Україна та балканські фантазії Олафа Шольца

Перший дводенний візит канцлера ФРГ Олафа Шольца на Балкани залишив деякі питання та здивування від іноді фантазійних його пропозицій. До речі, Україна була темою майже всіх зустрічей із лідерами країн регіону під час Балканського турне. Але ж про все по порядку.

Здивування. Шольц розпочав свій візит із Косово, а потім були Сербія, Греція, Північна Македонія та Болгарія. Неочікуваний початок маршруту викликає запитання: чому на першому місці саме Приштина?

Можливо, це пояснюється відсутністю значних проблем у двосторонніх відносинах країн, дотриманням косовською владою вимог зовнішньої та безпекової політики ЄС та готовністю зрушити переговорний процес із Белградом. Косово засудило агресію Росії проти України, приєдналося до антиросійських санкцій Євросоюзу, країна націлена на членство у НАТО та ЄС. І тому, заявив Шольц, Берлін допомагатиме у цьому Приштині.

Невипадково саме з Приштини пролунав сигнал до Сербії та Косово — взаємне визнання є обов’язковою умовою членства в ЄС. Чомусь така вимога викликала здивування сербського президента Александара Вучича та публічне її неприйняття. Косовська ж сторона мовчки її схвалила.

Іншим здивуванням стала відсутність у програмі візиту канцлера Албанії, БіГ та Чорногорії. Кожна з цих трьох країн очікувала Шольца і небезпідставно: Албанія сподівалась на чіткі запевнення щодо початку вступних переговорів до ЄС; у БіГ він міг продемонструвати підтримку високому представнику та співвітчизнику Крістіану Шмідту; в Чорногорії новому прем’єр-міністру Дрітану Абазовичу теж була б корисною зустріч із канцлером. Але цього не сталося.

Неочікувані пропозиції канцлера. Однією з них для лідерів Західних Балкан стала нова ідея від Шольца — прийняти до Євросоюзу всі країни разом. Чудово! При цьому він зазначив, що не бажає марно витрачати час і пропонує «амбітний і досяжний» план — вступ… 2033 року.

Як же так, мабуть, задумалися в Тирані та Скоп’є, адже Шольц пообіцяв, що на червневому саміті ЄС має бути схвалено рішення про початок із ними вступних перемовин. Невже переговори триватимуть 11 років?

Як же так, мабуть, задумалися менше в Белграді та більше у Подгориці. Адже раніше йшлося про інтеграцію до ЄС у 2025 році. Чекати ще 11 років?

Про що задумалися у Приштині та Сараєво, й уявляти не хочеться.

Якось не схоже на «новий сигнал — за словами канцлера — впевненості та надії, що процес вступу (Західних Балкан) потрібний Євросоюзу».

А на що ж тоді вже чекати Україні, якщо цей «новий сигнал» буде схвалений? Навіть якщо Україна стане кандидатом на членство в ЄС. Адже їй увесь час нагадують, що «Балкани були попереду», «їх не можна образити», поставивши в чергу після України…

Іншою фантазійною думкою пана Шольца став намір переговорити зі «скептично налаштованими союзниками» стосовно надання Косову безвізового режиму в’їзду в Шенгенську зону. Як таке можливо, якщо три шенгенські країни (Греція, Іспанія, Словаччина) навіть незалежності Косова не визнали?

Три невдачі. Під час відвідування Балканських країн перед Шольцем стояло, як нам здається, три мегазавдання.

Перше — створити умови для того, щоб на червневому саміті ЄС було схвалено рішення про початок переговорів з Албанією та Північною Македонією, які блокуються Болгарією. В Софії та Скоп’є канцлер наголошував, що він виступає за схвалення самітом ЄС рішення про початок вступних переговорів. Але без жодної конкретики, і, крім слів «шанс зберігається», після візиту нічого не було чутно. Чекатимемо, що скаже Софія.

Друге завдання — підштовхнути вирішення питання нормалізації відносин між Косово та Сербією, про що вже згадувалося вище. Але відновити двосторонні переговори йому не вдалося. Вучич зайняв жорстку позицію: «Косово є Сербія», і не погодився на жодні компроміси. Шольц не запропонував механізму досягнення взаємного визнання, крім дещо абстрактного допущення, що досягнення такої мети «можливо через функціонування конкретних угод, які погодять сторони». Угоди є, але вони не працюють. Вучич у різкій формі також відкинув заяву канцлера про те, що обов’язковою умовою членства Сербії в ЄС має бути визнання Косово, та заявив, що вперше чує про таку вимогу, і тому Белград буде «обміркувати свої подальші кроки». «Так само, як ви віддані територіальній цілісності України, ми віддані територіальній цілісності Сербії», — зазначив він.

Третє — Шольц запропонував Балканським країнами повернутися до механізмів Берлінського процесу, створеного Ангелою Меркель ще 2014 року з метою розвитку регіонального співробітництва. Реалізація проєкту не вражає — багато розмов на самітах і витрачених грошей при малопомітних результатах. Шольц вирішив реанімувати цю ідею та прискорити формування регіонального спільного ринку, імплементувати угоди про вільне пересування людей і взаємне визнання кваліфікаційних вимог. Ніхто не сказав «ні», і тому лідерів Західних Балкан було запрошено до ФРН у серпні на реанімаційний саміт Берлінського процесу. Можливо, цього разу щось удасться, крім самітів. Адже розвиток співробітництва є ефективним фактором забезпечення стабільності та миру в регіоні.

Війна в Україні та антиросійські санкції. Візит Шольца переслідував ще одну мегамету, яку раніше сформулювала міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок: Євросоюз не повинен поступатися спробам Москви взяти цей регіон у серці Європи під свій контроль.

Тому розмови з керівництвом держав у всіх країнах, крім Сербії, розпочиналися з обговорення протидії гібридній російської агресії в регіоні. І у всіх країнах, крім Сербії, вітали заклик Шольца продовжувати підтримку Києва у його спротиві російському вторгненню.

Складніше було в Сербії, яка єдина в Європі та серед країн-кандидатів на членство в ЄС фактично підтримує російську агресію та відмовляється запроваджувати антиросійські санкції. Вучич із тривогою очікував зустрічі з Шольцем і був правий. «відбулася гостра розмова», — повідомив він після візиту. На заяву канцлера, що неможливо рухатися до членства в Євросоюзі і не підтримувати його зовнішньої політики, відмовляючись запроваджувати санкції проти Росії, сербський президент відповів: «А у нас інша точка зору та особливі відносини с Росією». Та й дешевого російського газу дуже хочеться… Співрозмовники не дійшли компромісу, і кожен залишився при своїй точці зору.

Підсумовуючи, зазначимо: перший візит Шольца як канцлера ФРН на Західні Балкани не став проривом німецької дипломатії в регіоні. Але канцлер зробив перший крок і чітко визначив проблеми, які потрібно вирішувати разом із США, ЄС та Україною. Адже більшість країн регіону підтримують нашу боротьбу, тому після війни ми зможемо допомогти й Західним Балканам.

Більше статей Володимира Цибульника читайте за посиланням.