Суд та "мемо"

Київ зробив черговий крок у юридичному переслідуванні Росії за окупацію українського Криму й агресію проти України.

Відповідно до процедурних правил, 19 лютого Київ передав меморандум до Арбітражного трибуналу за позовом України проти Росії щодо порушень Російською Федерацією положень Конвенції ООН з морського права. "Оскільки Росія порушила всі свої зобов'язання, зокрема за Конвенцією з морського права, вона не тільки повинна понести за це відповідальність, вона повинна за це заплатити", - заявив за кілька днів до цієї події міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

Одночасно із цим меморандумом до Гааги передано й безліч додаткових матеріалів, які доводять порушення Москвою статей Конвенції. Нагадаємо, що сам позов проти РФ подано ще у вересні 2016 року.

У memo Київ не просить суд розглянути ні окупацію Криму Росією, ні російську агресію в Україні, хоча судова справа й стосується наслідків дій російської держави. Цей Арбітражний трибунал не має повноважень розглядати територіальний спір. І якби українська сторона порушила питання про окупацію Криму, то судді відмовили б у розгляді позову на підставі відсутності юрисдикції.

Головна мета меморандуму - переконати суддів у тому, що в Чорному й Азовському морях, а також в Керченській протоці порушено права України як прибережної держави, оскільки Російська Федерація заблокувала доступ до наших ресурсів і майна, а в самої Росії немає жодних законних прав вважати своїми територіальні води, виключну економічну зону і континентальний шельф навколо Криму. Тому Москва не має підстав проводити там будь-які роботи.

most.life

Ключові претензії до Російської Федерації - будівництво Керченського мосту без дозволу України в українських територіальних водах; обмеження навігації Керченською протокою через будівництво мосту; захоплення та незаконна розробка Одеського, Голіцинського, Архангельського й Штормового газоконденсатних родовищ; незаконна конфіскація українських бурових установок.

Крім того, наша країна обвинувачує Росію в незаконному вилові риби у виключній економічній зоні України навколо Кримського півострова; заподіянні шкоди екологічній системі Чорного й Азовського морів; узурпації навігаційних прав; проведенні досліджень археологічних та історичних об'єктів на дні Чорного моря без згоди нашої країни.

Аргументуючи свою позицію, українська сторона спирається на справи, раніше розглянуті судами в Гаазі, - за позовом Філіппін до Китаю щодо суперечки навколо Південно-Китайського моря, а також за позовом Нідерландів до Росії щодо затримання росіянами судна Arctic Sunrise та арешту активістів "Грінпіс".

Після передачі українською стороною меморандуму м'яч опинився на боці росіян: у них є дев'ять місяців, щоб підготувати контрмеморандум, у якому російська юридична команда постарається розбити аргументи українських юристів. Після чого українська сторона матиме три місяці на те, щоб надати другий меморандум, а росіяни, своєю чергою, знову повинні будуть протягом трьох місяців дати свою відповідь.

pca-cpa.org

Як можна припустити з коментарів росіян, що лунали раніше, аргументація російської юридичної команди буде такою: Росія, окупувавши Крим, отримала право і на море довкола нього, і на його континентальний шельф. При цьому, хоча російська дипломатія й переконує, що "питання належності Криму є вирішеним", проте у своєму контрмеморандумі росіяни переконуватимуть суд: без вирішення проблеми належності Криму не можна вирішити й питання, які порушила Україна у своєму позові проти РФ.

Після передачі Україною свого меморандуму, росіяни можуть протягом трьох місяців подати свої заперечення щодо наявності в Арбітражного трибуналу юрисдикції розглядати спір, який стосується Конвенції ООН з морського права. Скоріш за все, росіяни так і зроблять, прагнучи максимально звузити юрисдикцію суду щодо статей, які розглядаються. У всякому разі, коли в минулому проти Росії подавали позови до міжнародних судів, росіяни використовували саме цю тактику.

При такому розвитку подій підготовку росіянами контрмеморандуму буде заморожено на час, який знадобиться Арбітражному трибуналу для винесення рішення щодо юрисдикції. Суд же має вибір між двома варіантами рішень: або визнати свою юрисдикцію щодо всіх статей Конвенції ООН з морського права, які, на думку Києва, порушила Москва, або - тільки щодо деяких.

Як показує практика, суд вирішує питання про свою юрисдикцію протягом року. Для Києва ж, схоже, цей етап судового процесу з Москвою буде значно важливішим, ніж той, коли судді зберуться розглянути справу по суті. Деякі юристи-міжнародники навіть кажуть, що "питання юрисдикції - ось що головне, а не розгляд справи по суті".

Наразі рано прогнозувати вердикт суду й суми виплачуваних компенсацій. Тим більше що порушення з боку Росії тривають. Але треба бути готовими до того, що Москва може вийти з процесу й проігнорувати рішення Арбітражного трибуналу. Втім, у Києва є інструменти, які дозволять домогтися виконання хоча б частини рішення суду.

Є Нью-Йоркська конвенція про виконання арбітражних рішень, яку, до речі, підписала й Росія. Ця Конвенція передбачає, що якщо одна сторона не виконує рішення арбітражних інстанцій, то друга може звернутися по допомогу до будь-якої держави, яка підписала міжнародний договір. Зокрема і з проханням заарештувати майно країни-порушника цієї багатосторонньої угоди.

Як визнають самі росіяни, позиція Києва у справі про порушення Росією Конвенції ООН з морського права досить сильна. Але завадити Україні виграти суд у Гаазі може і продаж "вишок Бойка", і видача ліцензій спільним українсько-російським компаніям на розробку окупованих Росією нафтогазових родовищ у Чорному морі, і багато чого іншого. Києву слід бути дуже обережним, щоб не дати суддям з Арбітражного трибуналу можливості відхилити позовні вимоги України.

Приміром, заява генпрокурора Юрія Луценка, котрий збирався продавати "вишки Бойка", може зашкодити позиції України в її спорі з Росією в Арбітражному трибуналі. Та й не тільки в цьому процесі, а й у справі "Нафтогазу" проти РФ у рамках позову, що розглядається Міжнародним трибуналом при Постійній палаті Третейського суду в Гаазі.

Показова й інша історія, пов'язана з рішенням російської влади призупинити господарську діяльність на Одеському родовищі, яке забезпечує Крим майже половиною власного видобутку газу.

Російські мас-медіа зазначають, що припинити видобування на Одеському - рекомендація МЗС РФ, оскільки позиція Росії щодо цього родовища видається юридично слабкою. Як пише сайт РБК, "претензії Києва сформульовано так: Росія веде там недозволену господарську діяльність. І припинення видобування - це тактичний хід, формальний спосіб зняти цю претензію, вказує співрозмовник РБК. При цьому питання про повернення Україні контролю над родовищем, за його словами, не стоїть".

У цій історії, оприлюдненій РБК, показовим є й те, що росіяни заявили: були спроби домовитися з українцями про позасудове врегулювання спору щодо Одеського родовища. За інформацією РБК, до переговорів і неформальних зустрічей було залучено співробітників МЗС і Міненерго Росії: "Була навіть пропозиція створити СП для управління родовищем і продажу газу Криму, але ціна, яку хотіли українці, була зависокою".

У МЗС України, куди DT.UA звернулося з проханням прокоментувати, заявили, що не мають інформації про проведення таких переговорів українською стороною.

Немає сумнівів, що, намагаючись переломити ситуацію на свою користь, росіяни і надалі діятимуть старими "добрими", традиційними методами - де підкупом, а де шантажем. І Київ має бути готовим цьому протистояти. А якщо ні, то в росіян зростуть шанси на перемогу.