Троє в човні, якщо рахувати медведа

Зустріч у французькому Довілі Ніколя Саркозі, Ангели Меркель і Дмитра Медведєва привернула до себе пильні погляди з багатьох столиць світу. У деяких із них проступала погано прикрита настороженість, в інших — зацікавленість, у третіх — очікування. Вже сам факт, що у форматі «трійки» лідери Франції, Німеччини і Росії зустрічаються вдруге за рік після чотирирічної перерви, свідчить багато про що. Сьогодні, лише через два роки після російсько-грузинського конфлікту, який викликав шок у Європі, охолодив її відносини з Росією і заморозив відносини РФ з НАТО, «важковаговики» старої Європи намагаються максимально наблизити Росію. Понад те, ведеться навіть публічна дискусія про... можливе членство Росії в НАТО.

Формат зустрічей «на трьох» був запропонований іще Борисом Єльциним у 1997 році, а вперше глави Росії, Німеччини і Франції (тоді це були Єльцин, Коль і Ширак) зібралися в такому складі в березні 1998 року в Підмосков’ї. Найбільше всім запам’яталася вереснева зустріч 2003 року, коли Росія, Франція і Німеччина, які виступали проти введення військ Сполученими Штатами до Іраку, утворили свого роду антиамериканську «вісь». Після 2006-го інтерес до спільних засідань чомусь згас: європейські коментатори пов’язують це з недемократичним стилем правління Володимира Путіна та небажанням європейських «важковаговиків» з допомогою неформальних зустрічей підтримувати його.

Сьогодні ж західні лідери бачать нововідкрите «вікно можливостей» для поліпшення відносин з Росією. Замість «недемократичного» і «жорсткого» Путіна президентське крісло обіймає, як їм здається (або хочеться вірити), «інтелігентний реформатор» Медведєв. Штати провели своє перезавантаження відносин з Росією, чим значно полегшили завдання європейцям. Ще одна серйозна проблема була ліквідована після нейтралізації євроатлантичних амбіцій України і Грузії: Україна зійшла з дистанції сама (?), а Грузія була сильно скомпрометована в очах старої Європи конфліктом дворічної давності. Крім того, в Парижі та Берліні щиро вважають, що сьогодні Росія як ніколи зацікавлена в зближенні із Заходом і готова до цього. Оскільки Росія як ніколи слабка: її демографічна ситуація катастрофічна, населення зубожіло, армія розвалена і майже небоєздатна, а без західних інвестицій та технологій російська економіка неминуче зазнає краху. Така Росія — загроза для Європи. Водночас Росія потрібна Заходу для вирішення багатьох глобальних проблем. «Вона аж ніяк не така могутня, як сама вважає, але її блокуюча поведінка може завадити ухваленню багатьох дуже важливих для континенту рішень», — приблизно так сьогодні розмірковують у Берліні і Парижі, йдучи на зближення з Москвою.

Чоловіки і жінка

Перед неформальним самітом «трійки» в кожного її учасника, зрозуміло, були й свої резони для зустрічі.

Хай як німці сором’язливо відмовляються і переконують, що не може йтися про енергозалежність Німеччини від Росії, оскільки взаємна торгівля набагато важливіша для Росії, а не для Німеччини, «фактор газу» завжди присутній у німецько-російських відносинах. Коли третину газу ФРН отримує з Росії, а найбільшим платником податків і найбільшою за оборотом компанією в Берліні є «Газпром—Німеччина», важко не зважати на російські побажання та ініціативи, у тому числі й у сфері безпеки. Берлін сьогодні, мабуть, більше за інших схильний обговорювати пропозиції Медведєва щодо нового Договору про європейську безпеку. Меркель уже двічі зустрічалася з російським президентом улітку цього року, зокрема й для обговорення його ініціативи, чим викликала в одних союзників по НАТО та партнерів по Євросоюзу невдоволення, в інших — майже шок. (Ті ж таки поляки, наприклад, кажуть: ми не хочемо особливих відносин Німеччини і Росії, вони завжди погано закінчувалися для Польщі.) На червневій зустрічі Меркель і Медведєв запропонували створити на міністерському рівні якийсь новий спеціальний комітет Росія—ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки. Нова структура, на їхню думку, повинна займатися розробкою конкретних рекомендацій з урегулювання кризових ситуацій на європейському просторі. А почати вирішили з Придністров’я.

Ніколя Саркозі завжди був надзвичайно амбіційний і активний на міжнародній арені. Він пишається своїм успіхом у врегулюванні російсько-грузинського конфлікту. Тоді Франція головувала в Євросоюзі. Зараз же вона готується очолити «велику двадцятку». І, попри безліч внутрішніх проблем, Саркозі знову дуже хоче зовнішньополітичних успіхів. Та й ініціативність німецького канцлера на російському напрямку не дає французу спокою. Адже це у Франції завжди були такі собі месіанські претензії щодо Росії. А тут Меркель зі своїми меморандумами. От і народилася у французького президента пропозиція створити з Росією «єдиний економічний простір зі спільною концепцією безпеки». Що він має на увазі, можливо, ми довідаємося пізніше.

Спільною ж метою, яка об’єднує Саркозі і Меркель, був намір переконати Медведєва прийняти запрошення приїхати в Лісабон для участі в засіданні Ради Росія—НАТО в рамках листопадового саміту альянсу, а також обговорити низку питань, які турбують Москву, включаючи нову стратегічну концепцію НАТО і проблему ПРО.

Німеччина завжди розглядала НАТО як безальтернативну основу своєї безпеки. Саркозі повернув Францію у військові структури альянсу і суперничає з Меркель: кого ж із них вважатимуть більш проамериканським? Отже, обох європейських грандів не може не турбувати той факт, що у своїй новій військовій доктрині Росія розглядає НАТО, точніше його розширення, як загрозу своїй безпеці. Напередодні важливого саміту альянсу, де ухвалюватиметься стратегічна концепція, «друзі президента Медведєва» вирішили спробувати зменшити взаємну недовіру і запропонувати Росії більш тісне співробітництво з альянсом.

Дмитро Медведєв же вирішив скористатися самітом для подальшого просування своєї ідеї щодо розробки нового Договору про європейську безпеку. Це було названо його головним пріоритетом на засіданні «трійки». Крім того, російський президент мав намір схилити на свій бік двох основних європейських важковаговиків у питанні встановлення безвізового режиму між Росією і ЄС. А також заручитися їхньою підтримкою в бажанні Росії отримати головування у «великій двадцятці» в 2013 році.

Вашингтон від «де труа» в Нормандії без його участі, звичайно, не в захваті, але публічно «трійку» благословив. Як передав «Голос Америки» в понеділок, у день початку дводенного саміту, заступник держсекретаря США у справах Європи та Азії Філіп Гордон заявив: «Ми спілкуємося з нашими європейськими друзями з усіх питань, включаючи Росію. Ми вітали намір Франції запросити Росію на цей саміт. З нашими союзниками в Європі ми поділяємо точку зору, що Росія є нашим партнером, а не нашим противником. Ми самі регулярно зустрічаємося з представниками російської сторони і обговорюємо питання безпеки. Мені здається, що Росія почує від Франції і Німеччини те саме, що вона чує від нас, — про наше бажання співробітничати, але також і про наші розбіжності, включаючи питання Грузії. Але навіть попри те, що в нас із Росією можуть бути розбіжності, це не означає, що ми не можемо разом прагнути досягнення взаємовигідних цілей».

Про деталі закритого саміту «на трьох» широку публіку не інформували. Але на спільній прес-конференції лідери повідомили кілька новин і дали деякі коментарі. Найголовніша новина: Медведєв таки погодився приїхати в Лісабон на саміт НАТО. Крім того, з оточення учасників саміту просочилася інформація, що Росія, можливо, й візьме участь у єдиній системі протиракетної оборони НАТО. Щоправда, сам Медведєв публічно заявив, що Росія поки що не визначилася з цього питання: «Нині ми оцінюємо ідею цієї пропозиції, але, я думаю, що й саме НАТО має зрозуміти, в якому плані вони бачать приєднання Росії до цієї системи, що це дасть, у якому ключі можуть бути досягнуті угоди і як далі працювати».

Н.Саркозі, вважаючи своїм обов’язком повернутися до теми Грузії, заявив, що вона «повинна дати зобов’язання про незастосування сили», і «було б добре, якби наші друзі з Росії погодилися на присутність європейських спостерігачів в Абхазії та Південній Осетії». Також необхідно, вважає французький президент, «подумати й про повернення військовополонених».

Фрау Меркель висловилася за якнайшвидшу підготовку нової угоди між Євросоюзом і Росією — «сучасної, яка відповідала б духу часу». А Н.Саркозі зауважив, що Париж «повинен допомогти пану Медведєву в модернізації його країни», і спробував порадувати росіян тим, що працюватиме з ними «пліч-о-пліч в атмосфері довіри» з питання віз. Щоправда, безвізовий режим, на його думку, буде запроваджено між ЄС і Росією років через 10—15. Але в спільній заяві трьох лідерів висловлюється сподівання: вже на грудневому саміті РФ—ЄС буде досягнуто прогресу в питанні про безвізовий режим.

Однак про «головний пріоритет» Д.Медведєва — ідею підготовки юридично зобов’язального Договору про європейську безпеку — ні в спільному документі, ні на прес-конференції не йшлося зовсім. Обговорення цієї теми залишилося за щільно закритими лаштунками переговорів.

Що росіянину добре…

Кремль усіляко намагається створити видимість загальної зацікавленості і схвалення медведєвської ініціативи. Хоча європейці і, тим паче, американці досі ставляться до цієї ідеї досить прохолодно. У понеділок заступник держсекретаря Ф.Гордон ще раз озвучив позицію Вашингтона: «Ми однозначно заявляли (і на цьому неодноразово наголошувала держсекретар Клінтон), що в такій новій угоді немає потреби. Для забезпечення європейської безпеки вже існує кілька організацій. Чітко встановлено відповідні принципи. Нам потрібно працювати над упровадженням цих принципів, а не вигадувати нові. Отож ми не вважаємо, що саміт Ради Росія—НАТО в Лісабоні має бути присвячений створенню нової угоди або нової організації з європейської безпеки, він має бути присвячений уже наявним проектам і загальним інтересам».

У Брюсселі також скептично оцінюють пропозицію Медведєва. Генсек альянсу Андерс Фог Расмуссен давно висловив свою думку, заявивши, що вже є «солідні документи, які створюють хороші рамки для нашої співпраці і для загальноєвропейської безпеки». Нещодавно, відповідаючи на запитання «ДТ», один зі спікерів альянсу підтвердив: для НАТО було б проблематично підписати новий юридично зобов’язуючий документ, оскільки він, зокрема, стосувався б і країн — не членів альянсу. Крім того, НАТО далеко не все сподобалося в російській військовій доктрині. У Брюсселі вважають, що головна мета ініціативи Медведєва — зменшити вплив НАТО, домогтися права вето для Росії з багатьох питань безпеки і легалізувати на міжнародній арені ОДКБ. (За свідченням одного з чиновників штаб-квартири альянсу, вони вже кілька років поспіль отримують пропозиції оформити офіційні відносини з ОДКБ, але відповідь Брюсселя незмінна: у НАТО вже існують відносини з кожною із країн ОДКБ у рамках Партнерства.) «Росія — це імперія, — вважає директор брюссельського Європейського круглого столу з безпеки Крістоф Рааб. — Вона перебуває в іншій лізі і грає в іншу гру. І наші загальні правила до неї незастосовні».

Надії Москви на Париж стосовно підтримки медведєвської ініціативи теж марні. Хоча Саркозі мріє про єдиний економічний простір ЄС і Росії зі спільною концепцією безпеки, однак, за свідченням наших французьких дипломатичних джерел, ідею Медведєва щодо Договору про європейську безпеку теж не сприймає. І, тим більше, проштовхувати її в НАТО та ОБСЄ наміру не має.

Німецька ж позиція, схоже, зазнала певної трансформації. Пам’ятну промову Медведєва, виголошену два роки тому на німецькій землі, та його ініціативу щодо нового договору, розповів нам міжнародний оглядач Berliner Zeitung Франк Херольд, холодно сприйняли в Берліні. І в німецьких політиків не було жодного інтересу обговорювати ідеї Медведєва: вони розуміли, що завдання Росії — мінімізувати значення НАТО і збільшити вагу ОБСЄ. Проте останнім часом Берлін почав ставитися до кремлівської ініціативи помітно лояльніше. У червні А.Меркель приділила увагу цій темі під час зустрічі з Медведєвим. Правда, як свідчать у німецькому МЗС, канцлер дала зрозуміти російському колезі: коли ви хочете, щоб ваші пропозиції стосовно Договору про європейську безпеку розглядалися, ви маєте спочатку продемонструвати здатність Росії зробити свій внесок у європейську безпеку, і хороше місце для докладання російських зусиль — урегулювання Придністровської проблеми. (Як напівжартома зазначив один депутат бундестагу, якщо Медведєву під силу вирішити проблему мера Москви, то невже він не може вирішити проблеми з керівництвом у Тирасполі?)

«Ми вважаємо, що пропозиції Медведєва потрібно серйозно розглядати. Треба поміркувати, де ми можемо ефективно співпрацювати», — вважають у зовнішньополітичному відомстві Німеччини. Погоджуються з цим і експерти. «Пропозиції росіян, радше, розчаровують нас, але їх потрібно обговорювати», — каже науковий співробітник дослідного відділу «Росія/СНД» Фонду науки і політики Маргарета Кляйн. Але при
цьому, вважає вона, необхідно запитати себе: а в чому ж сьогодні виявляється дефіцит європейської безпеки? На її власну думку, основних дефіцитів три. Один полягає у різному сприйнятті загроз та взаємній кризі довіри. Другий — у недостатній ефективності інструментів кооперації в протистоянні зовнішнім загрозам. І третій — у різних поглядах на цінності (у цьому плані, вважає експерт, Україна ближча до Європи, ніж Росія). «Росія дуже добре рекламує пропозиції Медведєва і претендує на володіння цим процесом (побудови нової системи європейської безпеки. — Авт.). Тому Захід повинен внести свої пропозиції і сказати не про те, що ми не хочемо російських пропозицій, а заявити про те, чого ми конкретно хочемо. На жаль, із боку Заходу сьогодні дуже мало таких пропозицій».

Росія в НАТО?

Із останнім твердженням, правда, далеко не всі погодяться: сьогодні Росії пропонують як ніколи багато, її як ніколи намагаються переконати в тому, що вона не ворог, а партнер Заходу, а часи холодної війни «канули в минуле раз і назавжди». І в Довілі, за свідченням А.Меркель, зокрема, обговорювалося питання, «як можна забезпечити ефективнішу співпрацю між Росією і НАТО». Альянс намагається розтопити останні брили, що залишилися після «льодовикового періоду» відносин із Росією. І не тому, що боїться її. А тому, що, як висловився один зі співробітників штаб-квартири альянсу, у НАТО сьогодні дуже багато роботи, оскільки у НАТО і Росії багато спільних глобальних завдань, перед ними стоять спільні нові виклики.

Тому Росію активно намагаються втягнути в обговорення багатьох питань. Її запрошують приєднатися до єдиної європейської системи ПРО. Як запевнили нас у штаб-квартирі альянсу, до саміту в Лісабоні має бути завершений спільний огляд потенційних загроз ХХІ століття (російське керівництво вважає його одним із ключових питань). Росія і НАТО близькі до завершення укладання списку конкретних сфер співпраці, куди ввійдуть боротьба з тероризмом, піратством, контрабандою зброї, цивільне надзвичайне планування і, звісно ж, Афганістан.

Понад те, думки про можливе членство Росії в НАТО вже не тільки виголошують, а й починають активно обговорювати. І не тільки експерти. Нагадаємо, що недавно таку можливість не виключив навіть постійний представник США при НАТО Іво Даалдер: «У Північноатлантичному договорі чітко зазначено, що кожна європейська країна має право вступити до НАТО. Росія — європейська країна і, відповідно, має право вступити до альянсу. Проте членство РФ не є рішенням НАТО, це рішення російського керівництва і питання дотримання встановлених правилами процедур... Вступ Росії до альянсу можливий, але має відповідати інтересам Росії, і вона має прийняти сама це рішення». Наразі ж, вважає дипломат, «ми не можемо докладно обговорювати це питання, оскільки воно не стоїть на порядку денному, Росія ще не поставила його».

Та це зовсім не означає, що можливість вступу до НАТО не розглядається в самій Росії. У європейських столицях жваво обговорюється доповідь, підготовлена для президента Росії близьким до Д.Медведєва Інститутом сучасного розвитку. Основні тези цього документа голова правління інституту Ігор Юргенс озвучив на вересневому Світовому політичному форумі, що відбувся в Ярославлі. Якщо дуже стисло, то основна ідея полягає в тому, що Росія повинна націлюватися «на союз із НАТО, на інтеграцію в оновлене НАТО, а також на членство в НАТО в довгостроковій перспективі». «Наш внутрішньоросійський консенсус полягає в тому, що Росія має особливий статус великої держави в Євроатлантиці, а відтак приєднатися до НАТО ми можемо лише на особливих умовах», — наголосив експерт. «Ми аналізуємо кілька етапів сценарію інтеграції, — повідомив голова правління Інституту сучасного розвитку. — Зупинитися на одному з них — справа політичного керівництва. На сьогодні пріоритетний і найбільш реалістичний вектор дискусії полягає у формуванні союзницьких відносин між Росією і НАТО. Це довгостроковий вектор, ми не повинні втратити вікно можливостей за низкою напрямів і маємо використати час, який у нас є, для поліпшення наших відносин. Ми маємо принаймні почати розмірковувати над тим, як саме буде організований цей «союз союзів», як може бути реалізований так званий «французький варіант» приєднання Росії до цієї політичної організації».

Не можна сказати, що пропозиції І.Юргенса були зустрінуті в Росії на ура. «Стара яструбина гвардія» вже звинуватила експерта в намірі знищити Росію або, як мінімум, перетворити на сателіта Заходу. Проте процес обговорення зрушив із місця і з вузького експертного середовища вже потрапив в Інтернет та ефір.

Дискутують на цю тему і в Європі. Мабуть, найгарячішим прихильником ідеї прийняття Росії в НАТО є колишній міністр оборони Німеччини Фолькер Рюе, уже досить давно захоплений цією темою. Напередодні зустрічі німецького, французького і російського лідерів він опублікував минулої суботи статтю в газеті Rheinische Post, де знову закликав зробити Росію повноправним членом альянсу. «Настав час відчинити двері НАТО для Росії як для однієї з держав—членів організації», — написав нині експерт ХДС із питань оборони. Він упевнений, що євроатлантичне співтовариство потребує не тільки Америки, а й Росії. Причому з багатьох причин. Зокрема він зазначив, що у важливих регіонах у Європи, Америки та Росії спільні інтереси: «Всі вони зіштовхуються з однаковими викликами, такими як тероризм, уразливість глобальних мереж комунікації, дедалі більша загроза нападу з застосуванням ракет із ядерними боєголовками, поширення зброї масового ураження і передусім — нестабільність на Близькому Сході».

Проте навіть у такій русофільській країні, як Німеччина, прихильників членства Росії в НАТО не так багато. «Ця ідея не є німецькою політикою. Це пропозиція відставного політика, що здобула підтримку відставних генералів, — запевнив нас полковник Вольфганг Ріхтер, науковий співробітник дослідного відділу з питань політики безпеки Фонду науки і політики. — Майбутнє членство Росії здається наразі нереалістичним. Краще зосередитися на необхідності посилити контроль над озброєннями, спробі розширити кооперацію на проблемні сфери — ПРО, тактичну ядерну зброю, глобальну політику щодо країн, які підривають Договір про нерозповсюдження». Сумнівається в реалістичності ідеї прийому Росії в НАТО і колега полковника Ріхтера М.Кляйн: «Росія спочатку має довести, що готова дотримуватися загальних правил». А західним політикам і аналітикам, на думку експерта, необхідно знайти відповіді на низку запитань. Чи можливе зближення цінностей НАТО і Росії? Чи не блокуватиме Росія рішення альянсу, отримавши право вето? Чи не ослабне інтерес Сполучених Штатів до безпеки Європи? Як відреагує на членство Росії в НАТО Китай? Чи готовий альянс отримати такий протяжний кордон із цією супердержавою? І, нарешті, чи готове НАТО поширити гарантії 5-ї статті Вашингтонського договору на Росію?

Швидше за все, відповіді на ці запитання будуть отримані ще не скоро. А ось як далеко наважаться зайти НАТО і Росія у своїх пошуках «тісніших форм співпраці», можливо, дізнаємося вже за місяць у Лісабоні.