Вибори в Греції: від радикалізму до реалізму

Прем'єр-міністр Греції Алексіс Ціпрас усе розрахував вірно. І став переможцем дострокових парламентських виборів, які відбулися 20 вересня.

Це були п'яті вибори в країні за останні шість років. І другі - цього року. Коаліція лівих сил СІРІЗА отримала 35,46% голосів (145 депутатських місць) і новий мандат на чотири роки. Цього разу, за словами А.Ціпраса, щоб "полегшити борг країни перед кредиторами ЄС".

Нагадаємо, в липні А.Ціпрас підписав угоду з кредиторами, яка передбачає заходи жорсткої економії. Але завдяки цій угоді Греція отримала фінансову допомогу та зуміла уникнути дефолту. У той же час майже вщухли розмови про можливий вихід Греції з єврозони. А Ціпрас, який раніше слав гнівні філіппіки на адресу МВФ і Німеччини, став для Європи найбажанішим главою грецького уряду.

Вибори 20 вересня стали початком тривалого шляху виходу грецької економіки з кризи. Але тепер головним завданням прем'єра стає забезпечення виконання угоди з кредиторами. Водночас Ціпрас має шукати шляхи вирішення соціальних проблем, оскільки виконання узгоджених із кредиторами планів передбачає, зокрема, підвищення податків.

Другий строкдля Ціпраса

Друга поспіль перемога СІРІЗА на парламентських виборах завершує 40-літню традицію, коли при владі в Греції домінували консерватори з "Нової демократії" (одержала на виборах 28,10% та 75 депутатських місць) і соціалісти ПАСОК (їхній результат на цих виборах - 6,28%). Ще одна унікальна обставина - повна зміна орієнтирів партії менш ніж за рік.

У січні СІРІЗА перемогла на виборах, обіцяючи громадянам переглянути жорсткі умови кредитування та домогтися полегшення боргового тягаря для економіки країни шляхом списання частини боргу. За сім місяців вона домоглася зворотного результату.

Греція одержала нову програму кредитування на 86 млрд євро, але умови кредиторів були набагато жорсткішими, ніж ті, проти яких Ціпрас
закликав повстати греків. Нагадаємо, що на червневому референдумі 60% греків висловилися проти угоди з кредиторами. Але всупереч волевиявленню громадян, Ціпрас таки підписав угоду, що стало причиною внутрішньополітичної кризи й призвело до дострокових виборів.

Утім, щодо питання відносин з кредиторами, греки не мали на виборах особливого вибору. Адже й опозиційна "Нова демократія" виступає за повне виконання умов угоди, підписаної А.Ціпрасом. Лідер "Нової демократії" Євангелос Меймаракіс навіть зробив лідеру СІРІЗА, який взяв на себе відповідальність за виконання угоди з кредиторами, пропозицію сформувати альянс. Однак Ціпрас відкинув цю ідею: такий мегаальянс спричинив би "відплив" частини виборців у табір радикалів.

Варто звернути увагу, що третє місце на грецьких виборах (6,99% голосів) отримала ультраправа партія "Золота зоря". При цьому на тлі кризи з мігрантами Близького Сходу, які транзитом через Грецію прямують до країн Центральної та Західної Європи, греки, які проживають на островах на південь від материка, віддали за радикалів понад 10% голосів.

А от радикальніше налаштовані ліві, які відкололися від СІРІЗА та утворили в серпні партію "Народна єдність", до парламенту не пройшли. Вони виступали проти "диктату" кредиторів і закликали повернутися до драхми.

Після виборів А.Ціпрас оголосив про поновлення коаліції з партією "Незалежні греки" (АНЕЛ), яка одержала в парламенті 10 мандатів. Завдяки цьому союзу новий уряд матиме 155 голосів у парламенті з 300 членів. Що ж до "Нової демократії", то головна опозиційна сила, найшвидше, утримуватиметься від атак на уряд Ціпраса доти, доки він виконуватиме угоду з кредиторами. Це дозволить консолідувати політичні сили країни та парламент, і в цілому полегшить уряду Ціпраса вирішення низки проблем.

За словами Є.Меймаракіса уряду Ціпраса насамперед необхідно завоювати довіру кредиторів неухильним виконанням умов угоди та проведенням реформ. На наступному етапі він допускає формування "національної переговірної команди", яка, в свою чергу, змогла б вступити в діалог з кредиторами щодо поліпшення умов кредитування. Утім, на думку Меймаракіса, це досить віддалена перспектива.

Водночас лідер "Нової демократії" критикує Ціпраса за те, що той став "слухняним хлопчиком" для Європи. А першим випробуванням "на слухняність" для кабінету Ціпраса буде ухвалення бюджету на 2016 рік. Він має відповідати узгодженим із кредиторами параметрам, бути реальним і дисциплінувати платників податків.

Нагадаємо, що початковий дефіцит бюджету в 2015 р не повинен перевищити 0,25% ВВП, початковий профіцит у 2016 р. - 0,5% ВВП, у 2017 р. - 1,75% ВВП, у 2018 р. - 3,5% ВВП. Кредитори вважають, що грецька економіка відновить зростання тільки у 2017 р. - на 2,7%, а у 2018 р. прискориться до 3,1%. Євросоюз пом'якшив свої вимоги щодо генерації істотного позитивного сальдо вже наступного року (раніше передбачалося +2%), і ця "поступка" розширює А.Ціпрасу поле для маневру в проведенні реформ.

Водночас Греція досить обмежена в самостійних рішеннях. Кожен крок Афін жорстко відслідковуватиме трійка кредиторів - Єврокомісія, ЄЦБ і МВФ. Їхня увага особливо буде спрямована на банківський сектору, де уряд Греції втрачає самостійність і не має проводити жодних дій, які "підривали б ліквідність, платоспроможність або майбутню життєспроможність банків". Усі ці рішення повинні узгоджуватися з керівництвом Європейського стабілізаційного механізму, через який країна отримує більшу частину коштів у рамках нової програми допомоги.

Для досягнення цих результатів новому уряду Ціпраса слід негайно розпочати запровадження реформ та ухвалення непопулярних законів. Серед них - реформа податкового адміністрування, урізання пільг для фермерів, поступове підвищення пенсійного віку до 67 років, заборона зниження цін на ліки, скасування закону про захист прав найманих працівників, скорочення армії тощо.

Кредитори сказали, що до кінця ц.р. проаналізують результати роботи Ціпраса. Від їхніх висновків залежатимуть наступні виплати фінансової допомоги. Нагадаємо, що за чинною програмою Греція вже одержала в серпні 13 млрд євро. Ще стільки ж передбачено наступним траншем: 3 млрд євро для бюджетних потреб і 10 млрд - на рекапіталізацію банків. 3 млрд Ціпрас розраховує одержати вже до кінця листопада.

Перебуваючи під пресингом кредиторів, грецький уряд також зазнаватиме постійного тиску зсередини. який зростатиме в разі погіршення соціально-економічної ситуації.

Сьогодні перед греками постали інший Ціпрас та інша СІРІЗА. Будучи в січні справді "Коаліцією радикальних лівих", до вересня вона перетворилася на конформістську проєвропейську політсилу. "Жорсткі переговори з кредиторами змусили нас стати мудрішими та реалістичнішими", - підсумував бурхливі події останніх шести місяців член СІРІЗА Вангеліс Апостолу(міністр сільськогосподарського розвитку та реконструкції у новому уряді Ціпраса).

Усе повернулося на круги свої?

Ще влітку непоступливість грецьких переговірників давала їхнім політичним однодумцям надію, що можна відмовитися від політики жорсткої економії та фінансової дисципліни, нав'язуваної європейськими структурами. Однак підписана угода з кредиторами та вибори 20 вересня загасили цю "свічку" для радикалів. У тому числі в Іспанії та Португалії.

Тепер іспанський прем'єр-міністр Маріано Рахой, демонструючи виборцям високі показники економічного зростання країни, має набагато більше шансів бути обраним на новий термін наприкінці року. У Португалії на виборах 4 жовтня шанси на перемогу мають сили, які з 2011 р. послідовно впроваджують політику "затягнутих пасків".

Можна згадати, як про альтернативний курс "стимулювання економічного зростання" ще в ході виборів 2012 р. казав нинішній президент Франції Франсуа Олланд. Сьогодні він не торкається цієї теми і зайнятий тільки намаганнями стримати зростання бюджетного дефіциту та підвищити конкурентоспроможність французької економіки. Олланд теж перестав бути "радикалом", який заявляв про підвищення податків для мільйонерів і введення жорсткіших умов для роботи банків.

Очікування та надії не тільки греків, а й багатьох європейців розбилися об стіну суворої реальності. Перспективи масштабних змін, як, наприклад, загроза виходу Греції з єврозони (в якийсь момент "цілком реальної та майже неминучої"), виявилися набагато страшніщими й неприйнятнішими, ніж перспективи тривалого й не зовсім очевидного "видужування" під посиленим контролем.

Головним прорахунком "революціонерів" було те, що вони так і не запропонували якоїсь альтернативної програми реформ, якій яка б спонукала європейський істеблішмент і кредиторів домовлятися про якісь інші умови.

У кожному разі програми грецької СІРІЗА, іспанської "Подемос" та інших подібних їм партій в економічних питаннях розходяться з політикою Європейського Союзу. А єврочиновники в цілому не демонструють жодного прагнення до радикальних змін в умовах, коли наслідки глобальної кризи не подолано, і в Європи замало сил для запуску механізмів зростання.