" - КЮРМ (The Former Yugoslav Republic of Macedonia - FYROM). Під таким ім'ям вона значиться в усіх офіційних документах ООН та Євросоюзу, такий термін використовується західними дипломатами, хоча більшість країн визнають Македонію без цих формальностей, тобто за назвою, записаною в Конституції: Республіка Македонія.

ООНівські старожили згадують: ця плутанина одного разу стала причиною конфузу колишнього генсека ООН корейця Пан Гі Муна, який назвав Македонію - "колишньою югославською республікою Югославія".

"Ви маєте розв'язати цю проблему. Це зводить мене з розуму", - сказав Пан Гі Мун досвідченому американському дипломату Метью Німіцу, призначеному ще 1999 р. "спеціальним представником Генсека ООН у суперечці щодо назви між Грецією та КЮРМ".

За словами Німіца, який з 1994 р. курирував "македонське питання" в адміністрації Білла Клінтона, за більш ніж двадцять років було запропоновано дуже багато різних назв та імен, аби розв'язати конфлікт між Скоп'є та Афінами: Нова Македонія, Республіка Скоп'є, Ілінден Македонія (на честь повстання 2 серпня 1903 року проти Оттоманської Порти, що відбулося в день Святого пророка Іллі) і навіть Верхня Республіка Македонія або Республіка Верхня Македонія. Це далеко не повний список, але всі ці назви були відкинуті, згадував Німіц у своєму інтерв'ю для Бі-Бі-Сі рік тому.

За його словами, він переконував македонців, що зміна назви країни не є замахом на їхню ідентичність, і слугуватиме лише меті дипломатичного протоколу, легітимації країни на міжнародній арені та отримання нею різноманітних "бонусів", головним з яких буде не тільки мир з Грецією, а й перспектива стати членом ЄС і НАТО.

Ці зусилля не минули даремно. Після приходу до влади в Македонії соціал-демократичного уряду Зорана Заєва у травні 2017 р., вдалося зробити прорив у переговорах між Скоп'є та Афінами. Кілька турів зустрічей і переговорів грецького й македонського прем'єрів, частково за посередництва Німіца, дозволили вийти на угоду, яку було оголошено головою уряду Греції Алексісом Ципрасом 12 червня 2018 р. під час зустрічі з Заєвим на березі озера Преспа. У результаті цих переговорів 17 червня було підписано документ про те, що Македонія називатиметься Республіка Північна Македонія (македонською - Република Северна Македонија, грецькою - Δημοκρατία της Βόρειας Μακεδονίας), і цю назву використовуватимуть офіційно, при тім, що в ООН буде визнано мову "македонська" і що самі македонці можуть називати себе "македонцями". Греція при цьому знімає всі свої заперечення проти вступу Македонії до ЄС і НАТО, яких суворо дотримувалася майже десять років.

Уже 12 липня ц.р. всі лідери країн НАТО запросили Македонію розпочати переговори, щоб країна стала 30-м членом Північноатлантичного договору, а потім ЄС натякнув, що готовий відновити процес прийому Македонії до ЄС із червня 2019 р. До цих заяв, 5 липня, македонський парламент схвалив угоду з Грецією, а вже 30 липня виніс питання про перейменування країни на національний референдум 30 вересня.

Ідентичність чи євроінтеграція

Очевидно, не всі в Македонії вітали угоду з греками. Президент Македонії Георгій Іванов відразу ж заявив, що не підписуватиме договір з Грецією про зміну назви країни, оскільки, на його думку, це порушує Конституцію. Він був підтриманий своїми прихильниками із ВМРО-ДПМНЄ (Внутрішня македонська революційна організація - Демократична партія за македонську національну єдність). Ця консервативна та націоналістична партія була з 2006 р. ініціатором так званої політики антиквізації - по суті, присвоєння або експропріації давньої грецької культурної та історичної спадщини для формування ідентичності сучасних македонських націй. До "античності" додали ідеї з періоду національно-визвольного руху македонців у роки турецького панування. При цьому абсолютно ігнорувався період існування Народної, а потім Соціалістичної Республіки Македонії в складі СФРЮ - Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія.

Мета цієї політики - довести автохтонність македонців і стародавність їхньої історії. На думку критиків, ця політика була найяскравішим свідченням кризи македонської дипломатії, яка попросту не могла протиставити нічого жорсткій позиції Афін. У внутрішньополітичному дискурсі ця політика, мабуть, була спрямована на зниження критики з боку опозиції на адресу ВМРО-ДПМНЄ, що перебувала у той період при владі.

Усе це якоюсь мірою заклало бомбу уповільненої дії під домовленості між Скоп'є та Афінами щодо зміни назви Македонії. Перед референдумом націоналісти з ВМРО-ДПМНЄ та президент Македонії закликали громадян країни бойкотувати плебісцит. Так і сталося. Тепер у македонського прем'єра Заєва фактично не залишається вибору, крім як домагатися того, щоб парламент країни, ґрунтуючись на результатах референдуму, проголосував за зміну назви в Конституції країни. Однак у македонських соціал-демократів разом з депутатами від албанських партій не вистачає 9 голосів для здобуття більшості в парламенті з 120 депутатів, але ж і опозиціонери з ВМРО-ДПМНЄ також виступають за євроатлантичний курс. Заєв і до, і після 30 вересня заявляв, що домагатиметься вступу Македонії в Євросоюз і НАТО, тепер він акцентує увагу на тому, що референдум має рекомендаційний характер й явка означає менше, ніж результат голосування. ЄС і НАТО вже заявили, що залишать двері відчиненими для Македонії, якщо Скоп'є виконає угоду з Грецією та змінить назву країни.

За лаштунками цього процесу відбувалися не менш драматичні події. 11 липня, тобто за добу до оголошення про підписання історичної угоди щодо нової назви для Македонії, Греція оголосила про вислання двох російських дипломатів і заборону на в'їзд до країни ще двом іншим. Їх звинуватили у "спробах незаконного збирання та поширення інформації, а також у підкупі грецьких чиновників", зокрема парламентаріїв. Російська Федерація намагалася зірвати підписання договору між Грецією та Македонією. Причому, за даними обізнаних джерел, крім іншого, підривна діяльність велася через Імператорське православне палестинське товариство, очолюване колишнім головою ФСБ і колишнім прем'єром РФ Сергієм Степашиним. На думку Степашина, греки "так поводяться" через конфлікт Константинополя та Москви "навколо підпорядкування православної церкви на Україні". В інтерв'ю німецькому журналу "Шпігель" у вересні він переконував, що Кремль зовсім не цікавить суперечка щодо назви Македонії. Це була брехня.

Провалившись у Греції, РФ зробила ставку на зрив референдуму в Македонії. За словами самого Заєва, російські агенти платили від 13 до 21 тисячі доларів США громадянам Македонії за проведення акцій з дестабілізації ситуації в країні напередодні референдуму. Відомо також, що голова македонського уряду особисто просив президента США Дональда Трампа завадити втручанню РФ у хід референдуму в Македонії 30 вересня. Запобігти такому втручанню США, мабуть, не змогли.

Усе це було очікувано. Напередодні підписання історичної угоди на березі озера Преспа Ципрас спрямував Заєву відеопослання, в якому сказав: "У майбутньому вас очікують проблеми, і я також зустрінуся з труднощами, але одного разу історія виправдає нас".