Велика двадцятка «загорілася» зеленою енергетикою

Саміт Великої двадцятки в Римі знаменував повернення до особистого спілкування лідерів у цьому форматі. Саміт мав відбутися ще в листопаді минулого року, але був перенесений через карантинні обмеження. У Римі зібралися 15 із 20 лідерів провідних країн та Європейського Союзу. Задля цього та наступного кліматичного саміту в Глазго своє друге європейське турне нинішнього року здійснив президент США Джозеф Байден. Але голова Китаю Сі Цзіньпін і президент РФ Владімір Путін ухилилися від особистого спілкування та обмежилися віддаленими презентаціями своїх поглядів. Думки Китаю і Росії було повністю враховано в підсумковій декларації. Але важливого спілкування «на полях» вони з власної волі позбулися. Можливо, їхні очікування від такого спілкування не відповідали запитам.

Повернення світових лідерів до особистого спілкування повернуло вже забуті незручності, пов'язані з фізичною безпекою масштабних міжнародних зборів. У Римі було перекрито район площею десять квадратних кілометрів — так звана «червона зона», що патрулюється вертольотами, прострілюється снайперами і пронизана службами безпеки. У цьому плані, можливо, участь китайського та російського лідерів спричинила б надмірні незручності — довелося б перекривати ще більшу площу. Не виключено, що відпрацьовані за час міжнародного карантину відеоконференції збережуть свою роль як прийнятну опцію вирішення проблем. Але поки що світу не вистачає особистого спілкування.

G20 (Самміт Великої двадцятки)

Судячи з представленості глобальних тем у підсумковій декларації саміту, Велику двадцятку турбують подолання як медичних, так і економічних наслідків пандемії, клімат і нова енергетика, стійкість фінансової системи, боротьба з корупцією та досягнення цілей сталого розвитку, цифрова економіка. З усіх цих питань у країн Двадцятки свої вподобання, але вдалося досягти компромісу, зафіксованого в підсумковій декларації.

Найскладнішим було питання нової енергетики в контексті боротьби з глобальним потеплінням. Ентузіазм із приводу «зеленого переходу» трохи вщухнув під впливом стрибка цін на вуглеводні та пробуксовування в Конгресі США плану Джозефа Байдена про трильйонні державні інвестиції в нову економіку, побудовану на чистих джерелах енергії. Але основною причиною стали заперечення Китаю, Індії та РФ проти надмірних, як їм здається, темпів «зеленого переходу», заданого західними країнами.

Що стосується нових і модернізації старих потужностей вугільної генерації енергії — саміт Великої двадцятки підтвердив припинення інвестицій уже до кінця нинішнього року. Але тепер ідеться тільки про зовнішні інвестиції. Це була вимога Китаю й Індії, меншою мірою — Росії. Всередині країн Великої двадцятки вугільна генерація має припинитися в досяжному майбутньому, без установлення конкретних термінів. Ця поступка західних країн, зроблена Індії й Китаю, не означає, що у США і Європі рештки вугільної генерації збережуться надовго.

G20 (Самміт Великої двадцятки)

Росія отримала від західних країн м'якші, ніж раніше, формулювання кліматичної шкоди викидів метану — основного енергетичного компонента природного газу. Сторони погодилися, що обмеження викидів метану — найшвидший шлях боротьби зі змінами клімату. Але домовилися вони поки що лише про те, що буде підтримано створення міжнародної системи контролю викидів метану (International Methane Emissions Observatory, IMEO). Якихось прямих обмежень на енергетику на метані встановлено не було. Нафту взагалі не згадали в підсумковій декларації.

Росія просунула свій енергетичний порядок денний ще в одному аспекті. У декларації саміту передбачувано знайшла своє відображення теза про необхідність поглинання надмірного вуглецю з атмосфери для повернення базових кліматичних умов до стану, що був до початку світової індустріалізації (саміт підтвердив оцінку, що такі заходи дозволять обмежити підвищення глобальної температури 1,5 градуса Цельсія). Але російські ідеї сягають далі. Вони полягають у тому, що вуглецева нейтральність, яка мала бути досягнута, згідно з декларацією саміту, «до чи близько середини століття», визначається не позбавленням вуглецевої енергетики, а досягненням балансу між викидами та поглинанням вуглецю з атмосфери. Природним чином поглинання вуглецю забезпечують ліси, і цей аспект знайшов відображення в декларації. Лісів у Росії багато.

Пропозиція РФ полягає в тому, що в наступні десятиліття потрібно більше використовувати природний газ як «перехідне паливо» замість вугілля й водночас запустити міжнародні проєкти для збільшення площі лісового покриття Росії. Одне має компенсувати інше. Як бачиться Кремлю, міжнародні екологічні проєкти з російською участю мають бути захищені від міжнародних санкцій. Такий сміливий план не знайшов прямого відображення в декларації саміту Великої двадцятки. Але окремі його елементи все-таки були інфільтровані в міжнародний порядок денний для подальших гібридних дискусій. Узагалі, як випливає з заяв високих російських чиновників перед самітами в Римі та Глазго, Кремль вважає, що США і західні країни використовують фінансування зеленої енергетики, як і сприяння демократії, з ворожою до Росії метою — для її стримування та обмеження світового впливу. Ціна питання — 100 млрд дол, які розвинені країни зобов'язалися, і це відбито в декларації саміту, спрямовувати щорічно на розвиток технологій зеленої енергетики у країнах, що розвиваються.

G20 (Самміт Великої двадцятки)

У контексті енергетичних аспектів саміту в Римі, можна припустити виникнення нової міжнародної динаміки. Високі ціни на вуглеводні пожвавлюють РФ, але обмежують можливості Китаю, і навпаки. «Зелений перехід», бурхливо стартувавши, здавалося б, дав збій у вигляді стрибка цін на викопні вуглеводні. Але це якщо дивитися з погляду інтересів РФ. Для Китаю це був значний удар, який стався зразу після його масштабної демонстрації готовності до військової атаки проти Тайваню. РФ тимчасово виграла, Китай тимчасово програв. І це, можливо, віддалило їх одне від одного. Зміст останніх виступів Владіміра Путіна на міжнародну тематику, тон коментарів у російських ЗМІ свідчать, що Росія однаково відкидає західний капіталізм і китайський (він же радянський) комунізм та має намір іти власним, рівновіддаленим від світових полюсів шляхом, означеним як «помірний консерватизм».

Можна запитати себе, чи був очікуваний стрибок цін на вуглеводні на момент червневого саміту Джозефа Байдена та Владіміра Путіна в Женеві, і коли так, то в яких термінах він обговорювався. Що коли США допомогли Росії заробити додаткові нафтодолари на певних умовах, невигідних Китаю? Так чи інакше, Сі Цзіньпін і Владімір Путін відмовилися від участі в самітах у Римі та Глазго. Можливо, ціни на вуглеводні схилили їх до обмірковування нової геополітичної ситуації в оточенні власних радників.

Саміт у Римі підтвердив проголошені раніше цілі вакцинації проти COVID-19: 40% світового населення до кінця 2021 року і 70% — до середини 2022-го. На ці потреби передбачено додаткове фінансування, у тому числі через МВФ. У рамках забезпечення постковідної фінансової стабільності було підтверджено ініціативу Великої сімки про глобальне впровадження до 2023 року обов'язкового 15-відсоткового корпоративного податку, що дозволить обмежити офшорні схеми. Незмінною була увага до проблем корупції. Значне місце в обговореннях посіли проблеми екології. До 2030 року планується зробити заповідними 30% світових земель і акваторій, включно з Арктикою, наполовину скоротити кількість земель, що деградували внаслідок людської діяльності.

Можливо, від саміту Великої двадцятки багато хто очікував нових сміливих рішень. Їх не було. Президенти і прем'єри зійшлися на тому, що досяжний компроміс — краще, ніж безкомпромісна боротьба за недосяжний ідеал. Найпомітніше це позначилося на рішеннях, що стосуються «зеленого переходу». Але цей потяг не зупинився, можливо він навіть не зменшив швидкості. Однак оцінка часу прибуття в кінцеву точку «вуглецевої нейтральності» стала менш конкретною — не 2050 рік, як улітку проголошував саміт Великої сімки, а «до чи близько середини століття». Певна річ, результати саміту не знизять кардинально ціни на газ уже нинішньої зими. Це й не було метою. Метою було підтвердити, що світова економіка «зеленітиме», і, ймовірніше, процес буде швидким, а не повільним.

Більше статей Олексія Іжака читайте за посиланням.