Тюремний термін для президента

Колишнього президента Франції Ніколя Саркозі засудили на три роки позбавлення волі. Його обвинувачували в корупції та торгівлі впливом. Згідно з вироком Виправного суду Парижа, оголошеним на початку березня, 66-річний Саркозі має відбути два роки умовного покарання та один рік провести за ґратами.

Рішення суду безпрецедентне в післявоєнній історії Франції. Однак у цій незвичайній справі судовий вердикт, схоже, лише початок тривалої саги: Саркозі абсолютно не бажає йти у в'язницю і зробить усе можливе, аби уникнути виконання вироку.

Експрезидент упевнений, що суд був упередженим і вівся з порушенням процесуальних норм. Його судили у справі, яка тягнеться сім років і формально вже не належить до періоду його перебування на вищій державній посаді. Але Саркозі тоді прослуховували органи прокуратури, які розслідували можливі фінансові зловживання з його боку.

Разом з експрезидентом Франції фігурантами справи стали його колишній адвокат Тьєррі Ерзог і колишній суддя Конституційного суду Жильбер Азібер. Вони отримали такі ж вироки, як і Саркозі. Розслідування концентрувалося навколо телефонних розмов, які велися через зашифровану лінію зв'язку в 2013–2014 роках. За даними слідства, Саркозі й Ерзог обіцяли Азіберу високу посаду в Монако, якщо той надасть конфіденційну інформацію з іншої справи, де експрезидент Франції проходив як підозрюваний.

Обіцянки Саркозі так і не виконав: він не замовив слово за суддю, хоча нібито пізніше Ерзог повідомляв Азіберу, що обіцянки залишаються в силі. У прокуратурі визнали, що, за французьким законом, усе одно йдеться про «пасивну корупцію». Офіційне обвинувачення пред'явили Саркозі в березні 2018 року.

Адвокати Сарко (так французи називають експрезидента) вважають справу надуманою і подали апеляцію. Її розгляд може затягнутися на роки, що, найімовірніше, не дозволить відправити Саркозі на тюремні нари. Більшість оглядачів вважають: експрезидент відбудеться домашнім арештом із носінням електронного браслета.

Тим часом сам Саркозі пішов у наступ на «медійному фронті», мало не щодня з'являючись на телеекранах. Він обіцяє «боротися до кінця, щоб перемога восторжествувала». В інтерв'ю Le Figaro Саркозі заявив, що готовий звернутися навіть у Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ). «Я це роблю не тільки для себе, я це роблю для того, щоб ті, хто на нас дивиться, знали, що це може статися з ким завгодно», — сказав експрезидент Франції.

Саркозі та його прибічники намагаються виставити справу як політичну розправу напередодні президентських виборів, запланованих на наступний рік, оскільки її веде створений 2013 року (в роки правління президента-соціаліста Франсуа Олланда) офіс Національного фінансового прокурора (PNF). У 2017 році це відомство обвинуватило соратника Саркозі Франсуа Фійона в тому, що той оформив дружину на посаду свого помічника, і вона одержувала з бюджету зарплату за роботу, якої нібито не виконувала. Ця справа, фактично, поставила хрест на перспективах Фійона під час президентських виборів і сприяла перемозі Емманюеля Макрона.

Аналітики в Парижі вважають, що вирок Виправного суду Парижа ставить крапку на можливостях відновити політичну кар'єру для Саркозі. З 2017 року, після другого поспіль програшу на виборах президента країни, він писав мемуари та давав поодинокі інтерв'ю. При цьому все ще вважається впливовою постаттю у стані французьких правоцентристів.

Саркозі багатьом запам'ятався як гіперпрезидент, котрий устигав займатися всім підряд. 2008 року він виступив посередником під час російсько-грузинської війни. Втім, план «Медведєва—Саркозі» лише заморозив конфлікт, і президент Франції не перешкодив визнанню Москвою сепаратистських республік у Південній Осетії та Абхазії.

 2011 року Саркозі санкціонував участь французької армії у військовій операції проти Лівії, результатом якої стало повалення режиму Муаммара Каддафі та жорстоке вбивство самого лівійського диктатора. Цікаво, що тоді ж з'явилася інформація, буцім Каддафі таємно фінансував передвиборну кампанію Саркозі 2007 року, передаючи через посередників десятки мільйонів євро. Втім, доказів цього так і не знайшли, хоча 2018-го Саркозі навіть затримували для допитів у цій справі. Незважаючи на високу активність у внутрішній і зовнішній політиці, Ніколя Саркозі програв вибори 2012 року соціалістові Франсуа Олланду.

Партія «Республіканці» розглядала Саркозі як потенційного кандидата на наступних президентських виборах у 2022 році. Однак 3 березня Ніколя Саркозі офіційно заявив, що не буде висувати свою кандидатуру на майбутніх виборах. Хоча, безумовно, впливатиме на вибір кандидата від правоцентристів.

Найближчого року Саркозі буде в судовій тяганині. 17 березня експрезидент опиниться в суді уже в іншій справі. Його та ще 13 людей обвинувачують у незаконному фінансуванні власної президентської кампанії 2012 року. Партію «Союз за народний рух» (колишня назва «Республіканців») підозрюють у зборі на передвиборну кампанію 42,8 млн євро: вдвічі більше за передбачений законом ліміт. Цей факт фігуранти справи намагалися приховати за фіктивними контрактами. Саркозі запевняє, що не знав про перевищення ліміту зборів до партійної каси.

Крім цієї справи, рішення суду від 1 березня може стати причиною поновлення іншої справи, в якій Саркозі раніше виправдали. Йдеться, зокрема, про незаконні пожертви співвласниці косметичної компанії L'Oréal мільярдерки Ліліан Беттанкур. Кілька десятків тисяч євро Саркозі нібито використав на фінансування своєї виборчої кампанії 2007 року.

Саме у справі Беттанкур Саркозі намагався отримати конфіденційну інформацію про перебіг розслідування від судді Азібера під час таємних телефонних дзвінків. Тепер прокуратура вважає, що в тій давній історії з'явилися нові обставини, які можуть призвести до перегляду попереднього вердикту про невинуватість експрезидента.

Більше статей Олексія Коваля читайте за посиланням.