ЯДЕРНА БЕЗПЕКА В РАХУНОК БОРГУ

Після розвалу Радянського Союзу російські моряки списали близько 180 підводних човнів, проте понад 100 з них так і не демонтовано. Ці судна тримаються на плаву неподалік своїх колишніх військово-морських баз: дві третини на півночі Росії, у районі Кольського півострова й у Білому морі, решта — у Японському морі й у районі Камчатки. За даними західних експертів, із ядерних реакторів двигунів цих субмарин навіть не знято паливні елементи, і тепер їх без охорони та без належного техобслуговування кинули напризволяще. Причому на кожному з цих підводних човнів установлено по два ядерних реактори. Росіянам властиво покладатися на щасливий випадок. Проте світовому співтовариству не подобається перспектива сподіватися на те, що жоден із цих двохсот реакторів не тільки не потрапить у позаштатну ситуацію, а навіть процеси природного старіння їхніх корпусів не призведуть до виходу радіоактивних матеріалів.

Утім, ще менше Захід покладається на спроможність самої Росії убезпечити цю міну вповіль- неної дії, розтиражовану в 200 примірниках. Річний військовий бюджет Росії ледве сягає 5 мільярдів доларів (проти 300 мільярдів доларів у США). Вагома частина цього бюджету йде на виплату грошового забезпечення особового складу армії. При цьому середня місячна зарплата офіцера рідко виходить за межі 100 доларів. США, Норвегія і Японія протягом п’яти останніх років виділяють чималі суми для Росії саме на демонтаж ядерного устаткування списаних підводних човнів. Та проблема досі далека від розв’язання. Тим часом Росія успадкувала від Радянського Союзу 80 мільярдів доларів боргу, передусім країнам Західної Європи. А либонь, саме там особливо побоюються повторення чорнобильської трагедії. Тож Олександр Пікаєв, експерт з контролю над озброєннями з Московського центру Фонду Карнегі, вважає найлогічнішим виходом із цієї ситуації — списання російських боргів з умовою, що вивільнені при цьому фінанси підуть саме на повну дезактивацію ядерних реакторів. Статтю пана Пікаєва з цією ініціативою опубліковано в International Herald Tribune. Західні експерти, цілком можливо, таки прислухаються до ненав’язливої поради. Бо поки що ніякого іншого способу порятувати весь світ від російського ядерного жахіття немає.

Після розвалу Радянського Союзу російські моряки списали близько 180 підводних човнів, проте понад 100 з них так і не демонтовано. Ці судна тримаються на плаву неподалік своїх колишніх військово-морських баз: дві третини на півночі Росії, у районі Кольського півострова й у Білому морі, решта — у Японському морі й у районі Камчатки. За даними західних експертів, із ядерних реакторів двигунів цих субмарин навіть не знято паливні елементи, і тепер їх без охорони та без належного техобслуговування кинули напризволяще. Причому на кожному з цих підводних човнів установлено по два ядерних реактори. Росіянам властиво покладатися на щасливий випадок. Проте світовому співтовариству не подобається перспектива сподіватися на те, що жоден із цих двохсот реакторів не тільки не потрапить у позаштатну ситуацію, а навіть процеси природного старіння їхніх корпусів не призведуть до виходу радіоактивних матеріалів.

Утім, ще менше Захід покладається на спроможність самої Росії убезпечити цю міну вповіль- неної дії, розтиражовану в 200 примірниках. Річний військовий бюджет Росії ледве сягає 5 мільярдів доларів (проти 300 мільярдів доларів у США). Вагома частина цього бюджету йде на виплату грошового забезпечення особового складу армії. При цьому середня місячна зарплата офіцера рідко виходить за межі 100 доларів. США, Норвегія і Японія протягом п’яти останніх років виділяють чималі суми для Росії саме на демонтаж ядерного устаткування списаних підводних човнів. Та проблема досі далека від розв’язання. Тим часом Росія успадкувала від Радянського Союзу 80 мільярдів доларів боргу, передусім країнам Західної Європи. А либонь, саме там особливо побоюються повторення чорнобильської трагедії. Тож Олександр Пікаєв, експерт з контролю над озброєннями з Московського центру Фонду Карнегі, вважає найлогічнішим виходом із цієї ситуації — списання російських боргів з умовою, що вивільнені при цьому фінанси підуть саме на повну дезактивацію ядерних реакторів. Статтю пана Пікаєва з цією ініціативою опубліковано в International Herald Tribune. Західні експерти, цілком можливо, таки прислухаються до ненав’язливої поради. Бо поки що ніякого іншого способу порятувати весь світ від російського ядерного жахіття немає.