Вікенд на березі океану

Триденна особиста зустріч «Великої сімки» у Корнволлі на південно-західному узбережжі Великої Британії, крім туристичного антуражу, випустила розлоге комюніке, підтримане всіма учасниками. Саме собою це важливо. Після дворічної перерви, викликаної пандемією, лідери провідних країн — США, Великої Британії, Німеччини, Канади, Італії, Франції, Японії, а також президенти Європейської ради і Європейської комісії, що є постійними учасниками таких зустрічей, дійшли згоди в багатьох питаннях. Якби у США не змінився президент, навряд чи це було б можливо. 

Очікувалося, що центральною темою саміту, крім пандемії, стануть відносини провідних демократій із Китаєм. Саме таким мав бути фокус скасованого торік саміту «Великої сімки» у США. Та самого лише Китаю, без спільного погляду на глобальні проблеми, включно з кліматом, виявилося замало для консолідації позицій. Цього разу Китай залишився у фокусі уваги: склад запрошених — Австралія, Індія, Республіка Корея та Південно-Африканська Республіка — вказував на характер спільних викликів. Але загальний тон і методи вирішення проблем, із ним пов'язаних, стали менш агресивними. У фінальному комюніке згадки про деструктивну поведінку Китаю, на відміну від Росії, взагалі не було. Проте США, які найрішучіше просували китайське питання, залишилися задоволені результатами.

Саміт у Корнволлі, з урахуванням запрошених, представляв інтереси демократій із населенням понад 2,2 мільярда (28% населення Землі та понад 60% населення демократичних країн), на які припадає більш як половина світового ВВП. Уже це свідчило: китайська модель розвитку не є домінуючою і є альтернатива, набагато потужніша, ніж «занепад Заходу». Ця альтернатива — нова зелена економіка, дружня до клімату Землі; яка створює нові робочі місця на основі високих технологій, розширює фронтири людства в Космосі та штучному інтелекті. Не нові, але з новою наполегливістю виражені аспекти нової економіки — справедлива вільна торгівля, справедливе оподаткування (що виключає втечу глобальних корпорацій в офшори), безпека глобальних ланцюгів поставок, відмова від примусової праці та гендерна рівність. 

Увага провідних країн до клімату і гендерної рівності виходить за межі звичних ідеологічних установок. Тепер це важливі чинники нового розвитку, причому не тільки економічного. Можна помітити, що для НАТО адаптація оборони до кліматичних змін, використання зеленої енергії та просування гендерної рівності у військовому істеблішменті такі ж важливі. 

Форми, в яких останніми роками просувалися ідеї боротьби з кліматичними змінами, породжували скепсис економічних прагматиків. Ця боротьба в багатьох її аспектах сприймалася як штучне навантаження на й так проблематичний економічний розвиток. Скептики кивали на Китай і США часів Дональда Трампа. Але з приходом адміністрації Джозефа Байдена стало зрозуміло, що клімат — це серйозно. «Велика сімка» цілком рішуче налаштована перетворити чинник клімату на чинник нового глобального розвитку. Саміт підтвердив мету — обмежити глобальне потепління на 1,5 °С. За цим стоїть упевненість, що глобальне потепління — продукт людської діяльності. На 2030 рік викиди, які створюють парниковий ефект, мають бути зменшені вдвічі, на 2050 — зведені до нуля. 

Швидких заходів планується вжити щодо використання вугілля. Саме це слово — «вугілля» — було єдиним у комюніке саміту, крім назв розділів, яке виділили жирним. В економіці країн «Сімки» припиняється фінансування технологій використання вугілля, змінюється політика його використання на користь швидкої та повної відмови. Такі ж кроки планується просувати на міжнародній арені. Не виключені винятки, але вони будуть саме винятками, а не можливістю обійти встановлену політику. 

Нафта й газ не потрапили під заборону. Та політика скорочення карбонових викидів поширюється й на них. Питання в тому, як швидко й широко можна впровадити нові технології у промисловості та на транспорті, що дозволять їх декарбонізувати. Стосовно вугілля проблема вирішується простіше: переходом на використання джерел енергії, хай не завжди зелених, але таких, що дозволяють радикально зменшити викиди. 

Передбачувано, що чимало обговорень і рішень стосувалося пандемії COVID-19. Її потрібно подолати у 2022 році з допомогою передусім глобальної вакцинації. «Велика сімка» відзвітувалася про свої зусилля на цьому напрямі. Поки що йдеться про їхню власну вакцинацію. Але з її завершенням потік вакцин, медичних препаратів та обладнання має бути достатнім для глобального вирішення проблеми. Глобальна вакцинація не стане комерційним проєктом, у чому Росія підозрює провідні країни. Багаті західні держави витрачатимуть, а не зароблятимуть на виробництві вакцин, створюючи глобальні умови для нового економічного розвитку. 

COVID-19 поставив на порядок денний ширше завдання — забезпечення стабільності глобальної економіки. Немає гарантій, що ця пандемія — винятково рідкісна проблема, яку потрібно вирішити тільки один раз. «Велика сімка» поставила за мету розвиток медичних технологій, які дадуть змогу створювати нові вакцини й ліки проти нових пандемій за 100 днів, а не за 300, як було у випадку з COVID-19. Показово, що жодних обвинувачень на адресу Китаю не звучало. Пандемія має бути переможена, і цього, мабуть, достатньо, аби вважати проблему вирішеною. 

Саміт приділив увагу регіональним проблемам, які лежать поза власне економічним порядком денним, але впливають на глобальний розвиток. У цьому списку було очевидно вказано на дестабілізуючу поведінку Росії. Її планується залучати до вирішення питань, що становлять загальний інтерес, задля створення стабільних і передбачуваних відносин. При цьому висловлено підтримку незалежності й територіальної цілісності України. Пролунав заклик до Росії вивести війська з Криму. Озвучено спільний погляд, що вона є учасником конфлікту, а не посередником у його вирішенні. 

Перелік регіональних проблем, очевидно, відображав рівень їх поточної важливості. Після озвучення позиції стосовно Росії й України йшлося про захоплення міжнародного рейсу в Білорусі, конфлікт в Ефіопії, терористичну активність у Сахелі, Чаді й Малі, проблеми стабілізації ситуації в Лівії, Афганістані. Наприкінці списку йшли питання денуклеаризації Північної Кореї, військового перевороту в М’янмі, свободи судноплавства в морях, які омивають Китай, ядерної програми Ірану, ситуації в Іраку. 

«Велика сімка» не приймає й не може приймати рішень, обов'язкових для інших країн. Але так питання й не стоїть. Китай і Росія наполягають, що ця група країн втратила свою роль у вирішенні світових проблем. «Велика сімка» справді не така впливова, як у роки холодної війни. Але це все ще єдиний міжнародний форум, де лідери провідних країн збираються на кілька днів, облишивши решту справ. Вони узгоджують політику, яка надалі реалізовуватиметься через інші міжнародні механізми. Рішення, прийняті на минулому саміті, можуть мати не зразу помітні, але глобальні наслідки. 

Усі статті Олексія Їжака для ZN.UA читайте тут.