Вальсуючі

Владімір Путін в останні чотири роки нечастий гість у Європі.

Після нападу Росії на Україну, анексії Криму й окупації Донбасу російський президент опинився в м'якій міжнародній ізоляції. У цій ситуації кожен візит Путіна в Старий Світ обростає символами, супроводжується очікуваннями його симпатиків і підозрами супротивників. Особливо, якщо це поїздка в країну, що належить до проросійського крила Євросоюзу, - Австрію.

В австрійському суспільстві поширені проросійські й антиамериканські настрої, антинатовські й євроскептичні погляди. На вулицях Відня (міста, де традиційно сильні позиції соціал-демократів, а отже й прихильників зближення з Москвою) мітинги противників політики Вашингтона значно численніші, ніж групи демонстрантів, що протестують проти приїзду в австрійську столицю Путіна.

В урядовій коаліції - популістська Партія свободи, партнер "Единой России", яка ратує за перегляд відносин із Росією, а канцлер і лідер Народної партії Себастіан Курц свій перший візит здійснив у Москву. Відень постійно говорить про роль РФ у вирішенні регіональних і глобальних проблем і, на відміну від інших європейських столиць, не вислав російських дипломатів у зв'язку з отруєнням Скрипалів. Місцевий же бізнес, який прагне ще більше заробити в Росії, активно виступає за скасування санкцій, запроваджених щодо неї через агресію проти України.

Зважаючи на настрої у Відні, не дивно, що Росія та Австрія зійшлися у вальсі і, старанно витанцьовуючи па, намагалися не наступити одна одній на ноги й не збитися з ритму.

Візит російського президента супроводжувався оплесками й рукостисканнями, словами про шкоду санкцій і мантрами про роль Росії в Європі. "Наша країна завжди виконувала функцію мосту - як у географічному, так і в політичному розумінні цього слова - і хотіла б виконувати її надалі. У цьому зв'язку я вважаю успіхом, що в нас із Росією такий міцний фундамент для діалогу", - заявив про регіональні претензії Відня Себастіан Курц.

Атмосфера була настільки теплою, а середовище - комфортним, що австрійські мас-медіа писали: "Візит у Відень став для Путіна грою на домашньому полі". Але для українців, які щодня бачать новини про загибель у Донбасі українських військових і мирних жителів, ідилічний прийом австрійцями російського президента сприймається як наруга над тими цінностями, дотримуватися яких так полюбляють закликати представники Євросоюзу.

Утім, і для Путіна не все минулося рівно. Затишну атмосферу потьмарило інтерв'ю австрійському телеканалу ORF, яке він дав напередодні поїздки: замість невимушеного вальсу, російський президент змушений був танцювати на розпеченому вугіллі. Жорсткі запитання Арміна Вольфа змусили понервуватися Путіна, котрий відвик спілкуватися з пресою у форматі hard talk. Обурені коментарі російської преси, яка гнівно писала про те, що журналіст аж 11 разів переривав президента, так само як і путінська фраза "дайте мені сказати, нарешті", говорять про досить неприємний післясмак, що залишився в хазяїна Кремля від незвичного формату розмови.

Утім, де ухиляючись від відповідей, а де виправдовуючись (найчастіше використовуючи примітивні відмовки на кшталт "а в Америці негрів лінчують"), Путін укотре заявив про російську належність Криму, відкинув причетність Росії до катастрофи MH17, спростував наміри розколоти ЄС і запропонував Києву використати чеченський досвід Москви в урегулюванні ситуації в Донбасі.

Для Путіна інтерв'ю ORF виявилося, мабуть, єдиною ложкою дьогтю під час візиту, оскільки у Відні російська дипломатія досягла основних цілей. Зокрема іміджево-політичних.

По-перше, створивши лубочну телекартинку, Кремль отримав можливість показати росіянам, що спроби ізолювати Росію та її президента не вдалися. По-друге, візит у Відень - це й прагнення продемонструвати розкол у таборі Євросоюзу і США. Це - мета Путіна, хоч як би він запевняв європейців у протилежному: Росії потрібні не "мости", а різноголосся в європейських столицях і розбрат у євроатлантичному співтоваристві.

Крім того, у Москві (та й у Відні) можуть бути задоволені підсумками візиту в енергетичній сфері, оскільки було підписано угоду між "Газпромом" і нафтогазовою компанією OMV про продовження постачання газу в Австрію до 2040 року. Попередній контракт був розрахований до 2028-го.

Показово, що приводом для робочого візиту Путіна, організованого з подачі Партії свободи й австрійської нафтогазової компанії OMV (яка разом із "Газпромом" та іншими європейськими підприємствами бере участь у будівництві газопроводу "Північний потік-2"), стало 50-річчя від дня підписання угод на постачання газу з СРСР в Австрійську Республіку. Що ж, ця країна і далі залишається прив'язаною до російських енергоносіїв: російський газ в енергетичному секторі Австрійської Республіки становить майже 70%.

Сам же Путін оцінив Австрію як ключову країну в європейській енергетичній політиці. Австрійці, своєю чергою, підтримали будівництво газопроводу "Північний потік-2".

У Відні Путін казав те, що хотів почути австрійський бізнес, а той добирав слова, приємні вуху російського президента. Наприклад, австрійці казали, що добробут Австрії залежить від Росії. Дивні, зауважимо, заяви від представників австрійського бізнесу й політикуму, враховуючи, що РФ посідає лише 16-те місце серед зовнішньоекономічних партнерів Австрії. З іншого боку, Росія є другим за обсягом вкладень інвестором в австрійську економіку. Можливо, саме це й дозволяє голові економічної палати Гаральду Мареру говорити про "видатну роль" Росії.

Хоча РФ і не є для Відня ключовим торгово-економічним партнером (як і для переважної більшості країн ЄС), санкції завдали збитку низці австрійських підприємств. Особливо тим, для яких Росія - або основний ринок збуту, або споживач спеціалізованої продукції, і компанії не встигли переорієнтуватися на інші країни-споживачі. Втім, санкції не заважають зростанню російсько-австрійського товарообігу: за словами Путіна, за минулий рік він зріс на 40,5%. Немає сумнівів: товарообіг зросте й цього року.

Попри збільшення взаємної торгівлі, запроваджені проти Росії обмежувальні заходи викликають болісну реакцію в політиків і бізнесменів. От і напередодні візиту Путіна віце-канцлер і лідер Партії свободи Гайнц-Крістіан Штрахе закликав скасувати санкції ЄС проти РФ: "Санкції завдали шкоди, зокрема нашій австрійській економіці. Настав час покласти край цим болісним санкціям і нормалізувати політичні й економічні відносини з Росією".

Що ж, фетишизуючи нейтралітет, Австрія хоче мати такий статус не тільки у військово-політичній сфері, а й політико-економічній. І все ж таки, попри критику політики санкцій і реалізацію курсу "наведення мосту", попри участь в урядовій коаліції Партії свободи й зусилля лобі австрійського бізнесу, Відень не збирається бути enfant terrible Євросоюзу й порушувати загальноєвропейську єдність щодо антиросійських санкцій.

І хоча в Кремлі просто-таки жадають їх скасування, а в уряді є представники Партії свободи, Австрія і далі йтиме у фарватері політики Євросоюзу стосовно Росії.

Та в австрійській столиці йшлося не тільки про економічні, фінансові та енергетичні питання. Серед головних тем візиту були і війна в Сирії, і війна в Україні. І тут Відень, який готується до головування в Раді Євросоюзу в другому півріччі 2018 р., ішов у руслі євросоюзівської політики.

"Австрія є активним членом ЄС. Ми активно братимемо участь у рішеннях Євросоюзу і будемо підтримувати рішення ЄС, зокрема в питанні санкцій. Сподіваємося, що Мінські угоди буде виконано, такого сценарію ми бажаємо Європі", - заявив С.Курц на прес-конференції після підписання двосторонніх документів, висловивши потім надію у Twitter, що прогрес у виконанні Мінських угод дозволить "крок за кроком скасувати санкції".

Про що публічно не говорили на прес-конференції ні австрійські президент і канцлер, ні російський президент, то це про долю в'язнів Кремля. Втім, під час переговорів з Путіним Курц порушив питання про Олега Сенцова. Та тільки якою буде реакція російського президента? Хотілося б сподіватися, що, прагнучи зустрітися з Дональдом Трампом (а Путін попросив Курца посприяти в організації зустрічі), хазяїн Кремля почує австрійського канцлера.