УКРАЇНА—ЄС: ЦІЛІ СПІЛЬНІ, ПІДХОДИ РІЗНІ

Саміт Україна — ЄС, що відбувся в Ялті, вінчає досить напружений і, можна сказати, етапний рік у відносинах Києва та Брюсселя. Важливий для обох сторін, але, напевно, найбільш істотний для українців, які протягом останнього року докладали титанічних зусиль для того, щоб перевести дуже попсовані «кучмагейтом» відносини з Європою в конструктивне русло. За великим рахунком, зробити це вдалося. Однак говорити про те, що на українсько-європейському небосхилі вдалося розігнати всі сірі хмаринки, поки що рано.

Вже напередодні зустрічі в Ялті з’явилися неприємні чутки про відмову низки журналістів із Європи їхати на саміт з «технічних причин», а буквально за кілька годин до початку зустрічі поширилася інформація про те, що саміт взагалі може не відбутися.

Та все минулося, і до Криму прибула повноважна делегація у складі прем’єр-міністра Бельгії Гі Вергостадта, міністра закордонних справ Луї Мішеля, а також головних чиновників Європейського Союзу — голови Єврокомісії Романо Проді і верховного представника ЄС із питань зовнішньої політики й оборони Хав’єра Солани. А ще на початку року мало хто міг навіть уявити, що європейці обмінюватимуться люб’язностями з представниками українського істеблішменту, який загруз у скандалах, та ще й у річницю зникнення Георгія Гонгадзе. Загалом, Бельгія, яка нині головує в Євросоюзі, поставила за мету за шість місяців свого керівництва з’ясувати, чим саме Україна може бути важлива для Європейського Союзу, наскільки Київ відповідає вимогам і стандартам, які висувають європейці. І головне, яку конкретно стратегію співтовариство має обрати щодо України. Тоді як брюссельські гості наголошували на прийнятті Києвом загальноєвропейських цінностей, українці говорили про певний прагматичний підхід до проведення саміту, заявляючи, що за минулий рік досягли чимало успіхів на шляху європейської інтеграції.

Досягнення

Українська сторона заявляє, що підійшла до саміту в Ялті у всеозброєнні. За рік, що минув із часу останнього форуму в Парижі, досягнуто значного зростання торгівлі з європейськими країнами. Відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, внесено корективи в структуру виконавчої влади. Міністерство економіки тепер координуватиме всі питання євроінтеграції, а в МЗС з’явився спеціальний держсекретар з питань відносин із ЄС.

Очевидно, що на Європу ці досягнення не справили належного враження. Європейці підкреслювали, що їм потрібні результати економічних реформ, їм потрібна приватизація і конкретне свідчення перебудови країни за нормами і принципами, сповідуваними у ЄС. Потуги Києва вони, звісно, вітають, але... Україна сама визнає, що в державі немає достатньої кількості спеціалістів, які можуть забезпечити проведення титанічної і рутинної роботи з приведення українського законодавства і нормативних актів до європейських норм.

Цим пояснюється той факт, що турботою про зближення з Європою займатиметься Міністерство економіки. В Україні забракнуло спеціалістів, щоб укомплектувати ними окреме відомство з питань євроінтеграції, хоча досвід країн-кандидатів зі Східної Європи на вступ у ЄС свідчить: практично в кожній із них таке міністерство або департамент створено. Чи зможе віце-спікер Василь Роговий впоратися з цим завданням із невеликим апаратом чиновників Мінекономіки та МЗС, невідомо.

Цікаву думку напередодні саміту висловив посол Королівства Бельгії в Україні П’єр Клеман Дюбюїссон. Він сказав, що ідею європейської інтеграції можна втілити лише після офіційної подачі країною заявки на членство в ЄС. У такому разі вона свідомо йде на передачу наднаціональним органам Європейського Союзу низки суверенних прав. Від Києва такої заявки не надходило, а тому, — каже бельгійський дипломат, — нинішні відносини Києва та ЄС варто називати не євроінтеграцією, а зближенням України з Європою.

Саме як зближення з Європою посол розцінює вступ України у Світову організацію торгівлі, а з політичного погляду, перевіркою демократичних і європейських прагнень Києва стануть майбутні вибори в український парламент.

Вибори і європейський вибір

В Україні навіть образилися на таку постановку питання. До виборів ще півроку, а в Європі стурбовані, чи будуть вони демократичними. Президент України Леонід Кучма запевнив гостей, що «попри результат голосування, Україна не зверне зі шляху євроінтеграції». Безумовно, Президент має рацію. Парламент, ставши законодавцем у сфері зовнішньої політики, робить дуже мало для вироблення її пріоритетів і стратегії поведінки держави на міжнародній арені. Водночас усі концепції — від багатовекторності, яка, схоже, вже канула в лету, до ще діючої економізації та новітньої концепції про пріоритетність європейського вибору — дітище виконавчої влади, адміністрації Президента й МЗС.

Однак Європу найменше цікавить питання, чи складатиметься український парламент, обраний навесні 2002 року, з прибічників євроінтеграції. Для Брюсселя важливо, щоб у ході виборів Україна продемонструвала схильність до європейських демократичних цінностей.

До речі, Бельгія одним із найважливіших пріоритетів на шість місяців свого президентства в ЄС вважає питання однакового доступу до преси і телебачення всіх учасників передвиборних перегонів в Україні. Ось чому бельгійці знову говорили про свободу слова. Та Леонід Кучма сам визнав, що такої свободи в Україні немає. Однак не тому, що влада втручається в роботу ЗМІ, а тому, що немає економічних умов для такої свободи. Торкаючись висвітлення подій в Україні і за кордоном, Президент України Леонід Кучма сказав, що самі західні журналісти слухають не тих, кого слід, і пишуть матеріали явно замовні. При цьому він не виключив, що організатори політичних провокацій в Україні перебувають саме в тих країнах, звідки до Ялти приїхали волелюбні журналісти.

Після цього один із журналістів на підсумковій прес-конференції в Лівадійському палаці попросив бельгійського прем’єр-міністра порівняти українську демократію з білоруською. Трохи знітившись, голова ради ЄС сказав, що успіхи української влади очевидні і заслуговують на всіляке заохочення. Зокрема Київ уже сьогодні запросив на вибори міжнародних спостерігачів.

Заохочення

Багата Європа заохочує не лише словами, а й грошима. Щоправда, останнє вона робить лише в тому випадку, якщо об’єкт заохочення відповідає всім або більшості вимог, про які згадувалося вище. До речі, напередодні Брюссель виділив 33 млн. євро на потреби української енергетики. Однак Київ на саміті в Ялті, певне, керуючись прагматичним підходом, вирішив поставити перед європейцями питання про виконання Союзом давніх зобов’язань. Зокрема йдеться про фінансування закриття Чорнобильської АЕС і створення компенсуючих потужностей на Хмельницькій і Рівненській станціях. Відповідно до неафішованої програми-максимум, Київ хотів, щоб уже в Ялті якщо не підписати, то хоча б домогтися від ЄС обіцянок прийняти в найближчому майбутньому низку документів. Вони, за словами українських дипломатів, значно розширили б договірно-правову базу відносин нашої країни та ЄС. Частина українських ініціатив стосувалася співробітництва в енергетиці, транзиті нафти й газу, а також у сфері створення консорціуму з експлуатації нафтопроводу Одеса—Броди.

Знову обіцянки

Українська сторона заявляє, що стратегічне партнерство з ЄС націлене саме на те, щоб розв’язати саме ті проблеми, з якими Київ самостійно впоратися не може. Україна, закликавши ЄС не зупинятися на українсько-польському кордоні, також попросила підтримки в питанні про відстрочку запровадження віз для українських громадян країнами — кандидатами в Союз зі Східної та Південної Європи. Голова Єврокомісії Романо Проді пообіцяв розглянути це питання і зробити для наших співвітчизників виняток. Новими обіцянками закінчилося й обговорення питання про можливу участь України в європейських силах швидкого реагування. Київ пропонує в розпорядження Європейського Союзу свою унікальну військово-транспортну авіацію. Брюссель знову відповів, що подумає: адже сил швидкого реагування ще немає, та коли їх створять, про Україну не забудуть.

Втім, слід зазначити: ще місяць тому верховний представник ЄС Хав’єр Солана обіцяв до саміту в Ялті підготувати конкретні міркування з цього питання, щоб компенсувати Києву витрати, викликані його згодою тимчасово призупинити постачання важкої зброї до Македонії. Під час саміту стало ясно, що у Заходу немає нових ідей із цього приводу, за винятком однієї — розплатитися з Києвом за Македонію самою ж Македонією. На думку німецького міністра закордонних справ Йошки Фішера, українці могли б скласти кістяк миротворчих сил, які залишилися б у цій балканській країні по закінченні операції «Необхідна жертва» наприкінці вересня. Однак це лише проекти та ідеї.

Таким чином, схоже, що Ялтинський саміт не справдив надій, які на нього покладали в Києві, а саме: перевести діалог у прагматичне і ділове русло. Водночас проблем у відносинах із ЄС аж ніяк не поменшало.

Однак, за всієї різниці поглядів, принаймні на людях керівники і України, і ЄС ще раз заявили про спільність прагнень і цілей. Правда, поки що сторони не виробили умов, які б дозволили їм досягати всього наміченого і запланованого разом.