Супутні захворювання пандемії

Як механізм дії вірусу запускає прогресію наявних в організмі патологій, так пандемія коронавірусу оголила наявні глобальні суперечності та хронічні проблеми на національних рівнях.

Держсекретар Майк Помпео звинуватив Комуністичну партію Китаю в запізнілому інформуванні Всесвітньої організації охорони здоров'я про спалах новітнього коронавірусу та в нехтуванні точними цифрами стосовно швидкого зростання кількості уражених, а штат Міссурі домагатиметься в суді компенсації мультимільйонних збитків, спричинених діями китайського уряду та компартії. Настирливе використання Дональдом Трампом топоніма походження вірусу, а також його численні звинувачення китайської влади спрямовані і до зовнішньої, і внутрішньої аудиторії.

Один із ключових радників американського президента ще в січні попереджав його та інших високопосадовців адміністрації про руйнівний потенціал пандемії, що насувалася на Сполучені Штати, і потребу рішучих дій. Утім, Дональд Трамп применшував небезпеку коронавірусу, занадто пізно почав вживати заходів, які характеризувалися хаотичністю й повільністю. Не дивно, що, за даними Gallup, схвальне ставлення до діяльності глави держави з початку року впало на 6% (до 43%). Тривожний дзвіночок напередодні листопадової битви за найвищий пост у країні демократи прагнуть перетворити на дзвін по Трампу. Поряд із сагою про "Бурізму", яку, із зрозумілих причин, витіснено на задній план, "м'якість" Джозефа Байдена щодо Китаю була "убійною" темою республіканських медіа. Команда майбутнього номінанта від демократів не змарнувала шансу обернути проти супротивників їхню ж зброю, звинувативши господаря Білого дому в закритті офісу пандемій, істотному зменшенні кількості представників Центру контролю та профілактики захворювань США у Китаї, а також у нездатності домогтися від Пекіна, щоб він прийняв групу американських фахівців для оцінки масштабів прийдешньої кризи на ранньому етапі.

Діючи симетрично, китайська влада прагне відвернути увагу від прорахунків, для внутрішнього вжитку висуваючи на передній план національну єдність і героїзм борців з лихом, а назовні - щиру допомогу іншим націям. Ба більше, офіційний Пекін воліє конвертувати успіхи в приборканні пандемії (у США захворіло й померло вдесятеро більше людей, ніж у Китаї) на свідчення переваги своєї політичної моделі над ліберальними: своєрідний кінець "кінця історії". Борючись за геополітичні наративи, обидві сторони вдаються навіть до використання теорій змов - зокрема, щодо штучної появи вірусу у Вуханській лабораторії або, навпаки, його розповсюдження в Китаї американськими військовими.

Ігнорування первинних проявів прийдешньої біди (ще торік у жовтні), яке змінилося на переслідування незгодних мовчати та маніпуляції в повністю контрольованих мас-медіа, навряд чи свідчить, що гібридний комуністичний режим кращий. "Без засобів масової інформації, які представляють інтереси людей, публікуючи справжні факти, життя людей руйнується не лише вірусом, а й серйозно хворою системою", - влучно діагностував проблему китайський підприємець Рен Чжицян. Після критичних зауважень на адресу влади він раптово на місяць зник, а потім знайшовся у статусі затриманого органами безпеки.

Пандемія не завадила планам посилення політичної системи "альтернативної" вільній на власній території та розширення її присутності на спірних. Після невеличкої паузи у тривалому протистоянні з незгодним втратити рештки конституційної автономії Гонконгом китайський уряд затримав понад п'ятнадцять активістів - учасників акцій протесту. ВПС КНР за останні два місяці чотири рази провокували Тайвань, перетинаючи неофіційну демаркаційну лінію між ними. У Східнокитайському морі японський есмінець зазнав тарану з боку китайського риболовецького судна, що може належати "морській міліції" (a la російські "казакі"), яку офіційний Пекін використовує для досягнення політичних цілей, уникаючи прямого збройного конфлікту. У Південнокитайському морі через застосування водної гармати і маневрування китайського судна затонуло в'єтнамське риболовецьке судно.

Вражені результатами своєї ОПЕКівської авантюри, володарі кремлівських веж, мабуть, вирішили не ескалювати агресію в Донбасі чи в Сирії, розширення "русского міра" обмежили закликом Путіна до об'єднання колишніх радянських республік і зосередилися на мінімізації втрат. Їхні волання у стінах ООН про необхідність скасування санкцій задля подолання пандемії були почуті. Міністерство фінансів США роз'яснило, що санкції проти Росії впроваджені за неприйнятну по своїй агресивній суті зовнішню політику й наразі не скасовуватимуться, до того ж їх дія аж ніяк не заважає боротися з коронавірусом. Спіткала невдачу і спроба Кремля зробити "наступний крок у двосторонньому стратегічному діалозі", що мав повернути Росію за стіл глобальних потуг і перегорнути "кримську сторінку". "Будь-які майбутні перемовини щодо контролю над озброєннями мають ґрунтуватися на баченні президента Трампа стосовно тристоронніх угод, які включатимуть і Росію, і Китай", - почув у слухавку Сергій Лавров від свого американського партнера. Навряд чи бажання Москви повернутися до лав вершителів доль світу є переконливим аргументом, аби Пекін відмовився від планомірного нарощування потенціалу розширення свого впливу далі од берегів Піднебесної. Дратливою для Кремля стала й новина про оприлюднення звіту сенатського комітету з розвідки, що підтверджує точність висновків американської розвідувальної спільноти стосовно російського втручання у президентські вибори 2016 року.

Можливо, більше, ніж вірусом, деякі країни можуть "заразитися" обмеженням свобод і запровадженням масштабного стеження за власними громадянами. Звісно, жодній країні не під силу суперничати з Китаєм, здатним втілити найпотаємніші страхи Джорджа Орвелла, як-от - тотальне стеження та систему соціальних кредитів у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Втім, Росія намагається не відставати, - в Москві вже діє автоматичний контроль за всіма громадянами, що пересуваються приватним чи муніципальним транспортом. Ця практика поширюватиметься на інші міста та регіони країни, у столиці розгортається система розпізнавання облич. Прийняті в березні поправки до законодавства передбачають суворе покарання за порушення режиму карантину, крім того встановлено відповідальність за поширення фальшованих даних щодо коронавірусу. Парадоксально, що EUvsDisinfo за чотири місяці виявив понад 150 випадків дезінформації стосовно коронавірусу, поширюваних державними чи контрольованими Кремлем масмедіа. Хоча Україні приділили належну увагу - від традиційного "нацизму" до неминучого "розвалу" вже від пандемії, - все ж головною цільовою аудиторію були західні суспільства. Тим часом у США пройшла хвиля протестів проти рішення урядів штатів щодо запровадження соціальної дистанції та самоізоляції. Президент радо підтримав такий вияв свободи переважно груп з правим ухилом і переважно в штатах, де губернатори обрані від демократичної партії.

Пандемія коронавірусу не змінила стратегічних цілей найбільших потуг стосовно одна одної та своїх сусідів. Після загострення національного егоїзму, що проявилося навіть у перехопленні одне в одного життєво необхідних медичних засобів та обладнання, відновилася взаємодія в рамках союзів (ЄС і НАТО), а також міжнародних організацій - передусім ВООЗ ООН. Призупинення Трампом фінансування останньої - радше, перекладання вини на інших, ніж об'єктивна оцінка організації, що працює за принципами та правилами, визначеними її членами. Очевидно, що глобальні виклики, такі як пандемія коронавірусу, потребують більшої координації між союзниками і на ширшій міжнародній арені. Втім, залишається й достатній простір для реалізації слогана "Зробимо Америку великою знов", зокрема в питанні трансформації системи охорони здоров'я (у демократів з цього приводу багато ідей), удосконалення інфраструктури та відновлення критично важливих спроможностей, - адже , наприклад, у Китаї виробляється 90% антибіотиків і 70% інгредієнтів, необхідних американській фармакологічній індустрії.

Глобальна пандемія - це неминучий тест на національну компетенцію. За оцінками Біла Гейтса, який попереджав про такий сценарій, лише кілька країн упоралися з викликом на найвищу оцінку. Серед них слід згадати Південну Корею, що не лише формально врахувала небезпеки попередніх реінкарнацій коронавірусу (у 2015 році було зафіксовано лише 185 уражених БСРС-КоВ ), а й підготувала необхідну інфраструктуру та алгоритм дій. У переддень парламентських виборів три чверті корейців віддали належне ефективній роботі адміністрації Мун Чже Іна, що принесло його політичній силі 60% парламентських мандатів.

Згідно з опитуванням PewResearch, 65% американців вважають дії свого президента надто повільними. Якщо "перезапуск" економіки, передусім відновлення робочих місць, не переважить таких настроїв, Дональд Трамп ризикує залишити дім за адресою 1600, Пенсильванія-авеню…

Усі статті Олександра Хари читайте тут.