Ставка на Керрі

Як триразова перемога Джона Керрі в теледебатах ще не означає його виграшу на майбутніх виборах у США, так і прихід у Білий дім кандидата від демократів не гарантує зміцнення того, що офіційно заведено називати україно-американським стратегічним партнерством. Проте прибічники активнішого діалогу Києва з Вашингтоном роблять ставку на учасника виборчих перегонів з ініціалами, як у Джона Кеннеді (JFK).

Спрогнозувати, яким буде ставлення до України другої адміністрації Буша чи першої — Керрі, річ невдячна: обидва повністю поглинуті завоюванням сердець тих виборців, котрі в соціологічних опитуваннях зазвичай займають графу «ще не визначилися». Примітно, що найжорстокіші «бої» сьогодні йдуть у так званих swing states («підвішених штатах»). І так уже історично склалося, що вибір жителів Огайо, Пенсільванії, Мічигану, Нью-Джерсі або Іллінойса не в останню чергу залежатиме від електоральних симпатій багаточисельної української діаспори.

Радники Джона Керрі відчули цей момент першими: за останні кілька місяців штаб демократів видав на-гора, як мінімум, три заяви, що стосуються передвиборної ситуації в Україні. В останній із них Керрі констатував використання адміністративного ресурсу на користь кандидата від влади і закликав адміністрацію Буша наполягти, щоб українська влада забезпечила рівний доступ кандидатів до державних мас-медіа. Грізний тон демократа в Києві був оцінений «гідно» — фрагменти його заяв відразу з’явилися в темниках, які розсилаються по відомих адресах. Захопленим передвиборними баталіями темникотворцям ніколи було розбиратися, чи то насправді ветеран в’єтнамської війни так переймається ситуацією зі свободою слова й порушенням прав людини в Україні, чи то просто вирішив справити враження на електорат у штатах, які вагаються.

Республіканці схаменулися пізніше: заява держдепу, озвучена прес-секретарем Річардом Баучером минулого тижня, була повністю витримана у стилі попередніх мессіджів Керрі. Хоча, подейкують, ще раніше Буш-молодший сказав у кулуарах фразу, що, якщо вже на те пішло, президентські вибори в Україні набагато важливіші, ніж американські.

Втім, американські прибічники активнішого діалогу між США та Україною свій вибір, схоже, вже зробили: більшість віддасть голоси на користь кандидата від демократів. На думку опитаних «ДТ» експертів, нинішньому господареві Білого дому вони не змогли вибачити ототожнення України з Леонідом Кучмою і групкою політиків навколо нього. «Адміністрація Буша так і не зуміла виробити своєї політики стосовно України. Натомість постійно вагалася у своїх діях залежно від обставин часу: Гонгадзегейт — ігнорування, «Кольчуги» — ізоляція, Ірак — заохочення. Безумовно, це було пов’язано зі сприйняттям української влади як ненадійних партнерів і з появою інших стратегічних пріоритетів в американській зовнішній політиці», — поділився в розмові з «ДТ» один американський політолог, близький до республіканців.

Крім того, в українських американців склалося враження, що стратегічне партнерство з Україною розпалося після того, як із Білого дому пішов Білл Клінтон. «Він не ставив в один ряд президента й країну — він мислив глобальніше», — зауважив співрозмовник «ДТ». Водночас, вважають експерти, якщо війна з тероризмом не докотиться до українських кордонів, Києву не слід очікувати від президента Керрі тієї уваги, якою його наділяла адміністрація Клінтона, що час від часу намагалася подати відносини з Україною і Росією як рівнозначні (комісії Кучма—Гор і Гор—Черномирдін). Хоч зовнішньополітичні радники Керрі, яким у разі перемоги доведеться визначати політику Білого дому щодо України, свого часу працювали в команді Клінтона. Хто, як не вони розуміють: європейська Україна — в інтересах США, а шлях до цього лежить не через ізоляцію, а через активне залучення до співробітництва. «У нас був широкий діалог (з Україною. — Авт.), який звузився у часи президентства Буша. Виняток становлять лише питання безпеки, що зашкодило нашим інтересам у інших сферах. У результаті ми чули заяви Буша (їх можна лише соромитися), коли на піку стурбованості станом демократії та прав людини в Україні президент починав хвалити Путіна за його вірність принципам демократії», — це слова Марка Медіша, який курирує Україну і Росію в кампанії Керрі. У період президентства Клінтона він трудився в Раді національної безпеки. За цей час устиг познайомитися з багатьма українськими політиками та олігархами. Обізнані люди розповідають, що навіть грав у теніс із Віктором Януковичем, коли той здійснював трансатлантичні вояжі ще на посаді губернатора Донецької області.

Втім, слабкість, виявлена паном Холбруком у Києві, дуже вдарила по тих його однопартійцях, які при кожній зручній нагоді засуджують Буша за лояльність до дій української влади під час передвиборної кампанії в Україні. «Якщо ви запитаєте мене, кого сьогодні більше підтримує Вашингтон — Януковича чи Ющенка, я відповім: ні того, ні того. Всіма благами з боку Білого дому впродовж останнього року де-факто користується лише один український політик — Президент Леонід Кучма», — зауважив у розмові з «ДТ» близький до держдепу чиновник.

У разі ж обрання Керрі, вважають експерти, його команді буде неважко вивести Україну з рубрики «Ірак» — те, чого ніяк не вдається зробити республіканцям. У контексті майбутніх виборів це означає, що санкції, якими на початку року погрожувала українським можновладцям Мадлен Олбрайт, а пізніше у своєму законопроекті — Дана Рорабахер, при президенті-демократі можуть стати реальністю. Це побічно підтверджує і Марк Медіш: «Слова Олбрайт відповідають настроям у демократичній партії, і, я гадаю, її попередження українським можновладцям будуть враховані. Якщо українська влада вирішить ізолювати Україну, їй доведеться жити з наслідками цього рішення. Якщо Україна ізолює себе, обираючи процедури й політику, дуже далекі від західних норм, то ми не зможемо говорити про наше партнерство».

Інше питання — збіг передвиборних циклів у США та Україні. Згідно з американським законодавством, новий президент Сполучених Штатів обійме посаду в січні. А це означає, що «резолюцію» стосовно українських виборів доведеться озвучувати ще нинішній адміністрації. Тому не виключено: якщо порушення під час виборів не сягнуть масштабів Білорусі, Керрі порадять просто перегорнути сторінку. Тим паче що ставлення сенатора до України ще не отруєне порожніми обіцянками українських високопосадовців, а сам він відомий умінням іти на компроміс.

Друга адміністрація Буша «покарати» злісних порушників демократичних норм в Україні навряд чи наважиться. І не лише тому, що руки зв’язані Іраком. На думку західних експертів, із якими довелося спілкуватися «ДТ», готуючи цей матеріал, якщо республіканці зважаться на щось подібне, їх одразу звинуватять у проведенні політики подвійних стандартів, і запитання «Чому аналогічних заходів адміністрація Буша не вжила щодо Азербайджану, Росії чи Узбекистану?» буде неминучим.

У разі переобрання Буша багато що залежатиме від того, чи внесе новий-старий президент якісь корективи в кадровий склад адміністрації. Для Києва важливо, чи залишаться у своїх кріслах такі політики, як, приміром, нинішній заступник міністра оборони Пол Вулфовіц. Ще на світанку дев’яностих він був одним із небагатьох республіканців — прибічників набуття Україною незалежності, а сьогодні — один із найпослідовніших прибічників вступу Києва в НАТО і ЄС. Буквально два тижні тому, виступаючи у Варшавському університеті, заступник міністра вкотре повторив: «Мети створення єдиної і вільної Європи не буде досягнуто, доки Україна повною мірою не ввійде в Європу».

Втім, зрозуміло й інше: нова влада США зможе легше налагодити діалог із Києвом, якщо агресивнішою — у позитивному сенсі слова — стане політика України в американському напрямі. Від тамтешніх дипломатів неодноразово доводилося чути закиди на адресу наших чиновників, які в україно-американських відносинах намагаються робити ставку виключно на представників виконавчої влади. Тоді як думка Конгресу й сенату на берегах Дніпра дуже часто недооцінюється, а то й зовсім ігнорується. Американським колегам абсолютно незрозуміло, наприклад, як можуть виникати труднощі з організацією зустрічей із представниками підкомітету з питань закордонних асигнувань бюджетного комітету — ключового в американському Конгресі. Так, президент або міністр оборони можуть реагувати оперативніше. Водночас чимало наших полісімейкерів, вочевидь, забувають, що президент США, готуючи ті чи інші державні рішення, не може не враховувати думку Конгресу. А настрої тамтешніх обранців, стверджують поінформовані люди, усе більше грають на руку Україні в міру дедалі сильнішого розчарування в Америці політикою Путіна.

Ось якби ще в Києві подбали про те, щоб серйозні американські піар-агентства представляли у Вашингтоні не лише українських олігархів, а передусім Україну. І щоб стосовно України дедалі рідше звучало старе американське прислів’я: зі свинячого вуха не можна зробити шовкової сумочки.