Ядерний Іран налякав Вашингтон

США терміново формують антиіранську коаліцію

Іран проголосив себе ядерною державою. Зроблено це було напередодні святкування 31-ї річниці Ісламської революції, яку відзначили 11 лютого. Президент країни Махмуд Ахмадінеджад повідомив, що вчені країни добилися збагачення урану до 20-відсоткового рівня. Мета — отримання ізотопів для медичних досліджень у галузі боротьби з раком. Голова організації з атомної енергії Ірану Алі Акбар Салехі додав, що Іран має потенціал для збагачення 20-відсоткового урану в обсязі трьох-п’яти кілограмів щомісяця (при цьому необхідність такого палива для експериментального реактора в Тегерані становить 1,5 кг). Однак на Заході цю інформацію сприйняли інакше й відразу заявили, що такий рівень збагачення становить 80% від необхідного для створення ядерного боєзаряду.

Тегеран, взагалі-то, не приховував планів довести можливості своїх заводів зі збагачення урану до такого рівня. Зазначимо також, що всі ці роботи відбуваються під контролем міжнародних експертів з Агентства ООН із питання атомної енергії. Однак, щойно стало відомо про плани Тегерана довести збагачення урану до рівня 20%, президент США Барак Обама терміново скликав у Білому домі прес-конференцію, на якій несподівано повів мову про нові санкції проти Ірану. Хоча весь останній рік адміністрація президента США дотримувалася миролюбного підходу до іранської ядерної проблеми. І навіть була готова розглянути питання продажу медичних ізотопів та готових ліків.

Не пізніше як торік у жовтні здавалося, що такий підхід почав давати плоди. Тоді МАГАТЕ, Іран і шість країн, які ведуть із Тегераном переговори про його ядерну програму — США, Росія, Китай, Британія, Франція та Німеччина, — досягли домовленості, відповідно до якої Ісламська республіка повинна відправляти близько 70% свого слабо збагаченого урану до РФ чи Французької Республіки для переробки на паливо для дослідницького реактора. Однак нічого в цьому плані не було зроблено. Більше того, Тегеран висунув додаткові умови (наприклад, про отримання готових збірок палива одночасно з передачею першої партії урану), неприйнятні для перемовників.

Ті, у свою чергу, під різними приводами відмовлялися збагачувати уран для Ірану до рівня 20% або наполягали, що після отримання іранського урану мине ще рік, перш ніж той зможе забрати збагачене паливо. Формально ні Вашингтон, ні Тегеран не відступили від цих домовленостей. Але очевидно, що Ісламська Республіка ні на день не припиняла працювати над збагаченням урану. Не має наміру це робити й тепер, коли впритул наблизилася до мети останніх років — створити у себе виробництво ядерного палива. Хоча резолюції ООН велять їй зупинити переробку урану. На думку американського президента, Тегеран став на неприпустимий шлях, який веде до створення ядерної зброї. «Попри всі запевнення в мирному характері ядерної програми, вони, фактично, продовжують іти шляхом, який може привести до її мілітаризації», — заявив президент Сполучених Штатів. Обама сказав, що в найближчі тижні США та їхні союзники розроблять низку заходів, які дадуть Ірану зрозуміти, що світ не схвалює його дій, включно з можливостями санкцій із боку ООН.

Після цієї заяви Вашингтон розгорнув дипломатичну активність на всіх фронтах, що в результаті має забезпечити підтримку нового — четвертого за ліком — пакета санкцій проти Ірану.

Держсекретар США Гілларі Клінтон минулого тижня здійснила бліц-візит на Близький Схід, де намагалася згуртувати арабських сусідів Ірану у сяку-таку подобу коаліції. В Саудівській Аравії вона заявила про сповзання Ірану до «воєнної диктатури», а з ядерною зброєю такий режим становитиме загрозу всьому регіонові. Це також може призвести до початку гонки за володіння ядерною зброєю. Вона нагадала Ірану все, від підтримки тероризму й до тиску на демократичну опозицію всередині країни. «Докази не свідчать», що в ядерної програми Ірану — мирні цілі, казала вона, не надавши співрозмовникам самих доказів.

Арабські лідери сприйняли застереження Гілларі Клінтон зі скептицизмом. Вона не отримала конкретних запевнянь у тому, що жорстка лінія Вашингтона стосовно Тегерана буде підтримана. Західні ж оглядачі окремо відзначили, що Гілларі Клінтон, яка ще під час передвиборної кампанії, балотуючись на посаду президента США від демократів, виступала за більш жорсткий підхід до Ірану, схоже, зайшла трохи далі, ніж її міг би просити Барак Обама, який і сьогодні залишає для Тегерана відчинені двері для переговорів.

Слід зазначити, що паралельно з Гілларі Клінтон у регіоні перебували також кілька інших високопосадовців держдепу та міністерства оборони США. Серед останніх був і глава Об’єднаного комітету начальників штабів Майкл Маллен. 14 лютого в Єрусалимі на зустрічі з ізраїльськими військовими адмірал заявив, що застосування військової сили проти Ірану не виключається, але «ми ще не в тій точці». Держсекретар США через добу поспішив запевнити: планів військової операції проти Ірану немає. Таку ж заяву зробила ізраїльська влада. Але було пізно. І Тегеран, зі свого боку, запустив власну пропагандистську машину, звинувативши США й Ізраїль у підготовці до війни, а інші закиди та припущення називаючи брехнею і перекручуванням фактів. Погрози санкціями Іран назвав смішними, оскільки всі попередні обмеження не створили серйозних перешкод для Тегерана як у проведенні ядерних досліджень, так і у функціонуванні економіки країни в цілому. (Насправді іранці применшують вплив санкцій. Особливо у сфері економіки.)

Більш вдалими видаються успіхи у формуванні антиіранського блоку в Європі. Росія і Франція підтримали США й осудили дії Тегерана, наполягаючи на тому, що він підриває довіру до своєї ядерної програми і не повинен збагачувати уран до рівня 20%, отримавши запевняння, що таке паливо може бути для нього виготовлене за кордоном.

Причому Кремль зробив цю заяву відразу після візиту до Москви глави ізраїльського уряду Беньяміна Нетаньяху. «Я впевнений, Росія розуміє, що Іран розвиває військову ядерну програму», — заявив прем’єр Ізраїлю після переговорів із російським президентом Дмитром Медведєвим. За ізраїльськими розвідданими, ядерну зброю Іран може отримати через місяць. Ще одним результатом цих переговорів стала чергова затримка з поставкою Тегерану п’яти комплексів ППО С-300, що їх Іран має намір використати для прикриття своїх ядерних об’єктів.

Такі дії Москви, на думку спостерігачів, свідчать про зміни в російській позиції. У Раді Безпеки ООН вона здатна підтримати санкції проти Ірану. Водночас на шляху США до запровадження санкцій залишається Китай. На цей момент він є найважливішим партнером Тегерана. Позиції Пекіна в РБ ООН не очевидні, однак на цей час усе свідчить на користь того, що він буде противником запровадження додаткових санкцій. Відповідно до останніх заяв китайських представників, вони закликають партнерів у переговорах із Іраном зберігати спокій і вирішувати питання на основі компромісів.

Втім, США наразі не мають наміру сідати за стіл переговорів, а вбачають у тому, що відбувається, спільну гру Пекіна й Тегерана, спрямовану на зволікання часу. Гілларі Клінтон у відповідь на ці пропозиції з Пекіна заявила, що Вашингтон сьогодні зосереджений на якомога швидшій розробці санкцій, а не на пошуку компромісів. А якщо Китай перешкоджатиме їх запровадженню, США знайдуть способи для тиску й на нього.