ВАЖКО БУТИ ГЕГЕМОНОМ

У згаданій статті обговорюються рекомендації, розроблені фахівцями аналітичного центру RAND Corporation, які беруть до уваги і Пентагон, і американська адміністрація. Серед восьми перерахованих у газеті пріоритетів зовнішньої політики США Україна згадувалася двічі. Проте в повному тексті аналітичної доповіді корпорації, розміщеній в Інтернеті, самих пріоритетів виявилося все ж дещо більше. Проте Україні насправді приділили незвично багато уваги.

Отже, поряд із розширенням і розвитком інфраструктури НАТО і врегулюванням ситуації на Балканах окремим пунктом виділено заохочення польсько-українського співробітництва як способу зміцнити зв’язки України з Заходом. Зокрема, зазначається, що «найбільшою загрозою незалежності України є не військова, а економічна. Відсутність узгодженої програми економічних реформ може закріпити залежність України від російського ринку і наразити на небезпеку спроможність України інтегруватися в євроатлантичні інститути». Проте той факт, що наприкінці 1990-х «Україна й Польща змогли подолати ворожість, яка існувала раніше, і встановити надзвичайно сердечні взаємовідносини», свідчить про те, що саме «Польща може послужити воротами на Захід для України, і, якщо українська економіка стабілізується, Україна стане набагато привабливішим партнером для Польщі та інших країн Центральної Європи».

Наступний пріоритет безпосередньо стосується «підтримки альтернативного шляху транспортування каспійської нафти через Чорне море і через територію України до Польщі». Пролобіювавши транспортну гілку Баку — Джейхан, американські аналітики раптом виявили привабливість і українського шляху. Не приховуючи того, що вирішальне значення у виборі шляху транспортування мають політичні мотиви, аналітики центру констатували, що «петля, що затягується Росією навколо імпорту Україною енергоносіїв може мати хворобливі наслідки для спроможності цієї нації зберігати з трудом добутий суверенітет».

Не зменшуючи достоїнства азербайджано-турецького нафтопроводу, автори доповіді пропонують Вашингтонові підтримати «допоміжну» гілку, яка проходить через українську територію. За американськими даними, українська частина трубопроводу практично готова, і найближчим часом можна буде, допоки прокладається основний, турецький, нафтопровід, пустити цим шляхом нафту. Враховується також і відносно мала вартість всього українсько-польського проекту — приблизно 1 мільярд доларів проти 2,5—4 мільярдів, необхідних для реалізації турецького варіанта. «Проблеми з українським варіантом полягають у поганому інвестиційному кліматі в Україні та відсутності реформ в енергетичному секторі. Чинне податкове законодавство швидше карає, ніж заохочує зарубіжних інвесторів. А українська енергетика одна із найменш ефективних у світі. Американська підтримка українського нафтопроводу повинна перебувати в прямій залежності від українських економічних реформ. На щастя, сьогодні в Україні по-реформаторськи налаштований уряд. Й Україна має потужний стимул: із метою збереження своєї незалежності їй необхідно скоротити енергетичну залежність від Росії, що означає — потрібен даний шлях для транспортування каспійської нафти, до того ж у терміновому порядку. Інакше Україна, активний учасник програми НАТО «Партнерство заради миру», може перестати просити Сполучені Штати та їхніх союзників по НАТО захистити її від Росії».

До речі, щодо Росії. Американців, як виявилося, більш за все турбує стан здоров’я росіян. Той факт, що в Росії кількість жіночого населення віком за 60 років значно перевищує кількість дітей до 10 років, створює потенційну загрозу маніпулювання «ядерною кнопкою» (людські ресурси російської армії найближчими роками будуть вичерпані, грошей на технічну модернізацію армії в Росії немає, бажання налагоджувати союзницькі відносини з потужними воєнізованими країнами, зокрема, членами НАТО, теж не відчувається, виходить, уся надія саме на «ядерний кийок»). Саме тому американські аналітики вважають за необхідне допомогти Росії перебороти сформовані тенденції перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності й безпрецедентного скорочення тривалості життя чоловіків. Для цього росіянам необхідно відмовитися від надмірного споживання алкоголю та куріння й придбати презервативи. Ну й ще на довгі роки забезпечити собі економічну стабільність. Щоб і пенсії для проживання вистачало, і дітей було на що утримувати. І в цьому Захід їм допоможе. У тому числі й матеріально.

Примітно, що пан Пфафф у своїй статті теж не зміг залишити без уваги «російське питання». Хоча в цілому ця стаття була дещо про інше. Всі ці проблеми залишаться пріоритетними в зовнішньополітичній діяльності США тільки тоді, якщо в них, Штатів, не пропаде бажання й надалі бути носієм «світової гегемонії». Ніякого лайливого змісту в це поняття пан Пфафф не вкладає, утім, як і схвального. Він просто намагається з’ясувати, а навіщо, власне, Штатам це потрібно? Щоправда, за визнанням самого журналіста, американці переважно ігнорують подібні каверзні запитання. Отже в недалекому майбутньому ми ще можемо дозволити собі особливо не напружуватися. Нехай щодо наших трубопроводів, податків і презервативів голова болить в інших. На те вони й гегемони.