Україна дала фору Грузії на шляху до НАТО

У четвер у Нью-Йорку на засіданні міністрів закордонних справ країн НАТО Грузії запропонували Інтенсифікований діалог щодо членства в Альянсі. Цей діалог є потужним кроком до набуття членства в НАТО, хоч вона його і не гарантує. Запрошення до Інтенсифікованого діалогу засвідчило передусім успіх Тбілісі на шляху внутрішніх реформ. Воно також показало, що НАТО може оцінити зусилля країни навіть за несприятливих зовнішніх обставин, тобто невирішених територіальних проблем, і не боїться наразитися на роздратування Росії.

Грузію вирішили відділити від України

На початку року очікувалося, що НАТО, як і раніше, розширюватиметься за регіональним принципом. Тобто що Грузія і Україна зможуть вступити до Альянсу одночасно. А отже й отримати позитивний сигнал про це під час листопадового Ризького саміту, тим більше, що одна з країн, Україна, вже вела Інтенсифікований діалог з НАТО впродовж майже півтора року. Спільний вступ, за словами експертів, планувався ще й для того, щоб одній країні не довелося нести на собі весь тягар невдоволення Кремля.

Однак після того, як прем’єр-міністр України Віктор Янукович заявив в Брюсселі, що Україна не готова до членства, а парламент і уряд підтвердили цю позицію, Грузії доведеться долати шлях до НАТО самотужки.

Насправді, як говорить дослідник вашингтонського Інституту стратегічних і політичних досліджень Владімір Сокор, про Україну як про кандидата на вступ ніхто всерйоз вже не думав влітку, коли в Україні провалилися спільні з НАТО навчання. «Нічого подібного не було з 1997 року, тобто відтоді, коли ці навчання почали проводити при президентові Леоніді Кучмі. А сталося це через недієздатність президентської команди і через законодавчий саботаж Партії регіонів. Це був величезний конфуз для України», — вважає експерт.

Після цього, на його думку, відносини між Україною і НАТО від рівня Інтенсифікованого діалогу відкотилися знову на рівень «співпраці». «Тепер ми вже не можемо говорити, як говорили протягом кількох років, про «прагнення» України вступити до НАТО. Україна зараз не має «прагнення» вступати до НАТО, оскільки громадськість не поінформували і оскільки новий уряд, відображаючи великою мірою громадську думку, не хоче, щоб Україна була кандидатом на вступ», — підсумовує Владімір Сокор.

Натомість Грузія в липні отримала запевнення, що її прагнення вступити до НАТО матимуть цілковиту підтримку Америки. Тоді у Вашингтоні, напередодні московського саміту Вісімки і на тлі загострення стосунків з Росією, президент США Джордж Буш пообіцяв грузинському президентові Михаїлу Саакашвілі, що «він працюватиме разом з партнерами по НАТО, щоб згладити шлях Грузії» до Альянсу.

Цим, на думку західних оглядачів, Вашингтон засвідчив не лише геостратегічну важливість Грузії, а й оцінив внутрішні перетворення в країні.

Домашнє завдання варто робити

Грузія за останні кілька років зуміла добре підготуватися до членства. Були проведені військові та економічні реформи. Цього року Світовий банк поставив Грузію на чолі списку реформаторів, що спростили процедури для ведення бізнесу. За оцінками Світового банку, Грузія за цим показником випередила такі країни, як Іспанія і Португалія. Керівництву в Тбілісі вдалося добитися значного поступу в боротьбі з хворобою всіх посткомуністичних країн — корупцією. На думку експертів банку, допомогли радикальні дії в очищенні від хабарників податкової та митної служб і масове звільнення в лавах дорожньої міліції. Тим, що залишилися на службі, підняли зарплати.

Але найбільшим козирем у руках Тбілісі в стосунках з НАТО є підтримка населенням планів щодо вступу. За словами заступника міністра закордонних справ Грузії Георгія Манджґаладзе, «в Грузії питання НАТО є, можливо, єдиним, з якого в суспільстві панує широкий консенсус». За приєднання до НАТО виступає уряд, опозиція та недержавні організації. За опитуваннями, понад 70% грузинів підтримують вступ країни до НАТО.

Для грузинів питання вступу країни до НАТО є передусім питанням безпеки. В історичній пам’яті людей — не лише безперервні іноземні вторгнення з часів Середньовіччя, а й зовсім свіжі воєнні спогади з початку 90-х, коли від куль можна було загинути, сидячи у власній квартирі в центрі Тбілісі.

Але попри високу, і навіть певним чином інтуїтивну підтримку населенням вступу їхньої країни до НАТО, уряд та недержавні організації проводять широку інформаційну кампанію. В ній, як зауважує грузинський урядовець, наголошується не лише на перевагах членства, а й на більшій відповідальності, зокрема на більших витратах на оборону, пов’язаних зі вступом.

Інформаційний центр НАТО в Тбілісі, який відкрився лише на початку року, проводить семінари для журналістів, конкурси для молоді, зустрічі з ученими, чиї наукові проекти фінансує НАТО. Організували навіть літню школу НАТО для жінок-лідерів, точніше, самі жінки її й ініціювали. «Грузинські жінки останніми роками стали надзвичайно соціально активною групою, і вони можуть донести наше послання туди, куди не сягають засоби масової інформації», — говорить голова Інформаційного центру Торніке Шарашенідзе.

У планах — проведення інформаційної кампанії серед національних меншин, серед яких є такі, що занепокоєні своєю долею після вступу Грузії до НАТО. Пх переконуватимуть у тому, що в демократичній та правовій державі, а тільки така і може стати членом НАТО, їхні права будуть краще захищені. Мова не є перешкодою — ті, хто не розуміє грузинської, отримають інформацію російською. Окремі семінари провадять з абхазькими та південноосетинськими журналістами, намагаючись донести інформацію про НАТО і до цих регіонів, які вже понад десятиліття перебувають поза контролем тбіліського уряду.

Торніке Шарашенідзе наголошує, що головна ідея інформаційної кампанії в тому, що реформи потрібні не стільки для членства в НАТО, скільки для самих грузинів, «щоб зміцнити країну та її демократію»: «Ці реформи допоможуть Грузії стати більш привабливою країною для інвестицій і такою, що зможе легше вирішити свої проблеми із сепаратистськими регіонами, такими як Південна Осетія і Абхазія».

Сепаратистські регіони не перешкода для вступу

З початку переговорів про партнерство та вступ до НАТО позиція Альянсу полягала в тому, що найважливішими є дії уряду самої Грузії, а не сусідніх країн. Якщо Грузія буде достатньо міцна для того, щоб стати членом НАТО, вона буде достатньо підготовлена, щоб мирно вирішити і проблеми з сепаратистськими регіонами — так звучало послання з Брюсселя.

Мирний характер вирішення цих заморожених конфліктів ледь не було поставлено під сумнів улітку, коли Тбілісі почав операцію з відновлення порядку в Кодорській ущелині, єдиній підконтрольній центральному урядові частині Абхазії. Пізніше обстріл південноосетинськими силами вертольоту з грузинським міністром оборони Іраклієм Окруашвілі на борту та сутички між грузинською та осетинською міліцією викликали занепокоєння оглядачів, що «заморожені конфлікти» виходять з-під контролю.

Однак пристрасті, що їх розбурхали деякі гарячі голови в самому грузинському керівництві, а також окремі заяви з Москви, яка погрозила «вжити усіх необхідних заходів» для захисту своїх громадян у цих регіонах, почали вгамовуватися. «Маленька переможна війна» Грузії проти сепаратистських регіонів могла б вилитись у військове протистояння з Росією, яка завдяки щедрій роздачі паспортів в Абхазії та Південній Осетії, зробила більшість мешканців цих регіонів своїми громадянами. Саме війна могла б завадити вирішенню територіальних проблем Грузії, а відтак поставити справжній хрест на планах щодо вступу до НАТО.

Інтенсифікований діалог — не гарантія вступу

Аналітики та джерела в Брюсселі наголошують, що Інтенсифікований діалог з НАТО — ще не гарантія вступу. Грузії ще доведеться доводити, що «трояндова революція» не переростає в авторитарну систему з надмірними повноваженнями президента та слухняним парламентом. Більший бюджет потрібен буде не лише на оборонні видатки, а й для соціальних програм та збільшення кількості робочих місць, адже більшість грузинських родин досі виживає тільки завдяки тому, що хтось із родичів поїхав на заробітки за кордон.

Міжнародні правозахисні організації і далі скаржаться на поліцію. А про ситуацію в місцевих тюрмах багато говорить кривавий бунт ув’язнених, що стався на початку року. Резонансне вбивство відомого банкіра, в якому підозрюють працівників органів внутрішніх справ, що так і не було розкрито, відчутно підірвало популярність президента Саакашвілі.

На думку оглядачів, вибори до місцевих органів влади, призначені на 5 жовтня, будуть серйозним випробуванням популярності нинішньої адміністрації і, в разі невдачі, серйозною перешкодою на шляху до головної зовнішньополітичної цілі Грузії — вступу до НАТО.