США І КИТАЙ — ГРА ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ...

«Вони винні в усьому. Ми навіть не заарештували екіпаж їхнього літака, що порушив державний кордон Китаю. Він жив у готелі, в нормальних умовах, у номерах із телевізорами й холодильниками, а наш пілот загинув!» — заледве добираючи слова, пояснює мені ламаною англійською китайський полковник. Я зустрів його випадково в міністерстві оборони Великобританії, куди він разом з іншими слухачами одного з військових коледжів прибув для «закріплення на практиці отриманих знань». За словами китайського офіцера, він і його товариші охоче вчаться в британських навчальних закладах (особливо якщо врахувати, що всі витрати бере на себе Лондон). Водночас вони навіть думки не припускають поїхати на навчання до США. Це зрозуміло — для Китаю Америка і далі залишається якщо не противником, то вже аж ніяк не дружньою державою, допомогу якої можна вдячно приймати. І повітряний інцидент можна вважати лише незначним елементом мозаїки загальної картини розподілу політичних і військових сил в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, головні персонажі якої — Америка та Китай.

Після того, як екіпаж ЕР-3В відпустили додому, влада Китаю заявила: рішення про долю американського літака-розвідника, що залишився на території КНР, поки що не прийнято. Представник китайського МЗС, який супроводжував минулого тижня президента КНР Цзян Цземіня під час державного візиту на Кубу, сказав, що китайські військові досі вивчають літак. При цьому він ще раз озвучив позицію своєї країни з приводу інциденту: саме американці порушили повітряний простір КНР і винні в зіткненні американського й китайського літаків.

Практично тоді ж міністр оборони США Дональд Рамсфелд, із посиланням на свідчення команди розвідувального літака, заявив, що в зіткненні літаків винні китайці. Команда американського літака-розвідника, яка просиділа під арештом на китайському острові Хайнань майже два тижні, надала керівництву Пентагону всі подробиці зіткнення з винищувачем ВПС Китаю і подальшого приземлення на території КНР.

Отже, американські льотчики заявили: ЕP-3В не повертав у бік китайського винищувача і не йшов на зіткнення з ним. Їхня машина нібито летіла на автопілоті і зійшла з курсу тільки тоді, коли в неї врізався китайський літак, що перед тим уже звично для екіпажів американських військових літаків «бавився», маневруючи навколо ЕP-3В на близькій дистанції.

Водночас американці згодні, що зіткнення було ненавмисним, — ніхто при здоровому глузді не став би підставляти стабілізатор свого винищувача під пропелер чотиримоторного літака.

Версія американців радикально різниться від того, як описували зіткнення в Китаї. З самого початку офіційний Пекін стверджував, що американці перші пішли на таран і при цьому перебували в китайському повітряному просторі ще до інциденту.

Як відомо, минулої середи розпочалися консультації між представниками КНР і США з питання подальшої долі літака-розвідника. Але головним у них стала, з огляду на все, вже не доля злощасного ЕP-3В, а вимога Пекіна до США взагалі відмовитися від польотів розвідувальних літаків уздовж берегової лінії Китаю.

Зі свого боку, американці заявили, що продовжать спостереження в цьому районі, попри китайські вимоги. «Ми продовжуватимемо те, що ефективне для національної стратегії безпеки, і робитимемо це так, як вважаємо за потрібне», — повідомила журналістам Кондоліза Райс, радник президента Буша з національної безпеки.

Але якщо США потрібна інформація про бойову могутність Китаю, то останній з усіх сил прагне зберегти свої військові таємниці. За даними американського аналітичного центру «Стратфор», того дня, коли ЕР-3В зіткнувся з китайським винищувачем, літак-шпигун збирав дані про бурхливий розвиток китайського підводного флоту (на острові Хайнань розміщено штаб Південного флоту КНР), про космічні програми Китаю і про нові об’єкти радіо- і радіотехнічної розвідки.

Слід зазначити, що обидві сторони мають безліч причин продовжувати стратегічне військове протистояння. У Вашингтоні вже схвалено плани вдосконалення розвідувальних можливостей країни, у тому числі створення нових систем спостереження і технічної розвідки. Пекін зосередився зараз на розвитку своїх стратегічних засобів, які він може протиставити технічній перевазі, наявній на сьогодні у США. Тому обопільні переговори, спрямовані на розв’язання конкретного конфлікту, зможуть послабити напругу між КНР і США лише на певний короткий період, але не на тривалу перспективу.

І Хайнань залишиться епіцентром напруги. Саме тут, швидше за все, базуватимуться китайські субмарини нового покоління, і саме в цьому місці, на думку американців, Китай збирається втілювати в життя свою космічну програму — острів лежить неподалік екватора, що полегшує запуск ракет, які виводять на орбіту космічні об’єкти.

Будівництво китайського космодрому на Хайнані триватиме ще кілька років, щонайменше. Однак уже тепер тут є кілька стартових майданчиків, надзвичайно важливих для збройних сил країни. Крім того, за даними американських аналітиків, китайські вчені, котрі працюють у сфері космічних програм, останніми місяцями дуже інтенсивно використовують дослідницькі лабораторії, розміщені на острові. Тому будь-які отримані американцями дані про проведення на Хайнані ракетно-космічних досліджень дуже важливі для військового відомства США як ключ до розуміння цілей і завдань створення Пекіном балістичних ракет нового покоління.

За даними того ж таки «Стратфора», два роки тому Китай ухвалив рішення створити на острові основний космодром для запуску штучних супутників Землі. При цьому головні роботи виконає компанія New Century International Commercial Space Ltd., а сума контракту становить півмільярда доларів. Космодром мають побудувати неподалік міста Венчанг, за дві милі від узбережжя. Він зможе прийняти естафету космічних пусків від інших стартових майданчиків, таких як Ксичанг і Таїян, і дасть можливість уникнути ризику падіння ракет на густонаселену територію країни, бо пролітатимуть вони над океаном. До того ж інші маленькі острови, розкидані в морі на схід від Хайнаню, китайці планують використовувати для розміщення на них станцій стеження і коригування польотів космічних ракет і для розгортання об’єктів протиповітряної оборони хайнаньського космічного центру.

За іронією долі, серйозний поштовх розвиткові китайської космічної промисловості дало грудневе рішення Вашингтона про припинення санкцій проти Китаю, запроваджених у зв’язку з підозрами щодо передачі Пекіном ракетних технологій Ірану та Пакистану. Відразу після цього американські компанії стали активно співпрацювати з КНР в галузі комерційних космічних програм. І результат очевидний. За даними інформаційного агентства «Рейтер», з 2001 по 2005 роки Китай планує вивести на орбіту не менше 30 власних штучних супутників Землі.

Крім того, за даними британського видання Jane’s Information Group, Хайнань — один з найважливіших елементів мережі радіоперехоплення Народно-визвольної армії Китаю. Тут є два великих центри радіо- та радіотехнічної розвідки. Вони відстежують усі радіосигнали, що поширюються над Південно-Китайським морем, а також перехоплюють повідомлення з американських і російських супутників зв’язку. Можна лише уявити, наскільки серйозно оберігають ці об’єкти китайські військові.

Американці також не «спочивають на лаврах», вдосконалюючи свої розвідувальні можливості. Зокрема, в американській пресі згадувався намір Пентагону отримати для своїх потреб новий багатоцільовий безпілотний літальний апарат Global Hawk, а також унікальний широкофюзеляжний літак-розвідник зі збільшеною далекістю дії. Можна не сумніватися, що ці новинки незабаром з’являться неподалік морських кордонів Китаю.

Все вищесказане свідчить про те, що ніхто не збирається поступатися одне одному: американці продовжуватимуть літати вздовж берегів Китаю, а китайці намагатимуться витиснути їх звідти всіма можливими способами. А отже, ймовірність мимовільних таранів над Південно-Китайським морем залишиться, як і раніше, високою.

Таким чином, у військовій сфері сторони, швидше за все, приречені на тривале протистояння. Що стосується далекосяжних політичних наслідків усієї цієї історії та її впливу на американо-китайські відносини, то тут не все однозначно. Президентові Бушу і держсекретарю США Коліну Пауеллу вдалося стримати найрадикальніших членів конгресу, які пропонували покарати Китай негайно.

Звісно, недовіра до Китаю помітно зросла. Передусім це може позначитися на дискусіях про доцільність проведення в Пекіні Олімпійських ігор 2008 року. Але ще один важливий показник — прийняття закону про статус найбільшого сприяння в торгівлі, який Китай сподівається отримати від США цього літа. А закон цей дуже бажаний і для конгресменів, і для президентської адміністрації. Тому достатніх доказів того, що американський законодавчий орган відмовить Китаю в цьому привілеї, наразі немає.